02 грудня 2025 року
м. Київ
Справа № 916/4917/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю.Л. - головуючого, Булгакової І.В., Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіопласт»
на рішення Господарського суду Одеської області від 08 травня 2025 року (суддя Невінгловська Ю.М.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.)
у справі №916/4917/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіопласт»
до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про скасування рішення,
та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерахім»
до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про скасування рішення,
14 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» (далі - ТОВ «Сіопласт», скаржник) надійшла касаційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 08 травня 2025 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у справі №916/4917/24. В системі «Електронний суд» документ сформовано 13 жовтня 2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 жовтня 2025 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Колос І. Б., Булгакова І. В.
Верховний Суд ухвалою від 30 жовтня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишив без руху у зв'язку з тим, що скаржник, в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неналежним чином обґрунтував підстави касаційного оскарження судових рішень у справі №916/4917/24 та не надав доказів сплати судового збору.
В ухвалі Суд надав ТОВ «Сіопласт» строк на усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснив, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26 листопада 2025 року №32.2-01/2967 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №916/4917/24 у зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2025 року зазначену касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України у разі якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Частиною четвертою статті 116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду ухвалу про залишення касаційної скарги без руху доставлено скаржнику та його представнику в електронні кабінети системи «Електронний суд» 30 жовтня 2025 року о 15:19 год, про що Суд отримав повідомлення про доставку о 15:24 год.
Таким чином, останнім днем, коли скаржник мав усунути недоліки є 10 листопада 2025 року.
Заяву про усунення недоліків із викладенням уточнень щодо підстав касаційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 08 травня 2025 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у справі №916/4917/24 та доказами сплати судового збору ТОВ «Сіопласт» через систему «Електронний суд» подало 11 листопада 2025 року, тобто із порушенням строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху.
Водночас у заяві про усунення недоліків ТОВ «Сіопласт» просить Суд встановити додатковий строк на подання цієї заяви. Скаржник пояснив, що ухвалою Господарського суду Київської області від 14 лютого 2025 року про забезпечення позову у справі №911/572/25 на грошові кошти ТОВ «Сіопласт» накладено арешт, тому всі банківські рахунки скаржника арештовані і видаткові операції за ними не здійснюються, внаслідок чого для віднаходження способу оплати судового збору у справі №916/4917/24 був необхідний додатковий час.
Проте, відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За приписами статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами першою, другою та четвертою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Можливості встановити «додатковий строк» на вчинення процесуальної дії, про що просить скаржник у заяві про усунення недоліків, нормами ГПК України не передбачено.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі №904/5995/16 зазначено, що за змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (пункт 29 постанови).
Натомість відповідно до частини другої статті 119 ГПК України за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. При цьому суд не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк (пункт 30 постанови).
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (пункт 31 постанови).
З аналізу змісту частин першої та другої статті 119 ГПК України вбачається, що за заявою учасника або з ініціативи суду може бути продовжений встановлений судом строк, який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Однак у випадку, якщо суду процесуальним законом надано право встановити строк у межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд не може продовжити строк понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України.
Разом з тим, оскільки із заявою про усунення недоліків скаржник звернувся після закінчення строку, передбаченого статтею 174 ГПК України та подав Суду докази сплати судового збору у передбаченому законом розмірі та порядку, тобто вчинив процесуальну дію для вчинення якої був наданий строк, Суд розглядає клопотання скаржника про встановлення додаткового строку, як клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Частиною першою статті 19 ГПК України передбачено поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі визнання причин такого пропуску поважними. Тобто, крім вчинення процесуальної дії та посилання на об'єктивну неможливість вчинити її у встановлений строк, заявник має надати суду докази такої об'єктивної неможливості.
Проте, Скаржник, посилаючись на арешт всіх його банківських рахунків на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 14 лютого 2025 року у справі №911/572/25, не надав доказів виконання цієї ухвали, а саме накладення арешту на рахунки скаржника в банківських або інших фінансово-кредитних установах, документів на підтвердження відсутності інших рахунків, щодо відсутності інших альтернативних способів здійснити оплату судового збору за цією касаційною скаргою, зокрема готівковими коштами.
Водночас, Верховний Суд, бере до уваги те, що ухвалою Господарського суду Київської області від 14 лютого 2025 року у справі №911/572/25, текст якої у загальному доступі розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановлено накласти арешт на кошти ТОВ «Сіопласт» в межах суми позову у розмірі 890 148,60 грн. Доказів відсутності коштів понад зазначену суму скаржник Суду також не надав.
Отже скаржник не надав доказів на підтвердження об'єктивної неможливості сплатити судовий збір у десятиденний строк від дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 08 травня 2025 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у справі №916/4917/24.
Інших підстав пропущення строку скаржник не зазначив, тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на усунення недоліків касаційної скарги, про які зазначено в ухвалі Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року у справі №916/4917/24.
Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
ТОВ «Сіопласт» подало заяву про усунення недоліків, в якій просить встановити додатковий строк на її подання, вже після спливу десятиденного строку, наданого Судом, не надало доказів поважності причин пропуску вчинення цієї процесуальної дії, тому підстав для задоволення цього клопотання немає.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Згідно із частиною четвертою статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи, що скаржник недоліки касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 08 травня 2025 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у справі №916/4917/24 у наданий судом строк не усунув, у Суду відсутні підстави для продовження строку на усунення недоліків, як і для поновлення пропущеного процесуального строку, цю касаційну скаргу належить повернути скаржнику.
Керуючись статтями 118, 119, 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» про встановлення додаткового строку на усунення недоліків касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 08 травня 2025 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у справі №916/4917/24 відмовити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» на рішення Господарського суду Одеської області від 08 травня 2025 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у справі №916/4917/24 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова