27 листопада 2025року
м. Київ
справа № 760/28314/23
провадження № 51-3162 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , яка брала участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12023111050004140, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Любимівка Іванівського району Херсонської області та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25 січня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватими та засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 691 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_8 визнано винуватим у грабежі, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому в умовах воєнного стану.
Так, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем Окремої президентської бригади ім. гетьмана Богдана Хмельницького, 06 жовтня 2023 року, приблизно о 20:50 год, перебуваючи в парку, розташованому по вул. Політехнічна, 37, в м. Києві, побачивши раніше незнайомого ОСОБА_9 , який в цей час тримав в руках мобільний телефон та діючи умисно, шляхом ривка, вирвав майно потерпілого, з яким почав тікати з місця вчиненого злочину. Потерпілий, в свою чергу, наздогнав засудженого та намагаючись зупинити останнього, отримав легке тілесне ушкодження, а ОСОБА_8 вдалось з місця вчинення злочину втікти, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 11 140 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_8 та призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_8 , прокурор стверджує, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, призначаючи фактично покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, застосував положення ст. 691 КК України, а не норми ст. 69 КК України. Також наводить доводи, з якими не погоджується зі звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, взагалі не обґрунтовував належним чином прийнятого рішення.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_8 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 4 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
У касаційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, яке полягає в застосуванні до ОСОБА_8 положень ст. 691 КК України та ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через м'якість.
Так, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, нормами ст.69 КК України визначено, що за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
В свою чергу, ст. 691 ККУкраїни передбачає, що за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу (з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди), відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 , не в повній мірі дотримався наведених вимог матеріального права.
Так, у своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені фактичні обставини кримінального провадження, в тому числі наявність двох пом'якшуючих обставин, наводив доводи щодо м'якості призначеного ОСОБА_8 покарання з огляду на необґрунтоване застосування місцевим судом положень статей 691 та 75 КК України і вважав, що призначаючи покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, невірно застосував положення ст. 691 КК України, оскільки необхідно було в цьому випадку, застосувати положення ст. 69 КК України.
Апеляційний суд не погодився із зазначеними доводами та залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання без змін. При цьому, апеляційний суд помилково зазначив, що врахувавши дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують його, а також істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вірно призначив покарання із застосуванням ст. 691 КК України, яке не перевищує двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України (6 років 8 місяців) у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Ну думку колегії суддів, у контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими вище зазначені обґрунтування, у зв'язку з чим ухвала апеляційного суду та, відповідно, і вирок місцевого суду в частині призначеного покарання підлягають зміні.
Так, при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто нижче від найнижчої межі, судами попередніх інстанцій необхідно було застосувати саме положення ст. 69 КК України.
Інші доводи касаційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, є необґрунтованими, а призначене ОСОБА_8 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним вчиненому. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через м'якість і недостатнім для досягнення його мети, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає частково задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_8 зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , яка брала участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання, обраного судом першої інстанції у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
В решті судові рішення залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3