Справа № 304/928/25 Провадження № 2/304/517/2025
19 листопада 2025 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 58 098, 50 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 07 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11899-04/2024. 19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №19092024, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача у розмірі 22 750 грн.
Також 06 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09170-05/2024. 19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №19092024, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача у розмірі 17 490 грн.
Крім цього, 25 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 Договір позики № 79892272. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача у розмірі 17 858, 50 грн.
Позивач указує, що за відповідними договорами факторингу він набув право вимоги за усіма трьома кредитними договорами, а тому, оскільки відповідачка взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредитів та сплати відсотків за наведеними кредитними договорами не виконує, у неї виникла заборгованість за кредитами, що порушує права позивача, у зв'язку із чим позивач просить стягнути із відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 58 098 гривень 50 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовує ст. ст. 509, 512, 516, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 641, 642, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України. Посилаючись на наведене, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 08 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в справі, постановлено розгляд справи проводити з повідомленням (викликом) сторін.
25 липня 2025 року представниця відповідачки подала відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 за безпідставністю, посилаючись на обставини, викладені в ньому.
30 липня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що обставини, на які посилається представниця відповідачки у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог, є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій, викладених у Постановах ВС, а отже є такими, що не підлягають задоволенню, та не повинні братися судом до уваги.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак у поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.
Представниця відповідачки у судове засідання також не з'явилася, однак подала заяву, в якій просила розглянути дану справу за відсутності відповідачки та її представника, а також просила відмовити у задоволенні позову позивача за безпідставністю. Також просила здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов такого висновку.
Встановлено, що 07 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11899-04/2024. Відповідно до умов цього договору остання отримала кредит у розмірі 7 000 грн строком на 120 днів, відповідачка також взяла на себе зобов'язання повернути кредит до 04 серпня 2024 року та сплачувати проценти у розмірі 912,50% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% в день.
Також установлено, що 19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 19092024, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги до боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 у сумі 22 750 грн.
06 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09170-05/2024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачці кредит в розмірі 5 300 гривень строком на 120 днів, відповідачка також взяла на себе зобов'язання повернути кредит до 02 вересня 2024 року та сплачувати проценти у розмірі 547,50% річних від суми кредиту в розрахунку 1,50%в день.
19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №19092024, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги до боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 у сумі 17 490 грн.
Крім цього, 25 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 79892272, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачці позику в розмірі 5 500 грн строком на 30 днів, відповідачка також взяла на себе зобов'язання повернути кредит до 24 травня 2024 року. Процентна ставка (фіксована), яка діє протягом строку договору 0,83% в день. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) становить 2,70% в день. Розмір пені - 2,7% в день.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги до боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 у розмірі 17 858, 50 грн.
Судом установлено, що свої зобов'язання за вказаними вище кредитними договорами установи виконали у повному обсязі, оскільки ОСОБА_2 вказані у договорах кредитні кошти.
Також установлено, що відповідачка не виконує свої зобов'язання перед позивачем за вказаними кредитними договорами,в яких позивач набув право вимоги від кредиторів.
З наданих позивачем на підтвердження своїх вимог розрахунків заборгованості вбачається, що відповідачка має заборгованість:
- за кредитним договором № 11899-04/2024 від 07 квітня2024 року в розмірі 22 750 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 750 грн - сума заборгованості за процентами;
- за кредитним договором № 09170-05/2024 від 06 травня 2024 року в розмірі 17 490 грн, з яких: 5 300 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 540 грн - сума заборгованості за процентами, 2 650 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями;
- за договором позики № 79892272 від 25 квітня 2024 року в розмірі 17 858, 50 грн, з яких: 5 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 369, 50 грн - сума заборгованості за процентами, 10 989 грн - сума заборгованості за пенею.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно висловленої Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року в справі № 6-979цс15 правової позиції «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Відповідачка не здійснювала свої зобов'язання зі сплати кредитних заборгованостей і на рахунки первісних кредиторів, які вказані у кредитному договорі.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором ст. 612 Цивільного кодексу.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зі змісту ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Відповідачка ОСОБА_1 не погоджується із розмірами заборгованості вказаними позивачем та вважає їх необґрунтованими.
Щодо заборгованості за кредитним договором № 11899-04/2024 від 07 квітня 2024 року в розмірі 22 750 грн відповідачка не погоджується із позивачем щодо розміру заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 15 750 грн.
Представниця відповідачки вказала, що відповідно до позовної заяви позивач нараховував проценти з 22.02.2024 року по 09.12.2024 року. З інформації, опублікованої на офіційному сайті НБУ, слідує, що в 2024 році розмір облікової ставки (% річних) становив: з 26.01.2024 року по 14.03.2024 року 15,0 %; з 15.03.2024 року по 25.04.2024 року 14,5 %; з 26.04.2024 року по 13.06.2024 року 13,5 %; з 14.06.2024 року по 12.12.2024 року 13,0 %.
Так, представниця відповідачки адвокат Цокало Т.М. провела контр-розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11899-04/2024 від 07 квітня 2024 року, з якого вбачається, що, враховуючи нарахування процентів за обліковою ставкою НБУ: за період з 07.04.2024 по 25.04.2024 облікова ставка становить 14,5% та розраховується в наступному порядку: 1) 14,5/366 = 0,04% - за один день; 2) 19 (днів)*0,04 = 0,76%; 3) (7000,00/100) * 0,76 = 53,20 грн - розмір відсотків за користування кредитом за період з 07.04.2024 по 25.04.2024. За період з 26.04.2024 по 13.06.2024 облікова ставка становить 13,5% та розраховується в наступному порядку: 1) 13,5/366 = 0,037% - за один день; 2) 49 (днів) * 0,037 = 1,813%; 3) (7000,00/100) * 1,813 = 126,91 грн - розмір відсотків за період з 26.04.2024 по 13.06.2024. За період з 14.06.2024 по 04.08.2024 облікова ставка становить 13,0% та розраховується в наступному порядку: 1) 13,0/366 = 0,036% - за один день; 2) 52 (днів) * 0,036 = 1,872%; 3) (7000,00/100) * 1,872 = 131,04 грн - розмір відсотків за період з 14.06.2024 по 04.08.2024. Враховуючи зазначений контр-розрахунок, загальний розмір відсотків за період з 07 квітня 2024 року по 04 серпня 2024 року (строк кредитного договору) за користування кредитом за договором про надання фінансового кредиту № 11899-04/2024 становить 311,15 грн, що відповідає обліковій ставці НБУ (% річних) та не порушує Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, правомірно було б стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 11899-04/2024 від 07 квітня 2024 року в розмірі 7 311, 15 грн, який складається з 7 000 грн - розмір заборгованості за основним боргом та 311, 15 грн - розмір правомірно нарахованих відсотків.
Щодо заборгованості за кредитним договором № 09170-05/2024 від 06 травня 2024 року в розмірі 17 490 грн відповідачка не погоджується із позивачем щодо розміру заборгованості за процентами в розмірі 9 540 грн.
Представниця відповідачки адвокат Цокало Т.М. провела контр-розрахунок заборгованості за кредитним договором № 09170-05/2024 від 06 травня 2024 року, з якого вбачається, що, враховуючи нарахування процентів за обліковою ставкою НБУ: за період з 06.05.2024 по 13.06.2024 облікова ставка становить 13,5% та розраховується в наступному порядку: 1) 13,5/366 = 0,037% - за один день; 2) 39 (днів)*0,037 = 1,443%; 3) (5300,00/100) * 1,443 = 76,48 грн - розмір відсотків за користування кредитом за період з 06.05.2024 по 13.06.2024. За період з 14.06.2024 по 02.09.2024 облікова ставка становить 13,0% та розраховується в наступному порядку: 1) 13,0/366 = 0,036% - за один день; 2) 81 (днів) * 0,036 = 2,916%; 3) (5300,00/100) * 2,916 = 154,55грн - розмір відсотків за період з 14.06.2024 по 02.09.2024. Враховуючи зазначений контр-розрахунок, загальний розмір відсотків за період з 06 травня 2024 року по 02 вересня 2024 року (строк кредитного договору) за користування кредитом за договором про надання фінансового кредиту № 09170-03/2024становить 231,03грн, що відповідає обліковій ставці НБУ (% річних) та не порушує Закону України «Про споживче кредитування».
Правомірно було б стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 09170-05/2024 від 06 травня 2024 року в розмірі 5 531, 03 грн, який складається з 5 300 грн - розмір заборгованості за основним боргом та 231, 03 грн - розмір правомірно нарахованих відсотків.
Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») регламентовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з умов кредитних договорів, дані договори регулюються Законом України «Про споживче кредитування».
22 листопада 2023 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Даним Законом серед іншого були внесені зміни в Закон України «Про споживче кредитування».
Так, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частиною 5: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%». Частиною 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
У той же час, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 р. №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023 року, а кредитні договори було укладено 07 квітня 2024 року та 06 травня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, то проценти повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищує 1 % в день.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 22.11.2023 р. №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Водночас, первісні кредитори не привели умови кредитних договорів до відповідності Закону України «Про споживче кредитування» в частині нарахування процентів та нараховував їх за денною процентною ставкою 2,50 % в день, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.
Разом з тим, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, умови Кредитних договорів, які враховують денну процентну ставку з перевищенням 1 % в день, - є нікчемними. Пункти 1.4.1., а також Графіки платежів кредитних договорів, є нікчемними в силу приписів ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Як уже зазначалося вище, приписами частини 1, 3 статті 1054 Цивільного кодексу України регламентовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
З урахуванням нікчемності пунктів кредитних договорів, якими денна процентна ставка встановлена з порушеннями Закону України «Про споживче кредитування», процентна ставка є неузгодженою.
Відтак суд уважає, що проценти повинні бути на рівні облікової ставки Національного банку України за відповідний період. З інформації, опублікованої на офіційному сайті Національного банку України, слідує, що в 2023-2024 році розмір облікової ставки (% річних) становив: з 15.12.2023 року по 14.03.2024 року - 15,0 % (0,04 % в день; формула 15,0/365); з 15.03.2024 року по 25.04.2024 року - 14,5 %; (0,04 % в день; формула 14,5/365); з 26.04.2024 року по 13.06.2024 року - 13,5 % (0,04 % в день; формула 13,5/365).
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що контр-розрахунки заборгованості представника відповідачки адвоката Цокало Т.М. за кредитними договорами № 11899-04/2024 від 07 квітня 2024 року та № 09170-05/2024 від 06 травня 2024 року розраховані відповідно до вимог Закону.
Щодо стягнення з відповідачки суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 2 650 грн, суд дійшов до таких висновків.
Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан. Враховуючи, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, то на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України (згідно з висновками у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, пр. 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
В постанові Верховного Суду від 31.01.2024 №183/7850/22, пр. 61-14740св23, вказано, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій в сумі 2 650 грн є неправомірним, а позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог за Договором позики № 79892272 від 25 квітня 2024 року, то суд зазначає таке.
Судом установлено, що договір позики, право вимоги за яким нібито було набуто позивачем, датовано 25.04.2024, тоді як договір факторингу № 14/06/2021 від 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено 14 червня 2021, тобто більше ніж за два з половиною роки до укладення безпосередньо самого кредитного договору.
Відтак, суд уважає, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 не існувало жодних правовідносин, оскільки станом на дату укладення договору факторингу № 14/06/2021 від 14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не було кредитором відповідачки, відповідно права вимоги до такої ще не існувало, тому воно не могло бути передано до позивача у цій справі ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Договором факторингу № 14/06/2021 від 14 червня 2021 передбачено, що боржники позичальники клієнта, яким клієнт надав позику, тобто які мають зобов'язання перед клієнтом згідно з договорами позики, щодо внесення основної суми боргу (кредиту), плати за кредитом (плати за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов'язань, а також будь-які представники боржника, повірені, правонаступники, поручителі, інші особи, що взяли на себе обов'язок виконати (повністю або частково) зобов'язання щодо сплати заборгованості замість боржника.
За змістом п.1.1. договору факторингу № 14/06/2021 від 14 червня 2021 року за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнт, що зайвий раз підтверджує неможливість передачі за договором факторингу № 14/06/2021 від 14 червня 2021 прав вимоги за кредитними договорами, що будуть укладені в майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Суд звертає увагу, що передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке існувало на момент передачі прав новому кредитору. Передати право вимоги за кредитним договором, який не укладений на момент укладення договору факторингу, неможливо.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17, відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Суд констатує, що на час укладення такого договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
За таких обставин, суд доходить переконання, що передати право вимоги за зобов'язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу, неможливо, а тому право вимоги за договором позики до ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуто не було, відтак останнє не набуло прав нового кредитора за договором позики № 79892272 від 25 квітня 2024 року, а отже не має права пред'являти свої вимоги до відповідачки.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить переконання, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договорами про надання грошових коштів № 11899-04/2024 від 07 квітня 2024 року та № 09170-05/2024 від 06 травня 2024 року у загальному розмірі 12 842, 18 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім цього, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються, у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням наведених обставин та положень закону, витрати на сплату судового збору, які повинен сплатити відповідач позивачу, становлять 669, 18 грн (3 028, 40 грн * 22,10 %), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ:35625014) заборгованість в розмірі 12 842 (дванадцять тисяч вісімсот сорок дві) гривні 18 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ35625014) судовий збір у розмірі 669 (шістсот шістдесят дев'ять) гривень 18 копійок
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуюча:Гевці В. М.