Справа № 308/9930/25
3/308/4964/25
01 грудня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О., за участю представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвоката Росула О.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, особу встановлено на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, РНОКПП - невідомий,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
06.07.2025 о 03 год. 55 хв. в м. Ужгороді, по вул. Івана Чендея (Льва Толстого), 10 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 520D» д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки відмовився о 04 год. 05 хв., що зафіксовано за допомогою нагрудних відеореєстраторів №470963. Дії ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог п. 2.5 ПДР кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
28.07.2025 на адресу суду надійшов лист від Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Закарпатській області від 25.07.2025 №14757/41/15/2025, в якому орган поліції просив долучити до матеріалів адміністративної справи №308/9930/25 рапорт т.в.о. командира роти №2 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта поліції Михайлишина І. та DVD-R диск та врахувати при розгляді та прийнятті рішення.
07.08.2025 на адресу суду від представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвоката Росула О.М. надійшли письмові пояснення по справі про адміністративне правопорушення №308/9930/25. У вказаних поясненнях адвокат просив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявленого зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №382821 від 06.07.2025 та процедура його складання містять ряд недоліків та порушень, які не дають змогу вважати його джерелом доказів у справі, зокрема протокол складений у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не надано можливості надати заперечення та пояснення до протоколу, протокол ним не підписано, відмітки про відмову особи від підписання протоколу відсутні, копія протоколу особі не вручена.
Додатково зазначив, що хоча у КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом, проте при розгляді справи можливо застосувати аналогію права, оскільки дії ОСОБА_1 не відповідали тій суспільній небезпечності, яка є типовою для адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, а також не заподіяли будь-якої шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, а відтак вважає за доцільне (у випадку, якщо суд дійде до переконання про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення) призначити останньому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.
Також 08.09.2025 представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності долучив до матеріалів справи копію рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.08.2025 у справі №308/10240/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови ЕНА №5152119 від 06.07.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Зазначив, що вищевказаним рішенням скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, яке було причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
У судове засідання гр. ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, зокрема шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду за номером телефону, зазначеним в протоколі.
В судове засідання з'явився представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвокат Росул О.М., який просив провадження по справі закрити з підстав, наведених у письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. п. 2, 3, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09.11.2015, який зареєстрований в Мінюсті України 11.11.2015 згідно з наказом №1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, працівники поліції вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП кваліфіковані правильно.
Наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та його вина підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 382821 від 06.07.2025 та відеозаписом з портативних нагрудних камер працівників поліції.
Судом також було досліджено відеозапис з портативних нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано розмову працівників поліції з ОСОБА_1 . В ході розмови в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, які йому були озвучені та проінформовано про можливість пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, у лікаря-нарколога, або право особи відмовитись від такого огляду. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, що було зафіксовано на відеозаписі. Після цього водію було роз'яснено його права та повідомлено, що відносно нього буде складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Усі матеріали відеозапису, які здійснені за допомогою нагрудної камери поліцейських, додані до протоколу про адміністративне правопорушення у відповідності до статті 266 КУпАП.
Відеозапис підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "По Національну поліцію". Відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису.
Порушень конституційних прав, свобод та інтересів громадян, які б істотно впливали на допустимість доказів у справі, судом не виявлено.
Суд зазначає, що відеозапис є повним та вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення і надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом у справі
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація, на думку суду, не є сумнівними, узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, суду не надано.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.
Підстав вважати ці докази такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, і давали б підстави визнавати встановлені обставини недійсними, у суду немає.
При цьому поведінка ОСОБА_1 під час складання протоколу, а також факт того, що в подальшому особа, що притягається до адміністративної відповідальності, покинула місце події, свідчить про бажання ОСОБА_1 уникнути відповідальності.
При призначенні адміністративного стягнення суд виходить із змісту ст.33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, бере до уваги, що дане правопорушення являється грубим порушенням ПДР та становить реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожують їх життю та здоров'ю, а також життю та здоров'ю самого правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки на думку суду саме цей вид адміністративного стягнення буде відповідати вимогам ст. 23 КУпАП, а саме буде сприяти вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Згідно з п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» - ставка судового збору, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 221, 268, 280, 284, 287-291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя І.О. Шепетко