Справа № 127/28013/25
Провадження № 2/127/6176/25
(заочне)
01 грудня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що сторони 18.02.2014 зареєстрували шлюб, після чого позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_3 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі народилась донька ОСОБА_4 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2020 у справі №127/32263/19 сторони розірвали шлюб, та відновлено дошлюбне прізвище позивачки на « ОСОБА_5 ».
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2021 у цивільній справі №127/8331/21 стягуються з ОСОБА_2 на користь позивач аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 2000,00 грн, щомісячно.
За час ухвалення рішення суду прожитковий мінімум на дитину зріс більше ніж в декілька раз. Стягнення аліментів на утримання в розмірі 2000,00 грн є вже неактуальним та несправедливим. Відповідач фізично здоровий, інші особи не перебувають на його утриманні, він отримує стабільно дохід та має змогу платити аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх доходів щомісячно. У зв'язку з чим позивач звернулась до суду про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітню дитину у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Малозначними справами є, зокрема, справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства), згідно із п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 17.09.2025 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, з зазначенням що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення кореспонденції за його зареєстрованим місцем проживання. Відповідач отримав кореспонденцію 30.09.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0610281658053, проте правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Також повторно на його адресу було направлено судову повістку яку ОСОБА_6 отримав 21.10.2025, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R067019314321.
Враховуючи зазначене вище та положення ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2020 (справа №127/32263/19) розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , який зареєстрований 18.02.2014. Після розірвання шлюбу визначено прізвище позивача « ОСОБА_5 ».
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2021 (справа №127/8831/21) вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій формі в розмірі 2000,00 грн щомісячно.
Згідно акту від 14.01.2025 виданого головою Правління ОСББ «Сімейний 38Б», за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно із ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна вимога міститься і в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року.
Тобто, зазначена законодавча норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства, суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
Тому, суд вважає за необхідне позов задовольнити, визначивши аліменти в розмірі 1/4 частини доходу відповідача, але не менше встановленого мінімального розміру, тобто 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Із змісту п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2003 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при зміні розміру аліментів, аліменти в новому розмірі сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 76-83, 89, 141, 142, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» України ст. ст. 141, 180, 192 СК України,
Позов задовольнити.
Змінити розмір аліментів, визначений рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2021 в цивільній справі №127/8331/21.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2021 в цивільній справі №127/8331/21 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в частині утримання дитини, припинити з дня набрання законної сили цим рішенням суду та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 01.12.2025.
Суддя О.О. Жмудь