Справа № 131/1578/25
Провадження № 2/131/550/2025
"02" грудня 2025 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Олексієнка О.Ю., розглянувши у спрощеному провадженні в м. Іллінці справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
До Іллінецького районного суду Вінницької області із позовом звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач зазначив, що 24.05.2021 року між «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 5115863, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн.
24.05.2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту, на підставі якої був укладений договір про споживчий кредит № 5115863, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На підставі укладеного договору на банківську картку, яка належить ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти у сумі 8000 грн.
13.09.2021р. згідно умов Договору відступлення права вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 5115863 від 24.05.2021р. на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача.
Згідно Договору відступлення сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») становить 35320,00грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн.; заборгованість за відсотками становить 25800,00грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 1520 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.
На підставі викладеного представник прохає суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 35320,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн., та на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони в судове засідання не викликались, так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідач ОСОБА_1 у визначений судом строк заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву суду не надав, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи шляхом надсилання поштової повістки рекомендованим повідомленням.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у прохальній частині позовної заяви просить про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо винесення заочного рішення не заперечував.
Так, згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного провадження у відсутність сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та враховуючи положення ст. 280 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення, яким позов задоволити із наступних підстав.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом установлено, що 24.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5115863 (а. с. 13-18).
Відповідно до п.1.1. вказаного договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Згідно п.1.2., п.1.3., п.1.4. даного договору, сума кредиту становить 8000 грн у валюті: українські гривні. Кредит надається строком на 9 днів з 24.05.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02.06.2021.
Відповідно до п.1.5.1. договору, комісія за надання кредиту: 1520 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.
Згідно п.1.5.2. вказаного договору, проценти за користування кредитом: 1800 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.1.6. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Із положень пункту 2.2.3 кредитного договору слідує, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного пунктом 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену пунктом 1.6 договору. Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно пункту 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6 договору.
Згідно п. 2.3.1.2. договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6.Договору.
Відповідно до п.2.4.1. даного договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
Додатками до вказаного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит № 5115863 від 24.05.2021 і паспорт споживчого кредиту № 5115863 (а. с. 17-18), відповідно до якого вартість кредиту згідно договору становить 11320,00 грн в разі його погашення в 9-денний строк з моменту видачі.
Відповідно до копії платіжного доручення № 47031312 від 24.05.2021 року ТОВ "Мілоан" отримувачу ОСОБА_1 перерахувало 8000 грн., призначення платежу: кошти згідно договору № 5115863 (а. с. 32).
13.09.2021р. згідно умов Договору відступлення права вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 5115863 від 24.05.2021р. на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача (а. с. 19-28).
Згідно витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 року залишок боргу на момент відступлення прав вимоги по кредитному договору № 5115863 від 24.05.2021року становить 35 320 грн, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 25800 грн -заборгованість за відсотками; 1520 грн - заборгованість за комісією (а.с.12).
Така сума заборгованості зазначена у копії відомості про щоденні нарахування та погашення за період з 24.05.2021 по 01.08.2021 за вказаним договором (а.с.13).
25.07.2025 ТОВ «Діджи Фінанс» направлено на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу, де було повідомлено відповідача про відступлення прав вимоги, наявність у нього заборгованості у розмірі 35320,00 грн та необхідності її сплати (а.с.31).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Також, статтею 204ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Можливість заміни кредитора в зобов'язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.
Факт сингулярного правонаступництва, тобто за яким до ТОВ ««Діджи Фінанс» перейшло право кредитора за кредитним договором № 5115863 від 24.05.2021 року підтверджується дослідженими доказами.
Тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, де зазначено, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 522/22802/17.
Судом встановлено, що відповідач, після заміни кредитора, не вчиняв дій щодо погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 25800 грн, законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення заборгованості по комісійній винагороді в розмірі 1520,00 грн, суд зазначає.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).
За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.
Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.
Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17, 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
З цих підстав, суд доходить висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року та КЦС ВС від 19.08.2020 року у постанові по справі №641/11984/15-ц, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми комісії.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд доходить до такого.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд доходить до такого.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн позивачем надано договір № 42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025 року; додаткову угоду № 5115863 від 29.07.2025 року до договору № 42649746про надання правової допомоги від 05.05.2025 року; акт надання послуг № 5115863 на підтвердження факту надання правової допомоги від 29.07.2025, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 надавала правову допомогу ТОВ «Діджи Фінанс» загальною вартістю 5000 грн (а.с.8, 26-28).
Оскільки позов задоволено частково (33800 грн*100/35320 = 95,69%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2317,1 грн судового збору, виходячи з розрахунку (2422,40 грн *95,69/100%) та 4784,5 грн витрат на професійну правничу допомогу (5000 грн *95,69/100%).
Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором № 5115863 від 24.05.2021р. у розмірі 33800 (тридцять три тисячі вісімсот гривень)
Стягнути із ОСОБА_1 на користь на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ») судовий збір у розмірі 2317,1 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ») витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4784,50 грн.
Копію цього рішення невідкладно надіслати сторонам.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Олександр ОЛЕКСІЄНКО