Справа № 144/1198/20
Провадження № 1-кп/135/46/25
Іменем України
28.11.2025 Ладижинський міський суд Вінницької області
в складі: судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020020280000091, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, непрацюючої, не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України,
В провадженні Ладижинського міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України.
Згідно обвинувального акту зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що у 2016 році у невстановленому місці, у ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, виник єдиний злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, яка знаходиться на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, та право на дану земельну ділянку належало згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) померлій ОСОБА_6 . Для реалізації даного умислу з метою отримання повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , яке являлось необхідним для надання державному нотаріусу ОСОБА_7 , 27.10.2016 ОСОБА_4 , маючи при собі підроблений заповіт від 1 березня 1996 року, відповідно до якого ОСОБА_6 , мешканка с.Мала Мочулка Теплицького району Вінницької області, усе своє майно заповіла у власність ОСОБА_4 , знаходячись у приміщенні Теплицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Вінницькій області за адресою: вул.Незалежності, 34, смт.Теплик, Теплицький район, Вінницька область, діючи з прямим умислом на використання завідомо підробленого документа, пред'явила головному спеціалісту відділу державної реєстрації ОСОБА_8 (яка не була обізнана про злочинні дії останньої), вищезазначений завідомо підроблений заповіт. Оглянувши заповіт та документи, які посвідчують особу ОСОБА_4 , ОСОБА_8 надала для підпису повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_6 керівнику Теплицького відділу ДРАЦС ГУЮ у Вінницькій області. ОСОБА_9 та після його підписання ОСОБА_9 видала ОСОБА_4 дане повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_6 . Після чого, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, використовуючи підробні заповіт та довідку Маломочульської сільської ради №171 від 15.07.2015.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.4 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , маючи при собі підроблений заповіт від 1 березня 1996 року, відповідно до якого ОСОБА_6 , мешканка с.Мала Мочулка Теплицького району Вінницької області, усе своє майно заповіла у власність ОСОБА_4 , та маючи при собі підроблену довідку Маломочульської сільської ради №171 від 15.07.2015 про те, що ОСОБА_4 на день смерті ОСОБА_6 проживала разом із нею, усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом обману, будучи обізнаною про підробку вказаних документів, достовірно знаючи про те, що жодних правових підстав для набуття права власності на земельну ділянку в неї немає, 23.11.2016 звернулась із заявою до державного нотаріуса Теплицької державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 про те, що вона спадщину прийняла фактично шляхом постійнго проживання разом із померлою ОСОБА_6 , та просить видатим свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а також надала необхідні документи, в тому числі повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_6 та завідомо підроблені заповіт та довідку, в результаті чого державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори ОСОБА_7 23.11.2016 надано останній свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з прав на земельну частку (пай) площею 2,79 в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі, розташованої на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, по колишньому КСП «Мишарівське».
Після чого, ОСОБА_4 з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману та в результаті шахрайських дій, використовуючи технічну документацію земельної ділянки, після присвоєння кадастрового номера та відповідної реєстрації земельної ділянки, незаконно заволоділа земельною ділянкою з кадастровим номером 0523783900:01:000:0176 площею 2,6603 га, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, вартістю 99049,96 грн.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому.
Обвинувачена ОСОБА_4 подала клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення її від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання, з чим погодився захисник ОСОБА_5 , про звільнення її від кримінальної відповідальності в межах даного провадження на підставі ст. 49 КК України, оскільки з часу вчинення діянь, які ставляться їй в провину, та які кваліфіковані за ч.4 ст. 358 КК України та ч.2 ст.190 КК України, минуло більше п'яти років.
При цьому, у судовому засіданні, після проведення судом відповідних роз'яснень, обвинувачена ОСОБА_4 вказала, що їй роз'яснено та зрозуміло суть обвинувачення, підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, та наслідки закриття з нереабілітуючих підстав кримінального провадження за ст.49 КК України.
Прокурор зазначив про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Представник потерпілого не з'явився в судове засідання не з'явився. Згідно наявної в матеріалах справи заяви, просили розглянути справу без участі їхнього представника.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання та перевіривши матеріали кримінального провадження, дійшов такого висновку.
Згідно п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У відповідності до положень ч.1 ст. 285, ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 було кваліфіковано за ч.4 ст. 358 КК України та ч.2 ст.190 КК України.
Кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 358 КК України згідно ст.12 КК України на даний час є кримінальним проступком, за який передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.190 КК України згідно ст.12 КК України на даний час є нетяжким злочином, за який передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.49 КК України у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Згідно положень п.3 ч.1 ст.49 КК України у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
В судовому засіданні встановлено, що кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_4 було вчинено у 2016 році. Відомостей про наявність підстав для переривання перебігу давності, визначених ч.3 ст.49 КК України, матеріали справи не містять. Таким чином, станом на день розгляду даного кримінального провадження в Ладижинському міському суді закінчилися строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності, визначені ст. 49 КК України.
Судом встановлено, що обвинувачена цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави і після роз'яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої ст. 49 КК України.
Таким чином, оскільки визначені кримінальним законом (ч. 1 ст. 49 КК України) умови виконано, перешкод для звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності судом не встановлено, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для задоволення клопотання і звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 358 КК України з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст. 49 КК України та за ч.2 ст.190 КК України з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст. 49 КК України.
Оскільки ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, тому процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 8370,6 грн покладаються на рахунок держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.49 КК України, п.1 ч.2 ст. 284, ст. 285, 286, 288, 350, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності:
- за ч.4 ст.358 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ч.2 ст.190 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020020280000091 від 20.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України, - закрити.
Процесуальні витрати пов'язані із проведенням експертиз у розмірі 8370,6 грн віднести на рахунок держави.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя