19 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 915/1603/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши касаційну скаргу Миколаївської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 (колегія суддів: Савицький Я. Ф., Богацька Н. С., Діброва Г. І.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 (суддя Мавродієва М. В.) у справі
за позовом Садівничого товариства "Зорі над Бугом" до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеною в редакції, запропонованій позивачем,
сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте не скористалися правом направити представників для участі у судовому засіданні,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2024 Садівниче товариство "Зорі над Бугом" (далі - СТ "Зорі над Бугом", позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради (далі - Миколаївська міськрада, відповідач), в якій просить суд визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 19.11.2007 № 5291 укладеною в редакції, запропонованій позивачем.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виконуючи належним чином обов'язки орендаря та дотримуючись умов чинного договору оренди землі, 05.08.2022, тобто в межах строку, встановленого в договорі, звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору оренди разом з проектом додаткової угоди щодо поновлення договору на аналогічний строк - 15 років. Відповідач не надав відповіді щодо результатів розгляду цієї заяви. На думку позивача, оскільки він вчасно подав заяву про поновлення договору оренди землі та надіслав проєкт додаткової угоди, він продовжує користування земельною ділянкою після завершення строку дії договору, дотримуючись усіх його умов, включно зі сплатою орендної плати, а відповідач не висловив заперечень у визначений законом місячний строк після закінчення договору, тому такий договір вважається поновленим на тих самих умовах і на той самий строк, що й попередній.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 12.11.2007 між Миколаївською міськрадою (орендодавець) і Обслуговуючим кооперативом Бугський (орендар), правонаступником якого є СТ "Зорі над Бугом", укладено договір оренди землі (далі - договір оренди), за умовами якого сторони погодили таке:
? Миколаївська міськрада на підставі рішення від 14.09.2007 № 14/43 передає, а Обслуговуючий кооператив Бугський приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування боксів по зберіганню човнів по вул. Північній, 1 в м. Миколаїв (Центральний р-н) (пункт 1.1 договору оренди);
? в оренду передається земельна ділянка загальною площею 34 775 кв. м без права передачі її в суборенду (пункт 2.1 договору оренди);
? договір діє протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 3.1 договору оренди);
? орендар сплачує орендну плату у грошовій формі (пункт 4.1 договору оренди);
? передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проєкту її відведення за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору (пункт 6.1 договору оренди);
4. 19.11.2007 проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
5. 05.08.2022 позивач звернувся до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міськради із заявою про поновлення строку дії договору оренди землі у зв'язку з закінченням його строку та на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі". Крім цього, позивач погоджується зі зміною орендної плати та терміну оренди. До вказаної заяви позивач, зокрема, додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
6. Позивач не отримав відповіді на своє звернення від 05.08.2022 щодо поновлення договору оренди та за відсутності заперечень відповідача продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та вносити орендну плату, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних документів, а також довідкою ГУ ДПС у Миколаївській області від 17.12.2024 № 25320/6/14-29-13-02-04, яка засвідчує відсутність податкової заборгованості.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. 12.03.2025 Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, про задоволення позову.
8. Судові рішення мотивовано тим, що позивач в межах строку, встановленого в Законі України "Про оренду землі", звернувся до відповідача з відповідною заявою про продовження строку договору оренди разом з проєктом додаткової угоди, Миколаївська міськрада жодної відповіді на зазначену заяву не надала та протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди не направила позивачу повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди. Після закінчення дії договору оренди позивач продовжив користуватися орендованою земельною ділянкою, сплачуючи належним чином орендну плату, а відсутність заперечень орендодавця у поновленні договору оренди дала позивачеві підстави скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі в силу частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
9. Суди також зауважили, що передбачений у додатковій угоді 30-денний строк до моменту завершення дії договору, протягом якого орендар може звернутися з метою реалізації переважного права на його поновлення, відповідає вимогам частини другої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Визначення іншого строку звернення орендаря з питання реалізації переважного права на поновлення договору не є зміною істотних умов договору оренди землі, оскільки така зміна жодним чином не стосується зміни строку дії відповідного договору.
Короткий зміст касаційної скарги та заяви позивача
10. Миколаївська міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
11. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
12. Обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішень застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 та від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, в яких зроблено висновок щодо спеціального правила, викладеного у частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі", згідно з яким у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
13. Скаржник, з посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, зазначив, що сторони мають можливість врегулювати строк звернення на власний розсуд і в такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у статті 33 Закону України "Про оренду землі". Сторони у договорі оренди врегулювали строк звернення орендаря із заявою про його поновлення - три місяці, водночас у запропонованій редакції додаткової угоди позивач запропонував змінити умову договору щодо строку звернення орендаря до 30 днів, що, на думку скаржника, не відповідає приписам статті 33 Закону України "Про оренду землі". Отже, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовну вимогу у відповідній редакції, фактично втрутилися в договірні відносини сторін, що перебуває поза межами їх повноважень, зазначивши що така умова договору є неістотною, а її зміна не порушуватиме приписів чинного законодавства.
14. 16.10.2025 Миколаївська міськрада подала заяву, в якій підтримує касаційну скаргу та просить здійснити її розгляд за відсутності представника позивача.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
15. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
16. Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
17. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".
18. У статті 1 означеного Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
19. За частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
20. Верховний Суд враховує, що з 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), у якому стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена в новій редакції.
21. Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
22. Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" визначала загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
23. Крім цього, у частині шостій вказаної статті було передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
24. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша ? п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.
25. Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
26. З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", базується саме на положеннях статті 126-1 ЗК України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах.
27. До того ж відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
28. Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
29. Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", та поняття "поновлення договору оренди", яке містилося у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними.
30. Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.
31. Саме такий правовий висновок щодо застосування вказаних норм права викладено у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 906/1314/21. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/1235/22, від 15.05.2024 у справі № 909/694/23, від 06.08.2024 у справі № 912/300/23, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, а також у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 918/456/24.
32. У справі, що переглядається, позивач звернуся з позовом, в якому просив визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.11.2007.
33. Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк та звернення позивача з позовом до суду діяла нова редакція Закону України "Про оренду землі".
34. З огляду на викладене Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про необхідність застосовування до спірних правовідносин приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладання спірного договору оренди землі (тобто станом на 19.11.2007), оскільки до спірних правовідносин належить застосовувати приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення із вимогою про визнання укладеною додаткової угоди.
35. Так, відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення позивача із вимогою про визнання укладеною додаткової угоди) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (частина перша статті).
36. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина друга статті).
37. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору (частина третя статті).
38. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті).
39. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (часина п'ята статті).
40. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев'ята статті).
41. Верховний Суд зауважував, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією з фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, зокрема, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
42. Крім цього, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
43. Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен з них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
44. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" визначає алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та певні правові запобіжники для захисту орендаря як більш уразливої сторони в цих правовідносинах від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
45. У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитися землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
46. Щодо ж до прав орендаря на продовження орендних правовідносин, то судовий захист законодавчо передбачений лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором. Отже, у вирішенні питання щодо продовження користування земельною ділянкою слід виходити з того, що користування має бути належним з огляду на положення статті 3 ЦК України, а не будь-яким.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у cправі № 925/1536/23.
47. У справі, що розглядається, суди встановили, що договір оренди діє протягом 15 років з дати державної реєстрації (19.11.2007), тобто до 19.11.2022.
48. Позивач 05.08.2022, тобто у визначений договором та законом строк, направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк, яким повідомив про намір скористатися переважним правом для укладення спірного договору та долучив до нього відповідний проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
49. Проте відповідач рішення про поновлення або відмову у поновленні договору оренди не ухвалив, відповіді у передбаченому законом порядку позивачу не надав, додаткової угоди уповноважена особа не підписала.
50. Крім того, суди встановили, що після закінчення строку дії договору оренди землі позивач продовжує користуватися наданою йому земельною ділянкою, належним чином виконувати умови договору, зокрема, щодо сплати орендних платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій про внесення орендної плати у період січень -грудень 2024 року, а також довідкою Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.12.2024 № 25320/6/14-29-13-02-04 про відсутність у позивача заборгованості зі сплати платежів.
51. Заперечень щодо користування земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки від орендодавця також не надходило.
52. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що наведені обставини вказують про необхідність застосування до позивача принципу добросовісного землекористувача, що, відповідно, надає йому переважне право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк.
53. Водночас у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 та від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 03 02 2021 у справі № 915/1003/20, яких, на думку скаржника, не врахували суди попередніх інстанцій, суди застосовували статтю 33 Закону України "Про оренду землі" з урахуванням інших обставин справи, зокрема, у справах № 903/1030/19, № 159/5756/18 № 313/350/16-ц були відсутні докази звернення орендаря до орендодавця за 30 днів до закінчення договору оренди землі з листом про намір поновити цей договір на той самий строк і на тих самих умовах, а у справі № 915/1003/20 позивач пропустив вказаний в договорі строк на звернення орендаря до орендодавця з листом про намір поновити договір, що є порушенням процедури повідомлення про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди та підставою для відмови в задоволенні позову, тобто судові рішення у вказаних справах ухвалені за відмінних обставин. Тому доводи скаржника про необхідність врахування висновків, наведених у зазначених справах, не знайшли свого підтвердження.
54. Колегія суддів зазначає, що визначений позивачем у новій редакції договору оренди 30-денний строк (замість трьох місяців, як визначено у попередній редакції договору), протягом якого орендар може звернутися до орендодавця з метою реалізації переважного права на укладання договору оренди на новий строк, не є зміною істотних умов договору оренди землі, оскільки запропонований позивачем 30-денний строк відповідає приписам частини другої статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення позивача з вимогою про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди укладеною.
55. За наведених обставин умови запропонованої позивачем редакції додаткової угоди про поновлення договору оренди не суперечать положенням статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення позивача з вимогою про визнання додаткової угоди укладеною), зокрема, в частині встановлення переважного права орендаря на поновлення (укладання) договору оренди на новий строк.
56. Так, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
57. Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши що відповідач зволікає з укладенням додаткової угоди до договору оренди землі, дійшли правильного висновку про задоволення позову. Крім цього, помилкове застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин сторін статті 33 Закону України "Про оренду землі" у попередній редакції не вплинуло на правильність загального висновку судів про наявність підстав для задоволення позову, а тому не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
59. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
60. За наведених обставин судова колегія з урахуванням наданих процесуальним законом повноважень вважає за необхідне постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати
61. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень із залишенням без змін їх резолютивних частин, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі № 915/1603/24 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач