29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
м. Хмельницький
"02" грудня 2025 р. Справа № 924/1172/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., розглянувши матеріали справи
за заявою ОСОБА_1 м. Хмельницький
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
27.11.2025р. фізична особа ОСОБА_1 м. Хмельницький звернулася до Господарського суду Хмельницької області із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом частини 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 174 ГПК України).
Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (ч. 3 ст. 115 КУзПБ).
Згідно з ч. 1 ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з вимогами ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний в обов'язковому порядку надати докази, що підтверджують наявність однієї з підстав, визначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на важке фінансове становище, яке склалося внаслідок несприятливої економічної ситуації та відсутності динаміки власних доходів, а також зазначає, що нею було оформлено низку кредитів для погашення попередніх кредитів, що призвело до неможливості виконання своїх боргових зобов'язань перед кредиторами та вказує про наявність підстав для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, передбачених п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Щодо дотримання заявником вимог п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ судом враховується, що у заяві про відкриття провадження ОСОБА_1 вказує, що у неї існує заборгованість перед п'ятьма банками і трьома мікрофінансовими організаціями, при цьому, у доданому до заяви конкретизованому списку кредиторів та боржників, заявник зазначає про наявність загальної суми заборгованості перед кредиторами, а саме п'ятьма банками і двома мікрофінансовими організаціями, в розмірі 600617,53грн, що виникла відносно наступних кредиторів: ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС", ТОВ "ФК "Є Гроші Ком", АТ "Ідея Банк", АТ "Таскомбанк", АТ "Пумб", АТ "Сенс Банк", АТ "КБ "Приватбанк".
На підтвердження цих обставин заявником також надано виписку ТОВ "Українське бюро кредитних історій".
Проте зазначені документи не містять інформації щодо суми заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) по кожному кредитору окремо, оскільки в наданому заявником списку зазначено суму кредиту, поточну заборгованість, загальну вартість кредиту, однак без зазначення конкретної суми заборгованості за основним зобов'язанням та суми штрафу (пені), з яких у підсумку складається вказана заявником сума поточної заборгованості.
Посилання ж заявника на те, що для уточнення всіх складових боргу було надіслано запити, не скасовує обов'язку заявника зазначити у заяві відомості, передбачені п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Суд зауважує, що до заяви про відкриття провадження заявником не подані копії всіх кредитних договорів, оскільки в матеріалах справи наявна лише інформація щодо укладених кредитних договорів між заявником та АТ "Таскомбанк", водночас, заявником не додано копій кредитних договорів, укладених з ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС", ТОВ "ФК "Є Гроші Ком", АТ "Ідея Банк", АТ "Пумб", АТ "Сенс Банк", АТ "КБ "Приватбанк".
Окрім цього, суд зауважує, що з долучених заявником відповідей на запити, які були надіслані ОСОБА_1 з метою отримання повної інформації щодо наявного боргу перед кредиторами, вбачається, що банківськими установами було видано один примірник договору заявнику при його укладанні.
Зокрема, заявнику відповідно до його надісланих запитів, було надано наступну інформацію:
- листом-відповіддю від 21.11.2025р. АТ "Таскомбанк" повідомило ОСОБА_1 , що вона може отримати копії договорів №3973073-960 та №4392055-960 у відділенні банку;
- листом-відповіддю ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" від 21.11.2025р. повідомило заявника, що примірник кредитного договору міститься у особистому кабінеті ОСОБА_1 ;
- листом-відповіддю АТ "КБ "Приватбанк" від 04.11.2025р. повідомило заявника, що примірник договору повинен бути у ОСОБА_1 , оскільки один примірник договору надавався їй при укладанні;
- листом-відповіддю від 04.11.2025р. АТ "Сенс Банк" повідомив, що примірник договору був наданий заявнику при його укладанні.
Тобто, судом встановлено, відсутність в матеріалах заяви усіх договорів укладених боржником із кредиторами згідно переліку вказаному у конкретизованому списку кредиторів і боржників, водночас, заявником не доведено неможливості подачі кредитних договорів, які б підтвердили наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, при цьому посилання заявника на їх відсутність та втрату не підтверджено належними та допустимими доказами, долученими до матеріалів заяви.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що заявником не дотримано вимог, зокрема, пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК України та статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, заявник не подав належних доказів на підтвердження наявності та розміру прострочених зобов'язань боржника перед кредиторами (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.10.2020р. у справі №915/36/20 вказав, що на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
У постанові від 16.11.2022р. у справі №917/1604/21 Верховний Суд зазначив, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд враховує, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Суд враховує, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Зазначеного висновку Верховний Суд дійшов з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
Суд зазначає, що пунктом 14 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише копію витягу з Українського бюро кредитних історій, однак без додавання інших документів у повному обсязі (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Таким чином, за відсутності усіх первинних документів, у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності, що позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Враховуючи вищезазначене, заява боржника не містить належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником не додержано вимог ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, дослідивши зміст заяви та сукупність поданих заявником доказів на обґрунтування його неплатоспроможності, суд доходить висновку про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність без руху.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 162, 164, 174, 234, 235 ГПК України, ст. 2, 37, 113, 115-116 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 м. Хмельницький залишити без руху.
2. Встановити фізичній особі ОСОБА_1 м. Хмельницький строк на усунення недоліків заяви - не пізніше 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали.
3. Встановити фізичній особі ОСОБА_1 м. Хмельницький спосіб усунення недоліків заяви шляхом:
- подання належних доказів щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог, підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (первинних документів - кредитних договорів укладених боржником із кредиторами) згідно переліку вказаному у конкретизованому списку кредиторів і боржників.
4. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://km.arbitr.gov.ua.
Ухвала набрала законної сили 02.12.2025р. та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя О.Д. Вибодовський
Виготовлено 2 примірники:
1 - до справи (в паперовому екз.),
2 - заявнику ОСОБА_1 (до електронного кабінету, на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).