Справа №333/11148/25
Провадження №1-кс/333/3733/25
Іменем України
01 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ТУ ДБР ОСОБА_3 ,
заявника ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, ОСОБА_3 від 14.11.2025 року про повну відмову в задоволенні клопотання, -
Скаржник ОСОБА_4 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з скаргою на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, ОСОБА_3 від 14.11.2025 року про повну відмову в задоволенні клопотання щодо застосування заходів безпеки. В обґрунтування зазначено, що оскаржувана постанова є повністю незаконною, немотивованою та винесена з істотним порушенням вимог ст. 20 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», а також ст. ст. 40,110, 220 КПК України. 07.11.2025 p., він подав до ТУ ДБР який знаходиться з дислокацією (м. Мелітополі, та м. Запоріжжі) клопотання про застосування до нього заходів безпеки, оскільки у зв'язку з діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших службових осіб військової учбової частини № НОМЕР_1 , йому неодноразово висловлювалися погрози фізичною розправою, погрози застосування зброї, психологічний тиск, вимога (примушення) виконувати дії всупереч його волі (зокрема, примушування взяти зброю та здійснити постріли), телефоні погрози від командування, обставини, що викликали в нього страх за життя, внаслідок чого він робив передсмертні записки. Усі ці факти відображені в тексті самої постанови слідчого, що підтверджує їх отримання і врахування. Не зважаючи на це, слідчій постановив відмовити у повному обсязі, мотивуючи рішення тим, що «дані про реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу і майну відсутні». Слідчим не правильно було застосовано ст. 20 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть, участь у кримінальному судочинстві». Закон вимагає існування даних про можливу загрозу, а не доведеного факту нападу чи шкоди. У клопотанні від 07.11.2025 p., про застосування заходів безпеки щодо потерпілого вказані факти погроз, тиску, насильницьких дій, страху за життя. Цього достатньо для застосування заходів безпеки, або хоча б їх аналізу. Викладені обставини об'єктивно підтверджують наявність реальної та актуальної загрози, і слідчій не мав права їх ігнорувати. Відповідно до ст. ст« 40, 110, 220 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно і повно перевірити обставини, витребувати необхідні документи, допитати осіб, що фігурують у викладених фактах. Фактично цього не зроблено. У постанові від 14.11.2025 p., про повну відмову в задоволенні зазначено факт погроз, розписано психологічний тиск, описано примушування до застосування зброї, наведено обставини страху за життя. Попри це, слідчий робить висновок про «відсутність загрози», що є нелогічним, суперечливим і свідчить про необ'єктивність та не обґрунтованість рішення. Враховуючи викладене скаржник просив скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР який знаходиться з дислокацією (м. Мелітополі, та м. Запоріжжі) ОСОБА_3 , від 14.11.2025 p., про повну відмову в задоволенні клопотання щодо застосування заходів безпеки до потерпілого, зобов'язати слідчого повторно розглянути клопотання з урахуванням вимог КПК України та Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», у разі необхідності - визнати бездіяльність слідчого незаконною та зобов'язати провести необхідні перевірочні дії, спрямовані на забезпечення безпеки скаржника.
В судовому засіданні ОСОБА_4 , вимоги скарги підтримав в повному обсязі, та просив суд скасувати постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, ОСОБА_3 від 14.11.2025 року про повну відмову в задоволенні клопотання щодо застосування заходів безпеки. Крім цього, на запитання суду повідомив, що наразі знаходиться на лікуванні поза межами військової частини і дотепер отримує телефонні дзвінки з погрозами від представників ВЧ НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Слідчий в судовому засіданні заперечував щодо скарги в повному обсязі, вважав її необґрунтованою. В обґрунтування зазначив, що він прийняв кримінальне провадження 14.11.2025 року, сама скарга надійшла раніше, і він надав відповідь у строк, визначений КПК України. ОСОБА_4 наразі військову службу не проходить, скаржиться на дії ТЦК, поліції та лікарів. Щодо нестатутних відносин із заявою останній не звертався. Враховуючи відсутність даних про наявність реальної загрози життю, здоров'ю, житлу і майну ОСОБА_4 слідчим було відмовлено у задоволенні клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши доводи скаржника, з'ясувавши думку слідчого, дослідивши скаргу та додані до неї документи, матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження №42025120000000142 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.426-1 КК України, зареєстрованому до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького.
Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань до Кировоградської обласної прокуратури надійшла вступна та резолютивна частина ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 17.10.2025, якою зобов'язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 13.10.2025 року щодо перевищення влади та інших неправомірних дій начальникомІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , іншими працівникамиІНФОРМАЦІЯ_2 , а також головою ВЛК КНП міської лікарні №7 Запорізької міської ради.
07.11.2025 року ОСОБА_4 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, було подане клопотання про застосування заходів безпеки до потерпілого. Клопотання ОСОБА_4 обґрунтовано тим, що відносно нього вчинено злочин групою військових посадових осіб, які займають високі посади, за допомогою голови ВЛК КНП міської лікарні №7 ЗМР, у змові з військовими НОМЕР_2 учбового центру, військової учбової частини НОМЕР_1 . Зокрема, ОСОБА_4 повідомив, що до нього неодноразово застосовувався психічний тиск, погрози фізичної розправи, у розмовах постійно застосовувалась нецензурна лійка, натяки, та прямі погрози щодо відправлення його на нуль, або штрафний, резервний батальйон у разі його доставлення до військової учбової частини НОМЕР_1 . Погрози стосувалися його фізичної безпеки, психічного тиску, а також спроб застосування до нього насильства. Крім того, у своєму клопотанні ОСОБА_4 повідомляє, що боїться за своє життя та здоров'я, а також своєї сім'ї, неодноразово писав передсмертні записки щодо доведення його до самогубства та фізичної розправи. 25.09.2025 викликав працівників поліції в с.Дубровиця Львівської області, писав рапорти на військову частину НОМЕР_1 , у тому числі звертався до ВСП. 29.09.2025 військовослужбовці в складі командира роти майора ОСОБА_6 та за участі командира взводу сержанта ОСОБА_7 здійснювали на нього тиск, примушували брати до рук зброю з бойовим комплектом та здійснювати постріли. Дані дії вчинялися з метою провокації, тому що попередньо був запис від військового лікаря психіатра від 22.09.2025 року не давати йому зброю взагалі. 14.10.2025 у телефонній розмові командир роти майор ОСОБА_6 висловлював на його адреси прямі погрози його життю та здоров'ю, були і інші дзвінки. До клопотання були додані, зокрема, запис лікаря №227340235/1 від 27.10.2025 року та консультативний висновок спеціаліста від 04.11.2025 року.
Згідно постанови слідчого від 14.11.2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 щодо застосування заходів безпеки. В обґрунтування зазначено, що у матеріалах кримінального провадження №42025120000000142 від 20.10.2025 відсутні дані, що свідчать про наявність реальної загрози життю, здоров'ю, житлу і майну ОСОБА_4 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №605 від 03.09.2025 військовозобов'язаний (резервіст) ОСОБА_4 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 . З приводу незаконних дій військових службових осіб військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 має право звернутися до відповідних правоохоронних органів із заявою про злочин.
Відповідно до ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Стаття 1 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (далі Закон) передбачає, що забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.
Відповідно вимог ст.2 цього Закону право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у статтях 1 і 7 цього Закону, за наявності відповідних підстав мають, серед інших осіб, потерпілий та його представник у кримінальному провадженні; підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники.
Згідно ч.2 ст.3 вказаного Закону рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, дізнавачем, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у ст.2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону підставами для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, зазначених у ст.2 цього Закону, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу і майну. Приводом для вжиття заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів може бути: а) заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича; б) звернення керівника відповідного державного органу; в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб.
Разом з тим, в поданому клопотанні про застосування заходів безпеки ОСОБА_4 не надав доказів на підтвердження реальності загрози його життю чи здоров'ю, житлу чи майну. За такого слідчий у передбачений законом строк прийняв постанову про відмову у задоволенні клопотання щодо застосування заходів безпеки.
Крім того, слідчий суддя вбачає за необхідне зазначити, що взаємовідносини між ОСОБА_4 як військовозобов'язаним і ТЦК та СП регламентуються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а як військовослужбовця нормами Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Також слід зазначити, що в рамках кримінального провадження предметом доведення є саме неправомірна діяльність працівників ТЦК та СП і лікарів ВЛК, а не нестатутні відносини між військовослужбовцями.
За наведеного вище слідчий суддя приходить до висновку, що постанова слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, ОСОБА_3 від 14.11.2025 року про повну відмову в задоволенні клопотання щодо застосування заходів безпеки є вмотивованою, обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.303, 306-307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, ОСОБА_3 від 14.11.2025 року про повну відмову в задоволенні клопотання, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя ОСОБА_1