Справа № 493/1682/25
Провадження № 2/493/949/25
02 грудня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Волошина І.С.
секретаря судового засідання Доскоч А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
17 вересня 2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.06.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_3 укладено Договір № 501624-КС-001 про надання кредиту, який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором «UA-3555». Відповідно до умов договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 .
До теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором № 501624-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Таким чином, станом на 04.09.2025 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість за Договором № 501624-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 23727,90 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9500,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 13611,90 грн., суми прострочених платежів за комісією - 616,00 грн.
Посилаючись на зазначене, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просить суд стягнути з ОСОБА_2 загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 501624-КС-001 від 06.06.2024 року в розмірі 23727,90 грн. та понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді від 03.10.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, але в позовній заяві просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку, в судове засідання не з'явилася, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подала, про поважність причин своєї неявки в судове засідання суду не повідомила.
У зв'язку з неявкою в судові засідання відповідача та неповідомленням суду про поважність причин своєї неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов судом застосовано відповідно до ст.280 ЦПК України заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, надані позивачем, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 06.06.2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було направлено ОСОБА_5 пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту № 501624-КС-001. В свою чергу 06.06.2024 року Лазарєва О., прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 501624-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Таким чином, 06.06.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА та ОСОБА_3 було укладено Договір № 501624-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-3555.
Відповідно до п.2.1. Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. (Десять тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - Правила).
Згідно п.2.2. тип Кредиту: кредит.
Пунктом 2.3. передбачено строк, на який надається Кредит: 16 тижнів.
Як зазначено у п.2.4. стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,5%, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,16395, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до п.2.5. комісія за надання Кредиту: 1500,00 грн.
З п.2.11. вбачається, що Денна процентна ставка: 1,16 процентів.
Як передбачено п.2.12. Дата видачі кредиту 06.06.2024.
У п.2.13. зазначено, що Дата повернення кредиту 26.09.2024.
Одночасно з Договором відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту, де зазначена інформація про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту, про додаткову інформацію та про інші важливі правові аспекти.
Також в Паспорті зазначено, що відповідач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування. Підтверджує отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов'язань за таким договором.
Ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частиною 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі ч.13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Зі змісту абз.3 ч.1 ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в сумі 10000,00 грн., перерахувавши їх на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «ПРОФІТГІД» щодо здійснення переказу грошових коштів ОСОБА_5 до кредитного договору №501624-КС-001 від 06.06.2024 року.
На виконання ухвали Балтського районного суду від 03.10.2025 року про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 29.10.2025 року на адресу суду надійшла інформація та виписка по рахунку за період 06.06.2024-09.06.2024, відповідно до яких на ім'я ОСОБА_6 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 06.06.2024 року було здійснено зарахування коштів в сумі 10000,00 грн.
Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, які передбачені ч. 1 ст. 611 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На підставі абз.1 ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з копії розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості за договором №501624-КС-001 від 06.06.2024 року, станом на 08.09.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить - 23727,90 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9500,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 13611,90 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 616,00 грн.
Отже судом встановлено, що Договір №501624-КС-001 про надання кредиту від 06.06.2024 року та Паспорт споживчого кредиту від 06.06.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_3 укладені в електронній формі, так як містять електронні підписи відповідача та представника позивача, зі змісту яких вбачається, що в них визначено основні істотні умови, характерні для кредитних договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, з якими позичальник в свою чергу погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання зазначених документів, тому Договір та Паспорт споживчого кредиту мають силу договору, який вважається таким, що вчинений у письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст.205 та ст.207 ЦК України.
Відтак судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором №501624-КС-001 від 06.06.2024 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_4 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 9500,00 грн. та по вказаному вище договору є доведеною, а тому вимога позивача у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 13611,90 грн. суд зазначає наступне.
Частиною п'ятою статті 8 Закону №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023року № 498-IX та набрала чинності 22 грудня 2023 року.
Однак, позивач незважаючи на те, що договір №13.04.2024-100001778 від 13.04.2024 року укладено після прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, оскільки такий укладено між сторонами 06.06.2024 року, не привів свою діяльність, а також умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки відповідачу відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,16395 % (знижена) та 1,50 % (стандартна) на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.
З огляду на вказане, зазначені вище дії позивача безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування процентної зниженої ставки у розмірі 1,16395 % та стандартної - 1,50% на день значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1 % та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягають зміні з врахуванням положень законодавства.
Отже, укладаючи 06.06.2024 року кредитний договір, позивач не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,16395 % (знижена) та 1,50 % (стандартна) на день, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
У зв'язку з цим суд здійснює самостійний розрахунок розміру заборгованості за відсотками, виходячи зі ставки 1% на день.
В такому випадку за строк кредитування (дії договору), який становить 16 тижнів (112 днів), розмір заборгованості за процентами має становити 11200,00 грн. (10000,00 х 0,01 х 112).
Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, суд зазначає таке.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.»
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов'язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи слідує, що умовами договору встановлено зобов'язання ОСОБА_2 сплатити ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» комісію за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн.
Водночас у Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату ОСОБА_2 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» комісії є нікчемними.
Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем 21.06.2024 року було сплачено заборгованість за відсотками в сумі 1200,00 грн., 22.06.2024 року було сплачено комісію в сумі 884,00 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 546,00 грн.; 06.08.20254 року було сплачено заборгованість за тілом кредиту в сумі 500,00 грн.
Таким чином, сплачена відповідачем сума заборгованості за комісією в розмірі 884,00 грн. підлягає зарахуванню в рахунок сплаченої заборгованості за процентами.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості у розмірі 18070,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 9500,00 грн. та заборгованості за відсотками - 8570,00 грн. (11200,00 грн. - 884,00 грн. - 1746,00 грн.).
Позивач також у своєму позові просить стягнути з ОСОБА_2 понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2422,4 грн.
Зі змісту ч.1 ст.133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).
Як вбачається з наданої платіжної інструкції №13899 від 16.09.2025 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,4 грн.
Оскільки ціна позову становила 23727,90 грн., а позов задоволено частково на суму 18070,00 грн., тобто на 76,15% (18070,00 х 100 : 23727,90), а тому, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1844 гривні 66 копійок (2422,40 х 76,15% : 100) судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 205, 207, 526, 610-612, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133) заборгованість Договором №501624-КС-001 від 06.06.2024 року в сумі 18070,00 грн., з яких: 9500,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 8570,00 грн. - сума прострочених платежів по процентах, а також судовий збір в сумі 1844,66 грн., а всього - 19914 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 66 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02.12.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133);
Відповідач: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).