Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 336/8144/25
Провадження №: 2/332/3084/25
02 грудня 2025 р.
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Сапунцова В.Д., за участю секретаря судового засідання Горбань Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (далі по тексту ТОВ «Сучасний Факторинг», Банк, позивач) через свого представника Юхименка Ю.Ю. звернулось до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 17.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» був укладений договір позики №30210012137, згідно з умовами якого сума позики складає 12500,00 грн., грошові кошти надаються на 6 календарних місяців, та починаються з моменту (дати) зарахування суми позики на картковий рахунок або поточний позичальника зі сплатою відсотків в розмірі 0,01% річних від загальної суми позики за календарний місяць та нараховуються авансом на початку кожного місяця користування позикою. Банк виконав взяті на себе зобов'язання за договором у повному обсязі, утім відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань допустив заборгованість, яка станом на 12.08.2025 становить 16250,27 грн., які у добровільному порядку не погашає, що послугувало підставою звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позові просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 24.10.2025 року та на 02.12.2025 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу відповідача. Будь-яких заяв та клопотань, в тому числі відзиву на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходило.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів, оскільки належним чином повідомлений відповідач повторно не з'явився у судове засідання, а позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши усі зібрані докази в їх сукупності встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено,що 17.03.2021 року між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 20200035176 та підписано паспорт позики за договором позики №30210012137 від 17.03.2021, за умовами якого позивач надав відповідачу позику на строк 6 календарних місяців у розмірі 12500 грн. зі сплатою процентів у сумі 0,01% річних від загальної суми позики за календарний місяць (а.с.15-23).
Відповідно до п.1.1. вказаного договору позики, позикодавець зобов'язувався надати позику позичальнику, а позичальник зобов'язувався повернути позику та внести плату за користування позикою в розмірі, порядку та на умовах, визначених Договором.
Позика надавалася позичальнику шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів у національній валюті України - гривня, відповідно до Заяви позичальника, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 1.4 підписанням даного договору позичальник підтверджує своє волевиявлення та бажання отримати позику шляхом перерахування суми позики, відповідно до Заяви позичальника, та уповноважує позикодавця здійснити такі перерахування та одночасно підтверджує, що є кінцевим право набувачем результатів послуг, що оплачуються за рахунок позики.
Умовами п.3.3 договору позики встановлено 6 місячний строк користування позикою, який починався з моменту (дати) зарахування суми позики на картковий рахунок або поточний позичальника.
Проценти за користування позикою встановлювалися на рівні 0,01 % річних від загальної суми позики за календарний місяць та нарахування авансом на початку кожного місяця користування позикою.
Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 59,19% річних від загальної суми позики.
Комісія за управління (обслуговування) позики встановлюється на рівні відсотків від суми позики за календарний місяць та нараховується авансом на початку кожного місяця користування позикою.
Разом із копією договору позики стороною позивача надано також копії заяви ОСОБА_1 про отримання позики та підписаний ним паспорт споживчого кредиту (а.с. 18, 19).
Крім того, позивачем суду надано виписку, сформовану директором ТОВ «Сучасний Факторинг», з особового рахунку за кредитним договором № 30210012137 від 17.03.2021 року, за яким заборгованість за договором станом на 12.08.2025 року становить 16250,27 грн., що включає у себе заборгованість за тілом у сумі 12500,00 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 3750,27 грн. (а.с. 14).
За правилами ч. 1 ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч. 1 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У статті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст.1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 629ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а в ч. 1 ст.625ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Згідно ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні, у той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.
Встановлені та підтверджені належними та допустимими доказами факти укладання кредитного договору між сторонами у передбаченій законом формі, виконання позивачем умов договору щодо надання позичальнику - відповідачу кредитних коштів у користування (на придбання товару) та невиконання останнім зобов'язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами, є підставою стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача в повному обсязі.
Щодо розміру заборгованості, яку слід стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.
Суд приймає як доказ виписку з особового рахунку за кредитним договором, оскільки зміст цієї виписки щодо отримання позичальником у розпорядження кредитних коштів (тіла кредиту) підтверджений зазначеними вище доказами.
Розмір процентів за користування кредитними коштами (у позовній заяві зазначені як комісія) сторони визначили у паспорті позики за договором позики № 30210012137 від 17.03.2021 року, розмір процентів за користування кредитними коштами, на стягненні яких наполягає позивач, відповідає розміру нарахованих процентів, вказаних у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
За встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 422,40 грн.
Позивач просить стягнути на його користь з відповідача судові витрати понесені із сплатою судового збору та на правову допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 5 000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу позивачем надано Договір №20/06-СФ про надання правничої допомоги від 20.06.2025; Акт № 513 прийому-передачі наданих послуг, у якому обумовлено обсяг наданих послуг; платіжна інструкція в національній валюті від 18 серпня 2025 року №818020.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.
Отже, з врахуванням складності справи, що віднесена до категорії малозначних справ, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Ураховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 280, 281, 284 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за договором позики № 30210012137 від 17.03.2021 станом на 12.08.2025 у розмірі 16250 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 27 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» судовий збір в сумі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 02.12.2025 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг», адреса 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 39 А, код ЄДРПОУ 35310044.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя: В.Д. Сапунцов