Справа № 930/2053/25
№2-о/930/115/25
05.11.2025 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.
при секретарі: Загребельного О.С.
за участю представника заявника - адвоката: Нечепуренка Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Уланівської сільської територіальної громади Хмільницького району Вінницької областіпро встановлення факту прийняття спадщини, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою до Уланівської сільської територіальної громади Хмільницького району Вінницької області про встановлення факту прийняття спадщини.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_2 .
В батька заявника була рідна сестра ОСОБА_3 , що підтверджується випискою з погосподарської книги за 1950-1952 роки.
Після смерті батька ОСОБА_2 , у зв'язку з тим що тітка була одинокою і інших родичів у неї не було заявник здійснював догляд за тіткою ОСОБА_4 на протязі тривалого часу, а саме більше ніж п'ять років проживав спільно з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та мали спільний побут.
ІНФОРМАЦІЯ_2 тітка заявника ОСОБА_5 померла.
Поховання тітки заявник здійснював за власний кошт.
На підставі ст. 1264 ЦК України заявник являється спадкоємцем, четвертої черги, майна покійної тітки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час звернення до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 , заявнику було відмовлено у вчинені нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину у зв?язку з відсутністю підтверджуючих документів факту прийняття спадщини ним після смерті ОСОБА_5 та документів підтверджуючих факт його родинних відносин з тіткою ОСОБА_6 ..
Заявник змушений звернутись до суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, щоб в послідуючому мати можливість одержати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно.
В судовому засіданні предстапвник заявника адвокат Нечепуренко Г.І. заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи Уланівської сільської територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в судове засідання не з'явився, однак подав заяву у якій просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника заінтересованої особи на підставі наявних у справі матеріалів.
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні надали покази, що добре знайомі з заявником та покійною ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , і підтверджують той факт, що ОСОБА_5 дійсно є рідною тіткою по лінії батька для ОСОБА_1 , останній доглядав за нею, адже вона проживала разом із ним до дня смерті, таким чином і повністю прийняв спадщину після її смерті. Підтвердили також, що поховання ОСОБА_5 заявник ОСОБА_1 здійснював за свій рахунок.
Суд вислухавши пояснення представника заявника, покази свідків, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько заявника ОСОБА_2 у віці 73 років у с.Сальниця, Хмільницького району Вінницької області, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 20.04.2005 року, актовий запис №20.
По лінії батька у заявника була тітка ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 87 років у с.Сальниця, Хмільницького району Вінницької області, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 14.03.2014 року, актовий запис №13.
На день смерті ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виданою Уланівською сільською радою Сальницького старостинського округу №1123 2022 року.
Під час розгляду справи встановлено, що фактичним місцем проживання заявника ОСОБА_1 до дня смерті тітки, ІНФОРМАЦІЯ_3 , також було с.Сальниця, Хмільницького району Вінницької області, де він проживав та вів спільне господарство з останньою, що підтверджується показами свідків.
На підставі ч.ч.3, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Метою звернення заявника до суду є встановлення факту прийняття спадщини в розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України, для подальшої можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, якщо немає спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19)).
У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з п.1 ч.1ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" №5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки і від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати документ.
В судовому засіданні встановлено, що для заявника встановлення факту прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин із його тіткою по лінії батька (спадкодавцем) має юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати його право на прийняття спадщини у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Встановлені судом обставини свідчать, що заявник ОСОБА_1 дійсно спільно проживав разом із своєю тіткою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент відкриття спадщини в с.Сальниця, Вінницької області.
Стаття 1264 ЦК України встановлює, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
У п. 23 вищевказаної Постанови вказано, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
У ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
За змістом пунктів 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
При цьому, відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 633/344/16-ц.
З огляду на викладене, виходячи з інтересів осіб щодо захисту їх права на спадкування, зважаючи на те, що заявник не має іншої можливості, окрім в судовому порядку, встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_5 та встановити факт того, що вона є його тіткою по лінії батька, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, оскільки вимоги її законні, обґрунтовані та доказово підтверджені письмовими доказами та показами свідків, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
Керуючись ст.ст.3,12,258,259,265,273,315,319,354,355 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1221, 1268, 1270 ЦК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 23.02.1999 Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідною тіткою по лінії батька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 23.02.1999 Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 23.02.1999 Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 після смерті його тітки по лінії батька ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: В.М. Алєксєєнко