25 листопада 2025 року
м. Київ
Справа № 939/2345/24
Провадження № 61-14404ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Дзявун Юлія Сергіївна (далі - адвокат),
на рішення Бородянського районного суду Київської області від 19 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивачі) до скаржника про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та
1. У вересні 2024 року позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просили стягнути зі скаржника по 250 000,00 грн відшкодування моральної шкоди на користь кожного з позивачів.
2. 19 березня 2025 року Бородянський районний суд Київської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов.
3. 23 вересня 2025 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
4. 14 листопада 2025 року адвокат в інтересах скаржника сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 34758/0/220-25 від 17 листопада 2025 року), у якій просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
5. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.4. Предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ціна позову становить 500 000,00 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000 грн = 250 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
5.5. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для нього виняткове значення. Мотивував так:
(1) має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за умови наявності постанови слідчого про закриття кримінального провадження через відсутність складу кримінального правопорушення, а також за встановлення у діях потерпілої особи порушень правил дорожнього руху, що перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з вказаною пригодою;
(2) справа має виняткове значення для скаржника, «оскільки за умови відсутності вини, встановленого на стадії досудового слідства у кримінальному провадженні».
5.6. Верховний Суд вважає, що скаржник не обґрунтував ні фундаментальність питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовної практики, ні виняткове значення справи для нього самого. Можливий вплив на скаржника бажаного для нього висновку щодо застосування норм права не підтверджує такий фундаментальний характер. Скаржник узагалі не обґрунтував і не підтвердив те, що справа має для нього виняткове значення. Він не погодився з оскарженими судовими рішеннями. Однак це не означає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, як і те, що справа має виняткове значення для скаржника.
5.7. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржник не мотивував. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенція і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
6.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку переглянути не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 19 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко