Справа № 306/1172/25
Провадження № 2/306/874/25
28 листопада 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю: секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
розглядаючи у відкритому підготовчому засіданні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовною заявою представника ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" - Тараненко Артем Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" про встановлення факту невиконання обов'язку кредитора,-
Відповідач ОСОБА_1 , подала ряд клопотань про витребування доказів та про надання оригіналів для огляду, посилаючись на те, що самостійно надати докази не може, оскільки такі містять банківську таємницю і її заяви про надання доказів за даними кридитними правовідносинами до позивача - ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та АТ КБ "Приват Банк" залишені без відповіді та задоволення. (т.2 а.с. 1-17, 28-39).
Представник позивача щодо клопотання про витребування доказів заперечив, посилаючись на те, що відповідачем не дотримано вимог цивільно-процесуального Закону щодо заявленого клопотання. (т.3 а.с. 9-16).
Дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст.78 ЦПК України, яка регламентує допустимість доказів, установлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа.
За приписами статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При цьому, суд зважає на те, що відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем до матеріалів справи докази оформлені належним чином, подані у розбірливому вигляді.
Крім того, суд враховує, що надані до матеріалів справи договори підписані сторонами електронним цифровим підписом.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що однією з основних характеристик окремого доказу є його належність, яка відображає зв'язок доказового матеріалу з предметом спору та його здатність впливати на вирішення справи по суті. Водночас належність доказу не презюмується, а має бути доведена стороною, яка на нього посилається, у тому числі при поданні клопотання про витребування доказів.
З урахуванням наведеного, суд встановив, що заявлене клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню, оскільки запитувані докази вже наявні у матеріалах справи, подані належним та допустимим способом, а їх повторне витребування не має значення для правильного вирішення спору та суперечить принципу процесуальної економії.
При цьому суд звертає увагу, що аналіз змісту поданого клопотання свідчить про те, що частина заявлених вимог є тотожними та спрямована на отримання ідентичних доказів, які вже надані або досліджені судом, а окремі позиції у клопотанні повторюються кілька разів. У зв'язку з цим додаткове витребування таких доказів є необґрунтованим та недоцільним.
Щодо клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів, копії яких надані до матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.
Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором, укладеним в електронній формі.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про електронну комерцію».
У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги предмет спору, зміст заявлених позовних вимог та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення даних клопотань.
Керуючись ст. 84, 259 - 261 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотань відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ П.І. УЛІГАНИНЕЦЬ