26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 629/1094/23
провадження № 51-2319 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілого
адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022226110000152, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 вересня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.
Цивільний позов представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 гривень.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Харківський апеляційний суд, задовольнивши частково апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 , скасував вказаний вирок у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок від 02 квітня 2025 року, яким призначив ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді виправних робіт на строк 6 місяців з відрахуванням в дохід держави 10 % від суми заробітку.
Цим же вироком змінено вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди та процесуальних витрат на правову допомогу, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн та процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 12 липня 2022 року, у період часу між 17 год 10 хв. та 17 год 15 хв., разом з дружиною ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , перебував у квартирі
АДРЕСА_2 , де вони з'ясовували обставини особистого характеру. За цих обставин між ОСОБА_8 , ОСОБА_10 з одного боку та ОСОБА_9 з іншого, які тривалий час перебували у неприязних стосунках, сталася обопільна сварка. Після цього потерпілий вийшов у тамбур вищевказаної квартири, де вже знаходився обвинувачений. Близько 17 год 14 хв. вже безпосередньо між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , на ґрунті особистої неприязні сталася сварка, в ході якої у обвинуваченого виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 наніс ОСОБА_9 один удар кулаком в область обличчя, чим заподіяв потерпілому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що при призначенні більш суворого покарання у виді виправних робіт, апеляційний суд не звернув увагу на той факт, що ОСОБА_8 на час апеляційного розгляду офіційно не був працевлаштований, оскільки є студентом денної форми навчання, має на утриманні неповнолітню дитину 2022 року народження. Крім цього, при призначенні покарання суд належним чином не врахував обставини щодо посткримінальної поведінки ОСОБА_8 - сплату призначеного місцевим судом штрафу в розмірі 1 700 грн, а також віктимну поведінку потерпілого, яка передувала вчиненню кримінального проступка.
На думку захисника, з огляду на характер вчиненого кримінального проступку, короткочасність лікування потерпілого, віктимну та провокативну поведінку останнього, визначений апеляційним судом розмір моральної шкоди у сумі
5 000 грн не відповідає вимогам розумності і справедливості та спрямований на безпідставне збагачення за рахунок ОСОБА_8 . Заявлена до стягнення сума втрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, не співрозмірна з обсягом роботи, яка була виконана адвокатом ОСОБА_7 , та не відповідає критерію розумності.
В запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого - адвокат
ОСОБА_7 , наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
До початку касаційного розгляду від засудженого ОСОБА_8 надійшлоклопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, цивільний позов ОСОБА_9 просить залишити без розгляду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 доводи касаційної скарги підтримала.
Прокурор та представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 просили оскаржуваний вирок змінити та призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді громадських робіт.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з'явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги і вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 125 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання місцевий суд врахував, що обвинуваченим вчинено кримінальний проступок, дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, конкретні обставин справи, а також, що обвинувачений працевлаштований та отримує дохід, та дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу.
Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання за апеляційною скаргою потерпілого, суд апеляційної інстанції зазначив, що при призначенні покарання у виді штрафу суд не в достатній мірі врахував обставини вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, його наслідки, дані про його особу, відсутність пом'якшуючих обставин, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, яке відповідно до ст. 12 цього Кодексу відноситься до кримінальних проступків, відомостей про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, його ставлення до вчиненого, не відшкодування шкоди, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді виправних робіт.
Колегія суддів вважає слушними доводи касаційної скарги захисника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню, з урахуванням наступного.
Так, згідно з ч. 1 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадяться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
Разом з тим, як слідує із долученої до касаційної скарги копії трудової крижки, ОСОБА_8 17 жовтня 2023 року був звільнений з посади охоронника у ТОВ «КСБ «Смерш» та відповідно до копії довідки № 46-02/1.1 від 12.05.2025 зарахований на денну форму навчання до ВСП «Вовчанський фаховий коледж ДБТУ» строком до 30.06.2026.
Таким чином покарання у виді виправних робіт призначено ОСОБА_8 з порушенням приписів ч. 1 ст. 57 КК України, оскільки у нього було відсутнє місце роботи, тому оскаржуваний вирок апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_9 , при цьому належним чином розглянути клопотання ОСОБА_8 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності із закриттям кримінального провадження, та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам
кримінального процесуального законодавства.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3