01 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 607/15834/23
провадження № 61-14267ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором
№ 1027-1870 від 19 січня 2022 року у розмірі 68 000 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 25 червня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1027-1870 від 19 січня 2022 року в розмірі 19 312 грн та судовий збір в сумі 609,81 грн.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року змінено, збільшено розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1027-1870 від 19 січня 2022 року з 19 312 грн до 68 000 грн, а також розмір стягнутого з відповідачки судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з 609,81 грн до 2 147,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій у розмірі 3 220,80 грн.
02 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду
від 24 вересня 2025 року у справі № 607/15834/23, яку просить скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення
ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження, оскільки вказаний строк з огляду на дату виготовлення повного тексту постанови апеляційного суду пропущений з поважних причин.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Ціна позову у розглядуваній справі становить 68 000 грн та не перевищує тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 30 = 90 840 грн).
Оскільки справа № 607/15834/23 є малозначною в силу закону, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Заявниця вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а, крім того, справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, оскільки сума грошових коштів, присуджених апеляційним судом до стягнення, є значною.
Колегія суддів вважає, що заявницею не обґрунтовано фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів подібних правовідносин.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то Верховний Суд зазначає, що оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Оцінюючи наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегія суддів також враховує, що ОСОБА_1 подаючи касаційну скаргу просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким були відхилені її доводи зокрема про те, що вона не укладала жодних кредитних договорів з позивачем та не отримувала кредитних коштів. Натомість суд першої інстанції встановив, що відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.
Фактично суди обох інстанцій встановили укладення між сторонами кредитного договору, отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та наявність заборгованості у відповідачки, а відмінність при визначенні суми, яка підлягає стягненню обумовлена розрахунком процентів за користування кредитом.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідачка мала можливість доводити свої заперечення проти позову у судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору.
Незгода відповідачки із оскарженим судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 607/15834/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 607/15834/23.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников