19 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 924/389/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) - Захандревич О.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Здорово Компані" - Ткачук Б.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Здорово Компані"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 (колегія суддів: Гудак А.В., Мельник О.В., Олексюк Г.Є.)
у справі за позовом ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) (далі - Компанія)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здорово Компані" (далі - ТОВ "Здорово Компані")
про стягнення 232 844 доларів США основного боргу, 20 822 доларів США 3% річних.
Суть спору
1. Під час розгляду цієї касаційної скарги перед Верховним Судом постало питання щодо підсудності господарському суду спору за участю іноземної юридичної особи.
2. 19.11.2021 ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI в особі ALPER YILDIRIM, що діяв на основі статуту (як продавець) та ТОВ "Здорово Компані" в особі директора Здоровецького В.М., що діяв на підставі статуту (як покупець) уклали договір №19/11/21 (далі - Договір), за умовами якого:
- продавець продає, а покупець купує товар в кількості і ціні та на умовах вказаних у виставлених продавцем інвойсах (п.1.1);
- договір укладено на строк до 19.11.2024 (п.1.3);
- загальна сума договору визначається відповідно до виставлених рахунків; Ціни за товар і умови поставок визначаються в інвойсах; валюта договору долари США (пункти 2.1, 2.2, 2.3);
- покупець платить продавцеві за товар на умовах відтермінування оплати; за домовленістю сторін товар може бути оплачений на умовах передоплати; оплата за товар здійснюється в доларах США (п.4.1);
- всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв'язку з ним будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів між сторонами; у випадку, якщо сторони не дійдуть до згоди, справа підлягає, за виключенням підсудності загальним судам, вирішенню в арбітражному порядку згідно з законодавством країни продавця (п.10.1);
- рішення арбітражу повинно бути вмотивоване і містити в собі вказівки про склад арбітражу, час і місце винесення рішення, а також вказівки про розподілення між сторонами витрат на провадження справи в арбітражі (п.10.2);
- рішення арбітражу є остаточним і обов'язковим для обох сторін (п.10.3).
3. На виконання Договору Компанія поставила ТОВ "Здорово Компані" автошляхом на умовах поставки CPT (Інкотермс 2010) товар на загальну суму 232 844 доларів США:
- 22.11.2021 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2021000000091 від 22.11.2021 - 19 440 кг винограду на загальну суму 15 552 доларів США;
- 27.11.2021 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2021000000106 від 27.11.2021 - 19 840 кг винограду на загальну суму 15 872 доларів США;
- 27.11.2021 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2021000000110 від 27.11.2021 - 20 000 кг мандарин на загальну суму 12 000 доларів США;
- 04.12.2021 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №АКЕ2021000000121 від 04.12.2021 - 20 000 кг мандарин на загальну суму 12 000 доларів США;
- 09.12.2021 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №АКЕ2021000000135 від 09.12.2021 - 20 000 кг винограду на загальну суму 20 000 доларів США;
- 11.12.2021 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2021000000150 від 11.12.2021 - 19 200 кг винограду на загальну суму 19 200 доларів США;
- 15.12.2021 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2021000000156 від 15.12.2021 - 19 200 кг винограду на загальну суму 15 360 доларів США;
- 22.12.2021 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2021000000162 від 22.12.2021 - 19 000 кг винограду на загальну суму 15 200 доларів США;
- 28.12.2021 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2021000000176 від 28.12.2021 - 18 500 кг гранат на загальну суму 14 800 доларів США;
- 28.12.2021 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2021000000177 від 28.12.2021 - 20 000 кг мандарин на загальну суму 12 000 доларів США;
- 28.12.2021 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2021000000178 від 28.12.2021 - 20 000 кг мандарин на загальну суму 12 000 доларів США;
- 08.01.2022 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2022000000004 від 08.01.2022 - 20 200 кг мандарин на загальну суму 14 140 доларів США;
- 08.01.2022 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2022000000005 від 08.01.2022 - 20 200 кг апельсин на загальну суму 14 140 доларів США;
- 08.01.2022 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2022000000006 від 08.01.2022 - 20 200 кг апельсин на загальну суму 14 140 доларів США;
- 11.01.2022 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2022000000009 від 11.01.2022 - 20 200 кг мандарин на загальну суму 14 140 доларів США;
- 22.01.2022 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №AKE2022000000041 від 22.01.2022 - 8 100 кг мандарин та 12 400 кг лимон на загальну суму 12 300 доларів США.
4. Згідно умов поставки CPT (Інкотермс 2010) вважається, що позивач виконав умови договору поставки з моменту передачі товару перевізнику.
5. Позивач направив відповідачу оригінали усіх вантажосупровідних документів, електронних рахунків-фактур, фітосанітарних сертифікатів та сертифікатів походження, які останній подавав до митних органів України.
6. Одеська, Хмельницька та Чернівецька митниці у своїх відповідях на адвокатські запити повідомили, що вищезазначений товар був розмитнений на території України, митні декларації та копії документів подавались митницям для здійснення митного контролю та оформлення декларантом ТОВ "Здорово Компані".
Короткий зміст позовних вимог
7. 11.04.2025 до Господарського суду Хмельницької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява Компанії до ТОВ "Здорово Компані" про стягнення 232 844 доларів США основного боргу, 20 822 доларів США 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору.
8. Позивач вважає, що відповідач отримав товар на загальну суму 232 844 доларів США і свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав. Позивач нарахував відповідачу 3% річних від всієї суми заборгованості за період з 18.04.2022 до 10.04.2025, що становить 20 822 долари США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 30.06.2025 провадження у справі №924/389/25 за позовом Компанії до ТОВ "Здорово Компані" про стягнення 232 844 доларів США основного боргу, 20 822 доларів США 3% річних закрив.
10. Ухвала суду першої інстанції мотивована, зокрема, таким:
- у п.10.1 Договору сторони визначили, що всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з цього Договору підлягають, вирішенню в арбітражному порядку згідно з законодавством країни продавця;
- визначення підсудності заявленого позову позивач аргументує положеннями ст.27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) щодо правил підсудності, положеннями Закону ''Про міжнародне приватне право'' та Угодою між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, ратифікованої Законом №2605-III (2605-14) від 05.07.2001) від 23.11.2000 (далі - Угода між Україною та Турецькою Республікою);
- позивач зазначає, що воля сторін у п.10.1 Договору не є чітко та явно вираженою, а з його змісту, на думку позивача, не можна чітко встановити наявність арбітражного застереження, оскільки не встановлено ''чіткої арбітражної установи з її регламентом'', до якої має бути переданий цей спір;
- доводи позивача до уваги не приймаються, з огляду на те що, сторони у п.10.1. Договору чітко визначили країну за законодавством якої має розглядатися спір, а саме, за законодавством продавця ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI, який знаходиться на території Турецької Республіки, при цьому незазначення у п.10.1. Договору компетентного суду не спростовує вищенаведене;
- це також узгоджується з ч.1 ст.17 Угоди, яка надала сторонам можливість вільно встановлювати юрисдикцію суду;
- сторони за Договором правомірно визначили підсудність судам держави Турецької Республіки.
11. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 21.08.2025 ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2025 у справі №924/389/25 скасував; справу №924/389/25 направив до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду.
12. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована, зокрема, таким:
- відповідно до п.7 ч.1 ст.226 ГПК суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу цього спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; в матеріалах справи така заява відповідача відсутня;
- у цій справі очевидним є намір сторін арбітражної угоди (арбітражного застереження) передати визначену в ній категорію спорів на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу, проте, відсутність у ній інформації про назву арбітражної установи, а також місця проведення арбітражу не дає можливості визначити, до якого саме арбітражу має звертатися сторона; неможливість виконання арбітражної угоди викликана відсутністю у ній інформації про назву арбітражної установи, до якого передається спір;
- з огляду на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №911/1110/20, варто зазначити, що самого по собі посилання в п.10.1 Договору на те, що у випадку, якщо сторони не дійдуть до згоди, справа підлягає вирішенню в арбітражному порядку згідно і законодавством країни продавця, недостатньо для висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду у Господарському суді Хмельницької області;
- помилка та неточність у назві арбітражної установи (взагалі відсутність назви арбітражної установи), які можуть тлумачитися на користь арбітражної угоди є істотним дефектом змісту положення договору та не вказано наскільки та яким чином зазначені неточності в арбітражній угоді дозволяють зрозуміти, що йдеться про арбітражну угоду, в якій зазначено певну (конкретну) установу та інші ознаки арбітражної угоди;
- Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що арбітражна угода повинна передбачати не тільки зазначення місця розгляду спору, а й процедурні питання, за якими здійснюється його розгляд (арбітражний регламент); водночас в арбітражному застереженні у п.10.1 Договору не було погоджено ні процедурних питань щодо розгляду спору (арбітражного регламенту), ані конкретного компетентного арбітражного органу, який мав би здійснити розгляд спору;
- умови Договору не дають можливості визначити арбітражний суд, який був би повноважним для розгляду спору, порядок його формування, у тому числі і порядок розгляду цього спору таким судом;
- з огляду на те, що арбітражне застереження, яке передбачено у п.10.1 Договору є таким, що не може бути виконано, суд апеляційної інстанції вважає, що пріоритет у розгляді цього спору належить саме Господарському суду Хмельницької області як органу судової влади, а не невстановленому суду країни продавця;
- посилання суду першої інстанції на приписи Закону "Про міжнародне приватне право" при визначенні права, яке підлягає застосуванню до договірних відносин між сторонами, є помилковим, адже відповідно до ст.3 цього Закону якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору; таким чином, у питаннях визначення права, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд мав керуватися положеннями Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, а саме приписами ч.1 ст.17 цієї Угоди, якою встановлено, що якщо ця Угода не встановлює іншого, то суди Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати будь-які спори щодо цивільних справ, де відповідач має місце проживання; за позовами до юридичних осіб суди Договірних Сторін є компетентними, де юридична особа має орган управління чи представництво.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
13. 05.09.2025 ТОВ "Здорово Компані" через систему Електронний суд звернулося з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
14. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник у касаційній скарзі зазначає, зокрема, що:
1) посилання позивача на правовий висновок, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №906/493/16 є не релевантним до спірних правовідносин, оскільки у цій справі в контракті сторони зазначили неіснуючу арбітражну установу; натомість у цій справі сторони прямо визначили арбітраж у Турецькій Республіці, що виключає юрисдикцію українських господарських судів; позиція позивача та посилання на зазначену вище практику прямо суперечить ч.1 ст.10, ч.1 ст.20, ч.1 ст.22, ч.2 ст.28 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж";
2) постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі №924/389/25 ухвалена з порушенням норм матеріального права та без врахування правових висновків Верховного Суду щодо аналогічних справ (посилається на постанови від 18.11.2020 у справі №766/19814/17, від 28.08.2018 у справі №906/493/16, у справі №824/51/22).
15. 04.11.2025 надійшов відзив Компанії в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
16. У відзиві Компанія зазначає, зокрема, таке:
- суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, належним чином не дослідив та не встановив, що арбітражне застереження, яке міститься у п.10.1 Договору, є таким, що не може бути виконаним, оскільки в угоді відсутня назва арбітражу, місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має відбуватися арбітражний розгляд;
- беручи до уваги визначені ч.1 ст.27 ГПК правила підсудності, а також положення Закону "Про міжнародне приватне право" та Угоди, поданий позов підлягає розгляду Господарським судом Хмельницької області;
- суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, у зв'язку із тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, є неправильним;
- суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що справа має бути направлена до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду по суті;
- скаржник належним чином не спростував висновків суду апеляційної інстанції, а посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.11.2020 у справі №766/19814/17 та від 16.03.2023 у справі №824/51/22, є безпідставними, оскільки предметом розгляду у цих справах було визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
17. Верховний Суд ухвалою від 27.10.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Здорово Компані", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 19.11.2025.
Щодо наявності у договорі арбітражного застереження
18. Суд першої інстанції, закриваючи провадження, вважав, що у договорі наявна пророгаційна угода - про вибір сторонами компетентного державного суду (послався на положення Закону ''Про міжнародне приватне право'' та Угоди між Україною та Турецькою Республікою). Тоді як суд апеляційної інстанції кваліфікував таке застереження як таке, що передбачає передачу спорів на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, втім, встановив невиконуваність цієї угоди.
19. Скаржник погоджується з кваліфікацією апеляційним судом відповідних норм договору саме як арбітражного застереження, але вважає, що у цій справі сторони прямо визначили арбітраж у Турецькій Республіці, що виключає юрисдикцію державних судів, зокрема й українських господарських судів. Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції про направлення справи для продовження розгляду суперечить умовам укладеного між сторонами Договору.
20. Тому перше питання, на яке має надати відповідь Верховний Суд, це кваліфікація відповідного застереження, а саме, воно є пророгаційною чи арбітражною угодою.
21. Правові підстави укладення пророгаційної угоди визначені у ч.1 ст.23 ГПК та ч.1 ст.4-1 Закону "Про міжнародне приватне право". Також ці питання можуть врегульовуватися у міжнародних договорах, зокрема, договорах про правничу допомогу.
22. Так, у ч.1 ст.23 ГПК передбачено, що у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави
23. Частина 1 ст.4-1 Закону "Про міжнародне приватне право" закріплює, що учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з такими правовими відносинами
24. У цій справі позивач (Компанія) зареєстрований за законодавством Турецької Республіки, а відповідач - в Україні. У ч.1 ст.17 Угоди між Україною та Турецькою Республікою визначено, якщо ця Угода не встановлює іншого, то суди Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати будь-які спори щодо цивільних справ, де відповідач має місце проживання. За позовами до юридичних осіб суди Договірних Сторін є компетентними, де юридична особа має орган управління чи представництво.
25. Якщо існує угода між сторонами, суд або суди Договірних Сторін мають юрисдикцію вирішувати будь-які спори, які виникають або можуть виникнути щодо правових відносин. Коли відповідач оспорює юрисдикцію суду до початку розгляду справи, суд Договірної Сторони припиняє провадження по справі, не дивлячись на те, що він має виключну юрисдикцію (ч.2 ст.17 Угоди між Україною та Турецькою Республікою).
26. Правові підстави укладення арбітражної угоди (застереження) визначають інші законодавчі акти - ст.22 ГПК та Закон "Про міжнародний комерційний арбітраж".
27. Так, ст.22 ГПК передбачає право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
28. Частиною 6 ст.4 ГПК встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
29. За змістом ст.1 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.
30. У ст.2 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
31. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
32. Арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.
33. Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 (далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (ч.1 ст.ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав.
34. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
35. Спори, передбачені п.3 ч.1 ст.20 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками (ч.2 ст.22 ГПК).
36. Компанія та ТОВ "Здорово Компані" у Договорі передбачили, що всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з договору або у зв'язку з ним будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів між сторонами; у випадку, якщо сторони не дійдуть до згоди, справа підлягає, за виключенням підсудності загальним судам, вирішенню в арбітражному порядку згідно з законодавством країни продавця, рішення арбітражу повинно бути вмотивоване і містити в собі вказівки про склад арбітражу, час і місце винесення рішення, а також вказівки про розподілення між сторонами витрат на провадження справи в арбітражі; рішення арбітражу є остаточним і обов'язковим для обох сторін (пункти 10.1-10.3).
37. Суд апеляційної інстанції, оцінивши надані докази, дійшов правильного висновку про кваліфікацію застереження саме як арбітражної, а не пророгаційної угоди, і як вже зазначалося, скаржник у касаційній скарзі цього не спростовує, хоча й просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.
38. Як вже зазначалося вище, за змістом ст.8 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
39. Відповідно до п.7 ч.1 ст.226 ГПК суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу цього спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
40. При цьому, оскільки йдеться саме арбітражну угоду (угоду про вибір арбітражу, третейського суду), а не пророгаційну угоду (угоду про вибір суду, що входить у судову систему Держави однієї із сторін), то застосуванню підлягають саме відповідні положення ГПК, Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж", а не Закон "Про міжнародне приватне право" та Угода між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу.
Щодо виконуваності арбітражного застереження
41. Суд апеляційної інстанції вказав на невиконуваність арбітражного застереження з огляду на те, що умови Договору не дають можливості визначити арбітражний суд, який був би повноважним для розгляду спору, порядок його формування, у тому числі і порядок розгляду цього спору таким судом.
42. ТОВ "Здорово Компані" зазначає, що у цій справі арбітражне застереження є виконуваним - воно чітко вказує на юрисдикцію арбітражу країни продавця (Турецька Республіка), тобто мова йде не про "патологічну угоду", а про діючу домовленість сторін. Скаржник вважає, що відсутність конкретної назви арбітражної установи не нівелює угоди, не означає її недійсності або невиконуваності.
43. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, виходячи з такого.
44. У п.113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.
45. Таким чином, суд має тлумачити незначні помилки та неточності в назві арбітражних установ, що передбачені в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Але вирішення питання про виконуваність чи невиконуваність арбітражної угоди у зв'язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи.
46. На думку скаржника, оспорюване арбітражне застереження передбачало, що у разі виникнення суперечностей сторони звертаються до арбітражного суду у країні позивача і відповідно до правил арбітражного суду цієї країни.
47. Скаржник також вважає, що позиція позивача про можливість розгляду цього спору Господарським судом Хмельницької області суперечить ч.1 ст.10, ч.1 ст.20, ч.1 ст.22, ч.2 ст.28 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" (щодо кількості арбітрів, місця арбітражу, мова, а також норми, що застосовуються до суті спору).
48. Втім, скаржник у касаційній скарзі не зазначає, що Компанія та ТОВ "Здорово Компані" погодили кількість арбітрів, точне місце арбітражу чи арбітражну установу, мову, якою би здійснювався розгляд спору.
49. Навпаки, зі змісту арбітражного застереження (п.10.1 Договору) вбачається, що сторони не погодили ні процедурних питань щодо розгляду спору (арбітражного регламенту), ні конкретної інституційної арбітражної установи, яка мала би здійснити розгляд спору.
50. Більше того, сторони не визначили навіть країну, в якій міг би бути розглянутий спір між ними, оскільки у згаданому п.10.1 Договору вказано, що справа підлягає вирішенню в арбітражному порядку згідно з законодавством країни продавця.
51. Фактично, Компанія та ТОВ "Здорово Компані" у Договорі обрали лише турецьке законодавство, відповідно до якого має бути вирішений спір між ними. Тлумачити цей вибір також як вибір місця арбітражу у Турецькій Республіці чи арбітражної установи у цій країні немає підстав, адже міжнародний комерційний арбітраж застосовує при вирішення спору право, обране сторонами, чи визначене колізійними нормами. І це не обов'язково має бути право держави, в якій має місцезнаходження інституційний арбітраж чи місце арбітражу.
52. Відтак, з огляду на умови п.10.1 Договору, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що умови Договору не дають можливості визначити міжнародний комерційний арбітраж, який був би повноважним для розгляду спору, порядок його формування, а також порядок розгляду цього спору таким судом.
53. Верховний Суд також враховує, що загальні засади арбітражного розгляду спорів визначені Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 (підписана в Женеві представником Української РСР 21.04.1961 та ратифікована указом Президії Верховної ради Української РСР 25.01.1963, а також підписана з боку Турецької Республіки 21.04.1961).
54. Так, за умовами цієї конвенції:
- якщо сторони передбачили передати спори, що можуть виникнути між ними, на розгляд постійного арбітражного органу, але не призначили цього органу і не досягли угоди з цього приводу, то позивач може направити прохання про таке призначення відповідно до положень п.3 цієї статті (п.5 ст.4);
- якщо сторони не домовилися про призначення одноосібного арбітра або якщо призначені арбітри не могли досягти домовленості про заходи, які мають бути вжиті, позивач повинен буде звернутися з проханням про вжиття цих заходів, у тому випадку, якщо сторони домовилися про місце арбітражу, за своїм вибором або до голови компетентної торгової палати місця арбітражу, узгодженого сторонами, або до голови компетентної торгової палати того місця країни відповідача, в якому на момент подання прохання про передачу справи до арбітражу він проживає або має своє місцезнаходження (п.3 ч.4);
- якщо сторони про місце арбітражу не домовилися, то позивач може звернутися на свій вибір або до голови компетентної торгової палати місця країни відповідача, в якому на момент подання прохання про передачу справи в арбітраж він проживає або має своє місцезнаходження, або до Спеціального комітету, склад і характер діяльності якого визначені у додатку; якщо позивач не скористався правами, наданими йому цим пунктом, цими правами можуть скористатися відповідач чи арбітри (п.3 ст.4).
55. Однак, скаржник не вказує, що Компанія або саме ТОВ "Здорово Компані" зверталися до голови Торгово-промислової палати України з проханням про передачу справи (наявного між ними спору) в арбітраж.
56. Верховний Суд також враховує, що з позовом у цій справі звернулася Компанія, яка зареєстрована за законодавством Турецької Республіки. При цьому, позивач, не будучи резидентом України, звернувся саме до Господарського суду Хмельницької області, тобто до суду України, а не до суду Турецької Республіки. У відзиві на касаційну скаргу Компанія продовжує притримуватися позиції, що цей спір має розглядатися саме у Господарському суді Хмельницької області (суді за місцезнаходженням відповідача).
57. Це додатково підтверджує те, що положення арбітражної угоди, викладені у Договорі, були складені нечітко і не давали можливості позивачу визначити місце арбітражу, а відповідач не скористався правом, передбаченим Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 для уточнення місця арбітражу.
58. Тому, оскільки арбітражне застереження, яке передбачено у п.10.1 Договору, є таким, що не може бути виконано, пріоритет у розгляді цього спору належить саме Господарському суду Хмельницької області як органу судової влади, а не невстановленому суду країни продавця, на чому правильно наголосив суд апеляційної інстанції.
59. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ця справа підсудна Господарському суду Хмельницької області і, відповідно, вважає передчасним висновок Господарського суду Хмельницької області про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК з підстав непідсудності цієї справи господарському судочинству (господарським судам України в цілому).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
60. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
61. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
62. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
63. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Здорово Компані" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі №924/389/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова