Справа № 930/2145/25
№2/930/1174/25
28.10.2025 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.
при секретарі: Загребельного О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі із майна, що є спільною частковою власністю, -
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2006 вона являється власником 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідачу ОСОБА_3 , на підставі договору дарування від 30.04.2009, як співвласнику будинку належить 1/2 частини житлового будинку з відповідними господарчими будівлями.
Добровільно між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо виділу часток будинку в натурі, а тому досягти згоди в добровільному порядку про виділення належних їм часток майна, не має можливості.
28.04.2025 року позивачем одержано висновок щодо технічної можливості поділу в натурі частки з об?єкта нерухомого майна за N? 76 від 28.04.2024. Відповідно до висновку позивачу може бути виділено слідуючі приміщення:
??Прибудова літ «а4», що складається: «1» - тамбур площею 7,9 м2
??Прибудова літ «а3», що складається: «2» - кухня площею 12,3 м2
??Прибудова літ «а5», що складається: «3» - санвузол площею 7,8 м2
??Житловий будинок «А», що складається: «4»- кімната площею 9,6 м2, «5» - кімната площею 14,8 м2. Загальною площею 52,4 м2 в тому числі житлова 24,4 м2.
Господарські будівлі: «В» - літня кухня, «Впід» - погріб, «в» - навіс, «Г» - Гараж, «1-3» - огорожа.
За технічними показниками 1/2 частина об?єкта є відокремлена, має окремий вхід і може бути виділена в натурі.
Ухвалою судді від 08.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву, в якій позов підтримала, просить його задовольнити, справу розглянути у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надіслала заяву, в якій просила справу розглянути в її відсутність, позов визнає в повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі продажу серії ВЕІ №987112 від 07.12.2006 року посвідченого державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Нікітчук Н.А. позивачу - ОСОБА_1 належить частини житлового будинку під номером АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.12.2017 р. позивач є власником земельної ділянки площею 0,0798 га., кадастровий номер 0523010100:01:002:0583, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Власником іншої 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарчих будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач по справі - ОСОБА_3 , що підтверджується договором дарування серії МВС №954143 від 13.04.2009 року посвідченого приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Люлько Л.А..
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 333174 від 04.09.2009 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 0523010100:01:002:0311, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Зміна прізвища відповідача із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » підтверджується свідоцтвом про шлюб від 17.10.2009 року серії НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов'язків.
Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.
Згідно з ч. 1ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
За змістом ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника , який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183,358,364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий виділ можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику частка, якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що «допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об'єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб'єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу».
З висновку від 28.04.2025 року щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, складеного ФОП ОСОБА_7 , належна ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку за технічними показниками може бути поділена в окремий об'єкт нерухомого майна.
Отже, вказаним висновком підтверджується наявна технічна можливість щодо виділу ОСОБА_1 в натурі належної їй частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Перешкод, які заважали б виділу майна в натурі, судом не встановлено. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.
Судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного, ст. ст.317, 321, 328, 355, 356, 358, 364 ЦК України, керуючись ст.ст.76-81, 89, 95,200, 206, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі із майна, що є спільною частковою власністю - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт НОМЕР_2 виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області 26.02.1998, інд.код НОМЕР_3 у приватну власність прибудову літ «а4», що складається: «1» - тамбуру площею 7,9 м2, прибудова літ «а3», що складається: «2» - кухні площею 12,3 м2, прибудова літ «а5», що складається: «3» - санвузолу плошею 7,8 м2, житловий будинок «А», що складається: «4»- кімнати площею 9,6 м2, «5» - кімнати площею 14,8 м2, загальною площею 52,4 м2 в тому числі житлова 24,4 м2, господарські будівлі: «В» - літня кухня, «Впід» - погріб, «в» - навіс, «Г» - Гараж, «1-3» - огорожа, та припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: В.М. Алєксєєнко