Справа № 307/2974/25
Провадження № 2/307/1083/25
(заочне)
01 грудня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.,
секретар судового засідання - Скирчук В.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» в інтересах якого діє представник - Романеко Віталій Едуардович до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 30.05.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено електронний договір №175807 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до індивідуальної частини договору № 175807 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 3500 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 175807 від 30.05.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов?язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 15845,00 грн., а саме : сума основного боргу - 3500,00 грн., сума боргу за процентами - 1890,00 грн., сума боргу за пенею і штрафами - 10455,00 грн.
Представник зазначає, що 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він фінанс») укладено договір факторингу № 1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 12.04.2018 року укладено додаткову угоду № 6 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 7 від 08.10.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 175807 від 30.05.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія". Договір про надання фінансового кредиту № 175807 від 30.05.2018 року укладеного в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні договору № 175807 від 30.05.2018 року на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору шляхом введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору.
Вказує, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 175807 від 30.05.2018 року складає - 15 845,00 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 427,35 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 3 464,74 грн. Разом заборгованість становить - 20 737,09 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, представник просить поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 175807 від 30.05.2018 року, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» заборгованість за кредитним договором № 175807 від 30.05.2018 року у загальному розмірі 20 737,09 грн., яка складається з: суми заборгованості 15 845,00 грн., суми інфляційних втрат - 3 464,74 грн., суми 3% річних - 1 427,35 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26.08.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Надіслав до суду заяву в якій просить провести розгляд справи без його участі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.
Відповідачка, будучи, відповідно до положень п.4 ч.8 ст. 128, ч. 10 ст. 187 ЦПК України, належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором за №0610277158402, №0610280921702, №067013635754, №R067036522957 та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, у судове засідання, не з'явилася та про причини неявки суд не повідомила. Заява про розгляд справи без її участі до суду не надходила, відзив не подавала.
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання, не з'явилася без поважних причин та без повідомлення причин, не подала відзив, а також те, що представник позивача просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити та в своїй заяві зазначив, що не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Передбачений ч. 1 ст. 257 ЦК України, строк позовної давності застосовується судом в тому випадку, коли встановлено, що право позивача порушено, однак воно не підлягає захисту в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18, пункт 61), № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18, пункт 62) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18, пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19, пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-27-цс19, пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
З урахуванням відсутності заяв від відповідача відповідно ч.3 ст. 267 ЦК України, підстав для застосування позовної давності не має.
Судом встановлено, що 30.05.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 175807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 61-64).
Відповідно до п.1.1. товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3500 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Пунктами 1.2., 1.3., 1.4., 1.5 визначено, що сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (3,29 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту. Сукупна вартість кредиту складає 100,27 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 3509,45 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування кредитом 0,27 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 9,45 грн. (у грошовому виразі). Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов?язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів. Кредит надається шляхом: перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта; здійснення грошового переказу на ім?я Клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.
Згідно п.п. 3.1., 3.2 договору встановлено, що сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід?ємною частиною цього договору. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта) до дня повного погашення заборгованості за Договором (зарахування коштів на поточний банківський рахунок Товариства) включно.
Як вбачається зі змісту цього договору анкетні дані відповідачки зазназначено, як ОСОБА_2 , та не відповідають анкетним даним зазначеним у позовній заяві, як ОСОБА_1 . При цьому судом встановлено, що РНОКПП зазначений у договорі НОМЕР_1 належить саме позивачці ОСОБА_1 та відповідає РНОКПП зазначеному у інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, наданого на запит суду 14.08.2025. Відтак з метою недопущення надмірного формалізму, суд доходить висновку про допущення описки у договорі та не має сумнівів, що відповідачка ОСОБА_1 , являється стороною цього договору. (а.с. 79).
З довідки ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що позичальником були перераховані кредитні кошти 30.05.2018 року у сумі 3500,00 грн. Договір зі сторони позичальника було підписано одноразовим ідентифікатором А753249 (а.с.25).
З листа ТОВ ФК «Вей фор пей» №5606-ВП від 22.05.2025 року вбачається, що відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.2017 було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» перекази коштів на картки клієнтів (а.с.32-40).
Відтак встановлено, що ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 3500,00 грн.
Згідно графіку розрахунку до договору вбачається, що сума кредиту 3500 грн., дата повернення кредиту не пізніше 29.06.2018 року, сума нарахованих процентів 9,45 грн. (а.с.65).
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №175807 від 30.05.2018 заборгованість відповідачки складає 15 845 грн., з яких 3500 грн. заборгованість за основним боргом, 1890 грн. заборгованість за відсотками, 9555, 00 грн. - пеня та 900 грн. - штраф. При цьому сума вказаної заборгованості ТОВ "Авентус України" зафіксована станом на 07.10.2018 (а.с.42-47)..
До виникнення цієї суми заборгованості 12 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено Договір факторингу N 1, згідно з умовами якого ТОВ "Авентус Україна" відступив ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" права грошової вимоги до відповідачки. Згідно п.2.1. цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором (а.с.53-58).
Згідно додаткої угоди №6 до договору факторингу №1 від 12.04.2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТОВ «Авентус Україна» пункт 3.1.1 та пункт 3.1.2 договору викладено в новій редакції (а.с.41).
Згідно довідки ТОВ «Авентус Україна» №84/25-АГ від 03.04.2025 року вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» підтверджено здійснення ТОВ «Він фінанси» розрахунків за відступлення права вимоги відповідно до договору факторингу №1 від 12.04.2018 року (а.с.27).
Листом ТОВ «Авентус Україна» №4844/25-Е від 22.05.2025 року наведено перелік клієнтів права вимоги по яких було передано ТОВ «Він фінанс», до зміни назви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» згідно договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року (а.с.67-75).
Згідно наказу від 25.07.2025 року №55-к «Про зміну назви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» вбачається, що з 25.07.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» змінено найменування на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» (а.с.66).
Разом з цим, судом встановлено, що ТОВ "Авентус Україна" проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №175807 від 30.05.2018 року згідно якого вбачається, що станом 7.10.2018 , тобто за день до складення реєстру прав вимоги до договору факторингу , а саме 8.10.2018, сума заборгованості відповідача перед первісним кредитором становила 15845, 00 грн, яка складалася з тіла кредиту -3500 грн., 1890 - процентів за користування кредитом, 900 грн. штрафу та 9555,0 грн. пені. (а.с.26, 42-47).
При цьому, відповідно до реєстру прав вимоги №7 від 08.10.2018 року ТОВ "Фінансова компанія «Довіра та гарантія» складеного після укладення договору факторингу, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер у реєстрі - 495) на сума заборгованості за кредитним договором, розмір якої складав 5390 грн., що становила суму заборгованості тіла кредиту в розмірі 3500 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 1890 грн. (а.с.20-22). Будь-яких інших коштів на які б позивач набував права вимоги до відповідача, вказаний реєстр не містить.
Відтак, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги за кредитним договором в межах придбаного кредитного портфелю в межах суми 5390 грн.
Разом з цим встановлено, що з моменту укладення договору щодо відступлення прав вимоги та підписання відповідного реєстру, у позивача в силу положень п. 4.4.1 кредитного договору №175807 від 30.05.2018 було відсутнє право нарахування штрафу та пені поза межами 90 днів, обрахунок яких згідно цих умов договору, обчислюється починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення, а відтак позов в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу за пенею і штрафами у розмірі - 10455,0 грн. до задоволення не підлягають.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України).
Згідно статті 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована навстановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) указується особа, яка створила замовлення.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статі 627 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
На даний час відповідачка продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погасила, що є порушенням законних прав позивача.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
Відповідно ч. ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Також позивач просить стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 3464,74 грн. та три проценти річних у розмірі 1427, 35 грн., про що зазначив у позовній заяві.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, зазначеного позивачем у позовній заяві, то розрахунок індексу інфляції проведений у період з березня 2019 року по лютий 2022 року; розрахунок трьох процентів річних проведений у період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, тобто у період до введення в Україні воєнного стану.
За наведених обставин, аргументи позивача про стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 3464,74 грн. та трьох процентів річних у розмірі 1427, 35 грн. також підлягає задоволенню.
Відтак, із відповідачки у користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 10 282,09 грн., яка складається з наступного: 3500 грн. тіло кредиту, 1890 грн. заборгованість за відсотками; інфляційні втрати у розмірі 3464,74 грн. та три процентів річних у розмірі 1427,35 грн.
Враховуючи наведене, позов слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 282, 09 грн. з яких: 3500,00 грн. тіло кредиту, 1890,00 грн. заборгованість за відсотками, 1 427,35 грн. сума збору з урахуванням трьох процентів річних та 3464,74 грн. - інфляційні втрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
У позовній заяві представник позивача просить покласти на відповідача витрати на професійну (правничу) допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Вирішуючи питання про стягнення заявлених позивачем витрат на правову допомогу суд враховує, що повноваження представника позивача у справі підтверджені належними документами, а саме договором про надання правової допомоги від 22.03.2024 року, актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 18.07.2025 року, детальний опис робіт (надання послуг) виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», додатковою угодою до договору №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 року та з фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг адвоката, співмірності із складності справи, яка є малозначною, витраченого часу та обсягу виконаних робіт, засад розумності, виваженості та справедливості, те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він фінанс».
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Позивачем у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., однак враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
А тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 49,58 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1201 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ст. 610-611, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 3 ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 289, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» 10 282,09 грн. (десять тисяч двісті вісімдесят два гривень дев'ять копійок) заборгованості за кредитним договором №175807 від 30.05.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» 1201 грн. (одна тисяча двісті один гривень) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс" 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог стягнення судових витрат відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Тячівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» код ЄДРПОУ 38750239, що знаходиться за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий М.М. Бряник