Справа № 308/13353/25
02 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі: головуючого судді Бедьо В.І., за участі секретаря судового засідання Малиновська І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду у місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради, актовий запис № 284.
Позовні вимоги мотивує наступним, 11 липня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Однак, подальше спільне сімейне життя з відповідачем не склалося, не було взаємного порозуміння, проявилась несумісність характерів, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Шлюб фактично перестав існувати, має формальний характер, сторони по справі проживають окремо, надання строку на примирення не виправить стан їх щлюбних відносин, подальше збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам. Спору про розподіл спільного сумісного майна подружжя, немає
Позивачка просить суд розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем, відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради (актовий запис № 284, серія НОМЕР_1 від 11.07.1996 року).
Заяви (клопотання) учасників справи.
В судове засідання учасники не з'явилися. Позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі, та просила задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення йому судової повістки, яка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням № 0610281059605 та № R067025089429 на адресу реєстрації громадянина. Проте поштові відправлення було повернуто з відміткою AT «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», причини неявки суду не повідомив.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.09.2025 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11 липня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради, про що було зроблено актовий запис № 284.
Підставою звернення до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу є те, що на даний час шлюбні відносини між подружжям припинені, оскільки у сторін по справі різні погляди на сімейні відносини. Шлюб фактично перестав існувати, має формальний характер, сторони по справі проживають окремо, подальше збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Згідно до положень статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, згідно припису статті 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява №44647/98).
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) зазначено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення..., держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя, у зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку..., так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що зазначено в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. І підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини, не проживають однією сім'єю і не ведуть сумісне господарство. Подружжя не здійснили дій щодо збереження родинних стосунків. Спору щодо поділу спільного майна немає. Суд вважає, що за таких обставин надання подружжю строку для примирення у даному випадку суперечитиме моральним засадам суспільства.
Виходячи з вищевикладеного, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки у родині немає, тобто морально-правові основи шлюбу відсутні, заходи щодо примирення подружжя та збереження родини неможливі.
Положенням ст.113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Таким чином, за бажанням позивачки їй зберігається прізвище « ОСОБА_3 ».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 1211,20 грн. судового збору, тому з огляду на задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 272 - 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 105, 110,112 Сімейного Кодексу України, Закону України «Про судовий збір», суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб укладений 11 липня 1996 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради, актовий запис № 284, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 - розірвати.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211, 20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень, 20 копійок на користь позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області В.І. Бедьо