с-ще Новомиколаївка
Іменем України
25 листопада 2025 рокуСправа № 322/730/25
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретарка судового засідання Блажко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 ,
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст заяв по суті, рух справи.
19 травня 2025 року через систему «Електронний суд»до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» або Позивач) до ОСОБА_1 (далі Відповідач або Кредитор) в якому представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 4160112 від 01.02.2021 у сумі 16564,29 грн.
Узагальненими доводами позовної заяви є те, що Відповідачем уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН», або Кредитодавець) договір про споживчий кредит № 4160112 від 01.02.2021. Вказаний договір укладено в електронній формі, шляхом подачі відповідачем заяви в особистому кабінеті на сайті кредитора, отримання ним SMS повідомлення з одноразовим ідентифікатором, підтвердження підписання одноразовим ідентифікатором.
За умовами договору ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати відповідачу кредит в сумі 14000,00 грн, а відповідач повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
Кредитодавець взяті на себе зобов'язання виконав, а відповідач ні, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 16564,29 грн, яка складається із:
- заборгованості за тілом кредиту - 6844,00 грн.;
- заборгованості за відсотками - 8320,29 грн;
- заборгованості за комісійними винагородами - 1400,00 грн.
В подальшому право вимоги за вказаним договором набуто позивачем.
Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України позивач просив задовольнити позов.
Також просив стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн і витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Ухвалою судді від 20.05.2025 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечення; вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання.
2 червня 2025 року Відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Узагальненими доводами відзиву є те, що відповідачем не визнаються позовні вимоги оскільки кредитний договір відповідачем не укладався і не підписувався в будь-якій формі, кредитор не перерахував відповідачу кошти, розрахунки позивача суперечать вимогам спеціального законодавства і правовим висновкам Верховного суду.
Просив у задоволенні позовну відмовити.
Крім цього відповідачем заявлені клопотання про витребування доказів, про надання оригіналів для огляду та виключення копій з числа доказів, про перевірку оригіналів електронних доказів та виключення копій з числа доказів, про зменшення судових витрат на правничу допомогу. Також подана заява про застосування спливу строків позовної давності.
12 червня 2025 року до суду представником позивача подано відповідь на відзив і заперечення на клопотання відповідача
На спростування доводів відповідача в контексті так званого «оригіналу» кредитного договору зазначені аргументі аналогічні тим, що вказувались у позові, зокрема щодо специфіки укладання договору в електронній формі із посланнями на положення ЗУ «Про електронну комерцію» і висновки Верховного суду в аналогічних або схожих правовідносинах.
Також наводились аргументи щодо підтвердження перерахунку суми кредиту відповідачу і щодо розрахунків заборгованості.
Відповідь містила в собі клопотання про витребування доказів.
Заперечення представника позивача на клопотання відповідача про надання оригіналів для огляду та виключення з числа доказів в цілому обґрунтовувалась доводами, які зазначалися в заявах по суті справи.
Ухвалою суду від 16.06.2025 клопотання відповідача про витребування доказів, задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» і Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» копії договору про споживчий кредит № 4160112 від 01.02.2021 укладений між кредитодавцем ТОВ «МІЛОАН» та позичальником ОСОБА_1 , графіку платежів і паспорту споживчого кредиту № 4160112, які містять підпис ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором (комбінація цифр чи букв), а також докази на направлення одноразового ідентифікатора останньому за допомогою SMS.
Клопотання представника позивача про витребування доказів, задоволено повністю. Витребувати у Акціонерного товариства «Універсал банк» інформацію чи було емітовану на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписки про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.02.2021 по 05.02.2021 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 01.02.2021 по 05.02.2021; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.
Після надходження витребуваних документів судові засідання відкладалися з об'єктивних причин.
В нинішнє судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце його проведення.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Фактичні обставини встановлені судом.
На виконання заяви-анкети на кредит № 4160112 від 01.02.2025 ОСОБА_1 надано одноразовий ідентифікатор, для підписання Кредитного договору про споживчий кредит № 4160112 від 01.02.2021 сторонами якого виступали первинний кредитор ТОВ «Мілоан» (позикодавець) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник).
Договір укладено сторонами у вигляді електронного документу.
Позичальнику надіслано копії вказаного договору, графік платежів (додаток № 1 до договору) і паспорт споживчого кредиту № 4160112 (додаток № 2).
01.02.2021 на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано кошти в сумі 14000,00 грн.
З моменту укладання договору і до 31 травня 2022 року ОСОБА_1 сплачувалось тіло кредиту, проценти по кредиту, а також комісія за пролонгацію.
Згідно з розрахунком ТОВ «Мілоан», відповідач у зв'язку з невиконанням умов договору від 06.07.2021 № 3247420 мав заборгованість в на загальну суму 16564,29грн, а саме: заборгованості за тілом кредиту - 6844,00 грн; заборгованості за відсотками - 8320,29 грн; заборгованості за комісійними винагородами - 1400,00 грн.
В подальшому на підставі договору факторингу від 13.09.2021 ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним договором про споживчий кредит № 4160112 від 01.02.2021 на користь позивача.
Мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.
Згідно з ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.
Зі змісту ст.ст. 76 -79 ЦПК України випливає, що доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон № 675-VII), Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі Закон № 851-IV), Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон № 1734-VIII).
Відповідно до ст. 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позикодавцем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом № 675-VII.
Частиною шостої ст. 11 Закону № 675-VII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону № 675-VII встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною першою ст. 3 Закону № 675-VII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Верховним Судом у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19, наголошено, що не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Надан позивачем і витребуваних судом докази свідчать про укладання договору в електронній формі і його підписання одноразовим ідентифікатором. Окремо слід звернути увагу на те, що у договорі, окрім анкетних даних відповідача містяться відомості про його паспорт, РНОКПП, місце проживання і роботи, електронну адресу номери телефону і банківської карти. Вказана картка емітована саме на ім'я Відповідача. На неї у день підписання договору, зараховані грошові кошти в сумі 14000,00 грн. Відповідачем на спростуавання того що вказані номер телефону і електронна адреса згадана банківська картка належать саме йому, не наведено навіть жодного доводу, не говорячи про надання якихось доказів. Останнім не наведено аргументів про те, яким чином вказана інформація могла опинитися у Позикодавця якщо її не надав сам Позичальник, чому після отримання кредитних грошових коштів на банківську картку (якщо картка належить саме ОСОБА_1 ) вони не повернуті Відповідачем відправнику, якщо за його версію останній не укладав кредитного договору і, відповідно, не мав би їх отримувати.
Яким чином в особистому кабінеті на сайті позикодавця могло бути завантажено фото позичальника з його паспортом в розгорнутому виді, чому після зарахування коштів сплачувалось тіло кредиту, проценти по кредиту, а також комісія за пролонгацію, відповідач жодних доводів також не навів.
Отже суд дійшов висновку, що ТОВ «Мілоан» і Відповідач уклали договір договором про споживчий кредит № 4160112 у формі електронного документу з електронними підписами сторін з використанням одноразового ідентифікатора, із запропонованими умовами договору Відповідач ознайомився і погодився з ними.
Доказів, які б ставили під обґрунтований сумнів щодо цього висновку, Відповідачем не надані.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене узгоджується із висновком Верхового Суду, викладеним у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16.
Доводи відповідача щодо недоведеності набуття Позивачем права вимоги до відповідача спростовуються наданими позивачем доказами.
Крім цього відповідачу ще в 2023 році направлялась вимога про погашення заборгованості у якій зазначалось про відступлення прав вимоги. Як вже зазначалось Відповідач після 31.05.2021 перестав виконувати свої зобов'язання перед первісним кредитором. Доказів, що ним була погашена заборгованість ТОВ «Мілоан» після відступлення права вимоги позивачу, відповідач не надав. Також Відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості.
Суд визнає обґрунтованими розрахунок заборгованості за кредитним договором, проведений ТОВ «Мілоан», в частині сум основного боргу та процентів. Водночас розрахунок заборгованості, в частині нарахування комісії суд визнає необґрунтованим, з огляду на таке.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VIII, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Враховуючи зазначене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Отже, умова кредитного договору який укладений після набуття чинності Законом № 1734-VIII, тобто після 10 червня 2017 року, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону № 1734-VIII.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року по справі № 752/4008/20. Подібні за змістом висновки (щодо нікчемності пунктів договору в контексті комісії) мітяться у постанові Верховний Суд від 9 жовтня 2025 року по справі № 582/202/22 (де одним з Кредитодавців також виступало ТОВ «Мілоан»). Вказані і попереднього згадані висновки Верховного Суду враховуються судом у даній справі, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки відповідач за звітній період окрім іншого сплачував комісію у сумі 7183,00 грн, ця сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення загальної заборгованості.
Отже, розмір заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит № 4160112 від 01.02.2021 становить загальну суму 7981,29 грн, а саме: 6844,00 грн - основна сума боргу (тіло кредиту); 8320,2 грн - заборгованість за процентами, - 7183,00 грн - сплата комісії.
Позивачем не пропущено строки позовної давності, з огляду на приписи Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 щодо введення воєнного стану, пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Враховуючи вказане, позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).
До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 14.05.2025 № 4160112, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2422,40 грн, оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково на 7981,29 грн, що становить 41,18% від ціни позову, то сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 2422,40*48,88% = 997,54 грн.
Суд з визнає за необхідне відмовити в стягненні з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано:
Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 (далі Договір № 42649746);
Акт 4160112 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт надання послуг) від 28.03.2025 (далі Акт );
Детальний опис робі (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 31.03.2025 (далі Детальний опис);
Додаткова угода до Договору № 42649746 про надання правничої допомоги від 01 січня 2025 року від 02.04.2025 (далі Додаткова угода).
Так Договір, Акт і Детальний опис не містять жодної інформації про те, що правнича допомога адвоката надана позивачу в рамках правовідносин де стороною виступає саме відповідач. Згадка про відповідача з'являється лише у Додатковій угоді, втім вказана угода була укладена після складання Акту і Детального опису, що ставить під сумнів відношення останніх документів до даної справи. Крім цього за одні ті самі виконанні послуги, суми у Акті і Детальному описі відрізняються, адже відмінними є як час витрачений на виконання робіт, так і вартість послуг. В Акті вказана сума 6000,00 грн, а в Детальному описі - 9000,00 грн (хоча в колонці «разом» цифрами також зазначено 6000,00). Крім цього сама позовна заява подана безпосередньо директором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а не адвокатом.
Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість на загальну суму 7981,29 грн (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна гривня 29 копійок).
В задоволенні решти позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» суму 997,54 грн (дев'ятсот дев'яносто сім гривень 54 копійки) витрат по сплаті судового збору.
Реквізити учасників справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ідентифікаційний код 42649746;
- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.
Суддя Р.О. Губанов