Справа № 308/10748/25
24 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Вереш А.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 24.11.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.11.2025.
Позивач - ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 проділ спільного майна подружжя.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.07.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено підготовче засідання.
17.11.2025 відповідачем ОСОБА_2 , подано клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, а саме: копію договору дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20.11.2017, копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку від 20.11.2017; копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 від 20.11.2017 для ведення сільського господарства; копію розписок, укладених між ОСОБА_3 1960 р.н. та ОСОБА_2 про позику коштів на придбання земельних ділянок по АДРЕСА_1 від 12.11.2017.
17.11.2025 відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
24.11.2025 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про виклик свідка ОСОБА_5 .
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокат О.Дрюченко подав заяву у якій вказано на те, що відповідачем пропущено строк подання до суду доказів , та щодо клопотання про виклик та допит свідків вважає такі не містить фактичні дані що стосуються предмету спору які вони можуть підтвердити, та що ці особи не були учасниками (сторонами) правочинів, за якими було набуто майно подружжя ОСОБА_6 .
Просить відмовити у задоволенні заяв.
Від представника відповідача надійшла заява в якій вказано на те, що саме відповідачем було подано клопотання що містяться в матеріалах справи; необхідність допиту зазначених у клопотаннях осіб зумовлена тим, що вони були безпосередніми учасниками укладених правочинів та обізнані про обставини укладення таких зокрема в частині породження коштів; вказує на необхідність приєднання поданих відповідачем доказів для об'єктивного та справедливого розгляду справи.
Позивач та його представник судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У заяві від 24.11.2025 представник позивача просить провести підготовче засідання за відсутності позивача та його представника. Також просить закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду.
Відповідач та її представник не з'явилися в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Суд вважає за можливе проводити підготовче засідання у відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги заяви що надійшли до суду від учасників справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідачем подано заяву про виклик та допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Слід зазначити, що відповідно до ст..91 ЦПК України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.
У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.
Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.
В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
Представником відповідача у заяві від 24.11.2025, вказано на те, що обґрунтування необхідності виклику та допиту свідків наведено відповідачем у заяві про їх виклик. Проте, як вбачається зі змісту заяв від 17.11.2025 відповідачем наведено норми ЦПК України а саме ст..ст. 76,78,91 та вказано на те, що зазначені у заяві особи можуть підтвердити сам факт укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок по АДРЕСА_1 від 20.11.2017.
Суд дослідивши заяви про виклик та допит свідків, доходить висновку про їх необґрунтованість, оскільки в ньому не зазначено саме тих обставини, що мають значення для справи і стосуються предмету доказування по даній справі, та які саме обставини вказані особи можуть підтвердити.
Суд вважає, що в порушення вимог ст. 91 ЦПК України, відповідачем не конкретизовано, які саме обставини що мають значення для вирішення даної справи, можуть підтвердити кожен із заявлених ним у клопотанні свідків.
Предметом даного спору є поділ спільного майна, яке було придбано в період шлюбу.
Клопотання про виклик свідків є необґрунтованим з огляду на ті обставини, що право власності на нерухоме майно набувається на підставі правовстановлюючих документів та підлягає державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, раніше - КП «ДМБТІ».
Суд звертає увагу на те, що відповідач як на підставу виклику та допиту свідків вказує на те, що вони можуть підтвердити факт укладення догорів, власне копії яких додає до матеріалів справи.
Відповідачем подано заяву про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: копію договору дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20.11.2017, копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку від 20.11.2017; копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 від 20.11.2017 для ведення сільського господарства; копію розписок, укладених між ОСОБА_3 1960 р.н. та ОСОБА_2 про позику коштів на придбання земельних ділянок по АДРЕСА_1 від 12.11.2017.
При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На переконання суду факти, які за твердженням відповідача можуть підтвердити свідки, не можуть бути встановлені із свідчень допитаних в судовому засіданні свідків, а можуть бути встановленні на основі відповідних письмових доказів, які позивач та відповідач може долучити до матеріалів справи, чи звернутися до суду із клопотанням поданим із дотриманням ст. 84 ЦПК України, про їх витребуванням у відповідної особи.
Отже, доводи відповідача про факт укладення догорів та обставини укладення договору позики, не може підтверджуватись показаннями свідків, оскільки це має бути підтверджене документально, наприклад у вигляді відповідної розписки позивача про отримання ним грошових коштів чи іншими документами фінансового характеру.
Також, суд враховує норму пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до якої не може доводитися свідченням свідків факт виконання зобов'язань, що виникли з правочину; випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення
правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).
Тобто, факт виконання зобов'язань за договором позики, а саме: повернення позики, не може доводитися свідченням свідків.
Як наслідок, фактичні доводи відповідача щодо обставин позики мають бути підтверджені відповідними письмовими доказами, а не показаннями свідків. Інших обставин, що мають значення для вирішення даної справи та можуть підтвердити кожен із заявлених у клопотанні свідків відповідачем не наведено.
За таких обставин, клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про долучення доказів то суд вважає що таке підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справа не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Передбачене статями 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов'язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також відповідно до вимог ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Отже, процесуальний обов'язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні, які саме перешкоди чиняться позивачу.
Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі у справі № 573/1677/18.
Таким чином, суд, з метою повного та об'єктивного розгляду справи, вважає необхідним клопотання представника сторін про долучення доказів задоволити в повному обсязі, а оцінку даним доказам, відповідно до ст. 89 ЦПК України, надати в нарадчій кімнати під час ухвалення рішення суду по суті.
Під час проведення підготовчого засідання судом визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначено обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, визначено порядок розгляду справи, а також вчинено інші дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Заяв про бажання укласти мирову угоду, або звернутися до суду для проведення врегулювання спори за участю судді від сторін не надходило, також як і не надходило зустрічного позову, інших заяв та клопотань.
Статтею 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 ЦПК України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Згідно приписів ч. 1 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст. 198 ЦПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 200 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
За результатами підготовчого засідання, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Під час підготовчого провадження у даній справі проведено процесуальні дії, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України. При цьому, підстав для залишення заяви без розгляду, закриття провадження у справі чи ухвалення рішення у підготовчому засіданні не встановлено.
Згідно з п. 15 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Оскільки, під час підготовчого судового засідання спір між сторонами в справі не врегульовано, завдання підготовчого провадження виконані, підстави для відкладення підготовчого судового засідання відсутні, суд вважає, що наявні підстави для призначення справи до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76,78,79,89 189-200,221,261,353,354,355 ЦПК України, суддя,-
Закрити підготовче провадження у цивільній справі за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проділ спільного майна подружжя.
Призначити справу до судового розгляду по суті на 09 год. 20 хв. 12.12.2025 року в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду. Про час і місце судового засідання повідомити учасників справи.
Відмовити у задоволенні заяв відповідача ОСОБА_2 про виклик свідків.
Про час і місце судового засідання повідомити учасників справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Фазикош О.В.