29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"02" грудня 2025 р. Справа № 921/415/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судового засідання № 206 справу
за позовом комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів
до фізичної особи-підприємця Польового Анатолія Миколайовича, с. Супрунківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
про стягнення 7806 грн. витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій
Представники сторін: не з'явилися.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2025р. справу № 921/415/25 передано за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025р. справу № 921/415/25 передано на розгляд судді Заверусі С.В.
27.10.2025р. ухвалою Господарського суду Хмельницької області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
11.11.2025р. постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Польового Анатолія Миколайовича на користь комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» 7806 грн. витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, зокрема, що у зв'язку із самовільним встановленням фізичною особою-підприємцем Польовим Анатолієм Миколайовичем малої архітектурної форми (вивіски) на зовнішній поверхні будинку за адресою: вул. Замарстинівська, 21 у м. Львові, останньому скеровано вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 23/Р-18-1573 від 16.04.2019р. про добровільне усунення допущеного порушення в термін до 01.05.2019. Вказану вимогу відповідач не виконав, у зв'язку з чим відповідно до наказу № 45 від 16.05.2019р. «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)» Департаментом містобудування Львівської міської ради здійснено примусовий демонтаж самовільно встановленої ФОП Польовим А.М. вивіски, про що складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 3 від 08.07.2019р. При цьому, демонтаж здійснено підрядником - ФОП Алєксєєвою М.М. на підставі договору про надання послуг від 02.04.2019р., укладеного з КП "Адміністративно-технічне управління".
КП "Адміністративно-технічне управління" також зазначено, що його витрати в сумі 7806 грн. з проведення демонтажу вивіски та зберігання демонтованої вивіски підлягають відшкодуванню її власником - ФОП Польовим А.М. відповідно до приписів Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", «Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок)» (затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016р.), Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади (затверджених ухвалою сесії Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011р.).
Відтак, позивач просить суд задовольнити позов.
Представником відповідача відзив на позовну заяву не подано.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у своєму клопотанні від 02.12.2025р., посилаючись на неможливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просить суд задовольнити позов та розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвали суду надіслані сторонам у порядку, встановленому ГПК України, відтак, останні є такими, що належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду. Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, належне повідомлення сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Перелік обставин, які є предметом доказування; доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
Фізичною особою-підприємцем Польовим Анатолієм Миколайовичем, як вказав позивач, самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) за адресою по вул. Замарстинівська, 21 у м. Львові, без паспорта малої архітектурної форми (вивіски) та листа уповноваженого органу про відповідність.
У зв'язку із самовільним встановленням малої архітектурної форми (вивіски) на зовнішній поверхні будинку за адресою: вул. Замарстинівська, 21 у м. Львові, відповідачу скеровано вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 16.04.2019р. № 23/Р-18-1573, якою запропоновано добровільно усунути допущені порушення в термін до 01.05.2019р. Також зазначено про те, що у разі невиконання вимоги у добровільному порядку, вивіску примусово демонтують.
Відповідачем вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради про добровільний демонтаж не виконано.
Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ № 45 від 16.05.2019 року «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)». На виконання даного наказу Департаменту містобудування, КП «Адміністративно-технічне управління» здійснило примусовий демонтаж самовільно встановленої вивіски відповідача, про що складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 3 від 08.07.2019р.
Відповідачу надіслано лист-вимогу від 27.03.2024р. № 2410-10-1343 про повернення витрат, понесених КП «Адміністративно-технічне управління» у зв'язку з демонтажем та зберіганням конструкції демонтованої по згідно наказу № 45 від 16.05.2019р.
Демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) по вул. Замарстинівській, 21 проводила підрядник ФОП Алєксєєва Мирослава Михайлівна згідно договору про надання послуг від 02.04.2019р.
Згідно Додатку 1 до Договору вартість демонтажу вивіски розміром до 0,51-1,0 м.кв. становить 300,00 грн за 1 конструкцію - сума, яка підлягала до оплати позивачем підряднику ФОП Алєксєєвій М.М. на підставі рахунку та акту надання послуг від 08.07.2019 року № 42.
Оплата позивачем витрат за демонтаж самовільно встановленої вивіски підряднику підтверджується випискою по рахунку за 10.07.2019 року.
Зберігання демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) відповідача на складі КП «Адміністративно-технічне управління» підтверджується копією накладної від 08.07.2019 року № 69.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської; селищної; міської; районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до частини 1, 2 та 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відносини, які виникають у зв'язку з встановленням малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, розміщення яких передбачено законодавством України, процедуру встановлення архітектурних форм (вивісок) та правові відносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, які виникають у процесі розташування архітектурних форм (вивісок), врегульовано «Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові», затвердженим рішенням виконкому Львівської міської ради від 11.11.2016р. № 1025 (зі змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин), який також регламентує загальні вимоги до їх розміщення (надалі Порядок).
Порядок є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичними особами-підприємцями, які встановлюють малі архітектурні форми (вивіски) у м. Львові (п. 1.4 Порядку).
Відповідно до пункту 1.7. Порядку, паспорт малої архітектурної форми (вивіски) - проектна документація, яка є підставою, для встановлення малої архітектурної форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм. Узгоджений паспорт розміщення малих архітектурних форм (вивісок) підлягає внесенню у реєстр погоджених проектів малих архітектурних форм (вивісок), ведення якого забезпечує Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління.
Пунктом 1.7. Порядку визначено, що самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска) - елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, який розміщується з порушенням вимог діючого Порядку.
Згідно з пунктами 5.1. та 5.2. Порядку, моніторинг розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові здійснює Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління. Контроль за дотриманням цього Порядку здійснює уповноважений орган на базі моніторингової системи КП Адміністративно-технічне управління.
Пунктом 6.2. Порядку, передбачено, що власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення.
Пунктом 49 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 року № 2067, визначено, що демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих правил здійснюється й у разі невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам. Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, якими вони були встановлені.
Як встановлено судом, фізичною особою-підприємцем Польовим Анатолієм Миколайовичем, як вказав позивач, самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) за адресою по вул. Замарстинівська, 21 у м. Львові, без паспорта малої архітектурної форми (вивіски) та листа уповноваженого органу про відповідність. При цьому, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що відповідачем хоч і подано проект вивіски по вул. Замарстинівській, 21 під назвою КС «НОВЕ ЖИТТЯ», однак, на демонтовану конструкцію «ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ'Я» жодних документів позивачем не подано.
Також судом з'ясовано, що у зв'язку із самовільним встановленням малої архітектурної форми (вивіски) на зовнішній поверхні будинку за адресою: вул. Замарстинівська, 21 у м. Львові, відповідачу скеровано вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 16.04.2019р. № 23/Р-18-1573, якою запропоновано добровільно усунути допущені порушення в термін до 01.05.2019р. Також зазначено про те, що у разі невиконання вимоги у добровільному порядку, вивіску примусово демонтують. Відповідачем вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради про добровільний демонтаж не виконано.
Відповідно до пункту 1.7. Порядку, демонтаж - це комплекс заходів, які передбачають відокремлення малої архітектурної форми (вивіски) разом з її основою від місця її розміщення та транспортування у місце її подальшого зберігання.
Згідно з пунктом 6.1. Порядку, самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) підлягають демонтажу. Згідно з пунктом 6.6. Порядку, примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує КП Адміністративно-технічне управління за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради.
Пунктом 6.11. Порядку передбачено, що компенсація витрат КП Адміністративно-технічне управління, пов'язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски).
Судом встановлено, що Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ № 45 від 16.05.2019 року «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)». На виконання даного наказу Департаменту містобудування, КП «Адміністративно-технічне управління» здійснило примусовий демонтаж самовільно встановленої вивіски відповідача, про що складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій №3 від 08.07.2019р.
Також, як встановлено судом, демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) по вул. Замарстинівській, 21 проводила підрядник ФОП Алєксєєва Мирослава Михайлівна згідно договору про надання послуг від 02.04.2019р. Згідно Додатку 1 до Договору вартість демонтажу вивіски розміром до 0,51-1,0 м.кв. становить 300,00 грн за 1 конструкцію - сума, яка підлягала до оплати позивачем підряднику ФОП Алєксєєвій М.М. на підставі рахунку та акту надання послуг від 08.07.2019 року № 42. Оплата позивачем витрат за демонтаж самовільно встановленої вивіски підряднику підтверджується випискою по рахунку за 10.07.2019 року.
Відповідно до пункту 13.4. Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року № 376 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники: п. 13.4.1. За демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат; п. 13.4.2. 3а зберігання спеціальної конструкції розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання (17 грн. за 1 день за 1 конструкцію). При цьому, згідно з п. 6.14. Порядку позивачу надано право утилізувати конструкції після одного року зберігання конструкцій відповідача, у разі невідшкодування відповідачем витрат. Відтак, нарахування за зберігання малої архітектурної форми (вивіски) складає 365 днів.
З огляду на викладене, також перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, суд вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що загальна вартість витрат, яку фізична особа-підприємець Польовий Анатолій Миколайович зобов'язаний сплатити КП «Адміністративно-технічне управління» у зв'язку з демонтажем та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), складає 7806 грн. (з ПДВ) та підлягає відшкодуванню.
Крім того, судом звертається увага на відсутність підстав для розгляду заяви позивача щодо незастосування строку позовної давності, оскільки позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі (ст. 267 ЦК України), однак така заява відповідачем суду не подавалась.
Частинами 1, 2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Польового Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (м. Львів, пл. Міцкевича 6/7, ідентифікаційний код 13804591) 7806 грн. (сім тисяч вісімсот шість гривень 00 копійок) витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій, 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 2 прим.:
1 - до справи;
2 - відповідачу (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Супрунківці, вул.Молодіжна, буд. 45)
Позивачу надіслати рішення до електронного кабінету Електронного суду.