Справа №303/8388/24
2-п/303/12/25
26 листопада 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в якій зазначила, що 28 листопада 2024 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області винесено заочне рішення, яким позов задоволено повністю. 20 травня 2025 року вона перебуваючи в Федеративній Республіці Німеччина здійснили вхід на веб сторінку https://court.gov.uа та довідалася про наявність оспорюваного заочного рішення. Її представник отримав повний текст зазначеного рішення 26.06.2025 в приміщенні Мукачівського міськрайонного суду. Враховуючи положення ч. 2, 3 ст. 284 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення подана у строки, що визначені ЦПК України, а самедо 16 липня 2025 року. Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/8388/24 від 28 листопада 2024 року ухвалене за її відсутності і вона не була повідомлений про час та місце розгляду справи. У період розгляду справи вона не проживала за місцем реєстрації про що позивач зазначив у позовній заяві. Суд не вжив жодних заходів для з'ясування фактичного місця перебування відповідачки, не з'ясував дійсних причин невручення судових повісток, і не вдався до інших засобів комунікації в умовах воєнного часу та доступні інструменти повідомлення. Вона була позбавлена права взяти участь у розгляді судом спору особисто чи через представника, не змогла скористатися правами, що надані їй нормами Цивільного процесуального кодексу України, а саме бути ознайомленою з позовними вимогами, надати пояснення, заперечення, приймати участь у дослідженні доказів, що є важливим і має суттєве значення для справедливого розгляду спору та справи загалом. Вона була позбавлена права надати суду документи щодо обставин справи, які не вивчалися та не досліджувались у судовому порядку і мають значення для встановлення фактів. Позовна заява про розірвання шлюбу не була складена особисто ОСОБА_2 , підписувалася та подавалася до суду у важкому психічному стані, що істотно вплинуло на його сприйняття дійсності, усвідомлення предмету позову, позовних вимог та правових наслідків поданих документів, а також на здатність формувати справжнє та вільне волевиявлення щодо припинення шлюбу. Її чоловік - ОСОБА_2 , 1944 року народження, на момент подання позову перебував у похилому віці (80 років), а його психічний та фізичний стан уже восени 2024 року викликав обґрунтоване занепокоєння. Зокрема 07 жовтня 2024 року, під час особистого спілкування з ОСОБА_2 вона неодноразово звертала увагу на значне сповільнення реакцій у розмові, а також на те, що чоловік не міг пригадати обставини, про які вони говорили раніше, плутав події в часі та втратив звичну уважність. Вперше за роки їхнього спільного життя, він виглядав дезорієнтованим, загальмованим, млявим у спілкуванні, іноді повторював ті самі речі. Ці прояви на той момент сприймалися як похилий вік та загальна втома. Про те вже після раптової смерті ОСОБА_2 вона дізналася, що останній перебував на лікуванні у період з січня 2025 по лютий 2025 року у КНП «Лікарня Святого Мартина2 (м. Мукачево). Вказана інформація про перебування ОСОБА_2 на лікуванні та встановлений йому діагноз була прихована від неї самим ОСОБА_2 , так його синами - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Відповідно до повідомлення КНП «Лікарня Святого Мартина» ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 06.01.2025 по 10.01.2025 та у період з 08.02.2025 по 12.02.2025 з діагнозом прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія важкого ступеня з гліотичними вогнищами ураження в речовині головного мозку, Код за МКХ-10:167.3. Основними клінічними проявами хвороби є деменція поєднана із різноманітною неврологічною симптоматикою. Враховуючи, що у встановленому основному діагнозі присутня така ознака як - «важкого ступеня з гліотичними вогнищами ураження в речовині головного мозку», можливо зробити висновок, що такі характеристики хвороби, як послаблення пам'яті, інтелектуальних здібностей (когнітивний дефіцит), а також можливі різкі зміни настрою, мали глибокі прояви у ОСОБА_2 . Позовна заява подана ОСОБА_2 до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської область 14.10.2024. Медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_2 №2648 / 2025 у які зазначений діагноз ОСОБА_2 «Прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія важкого ступеня з гліотичними вогнищами ураження в речовині головного мозку» сформована 08.02.2025. Проміжок часу між вказаними датами становить менше чотирьох місяців. Враховуючи характер хвороби, її стадійність і тривалість у часі, час підготовки та подання позову про розірвання шлюбу у ОСОБА_2 мала місце прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія тяжкого ступеня з множинними гліотичними вогнищами в структурі головного мозку, внаслідок такого захворювання у ОСОБА_2 були наявні глибокі прояви послаблення пам'яті, інтелектуальних здібностей (когнітивний дефіцит). Таким чином, на момент подання позовної заяви ОСОБА_2 не міг усвідомлено, вільно та самостійно формувати волю на припинення шлюбу. Більше того, позовна заява та супровідні документи, з високою ймовірністю, були підготовлені іншими особами, які мали особисту зацікавленість у припиненні шлюбу перед смертю ОСОБА_2 , з метою усунення її від спадкових правовідносин. На момент подання заяви у неї об'єктивно відсутня можливість надати висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, щодо психічного стану ОСОБА_2 на момент подання позовної заяви про розірвання шлюбу 14.10.2024 року, оскільки її проведення можливе виключно за ухвалою суду в межах відкритого провадження. Відтак, без скасування заочного рішення сторона відповідача позбавлена можливості реалізувати передбачене статтею 43 ЦПК України право на подання доказів, а також ініціювати отримання належних та допустимих доказів у спосіб, визначений процесуальним законом. У разі скасування заочного рішення у справі № 303/8388/24 та призначення справи до розгляду в загальному позовному провадженні вона заявить клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи з метою встановлення психічного стану ОСОБА_2 на момент подання позовної заяви про розірвання шлюбу 14.10.2024 року. Призначення такої експертизи зумовлене наявністю медичної документації, яка підтверджує, що менш ніж через чотири місяці після подання позову ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом Прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія важкого ступеня з гліотичними вогнищами ураження в речовині головного мозку, Код за МКХ- 10: 167.3 - захворювання, що супроводжується когнітивним дефіцитом, втратою здатності до критичного мислення та орієнтації, деменцією та дезорганізацією волі. Вказане захворювання, відповідно до медичної та судової практики, може мати безпосередній вплив на здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, що є критичним для визнання дійсності волевиявлення. Таким чином, під час розгляду справи у загальному порядку вона обов'язково звернеться з відповідним клопотанням про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, з формулюванням питань щодо встановлення спроможності ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та формувати дійсну волю станом на дату подання позову про розірвання шлюбу. Просила поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення у справі № 303/8388/24, враховуючи, що повний текст заочного рішення було отримано 26 червня 2025 року, а заяву подано у межах строку, передбаченого ч. 3 ст. 284 ЦПК України. Прийняти заяву про перегляд заочного рішення до розгляду та відкрити провадження у справі. Скасувати заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року у справі № 303/8388/24. Призначити справу до розгляду в загальному порядку.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
У судовому засіданні представник заявниці - адвокат Беран М.І. заяву підтримав і просив її задовольнити.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, відповідно до наданого заявницею копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 19.03.2025 він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачка в судове засідання 28.11.2024 не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Матеріали справи не містять відомостей про отримання нею копії зазначеного заочного рішення, водночас його копію 26.06.2025 отримав представник ОСОБА_1 - адвокат Садовий В.М.
Відповідно відмітки на конверті, в якому до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, остання прийнята АТ «Укрпошта» 14.07.2025.
Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 284 ЦПК України заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення подана до суду протягом двадцяти дні з дня вручення її представнику повного заочного рішення.
Отже, заяву про перегляд заочного рішення подано протягом двадцяти днів з дня вручення представнику заявниці повного заочного рішення суду, що свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відповідно до ч. 3 ст. 284 ЦПК України.
Щодо наявності підстав для скасування заочного рішення слід зазначити наступне.
Цивільне процесуальне законодавство України передбачає можливість перегляду заочного рішення та підстави його скасування судом першої інстанції, який розглядав справу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, виходячи з положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню за наявності передбачених у законі підстав.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 суду насамперед необхідно встановити наявність або відсутність поважних причин неявки відповідачки ОСОБА_1 у судове засідання та (або) неповідомлення нею про причини неявки, а також неподання відзиву на позовну заяву.
Відповідно ч. 3 ст. 128 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Відповідно до п. 2 ч. ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідачка не надавала суду інформації щодо її адреси, тому викликаючи її в судове засідання суд виходив із її зареєстрованого у встановленому законом місця проживання.
З відповіді відділу «Центр надання адміністративних послуг» Мукачівської міської ради від 23.10.2024 наданою суду на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Із матеріалів справи встановлено, що копія ухвали про відкриття провадження та судова повістка про виклик в судове засідання 28.11.2024 о 13 годині 30 хвилин направлялися судом ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням на адресу її зареєстрованого місця проживання.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до суду з проставлянням на ньому 09.11.2024 відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, позивачка була належним чином повідомлена 09.11.2024 про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання 28.11.2024 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України було підставою для постановлення заочного рішення.
Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_1 посилалася на те, що вона не проживає за зареєстрованим місце проживання, а проживає за кордоном, тому не отримала судову повістку. На підтвердження чого надала суду інформацію з Державної прикордонної служби України, відповідно до якої вона виїхала за межі України 27.08.2023, а повернулася - 17.03.2025. Але суд вважає, що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України зазначені обставини не мають значення для розгляду справи і не заслуговують на увагу, оскільки, змінюючи місце проживання на інше, яке не збігається із зареєстрованим, фізична особа самостійно повинна контролювати стан справ, пов'язаних із місцем реєстрації її проживання, зокрема і отриманням поштової кореспонденції і усі ризики покладаються законом виключно на неї.
Верховний Суд в ухвалі від 07 липня 2021 року у справі №210/5129/17 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторони є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Аналогійний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 не з'явилася в судове засідання та не повідомила суд про причини неявки, а також не подала відзив на позовну заяву без поважних причин.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України суду також необхідно встановити, що докази, на які заявник посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Звертаючись до суду із заявою позивачкою не обґрунтовано та не зазначено жодного доказу, що має істотне значення для правильного вирішення справи. У даних правовідносинах позивачка повинна довести, що у випадку взяття судом зазначеного нею доказу до уваги, то і прийняте по справі рішення було би протилежним ніж постановлене. Або враховуючи характер правовідносин відповідачці необхідно зазначити докази, які підтверджують можливість зберегти сім'ю та необхідність прийняття судом заходів для примирення подружжя.
Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Беручи до уваги, що відповідач помер, його цивільна та цивільно-процесуальна дієздатність припинилася, а відповідно неможливо повторно розглянути справу, надати сторонам строк для примирення з метою збереження шлюбу або ухвалити інше рішення по суті спору, зважаючи, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Водночас слід зазначити, що спір між сторонами виник з приводу особистих немайнових відносин і відновлення реєстрації шлюбу без наміру й можливості відновлення сімейних відносин не ґрунтується на нормах СК України.
Частина 1 ст. 288 ЦПК України передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню тільки, за наявності у сукупності таких умов: неявка відповідача в судове засідання та (або) неповідомлення про причини неявки мало місце з поважних причин; неподання з поважних причин відзиву на позовну заяву; а також докази, на які заявник посилається, мають істотне значення для справи, але судом встановлено, що наявність зазначених умов заявником не доведено.
Вирішуючи питання про перегляд заочного рішення, суд також враховує принцип правової визначеності, який застосовується Європейським судом з прав людини при вирішенні звернень відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підлягає застосуванню судами України відповідно до статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, зокрема, право на справедливий судовий розгляд. При цьому ключовим принципами, які мають скеровувати тлумачення статті 6 Конвенції, є верховенство права, правова певність і належне відправлення правосуддя.
Принцип правової певності є одним з основних аспектів верховенства права вимагає, серед іншого, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
У його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, як вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншим словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Христов проти України» (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Водночас скасування рішення суду, яке вже частково виконано, може (поряд з іншими обставинами) свідчити про зведення принципу res judicata нанівець (пункт 35 Рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00)).
Враховуючи наведене і прецеденти Європейського суду з прав людини, перегляд заочного рішення та його скасування після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї зі сторін не відповідатиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та принципу юридичної визначеності.
Суд вважає, що за таких обставин відсутні підстави для скасування заочного рішення, тому заяву необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. 128, 258-261, 280, 284, 288, 353-355 ЦПК України, ст. 24, 112 СК України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу включається до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя