01 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 212/5801/16
провадження № 61-14142ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 13 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 14 жовтня 2025 року ухвалені за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова Компанія «Престиж», стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну стягувача його правонаступником, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова Компанія «Престиж» (далі - ТОВ «ІКК «Престиж») звернулось до суду із заявою, у якій просило замінити стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт») його правонаступником ТОВ «ІКК «Престиж» у виконавчому провадженні, відкритому на виконання рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року, а також додаткового рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року у справі № 212/5801/16-ц про солідарне стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року, заявуТОВ «ІКК «Престиж» задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, ухваленого у цивільній справі №212/5801/16-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на ТОВ «ІКК «Престиж».
11 листопада 2025 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року у справі
№ 212/5801/16, які просить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом не було забезпечено відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, що позбавило їх можливості подати свої заперечення, оскільки відповідачі не отримували копії позовної заяви
ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості, а матеріали справи не містять розрахунку заборгованості при передачі права вимоги від
ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», та від ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» до ТОВ «ІКК «Престиж».
Доводами касаційної скарги також є те, що ні ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», ні
ТОВ «ІКК «Престиж» не видавались ліцензій Національним банком України на здійснення валютних операцій. Крім того, ТОВ «ІКК «Престиж» не видавалась ліцензія на здійснення діяльності з надання фінансових послуг. Заявник вважає, що оскільки вказані товариства не отримували відповідних ліцензій, то не могли набути право вимоги за валютним кредитним договором.
Також посилається на висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7799/24-72 від 14 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 42021102070000306 від 20 грудня 2021 року, згідно якого на підставі вилучених слідчим поліції у працівників ПАТ «УкрСиббанк» банківських документів, документальне зарахування кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту № 0Ф12И4866Д
від 07 листопада 2006 року на поточний рахунок ОСОБА_1 , як позичальника, не підтверджується.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України);
(в) факторингу (глава 73 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, підставою для процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін.
Отже, звернення правонаступника кредитора із заявою про заміну стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У розглядуваній справі судами встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором за процентами та кредитом у розмірі 24 989,76 швейцарських франків та за пенею у розмірі 17 537,38 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі по 5 155,94 грн з кожного.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року абзац другий резолютивної частини рішення суду від 07 грудня 2016 року викладено в такій редакції: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь
ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором по процентах та кредиту у загальному розмірі 24 989 швейцарських франків 76 сантимів, з яких: 22 902 швейцарських франків 05 сантимів - заборгованість за кредитом,
2 087 швейцарських франків 71 сантимів - заборгованість за відсотками, та по пені у загальному розмірі 17 537 грн 38 коп., з яких: 8 157 грн 08 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 9 380 грн 30 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками».
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2016 року та додаткове рішення від 24 січня 2017 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року (провадження
№ 61-39758ск18) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року, додаткове рішення цього ж суду від 24 січня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року у справі
№ 212/5801/16.
Отже рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року є таким, що набрало законної сили.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2024 року, яка набрала законної сили, задоволено заяву ТОВ «ФК «Укрфінстандарт». Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухваленого у справі №212/5801/16-ц з
ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
Суди встановили, що 31 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» і ТОВ «ІКК «Престиж» укладено договір № 31-01/ФК-25 про відступлення права вимоги, зокрема за договором про надання споживчого кредиту
№ 0Ф12И4866Д від 07 листопада 2006 року та до ОСОБА_2 за договором поруки № 0Ф12И4866-П від 07 листопада 2006 року.
З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов цілком обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ТОВ «ІКК «Престиж» про заміну стягувача з ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на ТОВ «ІКК «Престиж».
Доводи касаційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи розрахунку заборгованості, не отримання копії позовної заяви, а також посилання на висновок експерта у кримінальному провадженні щодо не зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача, фактично зводяться до незгоди із рішенням суду по суті спору, яким було стягнуто заборгованість з відповідачів та спрямовані на його ревізію.
Однак рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року набрало законної сили, є обов'язковим до виконання і не може бути предметом оцінки Верховним Судом в межах цього касаційного провадження.
Наявність підстав для заміни стягувача із ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» встановлена ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2024 року, яка набрала законної сили, і не є предметом перегляду в межах цього касаційного провадження.
Щодо доводів заявника про відсутність ліцензії на здійснення валютних операцій у ТОВ «ІКК «Престиж», то колегія суддів враховує, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 дійшла висновку, що при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження встановлення обставин, за яких цей правочин (відступлення права вимоги) може бути визнаний недійсним, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному
статтею 204 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі
№ 2-1383/2010 вказала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Отже в межах розгляду заяви ТОВ «ІКК «Престиж» про заміну стягувача суди і не могли вирішувати питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним укладеного між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «ІКК «Престиж» договору № 31-01/ФК-25 31 січня 2025 року про відступлення права вимоги.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про заміну стягувача є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року у справі
№ 212/5801/16.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников