Справа № 152/1345/25
2/152/818/25
іменем України
02 грудня 2025 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Дроган Н.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
06 жовтня 2025 року адвокат Залокоцька В.Д., в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.
Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шаргород Жмеринського району Вінницької області померла ОСОБА_2 , яка на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається, зокрема, із земельної частки (паю) площею 1,0000 га, цільове призначення якої - для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території колишньої Слобода-Шаргородської сільської ради, а тепер Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, і належала спадкодавцю на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ВН №45, виданого від 05 серпня 2002 року, що підтверджується випискою відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.09.2025 року за №570/14-25, згідно якої ОСОБА_2 дійсно був наданий державний акт на право постійного користування для ведення особистого селянського господарства площею 1,0000 га, кадастровий номер 0525387700:01:001:0185. Спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 за законом є її син позивач ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , подавши нотаріусу відповідну заяву, на підставі якої заведено спадкову справу. ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 за законом, звернувся до приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюк І.М., з метою оформлення спадщини після смерті останньої, однак йому було відмовлено у зв'язку із тим, що померла не набула права власності на дану земельну ділянку, а тому ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за законом. Право постійного користування на земельну ділянку ОСОБА_2 було оформлено у встановленому порядку та, відповідно, видано державний акт на право постійного користування серії ВН №45, а з огляду на те, що право постійного користування землею відноситься до тих прав, котрі можуть бути успадковані позивач вважає, що наявні законні підстави для задоволення позову.
Представник позивача просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право постійного користування на земельну частку (пай) площею 1,0000 га, цільове призначення якої для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території колишньої Слобода-Шаргородської сільської ради, а тепер - Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, і належала спадкодавцю на підставі державного акту на право постійного користування серії ВН №45, від 05.08.2002 року з кадастровим номером 0525387700:01:001:0185.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.31).
Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.53).
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, однак 02 грудня 2025 року від представника позивача - адвоката Залокоцької В.Д. до суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, у разі відсутності позиції відповідача по суті справи не заперечую щодо заочного розгляду справи (а.с.54).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 02 грудня 2025 року подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без участі представника Шаргородської міської ради, проти задоволення позову не заперечують (а.с.57).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити, виходячи із такого.
Відповідно до копій витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу №00053376581 від 02 вересня 2025 року та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00016831964 від 05 липня 2016 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 06 листопада 2013 року розірвали шлюб. Після розірвання шлюбу « ОСОБА_3 » змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с.11,13).
Згідно з копією свідоцтва про народження, позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Руданське Шаргородського району Вінницької області. Його батьком вказаний ОСОБА_4 , а матір'ю ОСОБА_7 (а.с.22).
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюб, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 18 січня 1985 року зареєстрували шлюбу у Слободо - Шаргородській сільській Раді Шаргородського району. Після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_10 » (а.с.23).
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шаргород Жмеринського району Вінницької області, померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.21).
Згідно з копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 серпня 2025 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю зареєстрованого права власності на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку (а.с.12).
Відповідно до копії листа відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №570/14-25 від 29 вересня 2025 року, на земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 0525387700:01:001:0185, був виданий державний акт на право постійного користування ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства (а.с.14).
Згідно з копією державного акту на право постійного користування землею серії ВН №45 від 05 серпня 2002 року, ОСОБА_2 , на підставі рішення 18 сесії 3 скликання Слобода-Шаргородської сільської Ради народних депутатів Шаргородського району Вінницької області від 18 липня 2001 року, надається у постійне користування земельна ділянка площею 1,0000 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Слобода-Шаргородської сільської ради. Землю надано для ведення особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №45 серії ВН (а.с.15-16).
Відповідно до копії викопіювання із чергового кадастрового плану Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (надане ОСОБА_2 ), земельна ділянка площею 1,0000 га із земель резервного фонду Слободо - Шаргородської сільської ради, розташована за межами населеного пункту с. Грелівка (державний акт на право постійного користування землею серії ВН №45 від 05 серпня 2002 року (а.с.10).
Згідно з копією довідки №1327 від 03 вересня 2025 року, виданої виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті постійно проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Згідно запису в погосподарській книзі №15 особовий рахунок НОМЕР_2 (за 2016-2020 р.р.) та автоматизованої системи «Реєстр територіальної громади» на час відкриття спадщини разом з спадкодавцем ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований чоловік - ОСОБА_11 , 1960 року народження (а.с.17).
Відповідно до витягу №НВ-9979700292025 від 29 вересня 2025 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 0525387700:01:001:0185, становить 13623,13 грн (а.с.20).
Відповідно до копії спадкової справи №99/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , розпочатої 20 листопада 2024 року та закінченої 08 липня 2025 року приватним нотаріусом Жммеринського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюком Іваном Миколайовичем, 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_2 та повідомив, що спадкоємцями за законом є син померлої - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ат чоловік померлої - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 20 листопада 2024 року ОСОБА_12 та ОСОБА_11 подали до приватного нотаріуса заяви, в яких відмовилися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .. При цьому, позивачем прийнято частину спадщину після померлої матері ОСОБА_2 (а.с.34-47).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 19 ЗК України, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами, зокрема, для особистого підсобного господарства.
Статтею 23 ЗК України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно з ст. 56 ЗК України, для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України, (станом на 1 січня 2002 року), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верхового Суду, що висловлена у постанові від 5 листопада 2019 року по справі № 906/392/18, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України). Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов'язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства. Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.
Перелік прав та обов'язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп(справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу. Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов'язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв'язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку.
Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. З огляду на викладене, особа, яка користується земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.
Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов'язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідносин щодо права постійного користування землею.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтями 11 та 12 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Представником позивача доведено належними та допустимими доказами право постійного користування земельною ділянкою, яке відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, окрім того, на переконання суду, спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, передбачений законом.
Тому, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 200, 247, 259, 263-265 ЦПК України, статей 15, 16, 1219 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право постійного користування на земельну частку (пай) площею 1,0000 га, цільове призначення якої для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території колишньої Слобода-Шаргородської сільської ради, а тепер - Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, і належала спадкодавцю на підставі державного акту на право постійного користування серії ВН №45, від 05 серпня 2002 року з кадастровим номером 0525387700:01:001:0185.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Войнаровський