Справа № 331/3636/25
Провадження № 2/331/2423/2025
02 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,
за участю секретаря - Постарнак М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» (місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. № 48, офіс 214) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,
26.06.2025 р. до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «Гроші 247» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 342 від 19.06.2024 р. в розмірі 18 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.06.2024 року між Позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 342 від 19.06.2024 року в електронній формі.
За умовами п. 2.1. укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору про споживчий кредит, Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 6 000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а Споживач зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом.
Пунктом 2.5. Договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 3 дні.
Відповідно до п. 2.2. Кредит надається Споживачу виключно за допомогою Веб-сайту Кредитодавця (https://groshi247.com/) за умови ідентифікації Споживача одноразовим ідентифікатором з (дата укладення), шляхом безготівкового перерахунку на номер особистого електронного платіжного засобу Споживача 5457082502593135.
Позивачем в порядку встановленому п. 2.2. Договору про споживчий кредит на картковий рахунок Відповідача була перерахована сума позики в розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «ПРОФІТГІД», номер платіжної інструкції 136, яке надає ТОВ «ГРОШІ 247» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.
Таким чином, Позивачем належним чином виконані умови Договору про споживчий кредит, в той час як Відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
2.5.1. Протягом строку дії Кредиту, встановленого пунктом 2.3. Договору, розмір основних процентів складає: - 1.5 % від суми Кредиту, але не менше ніж гривень копійок за перший день користування Кредитом; - 1.5 % від суми Кредиту, щоденно, за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня в межах строку Кредиту, зазначеного в пункті 2.3 цього Договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення Споживачем коштів на погашення Кредиту та належних на дату погашення платежів.
Відповідно п. 2.1, 2.5.1 Договору про споживчий кредит, загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 23.05.2025 року становить 18 000,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - основний борг; 12000,00 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України;
З підстав викладених вище, Відповідач прийняті на себе зобов'язання за Договором про споживчий кредит належним чином не виконав, що порушує законні права та інтереси Позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит на користь Позивача.
Ухвалою суду від 04 липня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 44-45).
Представник позивача надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає в частині стягнення з нього тіла кредиту.
Суд, вивчивши позовні вимоги, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, приходить до такого.
Матеріалами справи встановлено, що 25.06.2024 року між Позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 342 від 19.06.2024 року в електронній формі.
За умовами п. 2.1. укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору про споживчий кредит, Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 6 000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а Споживач зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом.
Пунктом 2.5. Договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 30 днів.
Відповідно до п. 2.2. Кредит надається Споживачу виключно за допомогою Веб-сайту Кредитодавця (https://groshi247.com/) за умови ідентифікації Споживача одноразовим ідентифікатором з (дата укладення), шляхом безготівкового перерахунку на номер особистого електронного платіжного засобу Споживача 5457082502593135.
Позивачем в порядку встановленому п. 2.2. Договору про споживчий кредит на картковий рахунок Відповідача була перерахована сума позики в розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «ПРОФІТГІД», номер платіжної інструкції 136, яке надає ТОВ «ГРОШІ 247» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.
Позивачем належним чином виконані умови Договору про споживчий кредит, в той час як Відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
2.5.1. Протягом строку дії Кредиту, встановленого пунктом 2.3. Договору, розмір основних процентів складає: - 1.5 % від суми Кредиту, але не менше ніж гривень копійок за перший день користування Кредитом; - 1.5 % від суми Кредиту, щоденно, за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня в межах строку Кредиту, зазначеного в пункті 2.3 цього Договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення Споживачем коштів на погашення Кредиту та належних на дату погашення платежів.
Відповідно п. 2.1, 2.5.1 Договору про споживчий кредит, загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 23.07.2025 року становить 18000,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - основний борг; 12000,00 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ст.525,526,527,530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048ЦК України).
Приписами ч. 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За правилами ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно із п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048ЦК України).
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що Договір про споживчий кредит №342 від 19.06.2024 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення, порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору та Правилами, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані відсотки за користування позикою у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 536 ЦК України унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
За змістом ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із п.п.2.5.2 договорів позики передбачено, що у разі, якщо Споживач не повернув Кредит у строк, встановлений пунктом 2.3 Договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 2.5. Договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом та до дня повного погашення заборгованості, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами, в розумінні частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Вказані кошти за природою свого виникнення є встановленим договором розміром процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України,
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання (постанова Великої Палати ВС від 04.02.2020 у справі 912/1120/16). Ці проценти є мірою відповідальності та платою за користування позикою у прострочений період (позадоговірний строк).
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Згідно висновків сформульованих, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Так, предметом позову є розмір неповернутої позики та відсотків.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Касаційним судом було висловлено висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, нарахованої у період дії воєнного стану, а саме із лютого 2022 за прострочення зобов'язання, яке виникло внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання з повернення коштів за договором позики , то суд застосовує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 12000,00 грн. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 807,47грн.
Керуючись статтями 10-13, 60,74,79, 84,88, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» (місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. № 48, офіс 214) задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, офіс 214, код за ЄДРПОУ 41803222, Рахунок IBAN- НОМЕР_2 В АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) заборгованість за договором про споживчий кредит № 342 від 19.06.2024 року в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, офіс 214, код за ЄДРПОУ 41803222, Рахунок IBAN- НОМЕР_2 В АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) судовий збір в розмірі 807 (вісімсот сім) гривень 47 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Повне рішення складено 02 грудня 2025 року.
Суддя: Н.Г.Скользнєва