27 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2991/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Бондаренко-Легких Г.П.
від 18.06.2024
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Алданової С.О., Корсака В.А., Буравльова С.І.
від 22.09.2025,
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Алданової С.О., Корсака В.А., Буравльова С.І.
від 08.10.2025
у справі за позовом Корпорації "Тсм Груп"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення коштів,
за участю представників:
від позивача: Носик Б.М.,
від відповідача: Касьянов М.Г.
Короткий зміст позовних вимог
Корпорація "Тсм Груп" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у розмірі 5 240 793,55 грн, з яких: сума основного боргу - 5 093 607,31 грн, 3% річних - 49 738,45 грн та інфляційні втрати - 97 447,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором № 12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020, строк оплати яких настав 04.10.2021, 03.12.2021, 04.04.2022 в частині повної та своєчасної їх оплати.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
15.06.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" (замовник) та Корпорацією "Тсм Груп" (генеральний підрядник) було укладено договір № 12/20 на виконання комплексу робіт (зареєстрований ДП "НАЕК "Енергоатом" за № 20-123-08-20-06467 від 21.07.2020) (скорочено - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору - генеральний підрядник зобов'язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт: "ВП Южно - Українська АЕС. Технічне переоснащення комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту північної частини периметра. І етап. Роздільна гребля, КПП-4. Будівельні роботи" в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у відомостях обсягів робіт (Додаток № 4) до вказаного Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - ДКПП) дані роботи відносяться до коду 43.29 "Роботи будівельно-монтажні, інші".
Згідно з п. 1.3 Договору генеральний підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 2.1 Договору та відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) та Договірної ціни з додатками (Додаток № 3 до Договору), що є невід'ємними частинами цього Договору, була визначена вартість робіт за цим Договором, яка складала 30 565 449,06 грн у т. ч. ПДВ 20 % - 5 094 241,51 грн.
Договірна ціна є динамічною, визначається відповідно до положень ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (п. 2.2 Договору).
Остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів, у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої в Договорі. Зміни, внесені замовником в проектно-кошторисну документацію, оформляються відповідними додатковими угодами (п. 2.2 Договору).
Терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт (Додаток №2), який є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).
Виконання будівельних робіт здійснюється Генеральним підрядником згідно Графіку виконання робіт та Відомостей обсягу робіт (Додаток № 4).
Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що оплата за виконані роботи проводитиметься шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.
Відповідно до п. 5.8 Договору приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця (п. 5.8 Договору).
Згідно з п. 10.8 Договору замовник зобов'язаний, зокрема, прийняти від генерального підрядника будівельні роботи та здійснити розрахунок на умовах даного Договору.
Відповідно до умов Договору підрядник виконав комплекс робіт на загальну суму 30 561 643,86 грн.
26.04.2022 між позивачем (первісний кредитор) та ТОВ "Управління механізованих робіт" (новий кредитор) укладено Договір № 1220-УМР/П про відступлення права вимоги до відповідача, відповідно до умов якого позивач відступив на користь ТОВ "Управління механізованих робіт" частину вимог на суму 25 468 036,55 грн за Договором № 12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020.
Залишок заборгованості, право вимоги на яку залишилось у позивача, у розмірі 5 093 607,31 грн відповідачем не сплачено, що стало підставою для звернення до суду про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач наявність основного боргу у розмірі 5 093 607,31 грн не заперечує.
Позиція відповідача зводиться до наявності, на його думку, екстраординарних обставин та виключних підстав для зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/28.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд міста Києва рішенням від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "Тсм Груп" 5 093 607,31 грн основного боргу, 1,00 грн 3% річних, 48 723,89 грн інфляційних втрат, а також 62 889,52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 48 723 89 грн інфляційних втрат та 49 737,45 грн 3% річних відмовив.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, встановивши обставини очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням заявленого у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення розміру нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, з наведенням виняткових підстав для цього, вирішив задовольнити відповідне клопотання частково.
Також за висновками суду першої інстанції витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені, тому керуючись ч. 5 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України суд зменшив неспівмірні витрати позивача на професійну правничу допомогу до 7 000,00 грн, що на переконання суду відповідає принципу співмірності витрат, що понесені позивачем, з предметом позову у справі, складністю справи та іншим обставинам у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 - скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "1. Позов Корпорації "Тсм Груп" - задовольнити частково. 2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Корпорації "Тсм Груп" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, ідентифікаційний код: 37034171) 5 093 607 (п'ять мільйонів дев'яносто три тисячі шістсот сім) грн 31 коп. - основного боргу, 49 738 (сорок дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 45 коп. - 3% річних, 97 447 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок сім) грн 79 коп. - інфляційних втрат, а також 62 889 (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 52 коп. - судового збору, 7 000 (сім тисяч) грн - витрат на професійну правничу допомогу.".
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 заяву представника Корпорації "Тсм Груп" Носик Б.М. про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2991/24 - задоволено частково. Стягнуто з АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "Тсм Груп" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2025 касаційні скарги АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 в частині стягнення 49738,45 грн - 3% річних, 62 889,52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 3 633,60 грн - судового збору за подання апеляційної скарги, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/2991/24 скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/2991/24 залишено без змін.
За наслідками нового розгляду Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.09.2025 у справі № 910/2991/24 рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 в частині стягнення 1 грн - 3% річних, 62 889,52 грн - судового збору та 7 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу адвоката - скасував, виклав відповідну резолютивну частину рішення у такій редакції:
«Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код - 24584661) на користь Корпорації "Тсм Груп" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код - 37034171) 3% річних - 49 738 (сорок дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 45 коп., судового збору - 62 889 (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 52 коп., витрат на професійну правничу допомогу - 7 000 (сім тисяч) грн».
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код - 24584661) на користь Корпорації "Тсм Груп" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код - 37034171) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.
5. Клопотання представника Корпорації "Тсм Груп" про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції - задовольнити частково.
6. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код - 24584661) на користь Корпорації "Тсм Груп" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код - 37034171) витрати з надання професійної правничої допомоги, понесені у суді апеляційної інстанції - 5 000 (п'ять тисяч) грн.
7. В решті вимог клопотання представника Корпорації "Тсм Груп" про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції - відмовити.».
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 у справі № 910/2991/24 заяву представника Корпорації "Тсм Груп" Носик Б.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "Тсм Груп" витрати на професійну правничу допомогу - 5 000 (п'ять тисяч) грн. В іншій частині заяви представника Корпорації "Тсм Груп" Носик Б.М. про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2991/24 - відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "Тсм Груп" витрати з надання професійної правничої допомоги, понесені у суді касаційної інстанції - 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами у яких просило:
- постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 у справі № 910/2991/24 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Корпорації «ТСМ ГРУП» до АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ПАЕС» в частині стягнення 3% річних в розмірі 49 738,45 грн, залишити без задоволення;
- постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 у справі № 910/2991/24 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,00 грн;
- постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2024 у справі № 910/2991/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, понесені в суді апеляційної інстанції до 1000,00 грн;
- додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 у справі № 910/2991/24, якою стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,00 грн;
- додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025у справі № 910/2991/24, якою стягнуто 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,00 грн.
Касаційні скарги подані на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України відповідач вказав на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України;
- щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності;
- щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, а також в частині стягнення 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, також вказав на неврахування правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.
Позивач у відзиві на касаційні скарги просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «НАЕК «Енергоатом» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 в частині стягнення 3% річних. Зазначив, що посилання відповідача на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 є безпідставними, так як у справі №910/2991/24 стягуються відсотки річних не в розмірі, встановленому договором, а в розмірі передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України, отже, підлягає застосуванню правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24, та яка передбачає, що 3% річних є мінімальним розміром процентів річних.
В частині зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги у задоволенні касаційних скарг АТ «НАЕК «Енергоатом» відмовити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду 08.10.2025 у справі №910/2991/24 залишити без змін. Також просив стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» (ідентифікаційний код 37034171) 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Спірним у цій справі є питання щодо можливості зменшення заявлених позивачем до стягнення 3 % річних.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Доводи касаційної скарги відповідача базуються на неврахуванні судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
Верховний Суд у цій частині вважає правильними заперечення позивача про незастосовність висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 при вирішенні цього спору.
Суди встановили, що обов'язок щодо сплати процентів річних виник у відповідача у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань з повної оплати виконаних позивачем за договором від 15.06.2020 № 12/20 комплексу робіт.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 ЦК України.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.19 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначені частиною другою статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження №12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, на яку посилається позивач у своїх запереченнях, зазначила, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Таким чином, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
З урахуванням наведеного колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо наявності підстав для зменшення апеляційним судом заявленої до стягнення суми 3 % річних, оскільки суд не може зменшити визначений ЦК України мінімальний розмір 3 % річних.
У той же час клопотання позивача про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України не підлягає задоволенню, оскільки у цій справі № 910/2991/24 та у наведеній скаржником справі №902/417/18 спір стосувався можливості зменшення розміру процентів річних, однак фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовлюють прийняття відповідного рішення, у цих справах є різними. Зокрема, у цій справі № 910/2991/24 розмір процентів річних становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних, інший розмір процентів сторонами не погоджувався, на відміну від справи № 902/417/18 у якій сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару.
Щодо наведених відповідачем заперечень про помилковість рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн, а також додаткової постанови суду апеляційної інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, а також в частині стягнення 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, які мотивовані неврахування правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, слід зазначити таке.
За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Подібні висновки викладені в пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21, а саме: що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Оскаржувані рішення суду першої інстанції, постанова та додаткова постанова апеляційного господарського суду в частині правничої допомоги прийняті у відповідності з викладеними вище правовими позиціями Верховного Суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, що наведений у позовній заяві позивач зазначав, що він поніс та очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 57 000 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги від 05.08.2021, специфікацію № 79 від 07.03.2024 на суму 57 000,00 грн, що є додатком № 79 до договору, рахунок на оплату від 07.03.2024 у розмірі 57 000,00 грн, платіжну інструкцію №1303 від 08.02.2024 на суму 57 000,00 грн.
З огляду на викладене, за висновками суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний господарський суд, витрати на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 57 000,00 грн є підтвердженим належними та допустимими доказами.
Судами попередніх інстанцій враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: співмірність витрат, що мали б бути понесені стороною для розгляду даної справи; розумність розміру таких витрат; предмет спору; складність справи; що матеріали справи містять лише 2 (дві) заяви по суті справи позивача (позовна заява та відповідь на відзив), жодних інших заяв, що мали б значення для вирішення спору матеріали справи не містять; те, що в межах розгляду справи судом першої інстанції призначалось лише два судових засідання дійшли висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн, із заявлених до стягнення 57 000 грн.
Також суд апеляційної інстанції розглянув клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції (повторний розгляд), в якому заявник просив стягнути 15 000 грн. Апеляційний господарський суд встановив, що на підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 15000,00 грн до клопотання позивачем було додано: договір про надання правової допомоги від 05.08.2021, укладеного між Адвокатським об'єднанням "ВІННЕРЛЕКС" (Адвокатське об'єднання; Виконавець) та Корпорацією "Тсм Груп" (Клієнт; Замовник); специфікацію № 146 від 22.04.2025 (додаток до договору про надання правової допомоги від 05.08.2021); платіжну інструкцію № 1712 від 23.04.2025 на суму 15 000,00 грн.
За п.п. 4.1, 4.2 договору сторони погоджують порядок обчислення гонорару (вартості послуг) Адвокатського об'єднання за договором у вигляді погодинної оплати або фіксованого розміру гонорару. Сторони погоджують, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків.
Згідно зі специфікацією № 146 від 22.04.2025 сторони дійшли згоди визначити конкретний вид та обсяг правової допомоги, а саме: надання професійної правничої допомоги Корпорації «ТСМ Груп» під час повторного розгляду Північним апеляційним господарським судом справи № 910/2991/24, в т.ч. зі складання, оформлення і подання необхідних процесуальних документів, участі в судових засіданнях, вчинення інших процесуальних дій в інтересах Клієнта.
Специфікація № 146 від 22.04.2025 підписана Виконавцем та Клієнтом та скріплена печатками сторін.
Розмір (фіксований) гонорару становить - 15 000 грн.
Тобто понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн ним підтверджено.
Вирішуючи питання про відшкодування, понесених позивачем витрат за рахунок відповідача, апеляційний господарський суд врахував чітку та послідовну позицію позивача у справі щодо стягнення 3% річних, яка сформована з часу звернення Корпорації до господарського суду з позовом.
Керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними ст.129 ГПК України, зважаючи на здійснення розгляду справи апеляційним господарським судом двічі, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, часткової неспівмірності заявлених судових витрат, з огляду на розумну необхідність судових витрат в цій справі, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та необхідність покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції у загальній сумі 5 000 грн, який є справедливим та розумним, а також таким, що забезпечить баланс інтересів сторін.
Також у додатковій постанові від 08.10.2025 апеляційний господарський суд вирішував питання про відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (перший апеляційний розгляд) у сумі 18 000,00 грн.
Апеляційний господарський суд встановив, що на підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (перший апеляційний розгляд) у сумі 18 000,00 грн, заявлених в межах відповідної заяви від 28.11.2024, позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 05.08.2021 (скорочено - договір), укладений між Адвокатським об'єднанням "ВІННЕРЛЕКС" (Адвокатське об'єднання; Виконавець) та Корпорацією "Тсм Груп" (Клієнт; Замовник); специфікацію №122 від 26.09.2024 (додаток до договору про надання правової допомоги від 05.08.2021); платіжну інструкцію № 1527 від 27.09.2024 на суму 18 000,00 грн.
За змістом п.п. 4.1, 4.2 договору сторони погоджують порядок обчислення гонорару (вартості послуг) Адвокатського об'єднання за договором у вигляді погодинної оплати або фіксованого розміру гонорару. Сторони погоджують, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків.
Згідно зі специфікацією № 122 сторони дійшли згоди визначити конкретний вид та обсяг правової допомоги, а саме: надання професійної правничої допомоги Корпорації "Тсм Груп" під час розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Клієнта на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2991/24, в т.ч. зі складання, оформлення і подання апеляційної скарги та всіх інших необхідних процесуальних документів, участі в судових засіданнях, вчинення інших необхідних процесуальних дій в інтересах Клієнта.
Специфікація № 122 підписана Виконавцем та Клієнтом та скріплена печатками сторін.
Розмір (фіксований) гонорару становить - 18 000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника, суд апеляційної інстанції врахував, що викладені позивачем у апеляційній скарзі, яка складена та підписана Виконавцем, доводи в частині зменшення 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу є подібними за змістом відносно поданого ним позову та відповіді на відзив.
Позиція позивача є чіткою та послідовною у справі щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, яка сформована з часу звернення Корпорації до господарського суду з позовом.
При першому апеляційному розгляді по справі проводилось лише одне судове засідання - на якому був присутній представник позивача. Поряд із цим, відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", у якій відповідач просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн, Виконавець в інтересах Клієнта не подав. Проте згідно з умовами специфікації № 122 Виконавець мав складати та оформлювати всі необхідні процесуальні документи в інтересах Клієнта.
За таких обставин, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними ст. 129 ГПК України, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, з огляду на розумну необхідність судових витрат в цій справі, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та необхідність покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції у загальній сумі 5 000 грн, і що такий розмір витрат буде справедливим та розумним, а також таким, що забезпечить баланс інтересів сторін.
Судом апеляційної інстанції надано оцінку доводам відповідача про наявність підстав для зменшення кожного з заявленого позивачем до відшкодування відповідачем розміру витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн, та зазначено, що таке зменшення нівелює інститут відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок іншої сторони.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що Виконавцем надавалася, а Клієнтом отримувалася професійна правнича допомога по договору про надання правової допомоги від 05.08.2021 під час розгляду даної справи у суді касаційної інстанції.
Згідно специфікації № 132 від 07.01.2025 до договору, сторони дійшли згоди визначити конкретний вид та обсяг правової допомоги, а саме: надання професійної правничої допомоги Корпорації «ICM Груп» під час розгляду Касаційним господарським судом касаційних скарг АТ «НАЕК «Енергоатом» у справі № 910/2991/24, в т.ч. зі складання, оформлення і подання відзивів на касаційні скарги та всіх інших необхідних процесуальних документів, участі в судових засіданнях, вчинення інших необхідних процесуальних дій в інтересах Клієнта.
Весь обсяг наданої правничої допомоги на суму 10 000 грн підтверджується підписаною Виконавцем та Клієнтом специфікацією № 132.
Про стягнення 10 000 грн витрат Корпорації "Тсм Груп" на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом Касаційним господарським судом касаційної скарги АТ «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду 27.11.2024 у справі № 910/2991/24 позивачем було заявлено у відзиві на касаційну скаргу. Відзив складено та підписано адвокатом Носик Б.М.
Адвокат Носик Б.М. брав участь 03.04.2025 та 10.04.2025 у судових засіданнях у Верховному Суді у справі № 910/2991/24.
Оцінивши подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, понесені в суді касаційної інстанції в рамках розгляду спору у цій справі № 910/2991/24, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції врахував, що постановою Верховного Суду від 10.04.2025 касаційні скарги відповідача задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 в частині стягнення 49 738,45 грн - 3% річних, 62 889,52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 3 633,60 грн - судового збору за подання апеляційної скарги, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/2991/24 скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/2991/24 залишено без змін.
Таким чином, викладені позивачем у відзиві на касаційну скаргу аргументи щодо відмови у задоволенні касаційної скарги АТ «НАЕК «Енергоатом» та залишення рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/2991/24 без змін, - лише частково знайшли свої підтвердження.
Оскільки розподіл судових витрат залежить, серед іншого, від результату остаточного вирішення спору у господарському суді (відмови чи задоволення позову), то такий розподіл здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи.
Беручи до уваги часткове задоволення касаційних скарг Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та, як наслідок, передачі на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду справи № 910/2991/24 в частині стягнення 49 738,45 грн - 3% річних, 62 889,52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 3 633,60 грн - судового збору за подання апеляційної скарги, та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/2991/24, враховуючи правило п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України щодо пропорційного розподілу судових витрат у разі часткового задоволення позову, з урахуванням критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів Виконавцем, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, понесених у суді касаційної інстанції, і такий розмір витрат є справедливим та розумним, а також таким, що забезпечить баланс інтересів сторін.
Верховний Суд погоджується з наведеними судом апеляційної інстанції висновками щодо наявності підстав для стягнення з відповідача, понесених позивачем витрат на правничу допомогу у цій справі, у визначених судом апеляційної інстанції розмірах.
Вважає, що питання про відшкодування позивачеві понесених ним витрат на правничу допомогу, за рахунок іншої сторони, суд апеляційної інстанції вирішив, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, правомірно зменшивши їх до наведених вище розмірів, які можуть вважатися розумними і обґрунтованими по даній справі.
Викладені судом апеляційної інстанції висновки при вирішенні заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не суперечать наведеним скаржником висновкам, зокрема, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
Судом апеляційної інстанції перевірено та встановлено наявність документального підтвердження наданої позивачеві правової допомоги у заявлених ним розмірах, що є підставою для задоволення його заяв про розподіл судових витрат.
При погодженому між адвокатом та клієнтом фіксованому розмірі гонорару останній обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги, що виключає необхідність відображення інформації про понесені адвокатом витрати часу по кожному з видів робіт (наданих послуг) в детальному описі робіт (наданих послуг) чи іншому документі, що містить такий детальний опис, що спростовує доводи відповідача, викладені ним у касаційній скарзі.
Отже, відповідач не довів порушення або неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а також не виконав вимоги частини 6 статті 126 ГПК України, згідно з якою обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонам.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Також суд вважає, що заявлені Корпорацією «ТСМ Груп» до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом Касаційним господарським судом касаційної скарги АТ «НАЕК «Енергоатом» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду 08.10.2025 у справі №910/2991/24, які складають 6 000,00 грн, мають бути вирішенні додатково. Суд вважає, що відповідачеві має бути забезпечено можливість надати письмові заперечення з приводу заявленого позивачем до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
Керуючись статями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 у справі № 910/2991/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй