Справа № 331/4167/23
Провадження № 1-кп/331/168/2025
24 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у склад колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 (ВКЗ),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023080020000025 від 26.01.2023 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ, українця, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, на утриманні має сина 2020 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому
У провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 діб. Прокурор зазначив, що до ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід на підставі тяжкості інкримінованого йому злочину та ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме передбачені пунктами 1, 3, 4, 5. У обґрунтування клопотання звернув увагу на те, що судове слідство триває, триває стадія допиту свідків сторони захисту, також не допитаний обвинувачений, таким чином ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу актуальні, а будь-який інший запобіжний захід не зможе гарантувати належної поведінки обвинуваченого, разом з тим, стан здоров'я обвинуваченого дозволяє йому перебувати в місцях попереднього ув'язнення. Згідно норм ч. 6 ст. 176 КПК України, якими зазначені особливості застосування запобіжного заходу до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України у період дії воєнного стану. Також зазначив, що дослідженими колегією суддів доказами доведено обґрунтованість підозри, яка пред'явлена обвинуваченому. Окрім того, прокурором вказано, що ОСОБА_6 може і надалі співпрацювати із ворогом та на даний час продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, яке йому інкриміноване. Місце реєстрації обвинуваченого на тимчасово окупованій території, що може разом із інкримінованим злочином у державній зраді, свідчити, що ОСОБА_6 покинути підконтрольну Україні територію.
Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечила, вказала, що ризики зазначені у клопотанні прокурора не підтверджуються будь-якими фактичними даними. Ризик переховування підтверджується лише тяжкістю інкримінованого злочину та не враховує міцні соціальні зв'язки обвинуваченого. Всі докази як сторони захисту, так і сторони обвинувачення досліджені судом. Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу просила врахувати клопотання, в яких просила визнати недопустимими низку доказів. Разом із неправильною кваліфікацією дій її підзахисного та тривалістю перебування під вартою, ризики, на які посилається прокурор суттєво зменшились на цей час, а також враховуючи наявність практики інших судів, є підстави визначити як альтернативу запобіжному заходу - заставу. Також адвокат просила змінити запобіжний захід на домашній арешт з огляду на те, що родина винаймає житло в Олександрівському районі м. Запоріжжя, на підтвердження чого нею раніше були надані документи, а також матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку захисника, просив визначити заставу, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою або змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2023 року (провадження № 1-кс/333/431/23) до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвала суду обґрунтована наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. В подальшому в ході досудового розслідування строк запобіжного заходу неодноразово продовжувався.
У підготовчому судовому засіданні за результатами розгляду клопотання прокурора, обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений.
Під час судового розгляду ОСОБА_6 з Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» було переведено до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» у зв'язку із вимушеною евакуацією.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Обґрунтованість підозри, підтверджується направленням стороною обвинувачення до суду обвинувального акту.
Захисник у своїх запереченнях посилається на належність та допустимість кожного доказу, поданого стороною обвинувачення, та їх сукупність із позиції достатності. Однак, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильності правової кваліфікації його дій тощо, вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
Тим більше, колегія суддів наголошує на тому, що розгляд клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відбувається під час судового розгляду на стадії дослідження доказів, тож суд позбавлений процесуальної можливості надавати їм відповідну правову оцінку в контексті підтвердження або спростування певних обставин обвинувачення, вирішувати питання наявності або відсутності у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого злочину тощо. Вирішення таких питань до видалення суду до нарадчої кімнати для ухвалення остаточного рішення у справі, може бути розцінене об'єктивним спостерігачем як порушення принципу безсторонності суду, що у свою чергу слугує підставою для відводу.
Оцінюючи ризик переховування від суду, суд звертає увагу на суворість передбаченого покарання (довічне позбавлення волі), що є суттєвим елементом, що підвищує вказаний ризик, також територіальна наближеність м. Запоріжжя до лінії бойового зіткнення, поведінка обвинуваченого після залишення тимчасово окупованої території Запорізької області.
Стійкі соціальні зв'язки обвинуваченого, можуть бути враховані як стримуючий фактор від ризику переховування, однак суд не може ігнорувати той факт, що ОСОБА_6 перебуваючи на ТОТ не проживав зі своєю родиною, тому навіть із урахуванням наявності стійких соціальних відносин, ризик переховування є високим.
Вище вказане, підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду, у разі звільненні його з-під варти. Також необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов'язків, та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов'язує суд діяти більш ефективно та організовано.
Ризик протиправного впливу на свідків суд вважає низьким, адже свідки сторони обвинувачення та сторони захисту були допитані судом..
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, з огляду на характер обвинувачення, саме найсуворіший запобіжний захід унеможливлює можливість співпраці обвинуваченого із державою - агресором або його представниками чи агентами.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення колегія суддів вважає низьким, у зв'язку із тим, що дослідження письмових та речових доказів сторони обвинувачення завершене.
Також, колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відпала необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою.
Суд враховує тривалість перебування обвинуваченого під вартою, однак зважає на те, що триває дослідження доказів сторони захисту, сторона захисту не вказує на об'єм своїх доказів та кожного судового засідання заявляються нові клопотання, у зв'язку із чим, судовий розгляд провадження триває.
Отже, колегія суддів вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 не може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки останній на даний час становить підвищену суспільну небезпеку, адже може мати зв'язки з представниками іноземної держави агресора, тому може їх використати для виїзду за кордон або на тимчасово окуповані території України, а також перебуваючи на волі може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у тому числі за допомогою месенджерів поширювати інформацію представникам іноземної держави.
Більш того, кримінальним процесуальним законом визначені особливості застосування запобіжного заходу у період дії воєнного стану.
Згідно норми ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів, при постановленні даної ухвали, керуючись ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, характер та ступінь ризиків, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при продовженні запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто державна зрада, у період дії воєнного стану.
Керуючись 178, 179,194, 217, 334 КПК України колегія суддів, -
Клопотання прокурора Запорізької обласної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити до 22 січня 2026 року включно.
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошений 26 листопада 2025 року о 12 год. 55 хв.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3