05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 545/2598/23
провадження № 61-15600св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Виробничий сільськогосподарський кооператив «Злагода»,
третя особа- ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шиян Валентина Олексіївна, на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року в складі колегії суддів Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Чумак О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода», третя особа - ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» (далі - ВСК «Злагода»), третя особа - ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
На обґрунтування свої вимог позивач зазначала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,164 га, кадастровий номер 5324081400:00:033:0005, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - земельна ділянка), на підставі договору дарування від 06 вересня 2022 року, укладеного з ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж. Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 1962.
01 липня 2013 року між колишнім власником земельної ділянки ОСОБА_2 та ВСК «Злагода» було укладено договір оренди землі, строком на 1 рік.
У квітні 2023 року позивач звернулася до ВСК «Злагода» з вимогою повернути спірну земельну ділянку, у зв'язку із припиненням права оренди. Однак відповідач зазначену вимогу не виконав, натомість повідомив позивача, що земельна ділянка передана у користування підприємства до 2027 року та надав копію додаткової угоди від 23 березня 2017 року.
Позивач зазначала, що ОСОБА_2 як колишній орендодавець не підписувала додаткову угоду до договору оренди від 23 березня 2017 року. Крім того, позивач звертала увагу на те, що така угода датована 23 березня 2017 року, тобто поза строком дії договору оренди землі від 01 липня 2013 року, а тому за відсутності волевиявлення на його вчинення, такий правочин є неукладеним. Тому спірна земельна ділянка безпідставно перебуває у фактичному користуванні відповідача та має бути повернута позивачу як її власнику.
У зв'язку з чим ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності спірною земельною ділянкою шляхом її повернення від ВСК «Злагода», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Полтавський районний суд Полтавської області рішенням від 11 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Зобов'язав ВСК «Злагода» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою шляхом її повернення від ВСК «Злагода», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Стягнув з ВСК «Злагода» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у справі, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та витрати на проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 11 813,62 грн, а всього 22 887,22 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що попередній власник ОСОБА_2 не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі від 23 березня 2017 року, тобто не виявляла свою волю на вчинення такого правочину, тому така угода є неукладеною. Також суд дійшов висновку, що у цьому випадку ефективним способом захисту прав позивача як нового власника земельної ділянки є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення такої земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Полтавський апеляційний суд постановою від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ВСК «Злагода» задовольнив.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2024 року скасував.
Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ВСК «Злагода» судовий збір у розмірі 1 611,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ВСК «Злагода» не набув прав орендаря за додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2017 року з підстав її неукладеності та, як наслідок, про наявність підстав для витребування земельної ділянки на користь позивача. Зазначав, що суд не врахував того, що із 2017 року між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та ВСК «Злагода» виникли та тривалий час існували правові відносини з оренди землі, про що свідчить користування орендарем земельною ділянкою та виплата орендодавцю орендної плати. Поведінка орендодавця як до, так і після укладення додаткової угоди, незалежно від обставин, установлених висновком експерта, підтверджуєть фактичне визнання нею додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2017 року. Крім цього, суд урахував те, що способом захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, а позивач набула право власності на спірну земельну ділянку у 2022 році, тобто її права як власника земельної ділянки орендарем не порушені, що, серед іншого, підтверджується змістом листа ВСК «Злагода» від 05 квітня 2023 року № 43.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
21 листопада 2024 року адвокат Дунаєвої А. В. ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13.
Заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувана додаткова угода до договору оренди спірної земельної ділянки є укладеною, оскільки виконувалася сторонами правочину з посиланням на видаткові касові ордери про отримання орендодавцем ОСОБА_2 орендної плати. Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що на видаткових касових ордерах підпис вчинено не ОСОБА_2 , що не є належним доказом отримання останньою орендної плати згідно з умовами додаткової угоди до договору оренди. Також звертає увагу на те, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що третя особа зверталася до нього для укладення додаткової угоди чи подавала документи для укладення такого правочину.
Крім того, зазначала, що саме собою отримання орендодавцем орендної плати за землю від відповідача не свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов оскаржуваної додаткової угоди до договору оренди землі, а отже, і не може бути підставою для висновку про укладення оскаржуваного правочину.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 10 грудня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Полтавського районного суду Полтавської області.
У грудні 2024 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою від 18 червня 2025 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2025 року адвокат ВСК «Злагода» Власенко Н. О. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Ухвалою від 25 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 456/252/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22), відступлення від висновку Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) та у постанові від 02 червня 2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24), від висновку Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2024 року у справі № 910/14543/23, в частині того, що єдиним належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 жовтня 2025 року справу № 456/252/22 прийняла до розгляду.
Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 456/252/22.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу - до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
У частині другій статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал у порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода», третя особа - ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Пророк
В. В. Сердюк