02 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 405/2682/20
провадження № 61-16710св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кропивницька міська рада, державний реєстратор Кропивницької міської ради Нікітенко Олександр Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду
м. Кіровограда від 26 січня 2022 року у складі судді Драного В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кропивницької міської ради, державного реєстратора Кропивницької міської ради (далі - державний реєстратор) Нікітенка О. В. про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод
в користуванні земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_4 є власником 27/50 частини житлового будинку
АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що у договорі купівлі-продажу від 01 вересня 1978 року, на підставі якого він набув право власності на частину будинку, зазначено, що загальна площа земельної ділянки за вказаною адресою становила 1 074 кв. м.
Позивач також звертав увагу на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу між співвласниками домоволодіння вже склався порядок користування присадибною ділянкою та була встановлена огорожа. Із сусідніми домоволодіннями також були визначені межі та встановлені огорожі.
В 2016 році ОСОБА_2 і ОСОБА_3 придбали сусіднє домоволодіння АДРЕСА_2 , а весною 2018 року вони запропонували позивачу підписати акт прийому-передачі межових знаків на зберігання та запевнили його, що межі земельної ділянки на місцевості залишаються без змін.
В подальшому відповідачі приватизували свою земельну ділянку, межі якої були безпідставно збільшені за рахунок належної позивачу земельної ділянки, та самочинно встановили свою огорожу.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив визнати недійсними пункт 6
і пункт 6.1 рішення Міської ради м. Кропивницький (зараз - Кропивницька міська рада) від 07 лютого 2019 року № 2326 про затвердження ОСОБА_2 і ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою та передання їм
у спільну сумісну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 на АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0595 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 на АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 31219916 від 15 квітня 2019 року, здійснену державним реєстратором Нікітенком О. В.; зобов'язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою на
АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі та відновлення меж земельної ділянки шляхом встановлення огорожі на відновленій межі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2022 року
в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами незаконності оскаржуваного рішення міської ради, факту порушення його прав та інтересів в частині користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , факту невідповідності розміру та площі земельних ділянок відповідно до наявних правовстановлюючих документів, а також не довів накладання належної відповідачам земельної ділянки на земельну ділянку, якою користується позивач.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 була надана у власність відповідачам в порядку та відповідно до законодавства, чинного на час прийняття відповідного рішення міською радою, а позивач не довів порушення його прав унаслідок ухвалення Міською радою м. Кропивницького рішення від 07 лютого 2019 року № 2326.
Апеляційний суд також вказав, що державний реєстратор Нікітенко О. В., який зазначений позивачем як відповідач, не є належним відповідачем.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 грудня 2024 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням нової редакції, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня
2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що приватизація земельної ділянки відповідачів відбулася не по існуючим межам, які існували на момент придбання нерухомості, та знаходилась у фактичному користуванні сторін, а в межах протиправного збільшення розміру фасадної частини земельної ділянки відповідачів за рахунок земельної ділянки позивача. Вказує, що відповідачі обманним шляхом під час приватизації земельної ділянки привласнили частину земельної ділянки позивача. Право користування земельної ділянкою підтверджується рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 09 червня 2008 року № 879, яким позивачу виділено із земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 частку в натурі шляхом розподілу земельної ділянки та присвоєнням домоволодінню нової адреси -
АДРЕСА_1 , а тому висновок апеляційного суду про те, що позивач не надав доказів належності йому конкретної земельної ділянки
є неправильним. Вказує, що відсутність оформлення права користування чи права власності на земельну ділянку не є перепоною для визначення порядку її користування за умови належності такій особі на праві власності об'єкта нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці. Наявні у справі висновки судових експертиз підтверджують незаконність рішення органу місцевого самоврядування.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Кіровограда.
25 лютого 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У касаційній скарзі немає аргументів щодо незгоди з рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2022 року та постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до державного реєстратора Нікітенка О. В., а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судові рішення в цій частині суд касаційної інстанції не переглядає.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволенняз таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
Згідно з договором купівлі-продажу від 01 вересня 1978 року, посвідченим державним нотаріусом Першої Кіровоградської нотаріальної контори
Головахою Л. Я., зареєстрованим в реєстрі за № 3-2778, ОСОБА_4 придбав 27/50 частин будинку
АДРЕСА_1 . Цей будинок розташований на земельній ділянці площею 1 074 кв. м. Схематичні межі земельної ділянки визначені садибним планом-схемою, затвердженим рішенням Кіровоградського міськвиконкому від 05 вересня 1953 року № 939.
На підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від
09 червня 2008 року № 879 ОСОБА_4 зареєстрував право власності на вказаний житловий будинок з виділом своєї частки в натурі та присвоєнням йому нової адреси АДРЕСА_1 .
06 січня 2012 року ОСОБА_2 придбав 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , земельна ділянка за вказаною адресою на момент придбання не приватизована, не в оренді.
08 листопада 2016 року ОСОБА_3 придбав 47/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , відомостей про зареєстроване право власності чи користування земельною ділянкою за вказаною адресою на момент придбання немає.
21 червня 2018 року співвласники житлового будинку
АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулися до ТОВ «Укрлендпроект» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі
(на місцевості), загальною площею 0,0595 га, за вказаною адресою.
Під час виготовлення технічної документації було складено акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, який підписано зокрема
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , згідно якого межі земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0595 га збігаються з лінійними об'єктами та межують з існуючим землекористуванням, тому на бажання землевласника межовими знаками не закріплювалися. Власники та користувачі суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мають.
Згідно пунктів 6 і 6.1 рішення Міської ради м. Кропивницького від 07 лютого 2019 року № 2326 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано їм у спільну сумісну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 на
АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,0595 га. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 15 квітня 2019 року.
Згідно висновку експерта від 01 червня 2020 року № 288, складеного за результатом проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи на замовлення ОСОБА_4 , наявність накладання меж земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:347:0086 згідно технічної документації із землеустрою та фактичних меж земельної ділянки за адресою:
АДРЕСА_1 . Площа накладання складає 15,09 кв. м. Межі накладання зображено на рисунках 9 та 10 в дослідницькій частині висновку та на схемі співставлення в додатку К; наявність накладання фасадної межі земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:347:0086 згідно технічної документації із землеустрою та фактичних меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , згідно садибного плану (схеми) від 25 серпня 1953 року
і плану кварталу від 18 серпня 1953 року № 284. Розмір накладання
складає 1,22 м.
На виконання ухвали Кропивницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року ТОВ «Науково-виробниче підприємство УкрСпецБудЕкспертиза» надіслало до суду висновок експерта, складений за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 01 листопада 2023 року № 391, згідно якої за результатами дослідження експерт прийшов, зокрема, до таких висновків: 1) земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_2 , станом на момент проведення обстеження, фактично, має конфігурацію багатокутника. Фактична площа земельної ділянки становить 0,0594 га. Сума розмірів по фасадній межі земельної ділянки (межі, що суміжна провул. Семенівському) становить 14,1 м. (1,64 + 2,53 + 0,50 + 0,08 + 8,61 + 0,09 + 0,65). Сума розмірів по фасадній межі земельної ділянки (межі що суміжна АДРЕСА_1 ), без врахування виступів, становить 13,93 м (1,64 + 2,53 + 0,50 + 8,61 + 0,65). Ширина земельної ділянки по фасадній межі земельної ділянки (межі, що суміжна
АДРЕСА_1 ), тобто відстань між крайніми точками 1 та 8, становить 13,92 м. Сума розмірів по тильній межі земельної ділянки (межі, що суміжна
з земельною ділянкою на АДРЕСА_3 ) становить 13,52 м. (3,38 + 3,73 + 2,88 + 3,53). Ширина земельної ділянки по тильній межі земельної ділянки (межі, що суміжна з земельною ділянкою на АДРЕСА_3 ), тобто відстань між крайніми точками 29 та 33, становить 13,50 м. 2) фактичні межі та площа земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2 , станом на момент проведення обстеження, не відповідають межам та площі, земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:347:0086, згідно наданої на дослідження поземельної книги. Фактична площа земельної ділянки, за адресою:
АДРЕСА_2 , станом на момент проведення обстеження, менша на 0,0001 га за площу земельної ділянки, кадастровий номер 3510100000:45:347:0086, згідно наданої на дослідження поземельної книги.
3) фактичні межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , накладаються на межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до наданої на дослідження технічної документації із землеустрою на цю земельну ділянку. 4) накладання меж земельної ділянки, кадастровий номер 3510100000:45:347:0086, за адресою: АДРЕСА_2 , згідно поземельної книги, та меж земельної ділянки за адресою:
АДРЕСА_1 .
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які
ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови
в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі
№ 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду
у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня
2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від
05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови
у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі
№ 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц викладено правовий висновок, що погодження меж є допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.
До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України
в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди (частини перша, друга, четверта статті 120 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тобто, за загальним правилом особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, яка розташована на земельній ділянці, без набуття її у власність стають землекористувачами земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому землекористувачу.
За відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки під час переходу права власності на об'єкт нерухомості необхідно враховувати, що норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження
№ 14-47цс20).
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина дев'ята статті 79-1 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що для висновків про порушення прав позивача визначення меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що ОСОБА_4 не надав доказів належності йому конкретної земельної ділянки, оскільки землекористування позивача в установленому порядку не оформлено, відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку у нього немає. ОСОБА_4 надав свою згоду на приватизацію земельної ділянки відповідачами у визначених у технічній документації межах та не мав з цього приводу будь-яких зауважень чи заперечень. Суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки земельна ділянка
з кадастровим номером 3510100000:45:347:0086 була надана у власність відповідачам в порядку та відповідно до вимог законодавства, чинного на час прийняття відповідного рішення міською радою, а позивач не довів порушення його прав внаслідок ухвалення Міською радою м. Кропивницького рішення від 07 лютого 2019 року № 2326.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених
у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої і апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2022 року в незміненій частині та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міської ради міста Кропивницького про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною
ділянкою - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2022 року
в незміненій частині та постанову Кропивницького апеляційного суду від
13 листопада 2024 рокув частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міської ради міста Кропивницького про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська