16 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 727/11966/21
провадження № 61-7069св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Пророка В. В.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 7 липня 2022 року, постановлену колегією в складі суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Владичана А. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення в порядку зворотної вимоги частини грошових коштів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що сторони з 18 лютого 1994 року
до 4 листопада 2015 року перебували в шлюбі, в якому набули у спільну сумісну власність подружжя майно.
Так, 31 грудня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір
купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат загальною площею 40,20 кв.м, в тому числі житловою площею 23,60 кв.м. Приналежність зазначеної квартири до спільного майна подружжя встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2020 року у справі № 727/6374/17, яке в цій частині набрало законної сили та залишено без змін постановою апеляційної інстанції
від 12 квітня 2021 року та постановою Верховного Суду від 8 вересня 2021 року. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що квартира
АДРЕСА_1 за час шлюбу реконструйована та добудована, внаслідок чого збільшилась її площа. На підставі рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 116/4 від 22 лютого 2011 року на квартиру замінено правовстановлюючий документ та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 лютого 2011 року, за яким квартира складається з чотирьох житлових кімнат загальною площею 61,80 кв.м., в тому числі житловою - 45,60 кв.м.
Сторони за час шлюбу на АДРЕСА_2 на подвір'ї будинковолодіння самочинно збудували гараж на два заїзди загальною площею близько 64 кв.м. На даний час гараж в експлуатацію не зданий. Також за час шлюбу вони приватизували 18 травня 2004 року 55/100 часток житлового будинку АДРЕСА_3 з належними до нього надвірними спорудами. Пізніше це житло реконструйовано і 26 квітня 2011 року Виконавчий комітет Чернівецької міської ради прийняв рішення № 259/7 про зміну правовстановлюючого документа на нове свідоцтво про право власності.
З метою купівлі квартири, реконструкції житла та будівництва гаража позивач взяв поворотну фінансову допомогу у Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-розшукове агентство «Кобра» (далі - ТОВ ОРА «Кобра») та Малого приватногопідприємства «Кобра-Люкс» (далі - МПП «Кобра-Люкс»).
1 грудня 2008 року позивач та МПП «Кобра-Люкс» уклали договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги в розмірі 180 000 грн строком повернення
до 1 грудня 2021 року.
26 лютого 2009 року ОСОБА_1 та ТОВ ОРА «Кобра» уклали договір безпроцентної цільової позики на суму 320 000 грн для власних потреб строком повернення до 2 березня 2022 року.
Рішеннями судів у справі № 727/6374/17 встановлено, що кошти за вказаними договорами позики надані в інтересах сім'ї та борги за договорами фінансової поворотної допомоги від 1 грудня 2008 року та від 26 лютого
2009 року є спільними боргами подружжя. У той же час підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення половини боргу з ОСОБА_2 стала відсутність доказів повернення ним суми боргу.
На час звернення до суду позивач погасив борги у повному обсязі, про що свідчать довідки МПП «Кобра-Люкс» та ТОВ ОРА «Кобра».
4 листопада 2015 року шлюб сторони розірвали. На момент розірвання шлюбу борг за договором позики від 1 грудня 2008 року перед МПП «Кобра-Люкс» складав 166 722,95 грн, а за договором позики від 26 лютого 2009 року борг перед ТОВ ОРА «Кобра» складав 191 162,95 грн. Зазначені боргові зобов'язання виникли в інтересах сім'ї, тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню половина сум, сплачених позивачем.
У зв'язку з викладеним просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь у порядку зворотної вимоги (регресу) частину грошових коштів
у розмірі 178 942,95 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2022 року, ухваленим у складі судді Одовічен Я. В., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку зворотної вимоги частину грошових коштів у розмірі 178 942,95 грн.
Суд першої інстанції, ухвалюючи вказане судове рішення, застосував частину четверту статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України), оцінив надані у справі докази та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Чернівецький апеляційний суд 7 липня 2022 року апеляційну скаргу
ОСОБА_2 задовольнив частково, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2022 року скасував.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення в порядку зворотної вимоги частини грошових коштів закрив.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, застосовав пункт 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і виходив з того, що ОСОБА_1
у справі № 727/6374/17, предметом оцінки у якій були договором позики
від 1 грудня 2008 року та від 26 лютого 2009 року, судовими рішеннями відмовлено у поділі зазначених боргових зобов'язань з підстав недоведення за одним з них використання в інтересах сім'ї, а за іншим - через недоведеність й необґрунтованість. Зміна позовних вимог ОСОБА_1 не змінює їх матеріально-правовий аспект, оскільки вони так само регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України),аналогічними
нормами СК України, стосуються доведення використання отриманої позики в інтересах сім'ї і виникнення обов'язку іншого подружжя на відшкодування половини їх суми.
Тому апеляційний суд дійшов висновку про тотожнісь складу учасників
справи № 727/6374/17 зі справою № 727/11966/21, а також підстав позовів у зазначених справах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
25 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду
від 7 липня 2022 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 листопада 2021 року
у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21), у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18
(провадження № 61-1713св20), від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), від 17 квітня 2019 року у справі № 631/1982/16-ц (провадження № 61-36690св18), від 13 лютого 2019 року
у справі № 522/11294/15-ц (провадження № 61-21293св18), від 2 квітня 2020 року у справі № 638/17330/16-ц (провадження № 61-43636св18), у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17
(провадження № 61-9545сво21) та постанові Верховного Суду від 12 січня
2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) зазначено про те, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір (постанова Верховного Суду від 19 травня
2021 року у справі № 161/8523/18 (провадження № 61-1713св20)).
У постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 631/1982/16-ц (провадження № 61-36690св18), від 13 лютого 2019 року
у справі № 522/11294/15-ц (провадження № 61-21293св18), від 2 квітня 2020 року у справі № 638/17330/16-ц (провадження № 61-43636св18), у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16 наведені висновки щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно.
Вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про тотожність спорів у справі № 727/11966/21 і справі № 727/6374/17, оскільки предмет і підстави позову у вказаних справах різні. Предметом спору
у справі № 727/6374/17 є всі борги подружжя, при цьому суму вимоги складали і кошти, які ще не були повернені. Разом з тим, предметом спору
у справі № 727/11966/21 є вимоги про повернення за вказаними договорами боргу, сплаченого позивачем після прийняття рішення у справі № 727/6374/17.
На підтвердження підстав позову у цій справі позивач надав довідку
МПП «Кобра-Люкс» № 688 від 27 листопада 2021 року та довідку
ТОВ ОРА «Кобра» № 700 від 29 листопада 2021 року, проте суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про дослідження вказаних доказів судами
у справі № 727/6374/17, оскільки 28 грудня 2020 року такі документи не могли існувати та, відповідно, не могли бути предметом оцінки судів.
Позиція інших учасників
30 листопада 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 7 липня 2022 року, в якому просила залишити таку скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін. Заявник вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги позивача та повністю підтримує позицію, викладену судом апеляційної інстанції у вказаному судовому рішенні.
Зазначений відзив поданий з дотриманням вимог статті 395 ЦПК України.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2022 року матеріали цивільної справи № 727/11966/21 надійшли до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Суди встановили, що 1 грудня 2008 року позивач та МПП «Кобра-Люкс» уклали договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги в розмірі 180 000 грн строком повернення до 1 грудня 2021 року.
26 лютого 2009 року ОСОБА_1 та ТОВ ОРА «Кобра» уклали договір безпроцентної цільової позики на суму 320 000 грн для власних потреб строком повернення до 2 березня 2022 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28грудня 2020 року
у справі № 727/6374/17, залишеним без змін постановою Чернівецьким апеляційним судом від 12 квітня 2021 року та постановою Верховного Суду
від 8 вересня 2021 року, поділено майно подружжя. Звертаючись з цим позовом,
ОСОБА_1 просив визнати боргові зобов'язання у розмірі 743 930 грн спільними боргами його та ОСОБА_2 .
Предметом розгляду у вказаній справі також були борги подружжя, зокрема і за договорами безпроцентної цільової позики від 1 грудня 2008 року та
від 26лютого 2009 року.
Суди відмовили ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог з тих підстав, що визнання боргових зобов'язань спільними боргами подружжя не встановлює для ОСОБА_2 конкретних зобов'язань та не призводить до бажаного результату, а саме отримання ОСОБА_1 половини боргу, тому не є ефективним способом захисту прав останнього. Крім цього, ОСОБА_1 лише частково погасив борги перед кредиторами. При цьому він не конкретизував, яку суму ОСОБА_2 повинна йому сплатити як відшкодування сплаченого боргу, а яка сума є залишковою. У той же час визнання за сторонами у рівних частках обов'язку за договорами позики призведе до зміни умов договорів в частині боржника без згоди на це кредиторів.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2022 року
у справі № 727/11966/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку зворотної вимоги частину грошових коштів у розмірі 178 942,95 грн.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь у порядку зворотної вимоги (регресу) частину грошових коштів у розмірі 178 942,95 грн, посилаючись на повернення ним боргів подружжя, зокрема за договорами безпроцентної цільової позики
від 1 грудня 2008 року та від 26лютого 2009 року.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 7 липня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення в порядку зворотної вимоги частини грошових коштів закрито на підставі пункту 3
частини першої статті 255 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Необхідність застосування вказаної норми зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову.
При цьому критерій тотожності підлягає оцінці тільки після набрання відповідним рішенням законної сили.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2019 року
у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) дійшла висновку про те, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
З рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також з рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі
за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принцип правової певності, який передбачає, крім цього, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2020 року, залишеного без змін постановою Чернівецьким апеляційним судом
від 12 квітня 2021 року та постановою Верховного Суду від 8 вересня
2021 року (справа № 727/6374/17), суди встановили, що ОСОБА_1 звертався з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зокрема просив, визнати боргові зобов'язання у розмірі 743 930 грн спільними боргами його та ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції не врахував, що справа, яка переглядається, відрізняється підставою позову (правова підстава та обґрунтування позову), оскільки у цій справі ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь у порядку зворотної вимоги (регресу) частину грошових коштів у розмірі 178 942,95 грн за виконаними ним борговими зобов'язаннями від 1 грудня
2008 року та від 26 лютого 2009 року,
Також на підтверження підстав позову у цій справі позивач надав довідку
МПП «Кобра-Люкс» № 688 від 27 листопада 2021 року та довідку
ТОВ ОРА «Кобра» № 700 від 29 листопада 2021 року, які не могли існувати та, відповідно, не могли бути предметом оцінки судами у справі № 727/6374/17, оскільки в цій справі прийнято остаточне рішення 8 вересня 2021 року.
З огляду на викладене знайшли своє підтвердження посилання позивача у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року
у справі № 161/8523/18 (провадження № 61-1713св20).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що є рішення суду, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що має наслідки, визначені пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта
статті 411 ЦПК України).
Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі. У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду для продовження розгляду.
Щодо розподілу судових витрат
Так як касаційний суд дійшов висновку про направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 7 липня 2022 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Пророк В. В. Сердюк