справа № 492/1166/25
провадження № 2-др/492/21/25
Іменем України
26 листопада 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Варгаракі С.М.,
при секретарі судового засідання - Богдан А.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника позивачки адвоката Старенкова Олександра Юхимовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню та стягнення аліментів, -
встановив:
10 листопада 2025 року рішенням Арцизького районного суду Одеської області позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 19 серпня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано судовий наказ у справі № 492/1372/24, виданий 22 жовтня 2024 року Арцизьким районним судом Одеської області таким, що не підлягає виконанню. У задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Допущено рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
14 листопада 2025 року до суду від представника позивачки адвоката Старенкова О.Ю, надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 11200 грн.
26 листопада 2025 року засобами системи «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача адвоката Бабенка В.В., в якій він просив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовити, посилаючись на те, що у доданому до заяви акті про надання професійної правничої допомоги та передачу грошових коштів відсутній підпис позивачки ОСОБА_1 у графі «Роботу прийняла Чіканчі О.І.». Також, відсутні дані про передання вказаного акту позивачці ОСОБА_1 , щоб був застосований пункт 4.3. договору про надання правової допомоги №0825-25, копія якого додана до заяви по справі № 492/1166/25 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Договір про надання правової допомоги № 0825-25, копію якого додано до заяви стягнення витрат на професійну правничу допомогу, датований 25.08.2025 року, а згідно п. 7.1 діє він до «31» грудня 2024 року. У акті про надання професійної правничої допомоги та передачу грошових коштів у переліку видів послуг вказано, що на підготування позову, розробку правової позиції та вивчення з аналізом правової позиції (без судового засідання) витрачено аж 14 годин робочого часу і коштує це 10200 грн, що є явним завищенням. Тобто об'єм робіт, їх складність, категорія справи явно не співпадають із часом витраченим на їх виконання та вартістю.
Учасники справи про дату, час і місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явилися, однак їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 210/5579/20.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Згідно з статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до вимог частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів) рахунків тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві представник позивачки просив суд стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12200 грн.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 133, частини 1, частини 2 статті 137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з частиною 1 статті 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно з частиною 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1, частин 3, 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також, відповідно до статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Згідно з вимогами частин першої - п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Разом із тим, у пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказано, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано.
За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.
Представник відповідача надіслав до суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 11200 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, укладеного між адвокатом Старенковим О.Ю. та ОСОБА_1 , позивачкою у справі; акт про надання професійної правничої допомоги та передачу грошових коштів від 12 листопад 2025 року, згідно з яким адвокатом була надані наступні види послуг: вивчення та надання правового аналізу документів 4 год. 1200 грн; розробка правової позиції 2 год. 1000 грн; підготовка та складання позовної заяви 8 год. 8000 грн.
Так, оцінюючи надані суду докази понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що представником позивачки не доведено, що такі витрати позивачки були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий.
Ураховуючи наведене, дослідивши та оцінивши надані представником позивачки адвокатом Старенковим О.Ю. докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їх розміру, беручи до уваги тривалість розгляду справи, незначну складність справи, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх неминучості та розумності їхнього розміру, відтак, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування понесених витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі.
Так, щодо послуг, наданих адвокатом підготовка та складання позовної заяви, на які адвокатом було витрачено 8 годин, вартість послуги якої складає 8000 грн, суд враховує те, що справа не відзначається підвищеною складністю, не містить виняткових юридичних питань чи значного обсягу доказової бази, що могло б об'єктивно обґрунтувати заявлений обсяг витрат. Суд також враховує, що доказів, які б підтверджували фактичне надання саме 8 годин послуг до матеріалів справи не додано.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що визначений позивачкою та її адвокатом розмір витрат є завищеним щодо іншої сторони, та їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Старенковим О.Ю своєму клієнту ОСОБА_1 у розмірі 5000 грн, оскільки саме такий розмір відшкодування, на переконання суду, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись статтями 2, 11, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 270, 354, 452 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву представника позивача адвоката Старенкова Олександра Юхимовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Старенкова Олександра Юхимовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.