Справа № 930/1842/25
№2/930/1048/25
17.11.2025 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.
при секретарі: Загребельного О.С.
за участю позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Немирівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області про зняття обтяження з майна, -
ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом про зняття обтяження з майна, мотивуючи тим, що 14.02.2006 року Немирівською державною нотаріальною конторою було внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна на майно ОСОБА_2 - обтяження N?2876565, на підставі постанови про арешт майна боржника та заборону його відчуження, серії АА N?56491 від 07.02.2006 року, винесеної державним виконавцем ВДВС у Немирівському районі Вінницької області Гуренком Я.В. Дане обтяження було накладене на майно, що належить, ОСОБА_2 , яке накладене з виконавчим провадженням про стягнення на користь ОСОБА_3 5023,40 грн. матеріальної шкоди.
Попереднє прізвище ОСОБА_2 - було змінено на ОСОБА_1 .
Зазначена зміна підтверджується Свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 09.11.2016 року.
Заборгованість за вказаним вище виконавчим провадженням в розмірі 5023,40 грн. було сплачено ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в повному обсязі. Наразі копій документів не збереглось, оскільки минуло 19 років. Проте, попри виконання виконавчого провадження та завершення зобов'язань, державним виконавцем не було вжито заходів щодо скасування заборони на відчуження майна та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна. Після повного виконання зобов?язань ОСОБА_1 була впевнена, що всі дії зі сторони державного виконавця щодо завершення виконавчого провадження, зокрема скасування обтяжень на майно, були належним чином вжиті. ОСОБА_1 не було відомо про те, що запис про заборону на відчуження майна залишився в Єдиному реєстрі заборон і не був вилучений. Виявлення цього факту відбулося лише нещодавно, коли ОСОБА_1 намагалась реалізувати своє право на відчуження земельної ділянки.
Обтяження N?2876565, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наразі перешкоджає реалізації ОСОБА_1 права власності.
На звернення ОСОБА_1 на адресу Немирівської державної нотаріальної контори була надана відповідь з якої вбачається, що на підставі постанови ДВС на виконання виконавчого листа N?2-1050/2005 р., виданого 19 грудня 2005 року Немирівським районним судом Вінницької області було накладене обтяження. Факт повного погашення ОСОБА_1 заборгованості та виконання зазначеного рішення суду, на підставі якого було накладено заборону на відчуження майна, може підтвердити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він особисто був присутній під час розрахунку із стягувачем та є свідком фактичного виконання зобов?язань. Нажаль, Стягувач у даній справі ОСОБА_3 на даний час є померлим.
Незважаючи на це, державним виконавцем заборона не була знята, а запис досі залишається в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна. Немирівський відділ державної виконавчої служби з Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не має можливості зняти заборону (обтяження N?2876565) з об?єкта нерухомого майна, зареєстровану 14.02.2006 року Немирівською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, яка була накладена на підставі постанови державного виконавця Гуренка Я.В. від 07.02.2006 року, через відсутність даних архіву, в зв?язку з знищенням матеріалів справи після її завершення через 3 роки відповідно до Правил ведення діловодства та архіву.
Отже, з огляду на викладене, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з позовною заявою про вилучення запису про заборону (обтяження N?2876565) з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, оскільки: Немирівський відділ державної виконавчої служби та Немирівська державна нотаріальна контора не мають можливості зняти заборону (обтяження N?2876565) з об'єкта нерухомого майна; архівні матеріали справи були знищені відповідно до чинних правил ведення діловодства; інші способи усунення запису, окрім судового розгляду, відсутні.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 08.08.2025 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 30.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач, ОСОБА_1 , у судовому засіданні просила позовну заяву задовольнити, зняти обтяження.
Відповідач у судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у поданій суду заяві просили розглядати справу без їх участі.
На вимогу позивача, в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_4 . Свідок повідомив суду, що був безпосередньо присутній під час повного розрахунку ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , бачив передачу грошових коштів, а також усне підтвердження ОСОБА_3 факту отримання належних сум.
Дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:
Як вбачається із Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у останньому міститься запис про обтяження № 2876565, а саме заборона на нерухоме майно, зареєстроване 14.02.2006 року реєстратором Немирівська державна нотаріальна контора, об'єкт обтяження: невизначене майно, усе рухоме майно, власником якого є ОСОБА_2 , підставою обтяження була Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження видана Відділом ДВС Немирівського районного управління юстиції Вінницької області.
Із відповіді Немирівського ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області за №16918 від 28.07.2025 р. на адвокатський запит вбачається, що надати інформацію, щодо зняття обтяження на майно немає можливості через відсутність даних архіву, в зв'язку із знищенням справи після її завершення через 3 роки відповідно до Правил ведення діловодства та архіву.
Разом із тим, позивач не надала жодного доказу того, що виконавче провадження було закінчене за підставами, які свідчать про повне виконання рішення суду, а також не подала доказів існування будь-яких реєстраційних, архівних чи облікових даних, що підтверджують факт скасування, припинення або зняття обтяження №2876565. Відсутність архівної справи, як було зазначено вище, не може замінити вимогу щодо надання документів про закінчення виконавчого провадження або інших підтверджень припинення обтяження.
Частинами 4 та 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2015 року № 1404-VІІІ визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом п. 3 ч. 2 ст.15 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного праває припинення дії, яка порушує право.
За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Пунктом 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Надані позивачкою доводи, зокрема покази свідка, суд оцінив відповідно до статті 89 ЦПК України, однак вони не можуть виступати єдиним та достатнім доказом факту виконання позивачкою зобов'язань, покладених рішенням суду, яке стало підставою для накладення обтяження. Покази свідка мають лише допоміжний доказовий характер і не підтверджені жодним об'єктивним документальним джерелом.
Таким чином, встановлені судом обставини - наявність чинного запису обтяження в реєстрі, відсутність архівних матеріалів у зв'язку зі знищенням справи після спливу строку її зберігання, неможливість документально підтвердити факт зняття обтяження та відсутність будь-яких належних доказів виконання рішення суду - свідчать про недоведеність позовних вимог.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а їх належність, допустимість і достатність оцінюються судом згідно з вимогами статті 89 ЦПК України.
Правові підстави зняття заборони (обтяження) визначені статтями 73-75 Закону України «Про нотаріат», відповідно до яких нотаріус може вилучити запис про обтяження лише за наявності офіційного документа, що підтверджує припинення підстав його внесення. Аналогічний підхід міститься у нормативних актах Міністерства юстиції України, що регулюють ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, - зняття заборони можливе виключно за наявності документа, який свідчить про припинення підстав її накладення.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», факт виконання рішення суду та припинення обтяження повинен підтверджуватися постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або іншим документом, який фіксує юридичний факт завершення провадження. Знищення матеріалів виконавчого провадження після закінчення строків їх зберігання відповідно до Правил ведення діловодства не є доказом виконання зобов'язань та не замінює належного офіційного підтвердження.
Отже, з урахуванням того, що позивач не надала жодного належного й допустимого доказу, який би підтверджував факт закінчення виконавчого провадження чи документальне підтвердження виконання рішення суду, а покази свідка не можуть замінити собою відсутні офіційні документи, суд дійшов висновку, що підстав для вилучення з Єдиного реєстру заборон запису про обтяження №2876565 не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Немирівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області про зняття обтяження з майна - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: В.М. Алєксєєнко