справа №133/4272/25
провадження 1-кс/133/665/25
14.11.25 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
в складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотанняслідчого СВ відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42023021420000041 від 06.03.2023 про застосування запобіжногозаходу у виді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчий СВ Відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання вказав, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2023 № 194 по стройовій частині, головного сержанта ОСОБА_5 , вважати таким, що з 04 серпня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_5 окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Крім цього, згідно до указаних вище положень захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Пунктами 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Так, 04.11.2022, у головного сержанта ОСОБА_5 , під час проходження військово-лікарської комісії на визначення ступеня придатності до військової служби у Військово-медичному клінічному центру Центрального регіону м. Вінниця, що за адресою: вул. Князів Коріатовичів, 185 м. Вінниця Вінницької області, виник злочинний умисел на тимчасове ухилення від проходження військової служби.
З метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, головний сержант ОСОБА_5 , без відповідних дозволів командирів і начальників, документального оформлення відпустки чи відрядження, за відсутності законних підстав та поважних причин, у період до 04.11.2022 не з'являвся до голови гарнізонної ЛК ВМКЦ ЦР для повідомлення поважної причини та отримання дозволу на продовження терміну проходження ним ВЛК. В подальшому, головний сержант ОСОБА_5 , проводив час на власний розсуд, поза межами військової частини, не пов'язаний із виконанням обов'язків військової служби до 13.11.2025, тобто його затримання працівниками поліції по вул. Стрілецькій в м. Вінниця.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 , солдат головний сержант ОСОБА_5 , обов'язки військової служби не виконував, перебував поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільного залишення місця несення служби без поважних причин не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
13.11.2025 о 17 годині 16 хвилин, ОСОБА_5 було затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
13.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Щодо необхідності у обранні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчий вказує на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність даних ризиків підтверджується зібраними в ході досудового розслідування відомостями та даними.
За змістом клопотання, ОСОБА_5 хоча і має постійне місце проживання, однак в будинку за адресою реєстрації не проживає, що підтверджується його затримання в м. Вінниця та умисні дії останнього направленні на ухилення від військової служби. Крім цього останній постійного джерела доходу не має, самовільно залишив військову частину, а тому перебуваючи на волі може продовжувати свою злочинну діяльність.
Також ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене, слідчий просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали.
Підозрюваний ОСОБА_5 щодо підозри не заперечував, вину визнав, однак повідомив що від військової служби не ухилявся. З початку повномасштабного вторгнення сам, без повістки, з'явився до військомату для проходження служби. Після зарахування до лав ЗСУ пройшов навчання, в період проходження військової служби мав незадовільне забезпечення, перебуваючи на передовій відношення командування було негативним, з тилу підтримки не було. Командування повідомляло що він йде на позицію на 4 дні, а перебував там дві неділі, в цей час були постійні обстріли, хлопців вбивали, поранених з позиції не забили. Він отримав поранення ноги, контузію. Після того, як він поїхав на ВЛК відношення лікарів також було негативне, огляд не проводився, заміряли тільки тиск, все проходило формально. Час, коли залишив військову частину проводив в м. Вінниця. На даний момент він знайшов частину, в якій бажає проходити військову службу, в/ч НОМЕР_2 . Переховуватися від органу досудового розслідування не має намір. Військову частину залишив за станом здоров'я. У клопотанні просив відмовити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 просила в клопотання слідчого відмовити, оскільки її підзахисний ухилятися від слідства не має наміру, має зареєстроване місце проживання, його мама являється інвалідом ІІІ групи, якій він допомагає. В підзахисного є дитина яку він утримує, раніше не судимий, бажає повернутися до військової служби. Також надала характеристику ОСОБА_5 , медичну характеристику, виписку із медичної картки.
Вирішуючи клопотання, слідчий суддя, заслухавши учасників та дослідивши матеріали надані слідчим, вважає, що тяжкість обвинувачення, яке була пред'явлене, а також існування ризиків, а саме: те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, дають слідчому судді можливість прийти до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри (обвинувачення) перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
Проте, слідчим не надано інших вагомих підстав, які б вказували, на необхідність застосування такого найсуворішого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
У свою чергу, стороною захисту надано докази, які вказують на те, що підозрюваний є особою, що не має судимостей, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину 2013 року народження, за місцем реєстрації та проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, в період проходження служби отримав поранення, зі слів самого підозрюваного має намір повернутися до військової служби для продовження проходження військової служби.
Крім того, суд зауважує, що підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні визнає свою вину, це на переконання слідчого судді вказує на зменшення ризику незаконного впливу на свідків.
При вирішенні клопотання слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Стандарт, встановлений статтею 5 § 1(с) Конвенції, не передбачає, що поліція повинна мати достатні докази для пред'явлення обвинувачення на момент арешту (O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 36).
Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи навіть пред'явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, of 28 October 1994, § 55; K.-F. v. Germany of 27 November 1997, § 57; Erdagoz v. Turkey, of 22 October 1997, § 51).
Наявні у матеріалах клопотання докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, є достатніми та на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу підтверджують наявність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення та підозрюваний причетний до цієї події, що і не заперечується самим ОСОБА_5 .
Крім того, слідчим у судовому засіданні вказав на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме на можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, суду, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що в контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Отже, наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування іншого запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що подане слідчим клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 не відповідає вимогам чинного законодавства, містить формальний виклад обставин, мотивоване лише тяжкістю правопорушень та наявністю ризиків, за відсутності відповідних доказів у провадженні.
Оскільки слідчим не доведено та у судовому засіданні не встановлено, що наявні ризики виправдовують застосування до підозрюваного ОСОБА_5 саме виняткового запобіжного заходу та що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Враховуючи, що підозрюваний має зареєстроване у встановленому порядку місце проживання, де постійно проживає, слідчий суддя вважає, що належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків можливо забезпечити шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, оскільки слідчим не доведено та у судовому засіданні не встановлено даних, які би свідчили, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе виключно в умовах тримання його під вартою, тому клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає та наявні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що є достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а також необхідним і доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Тому, слідчий суддя вважає, що цілодобовий домашній арешт з покладенням на підозрюваного певних обов'язків цілком здатен забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 186, 193-197, 309, 310, 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк з 14.11.2025 по 10.01.2026 включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки на строк до 10.01.2026 включно:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає без дозволу суду, прокурора;
2) не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
3) прибувати за першим викликом до суду, прокурора, слідчого;
4) утриматися від будь-якого спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному положення ч. 5 ст. 181 КПК України, згідно з якими працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати засоби контролю.
Ухвалу суду направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Зобов'язати уповноважених осіб ВП №2 Хмільницького РВП у Вінницькій області доставити ОСОБА_5 до місця відбування цілодобового домашнього арешту.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено 17.11.2025 о 13:45.
Слідчий суддя ОСОБА_8
Дата документу 14.11.2025