8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"25" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3866/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання: Черновій В.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю:
представника боржника : Василюк А.П. (в режимі відеоконференції), ордер серії АІ №2055694 від 19.11.2025
Фізична особа ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він має прострочені зобов'язання перед 16 кредиторами на загальну суму 404 731,13 грн, в якій просить суд прийняти цю заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією Багінського Артема Олександровича, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2025 року прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; підготовче засідання по справі призначено на 25.11.2025
В судовому засіданні представник боржника наполягав на задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, заслухавши пояснення представника боржника, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена.
З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у пунктах 44-51 постанови від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у такій справі у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Частиною 3 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 листопада 2022 року у cправі № 909/937/21).
Системний аналіз ст.113, частин 1, 2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Згідно з частинами 3, 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник посилається на те, що у нього наявні невиконані прострочені грошові зобов'язання перед ТОВ "ФК "Процент", ТОВ "Фінтаргет", ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "Фінансова Компанія "Нові Кредити", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Бізпозика, ТОВ "Макс кредит", ТОВ "Фінансова компанія Кредіплюс", ТОВ "ФК Біксбіт", ТОВ "Селфі Кредит", ТОВ "Іннова Фінанс", ТОВ "Смартівей Юкрейн", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", ТОВ "Авентус Україна", АТ "Універсал Банк" на загальну суму 404 731,13 грн.
Наведені зобов'язання перед кредиторами, на погляд ОСОБА_1 , підтверджуються кредитними договорами довідками фінансових установ та інформацією з українського бюро кредитних історій, надаючи оцінку яким, суд зазначає наступне.
У наданому до заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначає про те, що він має наступні зобов'язання:
1) перед ТОВ "Фінансова компанія Кредіплюс" за кредитним договором № 849720 від 05.05.2025 року у розмірі 16865,45 грн. Проте матеріали поданої заяви не містять вищевказаного кредитного договору. Разом із тим, до заяви доданий договір про споживчий кредит, укладений 05.05.2025 року між боржником та ТОВ "Фінансова компанія Кредіплюс" за іншим номером 182098, також матеріали заяви містять розрахунок заборгованості саме за договором № 182098 від 05.05.2025 року, проте вищевказаного договору не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів. Отже, надані боржником докази на підтвердження простроченої заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія Кредіплюс" за кредитним договором № 849720 від 05.05.2025 року, зазначені ним у конкретизованому списку кредиторів, мають неточну та суперечливу інформацію.
2) перед ТОВ "ФК БІКСБІТ" за кредитним договором № 1511360541681 від 23.04.2025 року у розмірі 13885,56 грн., з яких відсотки: 2946.36 грн, штраф: 6339,20 грн, комісія: 600, 00 грн. Проте згідно відповіді ТОВ "ФК БІКСБІТ" (вих. №399 від 09.07.2025) заборгованість за вищевказаним договором кредитним договором становить 12745,56 грн., який складається з: 3962,00 грн. - основна сума заборгованості; 1 844,36 грн. - нараховані проценти за користування кредитними коштами; 6 339,20 грн - штраф за неналежне виконання зобов'язань за договором; комісія за видачу кредитних коштів - 600,00 грн. Отже, боржником невірно визначено в конкретизованому списку кредиторів загальну суму заборгованості, також не зазначено всі складові грошового зобов'язання боржника за кредитним договором № 1511360541681 від 23.04.2025, а саме не вказано заборгованість за основним зобов'язанням перед ТОВ "ФК БІКСБІТ".
3) перед ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів" за договором 97398d3f-6311-494a-b564-08dd93a99dda від 16.05.2025 року у розмірі 9675,00 грн. Проте матеріали поданої заяви не містять вищевказаного договору. Разом із тим, до заяви доданий договір позики від 16.05.2025, укладений між ТОВ "Сіроко Фінанс" (правонаступник - ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів») та боржником за іншим номером №7517176, проте вищевказаного договору не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів. Також в конкретизованому списку вказано, що у боржника існує заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» за договором № 2142932 від 12.05.2025 року у розмірі 6270, 00 грн. Втім матеріали поданої заяви також не містять вищевказаного договору. Разом із тим, до заяви доданий договір про надання фінансового кредиту від 12.05.2025 року, укладений між ТОВ "Стар Файненс Груп" та боржником за іншим номером № 29040-05/2025, натомість вищевказаного договору не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів. Окрім цього, боржником в конкретизованому списку кредиторів боржника зазначено, що він має заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики № 2062053 від 21.04.2025 року. Втім матеріали поданої заяви не містять вищевказаного договору. Разом із тим, до заяви доданий договір про надання фінансового кредиту від 21.04.2025 року, укладений між ТОВ "Стар Файненс Груп" та боржником за іншим номером № 47686-04/2025, проте вищевказаного договору не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів. Отже матеріали поданої заяви не містять належних доказів, які підтверджують заборгованість боржника перед ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» за договорами позики, які були зазначені в конкретизованому списку.
4) перед ТОВ "Макс Кредит" за кредитним договором № 00-10358369 від 09.05.2025 року у розмірі 7080,40 грн., з яких відсотки: відсотки: 1240,80 грн; комісія: 639,60 грн; штрафні санкції: 1200,00 грн. Суд зазначає, що заявником не зазначено розмір заборгованості боржника за основним зобов'язанням, який відповідно до детального розрахунку заборгованості, доданого ТОВ "Макс Кредит" до відповіді (вих. № 12050 від 25.06.2025) на запит, становить 4000,00 грн. Таким чином ОСОБА_1 не зазначено всі складові грошового зобов'язання боржника за кредитним договором № 00-10358369 від 09.05.2025 року, як того вимагає ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства. Також в конкретизованому списку вказано, що боржник має заборгованість у тому числі за договором № 00-10307497 від 19.04.2025 року. Проте будь-яких первинних документів на підтвердження заборгованості за цим договором заявником не надано, крім того згідно відповіді ТОВ "Макс Кредит" (вих. № 12050 від 25.06.2025) у боржника наявна лише заборгованість за кредитним договором № 00-10358369 від 09.05.2025 року, іншого кредитного договору не зазначено.
5) перед ТОВ "Іннова Фінанс" за договором № 231743 від 17.04.2025 року у розмірі 17440,00 грн. Проте матеріали поданої заяви не містять вищевказаного кредитного договору. Разом із тим, до заяви доданий договір надання грошових коштів у кредит, укладений 17.04.2025 року між боржником та ТОВ "Іннова Фінанс" за іншим номером № 7850050425, також матеріали заяви містять розрахунок заборгованості саме за договором № 7850050425 від 17.04.2025 року, проте вищевказаного договору не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів. Отже, надані боржником докази на підтвердження простроченої заборгованості перед ТОВ "Іннова Фінанс" за № 231743 від 17.04.2025, зазначені ним у конкретизованому списку кредиторів, мають неточну та суперечливу інформацію.
6) перед ТОВ "Смартівей Юкрейн" за договором № df260c26-453d-402f-948b-14241e5137dd від 15.04.2025 року у розмірі 13632,68 грн. Проте матеріали поданої заяви не містять вищевказаного кредитного договору. Разом із тим, згідно відповіді ТОВ "Смартівей Юкрейн" (вих: № 26062025/4 від 26.06.2025 року) боржник має заборгованість за іншим кредитним договором № 5578527962 від 15.04.2025 року, який і був доданий ОСОБА_1 до матеріалів заяви. Таким чином, матеріали поданої заяви не містять належних доказів, які підтверджують заборгованість боржника перед ТОВ "Смартівей Юкрейн" за договором № df260c26-453d-402f-948b-14241e5137dd, який був зазначений в конкретизованому списку.
7) перед ТОВ "Авентус Україна" за договором № 8947459 від 11.04.2025 року у розмірі 17774, 45 грн, у тому числі відсотки за користування кредитом: 4749.45 грн, прострочені відсотки: 2867.50 грн, штраф: 3120.00 грн. Суд зазначає, що заявником не зазначено розмір заборгованості боржника за основним зобов'язанням, який відповідно до відповіді ТОВ "Авентус Україна" (вих. № 6015/25-Е від 27.06.2025) на запит боржника, становить 9 905,00 грн Таким чином, ОСОБА_1 не зазначено всі складові грошового зобов'язання боржника за кредитним договором № 8947459 від 11.04.2025 року, як того вимагає ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
В поданій заяві боржник зазначив, що він здійснював досудову роботу та надсилав електронні запити з метою отримання інформації щодо заборгованості за кредитами. Втім, у зв'язку із відсутністю відповідей деяких фінансових установ та неможливістю самостійно надати докази, надав до суду клопотання, в якому просить суд витребувати у ТОВ "ФК "Процент", ТОВ "Фінтаргет", ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "Фінансова Компанія "Нові Кредити", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Бізпозика, ТОВ "Макс кредит", ТОВ "Фінансова компанія Кредіплюс", ТОВ "ФК Біксбіт", ТОВ "Селфі Кредит", ТОВ "Іннова Фінанс", ТОВ "Смартівей Юкрейн", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", ТОВ "Авентус Україна", АТ "Універсал Банк" наступну інформацію:
- інформацію (довідку) щодо заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із зазначенням:
- суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо),
- підстав виникнення зобов'язань (договори), а також строку їх виконання згідно із законом або договором,
- дата та сума останнього платежу.
Щодо клопотання боржника про витребування доказів, суд зазначає, що за змістом ст.116 КУзПБ, зокрема, п. 14 ч.2 цієї статті, обов'язок подання документів, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього кодексу для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, покладено на заявника.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, а обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.
Отже, дослідивши та проаналізувавши клопотання про витребування доказів, дійшов висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки обов'язок доведення підстав, визначених п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ покладається на заявника, і прохання витребування судом у 15 кредиторів відомостей, необхідних для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, свідчить про невиконання боржником свого обов'язку, передбаченого ст.116 КУзПБ.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заборгованість ОСОБА_1 , яка зазначена в конкретизованому списку кредиторів, в повній мірі не підтверджена первинними документами, які надані заявником до матеріалів справи. Зазначені в конкретизованому списку номера деяких кредитних договорів не співпадають із договорами, які додані до заяви або зазначені в банківських довідках. Також боржником в конкретизованому списку кредиторів не вказано всі складові боргу, зокрема розмір заборгованості за основним зобов'язанням окремо, як того вимагає ч. 3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства. Отже надані боржником докази на підтвердження простроченої заборгованості перед деякими кредиторами, зазначені ним у конкретизованому списку кредиторів, мають неточну та суперечливу інформацію.
На підставі викладеного суд вважає, що боржником не доведено належними та допустимими доказами, що він припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за КОЖНИМ З КРЕДИТНИХ та інших ЗОБОВ'ЯЗАНЬ упродовж двох місяців, як того вимагає ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, згідно до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Суд зазначає, що для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов'язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Крім того, інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.
В поданій до суду декларації про майновий стан за 2025 рік станом на 01.09.2025 року, боржник зазначає, що його дохід становить 216192,00 грн. - соціальні виплати у Німеччини, інші доходи відсутні.
Втім, в заяві про неплатоспроможність боржник вказує, що він має невеликий дохід від віддаленої роботи. Також згідно виписки АТ "Універсал банк" про рух коштів по картці від 16.10.2025 року, до боржника надходили кошти від третіх осіб : 04.06.2025 року - ОСОБА_2 3000,00 грн; 02.06.2025 року - ОСОБА_3 13380,00 грн ; 01.06.2025 року ОСОБА_4 - 4600,00 грн; 24.05.2025 року - ОСОБА_5 - 1870,00 грн. Проте вищезазначені доходи не були відображені в декларації про майновий стан за 2025 рік, будь-яких обґрунтованих пояснень боржником стосовно цих надходжень на його карту, до суду не надано, що може свідчити про недобросовісну поведінку боржника.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 124 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 27.02.2024 у справі № 910/4014/22 та постанові від 27.05.2025 року у справі № 906/820/24.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей за рахунок наявних активів боржника є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
Суд вважає, що боржник повинен запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проєкт плану реструктуризації своїх зобов'язань, оскільки метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів фактичного погашення їх вимог в межах процедури.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проєкту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявником долучено проєкт плану реструктуризації боргів, в якому зазначено, що наразі його дохід становить 563 євро (27024,00 грн) - соціальні виплати, які він отримує в Німеччині. Також зазначено доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів: соціальні виплати у Німеччині - 563 євро (27024,00 грн), заробітна плата - 300 євро (14400,00грн.). Розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб: 34678,48 грн., з яких оренда житла та комунальні послуги: 493 євро (23664,00 грн.); продукти харчування: 5000,00 грн.; лікування: 6014,48 грн.
На підтвердження отриманих доходів та витрат, боржником надані до матеріалів заяви низку документів мовою без перекладу українською мовою.
Проте суд зауважує на тому, що статтею 10 ГПК України визначено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Відповідно до пункту 8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.08.2019 №814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17.10.2023 №485) діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. Усі документи суду складаються державною мовою. У випадках, передбачених міжнародним договором України, суд складає процесуальний документ мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України, або додає до нього завірений відповідно до законодавства України переклад на таку мову. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно зі ст. 79 Закону України "Про нотаріат" нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Таким чином, до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином.
Разом із тим, до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність надано низку документів іноземною мовою без перекладу українською мовою та без засвідчення нотаріусом вірності такого перекладу, що фактично свідчить про недоведеність його доходів та витрат належними доказами.
Окрім цього, в поданому до суду проєкті плану реструктуризації вказано, що розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення вимог кредиторів становить 6745,52 грн. (41424,00 грн (доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів) - 34678,48 грн (витрати)). З наведеного слідує, що погашення вимог кредиторів буде відбуватися за рахунок доходів, які наразі боржник не отримує та належних доказів на підтвердження того, що боржник їх буде отримувати в майбутньому заявником не надано.
Таким чином, суд вважає, що наданий до суду проєкт плану реструктуризації не є реальним та виконуваним, адже у боржника за даними його документів, на даний час відсутні достатні активи (грошові кошти), які він може направити на погашення вимог кредиторів, протилежного заявником не доведено.
Також, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Багінським М.О. була укладена додаткова угода №1 до угоди №01-15/73 від 03.09.2025 року, за умовами якої розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого реструктуризацією становить 45420,00 грн, оплата винагороди може здійснюватись шляхом внесення суми в повному обсязі одноразово або шляхом часткової сплати суми в розмірі 15140,00 грн протягом 3 місяців з дня виконання повноважень керуючого реструктуризацією (п.п. 3,4 додаткової угоди), поряд із цим заявником не доведено суду за рахунок яких коштів, останній буде погашати витрати на послуги арбітражного керуючого, оскільки відповідно до проєкту плану реструктуризації боргів більшу частину отриманих доходів боржника, він буде витрачати на задоволення побутових потреб, витрати (або їх частина) на оплату праці арбітражного керуючого взагалі не включені до загальних витрат боржника в цьому проєкті. Вказане визначає, що суд ставить під сумніви відсутність будь-яких доходів у заявника ОСОБА_1 , які можуть бути направлені на погашення вимог кредиторів, та свідчить про недобросовісність боржника при подачі заяви про свою неплатоспроможність.
Наведені обставини в сукупності не свідчать про добросовісність поведінки боржника, а також те, що останній буде демонструвати дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживати заходів до задоволення їх вимог.
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд роз'яснює боржнику, що згідно із частиною 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Ухвала підписана 01.12.2025 року.
Суддя Міньковський С.В.