Справа № 333/4012/25
1-кп/333/693/25
01 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді - ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62025080100000341 від 09.01.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця, який перебував на посаді стрільця 1 відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 НГУ, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування посилався на наступне.
Так, вважає, що під час проведення судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_3 :
- може переховуватися від суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України. Вказані кримінальні правопорушення відносяться згідно зі ст. 12 КК України до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.
ОСОБА_3 , усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання, враховуючи, що останній може безперешкодно покинути межі м. Запоріжжя, тим самим переховуючись від органів суду. Чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_3 , перебуваючи постійно у місці тимчасової дислокації підрозділу, продовжуючи нести військову службу в умовах воєнного стану, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї як військовослужбовець, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які проходять службу разом із ним, шляхом їх залякування чи здійснення на них морально-психологічного та фізичного впливу в умовах воєнного стану, з метою зміни ними показів. Також, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, а саме військові злочини. Зазначене свідчить про відсутність у останнього бажання до проходження подальшої військової служби та, як наслідок, може призвести до вчинення ним нових, в тому числі і більш тяжких військових злочинів в умовах воєнного стану. Вказаний факт свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_3 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення. Вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував відносно задоволення клопотання прокурора, вказував на недоведеність ризиків. Також, у разі задоволення клопотання прокурора, клопотав про тимчасове залишення ОСОБА_3 у Запорізькому слідчому ізоляторі задля забезпечення можливості узгодження позиції захисту зі своїм клієнтом.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував відносно задоволення клопотання прокурора, вказував на недоведеність ризиків, на відсутність доказів його вини у злочинах, що йому інкримінуються. Також підтримав думку свого захисника про тимчасове залишення ОСОБА_3 у Запорізькому слідчому ізоляторі.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
За положенням ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2025 року, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , на строк 60 днів, тобто до 11 грудня 2025 року включно.
На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується, однак завершити кримінальне провадження не можливо.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд бере до уваги, що прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, крім того, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик того, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі буде переховуватися від суду, що свідчить про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування. Судом враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_6 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, враховуючи те, що ОСОБА_3 обізнаний про анкетні дані та місце мешкання свідків, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення, існує ризик, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків шляхом залякувань або вмовлянь, що є ризиком, передбаченим п.3 ч. 1 ст.177 КПК України.
Крім цього, з урахуванням отриманих характеристик на обвинуваченого, специфіку вчинення злочину, те, що ОСОБА_3 вчинив військові злочини, вказане свідчить про відсутність у останнього бажання до проходження подальшої військової служби та, як наслідок, може призвести до вчинення ним нових, в тому числі і більш тяжких військових злочинів в умовах воєнного стану, а також може продовжити кримінальне правопорушення.
Дані обставини свідчать про неможливість запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вищевказаним ризикам.
Особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні.
Слід зазначити, що відповідно до вимог п. 3 ст. 5 розділу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, звільнення обвинуваченого може ставитись в залежність від надання гарантії явки до суду.
Таким чином, згідно зі ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 183, 194 КПК України, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора, продовжити ОСОБА_3 строк тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування.
Що стосується клопотання захисника про тимчасове залишення ОСОБА_3 у Запорізькому слідчому ізоляторі слід зазначити таке.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан строком на 30 діб, який, в подальшому, був неодноразово продовжений і діє по теперішній час.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 був евакуйований до ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)» на підставі спільного наказу №261/43 від 06.08.2025 «Про початок евакуації засуджених та осіб, взятих під варту з Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» задля забезпечення безпеки ОСОБА_3 .
Суд враховує, що знаходження м. Запоріжжя у безпосередній близькості до зони бойових дій, постійне здійснення атак БПЛА та ракетних атак, створює загрозу для життя та здоров'я обвинуваченого. Враховуючи, що на території України діє воєнний стан, з урахуванням існування постійної небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю осіб, клопотання сторони захисту про тимчасове залишення ОСОБА_3 в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176-177, 183, 314-316, 331, 372 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 29 січня 2026 року включно з можливістю внесення застави в розмірах та умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2025.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про тимчасове залишення ОСОБА_3 в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя : ОСОБА_1