8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" грудня 2025 р. Справа № 922/3519/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (адреса: 49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д; код ЄДРПОУ 42086719) , Військова комендатура Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" (адреса: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд. 8; код ЄДРПОУ 00131268)
до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділ міста Луганськ (адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Поштова, буд. 20; код ЄДРПОУ 07652214); ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
про стягнення 97666,55 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) вартість безпідставно набутого майнового блага у вигляді електричної енергії, фактично спожитої у листопаді 2023 року, в розмірі 97 666,55 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що позивачем без укладання відповідного договору у листопаді 2023 року здійснювалося постачання електричної енергії на об'єкти за адресою: АДРЕСА_3 , де розташовувався особовий склад Військової частини НОМЕР_1 . Однак, останній споживши цю електроенергію обсягом 12 155 кВт*год на суму 97 666,55 грн. не провів відповідного розрахунку з позивачем.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2025 відкрито провадження у справі № 922/3519/25; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - третя особа на стороні позивача) а також залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (далі - перша третя особа на стороні відповідача) та ОСОБА_1 (далі - друга третя особа на стороні відповідача).
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін та третіх осіб про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного та поштового зв'язку направлено копію ухвали від 01.10.2025 про відкриття провадження у справі.
Зокрема, копію наведеної ухвали направлено до електронних кабінетів позивача, відповідача, третьої особи на стороні позивача, першої третьої особи на стороні відповідача в системі “Електронний суд», про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа від 01.10.2025.
Повідомлення другої третьої особи на стороні відповідача здійснювалося засобами поштового зв'язку шляхом направлення копії ухвали від 01.10.2025 на адресу реєстрації останнього. Однак, згідно з Актом про неможливість відправки кореспонденції від 01.10.2025 ухвалу не відправлено у зв'язку з призупиненням Акціонерним товариством “Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України - до поштового відділення 85106.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін та третіх осіб про розгляд справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
В процесі розгляду справи відповідач направив до суду відзив на позовну заяву (вх. № 24040 від 16.10.2025), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на те, що він неодноразово письмово повідомляв позивача, що за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема у приміщеннях 10-РП-6 та 20-РП-6 особовий склад військової частини НОМЕР_1 не був розміщений, в тому числі у листопаді 2023 року; що договори оренди приміщень та договори про постачання електроенергії військовою частиною НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 (зокрема, але не виключно у приміщеннях 10-РП-6 та 20-РП-6) не укладались.
Також відповідач зазначає, що позивач для доведення своїх вимог використовує копію листа ІНФОРМАЦІЯ_1 направленого на адресу ФОП Штоколова Є.М. №3020/к від 12.04.2024, щодо проведення перевірки звернення за фактом використання зазначених приміщень за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема у приміщеннях 10-РП-6 та 20-РП-6 та перебуванням в цих приміщеннях військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 . При цьому, із зазначеного листа вбачається, що перевірка відбувалась вже після звернення ФОП Штоколова Є.М. від 29.03.2024, тобто значно пізніше спірного періоду (позов поданий щодо стягнення коштів за споживання електроенергії у листопаді 2023 року), тому зазначений лист не є належним та достовірним доказом в обґрунтуванням позовних вимог.
З огляду на викладене, відповідач просив суд витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 облікової документації щодо перебування особового складу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема у приміщеннях 10-РП-6 та 20-РП-6 протягом листопада 2023 року, а також документації щодо підстав, порядку проведення та результатів перевірки за фактом використання військовослужбовцями НОМЕР_1 приміщень за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема, приміщень 10-РП-6 та 20-РП-6.
Третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ надав суду письмові пояснення (вх. № 24041 від 16.10.2025) в яких також просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що факт споживання електричної енергії військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 не доведено належними доказами, оскільки позивач вже мав договірні зобов'язання про постачання електричної енергії ФОП Штоколову Є.М, який зобов'язувався сплатити за надані йому послуги електропостачання на його об'єкт. При цьому, лист Військової комендатури, на який посилається позивач як на доказ в обґрунтування своїх вимог, не є документом, який підтверджує факт розміщення в/ч НОМЕР_1 на спірному об'єкті споживання електричної енергії, так як не містить дані (документи) які підтверджують статус військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 (військовий квіток, посвідчення офіцера) та їх перебування на даному об'єкті у листопаді 2023 року, при цьому відповідно до листів командира в/ч НОМЕР_1 № 0501/28/4/133 від 06.09.2025, № 0501/28/2/4/114 від 16.07.2025 інформація щодо перебування особового складу військової частини НОМЕР_1 на території за адресою: АДРЕСА_3 відсутня.
Третя особа - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" надало суду письмові поясненнях (вх. № 24054 від 16.10.2025) в яких зазначає, що постачання електричної енергії в листопаді 2023 року на об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (РП-6 цех металообработки) здійснювалося позивачем - ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» за точкою комерційного обліку (площадкою вимірювання) ЕІС-код ТКО - 62Z1160254293349. Засоби дистанційної передачі даних (АСКОЕ) за даним ТКО - відсутні.
АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" зазначає, що його працівниками 07.11.2023 на об'єкті що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (ЕІС-код ТКО - 62Z1160254293349) виконано контрольне зняття показників приладу обліку № 0153074 та зафіксовано показники «054252,3». Вказані показники були внесені у білінгову систему наступного дня: 08.11.2023 о 11:03. Попередні показники приладу обліку також зафіксовані працівниками АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та дорівнювали «042097,0», що також занесено у білінгову систему. Різниця між зафіксованими показниками склала 12 155,3 кВт*год.
На підставі викладеного, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»» підтверджує заявлені в позові обсяги спожитої електроенергії у період листопада 2023 року за ТКО- 62Z1160254293349 розташований за адресою: АДРЕСА_3 (РП-6 цех металообработки).
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 24382 від 21.10.2025), в якій наполягає на задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що аналіз змісту листів, на які посилається відповідач, свідчить, що в них йдеться не про підтвердження відсутності військових, а про відсутність інформації щодо їхнього розміщення. Така формулювання не є запереченням факту перебування, а лише вказує на відсутність належного обліку або документального підтвердження з боку самої військової частини. Відсутність інформації не є доказом відсутності факту.
Окремо позивач звертає увагу суду на те, що у матеріалах справи міститься лист ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3020/к від 12.04.2024, надісланий на звернення ОСОБА_1 . Зміст цього листа свідчить про те, що у вказаних приміщеннях дійсно перебували військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 . При цьому, відсутність у листі ІНФОРМАЦІЯ_1 №3020/к від 12.04.2024 відомостей про кількість, персональні дані військовослужбовців та підстави їх використання об'єкту не є підставою для визнання листа неналежним доказом, оскільки така інформація є режимною та обмеженою у доступі відповідно до законодавства України, не підлягає розголошенню навіть власнику об'єкта у період воєнного стану та в контексті мети перевірки не впливає на достовірність факту перебування військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень.
Третя особа - ФОП Штоколов Є.М. також не скористався своїм правом на надання письмових пояснень.
Також в процесі розгляду справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 клопотання Військової частини НОМЕР_1 , викладене у відзиві на позов (вх. № 24040 від 16.10.2025), про витребування доказів задоволено; витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 облікову документацію щодо перебування особового складу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема, у приміщеннях 10-РП-6 та 20-РП-6 протягом листопада 2023 року, а також документації щодо підстав, порядку проведення та результатів перевірки за фактом використання військовослужбовцями НОМЕР_1 приміщень за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема, приміщень 10-РП-6 та 20-РП-6.
Однак направити вищезазначену копію ухвали на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 виявилось неможливим, про що відділом документального забезпечення та контролю (канцелярія) складено акт про неможливість відправки кореспонденції № 375/2025 від 21.10.2025, в якому зазначено, що "ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 по справі № 922/3519/25 (вих. 014005/1), що адресовано: Військова комендатура не відправлено у зв'язку з призупиненням Акціонерним товариством “Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України - до поштового відділення 85114".
З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2025 уповноважено Військову частину НОМЕР_1 на отримання у ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_4 ) доказів (документів), витребуваних у останньої Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 по справі № 922/3519/25; вказано що отримані від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази (документи) необхідно невідкладно передати Господарському суду Харківської області з посиланням на справу № 922/3519/25.
Станом на дату винесення даного рішення спливає встановлений ст. 248 ГПК України строк розгляду справи, однак, Військова частина НОМЕР_1 не надала суду документи витребувані у ІНФОРМАЦІЯ_1 Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 по справі № 922/3519/25. Будь-яких пояснень з цього приводу суду також не надано.
Враховуючи викладене, та з огляду на сплив встановленого Законом строку розгляду справи, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за наявними в ній документами та матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII та "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ).
Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу Постачальником та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього Договору.
Згідно з п. 3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Згідно з п. 3.2.6 ПРРЕЕ, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції (додаток до договору).
Як свідчать матеріали справи, за об'єктом споживання електричної енергії за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 97 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", як постачальником, та Штоколовим Євгеном Миколайовичем, як споживачем, 01.01.2019 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1136 на умовах комерційної пропозиції «Універсальна».
Зазначений договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг (постачальник) та укладений сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору споживши відповідний обсяг електричної енергії або здійснення інших дій, що свідчать про акцептування договірних відносин.
Відповідно до умов наведеного договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.
Відповідно до пункту 5.8 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (п. 5.9 договору).
Згідно з п. 2.1 комерційної пропозиції, постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами) на електроенергію, розрахованими у відповідності до норм чинного законодавства зокрема, на момент публікації цієї комерційної пропозиції відповідно до постанови НКРЕКП від 05.10.2018 № 1177.
Пунктом 4.1 комерційної пропозиції встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
Згідно з п 5.4 комерційної пропозиції, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку.
Матеріали справи також свідчать про те, що ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" в листопаді 2023 року поставило електричну енергію на об'єкт за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 97 (EIC код 62Z1160254293349) в листопаді 2023 року в обсязі 12155 кВт/год, що підтверджується, інформацією про обсяги споживання, що надавалася оператором системи розподілу (виконує функції адміністратора комерційного обліку), ТОВ «ДТЕК Донецькі електромережі», у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, п.п. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, та глави 9.14 Розділу IХ, глави п. 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.
Виходячи з фактичних обсягів споживання електричної енергії ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" сформовано акт приймання - передавання та рахунок за розрахунковий період листопад 2023 р на суму 97 666,55 грн.
Проте оплати спожитої електроенергії від Споживача Штоколова Є.М. не надійшло.
З огляду на викладене, ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" звернулося з позовом до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області для захисту в якому просило суд стягнути з Штоколова Євгена Миколайовича вказану заборгованість за спожиту електричну енергію.
Однак, рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14.10.2024 у справі № 233/1931/24, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.04.2025, в задоволенні наведеного позову відмовлено.
При прийнятті зазначеного рішення суд виходив з того, що ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" не доведено факт споживання електроенергії у листопаді 2023 р на суму 97 666,55 грн. саме Штоколовим Євгеном Миколайовичем в контексті вищенаведеного.
В ході розгляду вищенаведеної справи № 233/1931/24 Штоколовим Є. М., до матеріалів справи долучено копію заяви, адресованої Костянтинівській міській військовій адміністрації Краматорського району Донецької області, відповідно до якої Штоколов Є.М., як власник приміщень 10-РП-6 та 20-РП-6, розташованих в Донецькій області, в м. Костянтинівка по вул. Олекси Тихого, 97, просив надати копію акту про передачу/вилучення вищенаведеного нерухомого майна, інформацію відносно того, хто займає ці нежитлові приміщення, вимагав сплатити рахунок за спожиту електричну енергію в листопаді 2023 р на суму 97 666,55 грн, отриманий від Постачальника у грудні 2023 р.
Костянтинівською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області надано відповідь № 870/44-вх від 03.04.2024 на звернення Штоколова Є.М., якою повідомлено, що з метою сприяння у вирішенні виниклого питання запит перенаправлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 для встановлення зазначених у зверненні фактів та належного реагування в межах повноважень.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.04.2024 № 3020/к ОСОБА_1 повідомлено про проведену перевірку посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якої встановлено, що об'єктами за адресою: АДРЕСА_3 тимчасово користуються військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 , з якими було проведено роз'яснювальну і профілактичну роботу та наголошено на необхідності проведення оплати за спожиту електричну енергію.
З огляду на викладене, позивач вказує, що електрична енергія у листопаді 2023 року була фактично спожита Військовою частиною НОМЕР_1 , яка перебувала на об'єкті ОСОБА_1 , що підтверджується листом Військової комендатури від 12.04.2024 №3020/к та рішеннями Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області та Дніпровського апеляційного суду у справі № 233/1931/24.
Однак, в порушення вимог Інструкції та Положення, Військова частина НОМЕР_1 та Квартирно - експлуатаційний відділ міста Луганськ не здійснили встановлені законом дії, необхідні для належного забезпечення електричною енергією об'єктів за адресою АДРЕСА_3 (EIC код 62Z1160254293349). Зокрема:
не укладено договір оренди приміщення, як це передбачено Інструкцією, між власником та командиром військової частини;
не укладено договір про постачання електричної енергії;
не здійснювалась оплата за спожиту електроенергію;
не забезпечено контроль за споживанням.
Однак, як стверджує ТОВ "Донецькі енергетичні послуги", незважаючи на відсутність договору, за адресою АДРЕСА_3 у листопаді 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 фактично спожито 12155 кВт*год, що підтверджується листом АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» № 67/2149-вих від 13.02.2024.
ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" з метою досудового врегулювання спору звертався до Військової частини НОМЕР_1 з вимогою про відшкодування вартості спожитої електричної енергії, яка залишилась без задоволення.
З посиланням на зазначені обставини та на підставі ст. 1212 ЦК України ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" просить суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 97666,55 грн в якості вартості безпідставно набутого майна у вигляді фактично спожитої електричної енергії протягом листопада 2023 року.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ч. ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
У даному випадку матеріалами справи підтверджується факт постачання ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" електричної енергії протягом листопада 2023 року приміщень 10-РП-6 та 20-РП-6 за адресою: АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_1 з яким у ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" існував договір про постачання електричної енергії споживачу № 1136 на умовах комерційної пропозиції «Універсальна».
Однак, згідно з рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14.10.2024 у справі № 233/1931/24, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.04.2025 відмовлено ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" в задоволенні позову про стягнення з Штоколова Є. М. вартості спожитої електричної енергії у листопаді 2023 року з посиланням на недоведеність ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" факту споживання електроенергії саме Штоколовим Є. М.
Зі змісту вказаного рішення та постанови вбачається, що при їх прийнятті судом враховано відомості вказані в Листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.04.2024 № 3020/к яким ОСОБА_1 повідомлено про проведену перевірку посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якої встановлено, що об'єктами за адресою: АДРЕСА_3 тимчасово користуються військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 , з якими було проведено роз'яснювальну і профілактичну роботу та наголошено на необхідності проведення оплати за спожиту електричну енергію.
Саме з посланням на наведений ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.04.2024 № 3020/к ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" в межах даної справи просить суд стягнути вартість електроенергії з Військової частини НОМЕР_1 , як такої що споживалася останньою в листопаді 2023 без належних правових підстав.
Правовою підставою позовних вимог ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" зазначено положення ст. 1212-1214 ЦК України
З цього приводу суд зазначає, що статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Системний аналіз вказаної статті ЦК України вказує, що обов'язок з повернення потерпілому майна (або відшкодування його вартості) набутого без належних правових підстав належить особі яка набула це майно.
Таким чином, встановлення такої особи є предметом доказування в межах даної справи.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені у позовні вимоги.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова ВП ВС від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (пункт 6.27).
Законодавством покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначена правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
В даному випадку, як вже зазначалося, в межах даної справи ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" просить суд стягнути вартість спожитої в листопаді 2023 року електроенергії саме з Військової частини НОМЕР_1 посилаючись при цьому на інформацію викладену в Листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.04.2024 № 3020/к. На думку ТОВ "Донецькі енергетичні послуги", даний лист підтверджує, що в листопаді 2023 року в приміщеннях 10-РП-6 та 20-РП-6 за адресою: АДРЕСА_3 перебували військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 які і спожили електроенергію.
Розглянувши даний лист суд встановив, що в його абз. 2 дослівно зазначено:
«В ході проведення перевірки, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 із військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , які тимчасово користуються приміщеннями вказаних об'єктів, проведено роз'яснювальну та профілактичну роботу щодо необхідності оплати за споживання електроенергії, а також попередження вчинення інших правопорушень».
Таким чином, повідомлена в даному листі інформація щодо перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 в приміщеннях 10-РП-6 та 20-РП-6 за адресою: АДРЕСА_3 стосується не минулого часу (зокрема листопада 2023 року, як про це вважає позивач), а часу складання листа (оскільки в листі прямо зазначено: «тимчасово користуються приміщеннями вказаних об'єктів»).
Відповідно, даний лист не може вважатися беззаперечним доказом перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 в приміщеннях 10-РП-6 та 20-РП-6 за адресою: АДРЕСА_3 в листопаді 2023 року та відповідно не може свідчити про те, що саме військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 спожили електроенергію в листопаді 2023 року в наведених вище приміщеннях.
Інших доказів, які б могли у встановленому порядку засвідчити наведені позивачем обставини останнім суду не надано.
При цьому суд також критично ставиться до послань ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" на висновки, викладені в рішенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14.10.2024 та постанові Дніпровського апеляційного суду від 15.04.2025 у справі № 233/1931/24, оскільки у вказаних судових рішеннях судами також не встановлено, що саме військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 спожили електроенергію в листопаді 2023 року в наведених вище приміщеннях.
До того ж, Військова частина НОМЕР_1 , як в процесі розгляду даної справи, так і в надісланих на адресу ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" листах неодноразово повідомляла, що в неї відсутня будь-яка інформація про перебування в листопаді 2023 року її військовослужбовців в приміщеннях 10-РП-6 та 20-РП-6 за адресою:
АДРЕСА_3 цього приводу суд також зазначає та враховує, в умовах воєнного або надзвичайного стану держава може примусово відчужити майно - за умови попереднього та повного відшкодування вартості та лише як виняток з мотивів суспільної необхідності.
Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави.
Примусове відчуження майна полягає у позбавленні власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
Рішення про примусове відчуження або вилучення майна ухвалює військове командування разом із військовими адміністраціями.
Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», таке рішення має бути погоджене з місцевими органами влади - обласною, районною чи міською державною адміністрацією або виконавчим органом ради. Проте у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з вказаними органами.
На підставі ст. 7 наведеного Закону, у разі вилучення майна для задоволення потреб держави в умовах воєнного стану військове командування складає акт, в якому зазначається:
- назва військового командування та органу, який погодив рішення про примусове відчуження або вилучення такого майна;
- відомості про власника майна;
- документ, який засвідчує право власності на майно;
- конкретний опис майна, якого буде достатньо для його ідентифікації;
- сума виплачених коштів (якщо попередньо відшкодовується його вартість).
Акт підписують власник майна або його представник, а також представники військового командування, які ухвалили таке рішення. Якщо власника немає, акт складається без нього, але власник має право ознайомитися з документом пізніше. До акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв'язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під підпис особі у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
Однак, в даному випадку матеріали справи не містять, та позивачем не надано суду доказів складання Акту про відчуження або вилучення у Штоколова Є.М. приміщень 10-РП-6 та 20-РП-6 за адресою: АДРЕСА_3 , і що таке відчуження або вилучення здійснено Військовою частиною НОМЕР_1 .
Окрім того, в даному випадку ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" наполягає на споживанні військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 електроенергії саме без належних на те правових підстав, тобто самовільному користуванні нею.
Однак, відповідно до п. п. 8.2.4., 8.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - Правила) у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором.
У разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення. В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача.
Згідно з п. п. 8.2.6., 8.2.7. Правил, на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання. Акт про порушення, не розглянутий у визначеному цими Правилами порядку протягом 60 календарних днів від дня його складення, вважається недійсним та підлягає скасуванню (крім випадків необхідності проведення експертизи пломб, індикаторів та/або засобу вимірювальної техніки електричної енергії для встановлення факту порушення). Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків. Кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи. Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. У разі незгоди споживача з фактом крадіжки електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту викрадення електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії. Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення, при визначенні розміру суми збитків, належної до оплати, а також при здійсненні платежів, вирішуються у судовому порядку.
Однак, в даному випадку матеріали справи не містять та ні ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" та АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" суду не надано будь-яких доказів складання Акту про порушення складеного в результаті самовільного підключення військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 до електричних мереж в листопаді 2023 року та споживання останніми електроенергії в результаті такого підключення.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши та дослідивши надані суду докази у своїй сукупності, суд вважає, що ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту споживання електроенергії в листопаді 2023 року в приміщеннях 10-РП-6 та 20-РП-6 за адресою: АДРЕСА_3 саме військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 .
Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
З урахуванням вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 13, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак