01 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1756/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 (колегія суддів: Сітайло Л.Г., Буравльов С.І., Шапран В.В.)
та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 (колегія суддів: Сітайло Л.Г., Буравльов С.І., Шапран В.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"
про стягнення 875 930,40 грн,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" грошових коштів в розмірі 875 930,40 грн.
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.06.2025 в задоволенні позову відмовив.
3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.10.2025 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 та ухвалив нове - про задоволення позову.
4. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 03.11.2025 стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. 10.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025, в якій просить їх скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
6. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
9. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
11. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
12. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
13. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 875 930,40 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.
14. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
15. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, (пп."а" п.2 ч.3 ст.287 ГПК) та має виняткове значення для нього (пп."в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК). Скаржник вказує, зокрема, таке:
"Актуальність даної касаційної скарги пов'язана із тим, що Суд апеляційної інстанції фактично не розібравшись із правовідносинами між Позивачем та Відповідачем надав помилкову оцінку фактичним обставинам виконання Договору та встановлює хибну практику для вирішення подібних спорів, позбавляючи права Замовника утримувати банківську гарантію до повного виконання Позивачем своїх зобов'язань по Договору в повному обсязі.
Вказане рішення апеляційного господарського суду стимулює інших учасників господарських відносин не виконувати зобов'язання своєчасно та не дотримуватись обов'язкових умов, передбачених Договором.
На переконання ТОВ "Оператор ГТС України" справа №910/1756/25 має виняткове значення для Позивача, оскільки кількість аналогічних та подібних спорів, які перебувають на розгляді у судах України є дуже значною. Це пов'язано із тим, що ТОВ "Оператор ГТС України" здійснює реалізацію програми модернізації та розвитку газотранспортної системи, яка у тому числі пов'язана із здійсненням ремонтів об'єктів ГТС (заміни трубопроводів, ремонтів газорозподільчих станцій, заміні лічильників та ВОГ, і т.д.), яка затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.05.2021 № 806 на 10 років (2021 - 2030). В забезпечення належного виконання умов договору, Підрядник надає банківську гарантію по всім Договорам укладеним в межах Закону України "Про публічні закупівлі".
Не повне виконання договірних зобов'язань стороною, безумовно негативно вплине на функціонування газотранспортної системи оскільки завадить реалізації плану модернізації та розвитку газотранспортної системи України, в частині строків виконання ремонтних робіт та відповідальності підрядників.
Тобто, у даній касаційній скарзі Касатор піднімає питання та звертає увагу Суду на судові помилки апеляційного господарського суду, який при розгляді даної справи, прийняв неправомірне рішення, що є підставою для касаційного оскарження в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Разом з тим, в тексті касаційної скарги, на переконання Касатора, чітко зазначено, що дані правовідносини мають виняткове значення для Касатора, як Оператора газотранспортної системи України, адже стосуються безпосередньо виконанню покладних на нього обов'язків регулятором та ліцензіатом його діяльності - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Також, звертаємо увагу, що ТОВ "Оператор ГТС України" є підприємством критичної інфраструктури та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 ТОВ "Оператор ГТС України" є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, та забезпечує функціонування газотранспортної системи, в т.ч. її обслуговування та ремонт, що потребує значних матеріальних
витрат.
…
Тому, порушення строків виконання робіт підрядниками може негативно вплинути на діяльність ТОВ "Оператор ГТС України" та має ризик зупинки транспортування природного газу, що є життєво необхідним в умовах опалювального сезону та воєнного стану".
16. Наведені скаржником твердження щодо наявності правового питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики фактично є обґрунтуванням такої загальної підстави касаційного оскарження, як неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (що передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК).
17. Натомість фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить належних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів.
18. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень суду тільки через те, що скаржник вважає їх незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
19. Верховний Суд дослідив та оцінив доводи скаржника, ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення, та що справа має виняткове значення для скаржника.
20. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
21. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
22. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
23. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
24. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
25. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
26. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
27. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/1756/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець