Справа № 308/14936/25
02 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновська І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Порада Сергія Володимировича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку, -
ТОВ «Наш-Добробут» в особі представника Поради С.В. звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за утримання будинку в сумі 28 135,32 грн., з яких 19 696,17 грн. - основна сума боргу; 5 330,71 грн. - сума інфляційних втрат; 1 557,26 грн. - 3 % річних; 1 550,57 грн. - пеня; 3 028,00 грн. - судовий збір; та витрати за надання правничої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, 28.12.2016 року між ТОВ «Наш Добробут» та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено Договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою (з подальшими змінами та доповненнями).
Даний договір укладений у відповідності до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» за результатами проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно п. 1 Договору, Управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях АДРЕСА_1 , для забезпечення його сталого функціонавуння відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комінальних послуг відповідної якості.
Представник позивача вказує, що вартість послуг становить:з 28.12.2016 року 0,8211 грн. за 1м2, з 28.12.2017 року 2,0403 грн. за 1м2, з 31.12.2018 року 2,73 грн. за 1 м2, з 30.10.2019 року 2,92 грн. за 1м2, з 01.12.2020 року 3,43 грн. за 1 м2, з 28.12.2021 року 4,12 грн., за 1 кв.м. загальної площі майна.
Таким чином, позивач був надавачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою місцезнаходження об'єкту нерухомості відповідача з 28.12.2016 та відповідно надавав йому відповідну житлово-комунальну послугу. З червня 2024 у будинку за вказаною адресою змінився управитель, через що позивач припинив надавати послуги з управління будинком за цією адресою.
Заперечень з боку відповідача стосовно наданих послуг до позивача не надходило, акти-претензії, складені у відповідності до норм чинного законодавства, відсутні. Вказані обставини свідчать про прийняття відповідачем наданих послуг, а відтак і їх обов'язок сплатити кошти за надані послуги з управління багатоквартирним будинком.
Отже, з огляду на зазначене вище, позивач вважає, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком в АДРЕСА_2 є укладеним та потребує його виконання.
Зазначає, що до 01.10.2018 року, що є датою прийняття спадщини відповідачем, квартира перебувала у спільній частковій власності. Згідно зі свідоцтвом про право власності, з 28.02.1996 року відповідач володів 1/3 часткою вказаного об'єкта нерухомості, що становить орієнтовно 27,03 м2 загальної площі. Надалі, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідач успадкував решту 2/3 частки квартири АДРЕСА_3 , внаслідок чого став одноосібним власником квартири.
ТОВ «Наш-Добробут» починаючи з 2016 року по червня 2024 надавав ОСОБА_1 послуги з управління зазначеним будинком у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Однак, оплата вартості спожитих послуг Відповідачем не здійснюється, внаслідок чого відповідно до розрахунків, заборгованість перед ТОВ «Наш-Добробут» по оплаті житлово-комунальних послуг з управління та утримання будинку та прибудинкової території будинку по АДРЕСА_2 у період з грудня 2016 по червень 2024 року становить 28 135,32 грн. Заборгованість зі сплати 3% річних становить 1 557,26 грн., заборгованість зі сплати інфляційних втрат становить 5 330, 71 грн., пеня у розмірі 1 550,57 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без їх участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена шляхом направлення йому судової повістки, яка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням № R067032649200 на адресу реєстрації громадянина. Проте поштове відправлення було повернуто з відміткою AT «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2025 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської Ради № 437 від 23.12.2016 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків» виконком міської ради вирішив, зокрема, призначити ТОВ «Наш - Добробут» (код 36357996) управителем багатоквартирних будинків, зазначених у додатку 1.
Відповідно до додатку № 1 до рішення виконкому 23.12.2016 №437 ТОВ «Наш - Добробут» є управителем багатоквартирних будинків, втому числі і будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що 28.12.2016 року між ТОВ «Наш - Добробут» та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено Договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою (з подальшими змінами та доповненнями). Даний договір укладений у відповідності до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» за результатами проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно п. 1 Договору, Управитель зобов'язується надавати замовникові послуги з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості. Управитель надає послуги відповідно до тарифу, структури, періодичності та строків виконання, наведених в додатку 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
З матеріалів справи вбачається, що вартість послуг згідно п. 5 Договору від 28.12.2016 року становить 0,8211 грн. за 1 кв.м. загальної площі.
28.12.2017 року Додатковим договором № 1 до вказаного Договору від 28.12.2016 було внесено зміни шляхом викладення Додатку 1 до Договору у новій редакції, тобто було встановлено тариф за надання послуги у розмірі 2,0403 грн. за 1 кв.м.
31.12.2018 року Додатковою угодою внесено зміни до Договору від 28.12.2016 та викладено його у новій редакції чим приведено вказаний договір у відповідність до типової форми Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що була затверджена постановою КМУ від 05.09.2018 № 712; додатком 1 до Договору у редакції 31.12.2018 року передбачений тариф у розмірі 2, 92 грн. за 1 кв.м.
30.10.2019 року Додатковою угодою до Договору у редакції від 31.12.2018 викладено Додаток 1 до Договору у новій редакції, що вводиться в дію з 01.01.2020, яким встановлено тариф у розмірі 2,92 грн. за 1 кв.м.
01.12.2020 року додатковою угодою № 2 до Договору у редакції 31.12.2018 викладено додаток 1 до Договору у новій редакції, що вводиться в дію з 01.01.2021, яким встановлено тариф у розмірі 3,43 грн за 1 кв.м. м2.
28.12.2021 додатковою угодою до Договору у редакції 31.12.2018 викладено додаток 1 до Договору в новій редакції, що вводиться в дію з 01.01.2022, яким встановлено тариф у розмірі 4,12 грн за 1 кв.м.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 1656741721101 від 11.09.2025 року, вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві 2/3 спільної часткової власності належить ОСОБА_1 .
З наданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість відповідача перед ТОВ "Наш-Добробут" за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_2 у період з 01.06.2017 по 11.06.2024, становить 19 696, 79 грн.
З наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків слідує, що заборгованість відповідача перед ТОВ "Наш-Добробут" за нгадані послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_2 у період з 01.06.2017 по 11.06.2024, становить 5 330,71 грн.
З наданого позивачем розрахунку 3% річних, слідує, що заборгованість 3% річних відповідача перед ТОВ "Наш-Добробут" за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_2 у період з 01.06.2017 по 11.06.2024, становить 1 557,26 грн.
З наданого позивачем розрахунку пеня, слідує, що заборгованість по пені відповідача перед ТОВ «Наш-Добробут» за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_2 у період з 01.06.2017 по 11.06.2024, становить 1 550,57 грн.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до статті 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
У відповідності ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п.12 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Відповідно до п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Судом встановлено, що позивач є надавачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою місцезнаходження об'єкту нерухомості відповідача з 28.12.2016 та відповідно надає відповідачу як власнику такого будинку відповідну житлово-комунальну послугу.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Водночас, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідним договором.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ст.. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житловокомунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за забов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Судом встановлено, що у спірний період з 01 червня 2017 року по 11 червня 2024 року позивачем надано послуги з управління багатоквартирним будинком, що не спростовано відповідачем.
Докази звернення відповідача з претензіями, скаргами щодо порушення порядку надання житлово-комунальних послуг, зміни їхніх споживчих властивостей, надання неналежної якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт тощо, складання та підпису відповідних актів-претензій у зв'язку з цим відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «Наш Добробут» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг (послуги з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою) за період з червня 2017 по червень 2024 року у розмірі 19 696,79 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1 557, 26 грн суд зазначає наступне.
За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника також покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 по справі № 761/32712/17.
З наданих розрахунків розміру заборгованості вбачається, що на основну заборгованість за період з червня 2017р. по червень 2024 р. відповідачу нараховані інфляційні втрати в розмірі 5 330,71 грн., 3 % річних в розмірі 1 557,26 грн. та пеня у розмірі 1 550,57 грн.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачем до винесення судом рішення не зроблено заяву про застосування позовної давності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачами не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут» заборгованості підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Згідно із ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження розподілу судових витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачем зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які очікує понести позивач, становить 9 000 грн., але всупереч ч. 3 ст. 137 ЦПК України будь-яких документів окрім копії ордеру на надання правничої допомоги на підтвердження цих доводів суду не надано. Таким чином, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у вирішенні питання щодо розподілу цих витрат. Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові № 509/5043/17 від 09.10.2020.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Таким чином матеріалами справи не підтверджено, що представником позивача були надані належні та допустимі докази на підтвердження заявленого розміру витрат, пов'язаних з правовою допомогою, співмірності обсягу послуг, наданих адвокатом на суму 9 000,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог та стягненні з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,ст.ст.322, 625, 627, 629 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про судовий збір», суд,
Позов представника позивача Порада Сергія Володимировича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут», (ЄДРПОУ: 36357996, місце реєстрації: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 23/30) заборгованість за утримання будинку, у розмірі 28 135,32 (двадцять вісім тисяч сто тридцять п'ять) гривень, 32 копійок, з яких 19 696,79 (дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) гривень, 79 копійок - сума основного боргу, 5 330,71 (п'ять тисяч триста тридцять) гривень, 71 копійок - інфляційні втрати, 1 557,26 (одна тисяча п'ятсот п'ядесят сім) гривень, 26 копійок - 3 % річних, 1 550,57 (одна тисяча п'ятсот п'ядесят) гривень, 57 копійок - пеня.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут», (ЄДРПОУ: 36357996, місце реєстрації: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 23/30) судовий збір у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотиристо двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Бедьо В.І.