справа № 492/606/25
провадження № 2/492/706/25
Іменем України
06 жовтня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Рябчук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 49113,46 грн., а також судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі за текстом - ТОВ «БІЗПОЗИКА») та ОСОБА_1 було укладено договір № 497789-КС-001 про надання кредиту від 29 квітня 2024 року (далі за текстом - Договір) та Додаткову угоду № 1 від 01 травня 2024 року до Договору (далі за текстом - Додаткова угода) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу грошові кошти на загальну суму 20000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою 1,16103334 процентів за кожен день користування кредитом до дня повернення кредиту згідно Графіку платежів, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача, яка була вказана відповідачем при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Відповідач зобов'язання за вказаним Договором та Додатковою угодою не виконав, внаслідок чого станом на 29 квітня 2025 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 49113,46 грн., з якої: 20000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 27976,41 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 1137,05 грн. - сума прострочених платежів за комісією, яку позивач просив стягнути з відповідача, оскільки останній ухилився від добровільного погашення заборгованості по вказаному Договору Додатковій угоді, що є порушенням прав позивача.
Представниця позивача у судове засідання не з'явилась, але в позовній заяві, просила суд про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідача у судове засідання не заперечувала про заочний розгляд справи.
Відповідач про дату, час та місце судового засідання двічі поспіль був повідомлений належним чином, однак у судове засідання повторно не з'явився. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалась судова повістка про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовим конвертом з судовою повісткою, що повернулась до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручено відповідачу належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.
У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд бере до уваги, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо її, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Отже, відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року в справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути у судове засідання.
Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки поспіль відповідача у судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для його неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві поспіль неявки відповідача у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 23 травня 2025 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного рішення жодного разу в судове засідання не з'явився, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитись в судове засідання за викликом, знехтував.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.
Враховуючи вказані факти, згоду представниці позивача, що викладена у позовній заяві, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Між ТОВ «БІЗПОЗИКА» (а. с. 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72), позивачем у справі, та ОСОБА_1 (а. с. 76-78, 79), відповідачем у справі, через веб-сайт Кредитодавця на підставі пропозиції (оферти), прийняття (акцепти) пропозицій (оферти) було укладено договір № 497789-КС-001 про надання кредиту від 29 квітня 2024 року (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якого відповідачу було відкрито кредитний рахунок та позивачем надано відповідачу у користування кредитні кошти у розмірі 15000,00 грн. (а. с. 30-34, 35-39, 40-44). Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01 травня 2024 року, яка укладена між ТОВ «БІЗПОЗИКА», позивачем у справі, та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, через веб-сайт Кредитодавця на підставі пропозиції (оферти), прийняття (акцепти) пропозицій (оферти) було збільшено кредитний договір на 5000,00 грн. у строки та на умовах, викладених у вказаному Договорі (а. с. 45, 46, 47).
Згідно з пунктом 7.4.4. Договору відповідач ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.
Договір та Додаткова угода до нього укладено шляхом обміну електронним повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами відкриття кредитної лінії, через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця (а. с. 55-64).
Відповідно до пунктів 2.3., 2.7. Договору строк, на який надався кредит, склав 16 тижнів, тобто до 19 серпня 2024 року.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту склала 45933,66 грн. (пункт 4 Додаткової угоди), що підтверджується графіком платежів.
Відповідно до пункту 4.2.3. Договору відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору.
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту (пункт 3.2.4. Договору).
Згідно з пунктом 6.2 Правил закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за порушення та/або невиконання умов Договору, які мали місце під час дії Договору.
Підписавши Паспорт споживчого кредиту сторони Договору та Додаткової угоди узгодили розмір кредиту, строк та умови користування коштами (а. с.27-29, 48-49).
Як вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» за договором № 497789-КС-001 про надання кредиту від 29 квітня 2024 року, Додаткової угоди № 1 від 01 травня 2024 року до Договору грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. були перераховані ОСОБА_1 , відповідачу у справі, на його банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджу (а. с. 54).
В порушення умов договору № 497789-КС-001 про надання кредиту від 29 квітня 2024 року, Додаткової угоди № 1 від 01 травня 2024 року до Договору ОСОБА_1 , відповідач у справі, взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого у нього перед ТОВ «БІЗПОЗИКА», позивачем у справі, станом на 29 квітня 2025 року виникла заборгованість на загальну суму 49113,46 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 20000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах у розмірі 27976,41 грн.; суми прострочених платежів за комісією у розмірі 1137,05 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості від 29 квітня 2025 року, довідкою про стан заборгованості (а. с. 24-25, 26).
Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом положень частини 1, частини 2 статті 207, пункту 2 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв'язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, шляхом власноручних введень одноразових ідентифікаторів, отриманих від ТОВ «БІЗПОЗИКА», позивача у справі, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договір (здійснив акцепт пропозицій товариства), тобто договір № 497789-КС-001 про надання кредиту від 29 квітня 2024 року, Додаткову угоду № 1 від 01 травня 2024 року до Договору вважаються укладеними між сторонами відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
ОСОБА_1 , відповідачем у справі, не спростовано презумпцію правомірності правочину та не надано будь-яких доказів того, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» отримало його персональні дані та використало їх у власних цілях.
Судом встановлено, що сторони вказаного Договору та Додаткової угоди досягли згоди з усіх істотних їх умов, уклали їх відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір № 497789-КС-001 про надання кредиту від 29 квітня 2024 року, Додаткова угода № 1 від 01 травня 2024 року вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Вказаним Договором та Додатковою угодою передбачено порядок та умови отримання кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів, нарахованих за користування кредитними коштами та сплату комісії за надання кредиту.
ОСОБА_1 , відповідач у справі, підписавши вказаний Договір та Додаткову угоду, надав згоду на отримання та повернення кредиту і сплату процентів за користування кредитними коштами, а також комісії за надання кредиту у строки та порядку, встановленими вказаним Договором, Додатковою угодою та Правилами про відкриття кредитної лінії.
Судом встановлено, що за змістом позовних вимог та документів наявних у справі доказом укладення між сторонами договору слугує сам договір № 497789-КС-001 про надання кредиту від 29 квітня 2024 року, Додаткова угода № 1 від 01 травня 2024 року до Договору, які підписані сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений.
ОСОБА_1 , відповідачем у справі, не надано суду належних доказів того, що вказані Договір та Додаткова угода укладені іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).
Судом встановлено, що згідно з умовами договору № 497789-КС-001 про надання кредиту від 29 квітня 2024 року, Додаткової угоди № 1 від 01 травня 2024 року, позичальник ОСОБА_1 , відповідач у справі, зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також комісію за надання кредиту у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених у вказаних договорі та додатковій угоді, однак всупереч умовам Договору та Додаткової угоди, позичальник ОСОБА_1 , відповідач у справі, не виконав своїх зобов'язань.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що відповідачем не спростовано факту укладення між сторонами договору № 97789-КС-001 про надання кредиту від 29 квітня 2024 року, Додаткової угоди № 1 від 01 травня 2024 року про надання кредиту та отримання відповідачем коштів, внаслідок чого суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведено факт укладення вказаного Договору та Додаткової угоди між сторонами.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, тобто кредитні кошти не повернув.
Доказів на спростування отримання кредиту відповідачем суду не надано, тому суд вирішує спір за наявними матеріалами у справі.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 29 квітня 2025 року становить 49113,46 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 20000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах у розмірі 27976,41 грн.; суми прострочених платежів за комісією у розмірі 1137,05 грн.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності розрахунку заборгованості за договором № 97789-КС-001 про надання кредиту від 29 квітня 2024 року, Додаткової угоди № 1 від 01 травня 2024 року відповідачем до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за вказаним договором суду також не надано, чим відповідачем не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України, тому вказаний розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «БІЗПОЗИКА» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 49113,46 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн., понесені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду, оскільки сплату судового збору підтверджено відповідною платіжною інструкцією № 6749 від 29 квітня 2025 року (а. с. 1).
Керуючись статтями 2, 7, 44, 48, 76-81, 89, 128, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 274-279, 280-281, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133; код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за договором № 497789-КС-001 про надання кредиту від 29 квітня 2024 року, що становить 49113 (сорок дев'ять тисяч сто тринадцять) гривень 46 копійок, що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту у сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок;
- суми прострочених платежів по процентах у сумі 27976 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 41 копійка;
- суми прострочених платежів за комісією у сумі 1137 (одна тисяча сто тридцять сім) гривень 05 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133; код ЄДРПОУ: 41084239) витрати на сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.