65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2940/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.,
при секретарі судового засідання Задорожному А.О.;
за участі представників учасників справи:
від позивача - Черненко В.О.;
від відповідача - Кресюн В.А.;
від третьої особи - не з'явився;
за позовом: Долинської сільської ради Подільського району Одеської області (66442, Одеська обл., Подільський р-н, село Долинське, вул.Центральна, буд. 2, корп. А; код ЄДРПОУ 04380956);
до відповідача: Фермерського господарства "АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА" (66442, Одеська обл., Подільський р-н, село Долинське, вул.Педагогічна, буд. 12; код ЄДРПОУ 22492908);
за участі третьої особи що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державного реєстратора Управління Центру надання адміністративних послуг Любашівської Селищної Ради Чернієнко Ольгу Валеріївну (66502, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Любашівка(з), вул. Софіївська, буд. 162);
про скасування державної реєстрації, -
1. Суть спору.
28.07.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3015/25) Долинської сільської ради Подільського району Одеської області до відповідача Фермерського господарства "АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА", в якій позивач просить суд скасувати державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за відповідачем протиправно здійснено державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками, належним власником яких є Долинська сільська рада, що призводить до порушення гарантованих Конституцією прав позивача, як законного власника земельних ділянок.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
Ухвалою суду від 04.08.2025 було відкрито провадження у справі №916/2940/25 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 04.09.2025.
18.08.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про розподіл судових витрат (вх.№25667/25), відзив (вх.№25676/25), а також заява із запереченнями (вх.№25681/25).
У судовому засіданні 04.09.2025, за участі представника позивача, суд встановив строки на подання відповіді на відзив до 11.09.2025 та для заперечень до 19.09.2025, а також без оформлення окремого документа постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.09.2025.
12.09.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№28309/25), а також від відповідача надійшло клопотання про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№28343/25).
Ухвалою суду від 15.09.2025 було задоволено клопотання відповідача про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх.№28343/25).
У судовому засіданні 22.09.2025, за участі представників сторін, суд без оформлення окремого документа постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 13.10.2025 о 15:30.
13.10.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи (вх.№31838/25).
У судовому засіданні 13.10.2025, за участі представників сторін, суд, без оформлення окремого процесуального документа проголосив перерву в розгляді справи по суті до 06.11.2025.
06.11.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи (вх.№35311/25).
У судовому засіданні 06.11.2025, за участі представників сторін, суд, без оформлення окремого процесуального документа проголосив перерву в розгляді справи по суті до 20.11.2025.
У судовому засіданні 20.11.2025 за участі представників сторін, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення на строк до 01.12.2025.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Долинської сільської ради Подільського району Одеської області.
У якості обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що реєстраційні дії державного реєстратора щодо державної реєстрації за ФГ "АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА" права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5120281400:01:007:0298, площею 17,94 га та на земельну ділянку з кадастровим номером 5120281400:01:007:0288, площею 30,77 га, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а також такі дії призвели до порушення законних інтересів Долинської сільської рада Подільського району Одеської області та повинні бути скасовані.
Позивач вказує, що відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Так, на думку позивача, державна реєстрація права постійного користування за відповідачем на спірні земельні ділянки, на теперішній час, позбавляє Долинську сільську раду Одеської області, як законного власника земельних ділянок з кадастровими номерами 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288, права ними користуватися, що призводить до порушення її прав, гарантованих Конституцією.
Крім того Долинська сільська рада Одеської області стверджує, що рішенням суду по справі №491/133/23, на підставі якого проведено державну реєстрацію права постійного користування, не встановлено факту належності за ОСОБА_1 Державного Акту на право постійного користування №8 від 08.02.1993, відтак державним реєстратором проведено державну реєстрацію права постійного користування на підставі рішення, в якому не було встановлено права належності Акту на право постійного користування №8 від 08.02.1993 за ОСОБА_1 .
Також позивач зазначає, що Фермерському господарству «Шумейко Антон Григорійович» не було передано у постійне користування земельні ділянки за кадастровими номерами 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288 та такі земельні ділянки ніколи не входили до складу майна даного Фермерського господарства.
Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що прийняття рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельних ділянок за кадастровими номерами 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288 за ФГ «АНДРІЯШЕНКО Р.І.» здійснені всупереч нормам чинного законодавства про державну реєстрацію нерухомого майна, у зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню.
3.2. Аргументи Фермерського господарства " ОСОБА_2 ".
У якості заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає, що рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 27.09.2023 справі №491/133/23 визнано за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право засновника Селянського (фермерського) господарства Шумейко Антона Григорійовича (код ЄДРПОУ 22492908), юридична адреса: Україна, 66442, с. Долинське, Подільський (колишнього Ананьївський) район, Одеська область.
Відповідач вказує, що успадкувавши право засновника Селянського (фермерського) господарства Шумейко Антона Григорійовича (код ЄДРПОУ 22492908), юридична адреса: Україна, 66442, с. Долинське, Подільський (колишнього Ананьївський) район, Одеська область, ОСОБА_3 зареєструвала за собою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство «Андріяшенко Раїса Іванівна» код ЄДРПОУ 22492908, яке знаходиться за адресою: Україна, 66442, Одеська область, Подільський район, с. Долинське, вул. Педагогічна, 12, та здійснює господарську діяльністю на земельних ділянках загальною площею 48,71 га, які були надані у постійне користування ФГ «Шумейко Антона Григорійовича» (код ЄДРПОУ 22492908) для ведення селянського/фермерського господарства.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України та правові позиції Великої Палати Верховного Суду відповідач стверджує, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за Земельним кодексом України від 25.10.2001 не є суб'єктом такого права.
Таким чином відповідач вважає, що ФГ «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» має усі права на користування земельними ділянками до поки існує ФГ «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА», у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Долинської сільської ради Одеської області.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , на підставі рішення Долинської сільської Ради народних депутатів Ананьївського району Одеської області від 15.10.1992, надана у постійне користування земельна ділянка площею 48,71 га в межах згідно з планом для ведення селянського/фермерського господарства, про що видано Державний Акт на право постійного користування землею та який зареєстровано в Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування земель за №8 від 08.02.1993 (а.с.9).
Відповідно до Свідоцтва виданого 14.09.1994 Ананьївським райвиконкомом, ОСОБА_1 зареєстровано Фермерське господарство Шумейко Антона Григоровича, №22492908, (місцезнаходження - Одеська область, Ананьївський район, с. Долинське) (а.с.144).
Як вбачається з копії Свідоцтва про державну перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи (а.с.145), здійснено перереєстрацію Селянського-фермерського господарства Шумейка Антона Григорійовича, місцезнаходження Одеська обл., Ананьївський район, с. Долинське видане Ананьївською райдержадміністрацією, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за №90 дата видачі 19.11.1997.
Відповідно до Довідки №12, виданої 13.06.2003 Одеським обласним управлінням статистики включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Селянське-фермерське господарство Шумейко Антона Григорійовича, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , вид діяльності (КВЕД) 01.11.0 Вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, дата реєстрації - 14.09.1994, дата перереєстрації 19.11.1997 (а.с.146-147).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27.09.2023 по справі №491/133/23, даним рішенням визнано за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 . РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: с. Долинське. Подільський район. Одеська області) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право засновника Селянського фермерського господарства ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 22492908, юридична адреса Україна, 66-442, с. Долинське, Подільський (колишнього Ананьївський район, Одеська область.
Також під час розгляду справи №491/133/23 Любашівським районним судом Одеської області було встановлено, що ОСОБА_4 являється спадкоємцем за заповітом ОСОБА_1 , та що після його смерті відкрилася спадщина на майнові права селянського СФГ Шумейко Антона Григорійовича, що розташоване в с. Долинське Подільського (колишнього Ананьївського) району Одеської області (код ЄДРПОУ 22492908).
Доказів скасування даного судового рішення матеріали справи не містять та як було встановлено судом воно є чинним та набрало законної сили 30.10.2023.
Як вбачається з рішення засновника Селянського (Фермерського) господарства Шумейко Антона Григорійовича (код ЄДРПОУ 22492908) від 01.10.2024 (а.с.161-162), було вирішено наступне:
1. включити ОСОБА_3 до складу засновників Селянського (фермерського) господарства Шумейко Антона Григорійовича на підставі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27.09.2023 р., яким визнано за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1 , право засновника Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ 22492908, юридична адреса: 66442, с. Долинське, Подільський район (колишній Ананьївський) район, Одеської області;
2. затверджено нове на найменування: Фермерське господарство «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА»;
3. затверджено нове місце знаходження юридичної особи: 66442, вул. Педагогічна, 12, с. Долинське, Подільського району, Одеської області;
4. внесено зміни до відомостей про Засновника ОСОБА_3 , а саме, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
5. включено до членів Фермерського господарства «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» доньок:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
6. затверджено складений капітал Фермерського господарства «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» у вигляді грошових коштів у розмірі 6000,00 грн;
7. розподілено складений капітал Фермерського господарства «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» у розмірі 6000,00 грн наступним чином:
- ОСОБА_3 2040,00 грн;
- ОСОБА_5 1980,00 грн;
- ОСОБА_6 -1980,00 грн.
8. обрано головою Фермерського господарства «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» - ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ;
9. затверджено нову редакцію Статуту Фермерського господарства «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА», з урахуванням змін та приведенням Статуту господарства у відповідність до чинного законодавства України, та надано повноваження на підписання Статуту Голові ОСОБА_3 .
Також у матеріалах справи наявна копія Статуту Фермерського господарства «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» (нова редакція) затвердженого Рішенням засновника Селянського (Фермерського) господарства Шумейко Антона Григорійовича (код ЄДРПОУ 22492908) від 01.10.2024 (далі - Статут) (а.с. 185-197).
Відповідно до п.1.1. та п. 1.2. Статуту, Фермерське господарство «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» (далі - ФГ), створено у відповідності до Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство». Цивільного кодексу України, цього Статуту та діючого Законодавства України.
Власником (засновником) Фермерського господарства «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_5 виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 15.01.1996, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Згідно з п. 1.2. Статуту, Членами ФГ являються:
1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
2. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Пунктом 9.1. Статуту визначено, що майно фермерського господарства становлять основні фонди та оборотні кошти, вартість яких відображається в самостійному балансі фермерського господарства. Фермерське господарство може мати у власності необхідні для виробництва сільськогосподарської продукції, а також її переробки, зберігання, транспортування та реалізації насадження, господарські та інші споруди, меліоративні та інші споруди, продуктивний і робочий худобу, птицю, сільськогосподарську та іншу техніку та обладнання, транспортні засоби, інвентар, майно приватних унітарних підприємств, створених фермерським господарством, інше майно, придбане фермерським господарством, а так само належать фермерському господарству майнові права або інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.
Пунктами 10.1. та 10.2. Статуту визначено, що Землі ФГ складаються з:
- земельних ділянок, які надані у постійне користування;
- земельних ділянок, що належать громадянам на праві приватної власності;
- земельних ділянок, що використовуються господарством на умовах оренди;
- земельної ділянки, що належить на праві власності ФГ як юридичній особі.
Право володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює ФГ.
Як вбачається з інформаційної довідки №413884989 від 18.02.2025 (а.с.10) 05.03.2021 державним реєстратором Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області Яблуновською Н.В.на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області №73-ОТГ від 11.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» здійснено державну реєстрацію права власності територіальної громади - Долинської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5120281400:01:007:0288 площею 30,77 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2308814851202.
10.02.2025 державним реєстратором Управління «Центр надання адміністративних послуг» Любашівської селищної ради Одеської області Чернієнко О.В. на підставі державного акту на право постійне користування землею від 08.02.1993 виданого Долинською сільською радою Ананьївського району Одеської області та рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27.09.2023 по справі №491/133/23 здійснено державну реєстрацію права постійного користування Фермерського господарства «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА" (код ЄДРПОУ 22492908) земельної ділянки з кадастровим номером 5120281400:01:007:0288 площею 30,77 га.
Як вбачається з інформаційної довідки №413879656 від 18.02.2025 (а.с.11) 05.03.2021 державним реєстратором Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області Яблуновською Н.В. на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області №73-ОТГ від 11.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» здійснено державну реєстрацію права власності територіальної громади - Долинської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5120281400:01:007:0298 площею 17,94 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2308911551202.
10.02.2025 державним реєстратором Управління «Центр надання адміністративних послуг» Любашівської селищної ради Одеської області Чернієнко Ольга Валеріївна на підставі державного акту на право постійне користування землею від 08.02.1993 виданого Долинською сільською радою Ананьївського району Одеської області та рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27.09.2023 по справі №491/133/23 здійснено державну реєстрацію права постійного користування Фермерського господарства «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» (код ЄДРПОУ 22492908) земельної ділянки з кадастровим номером 5120281400:01:007:0298 площею 17,94 га.
У матеріалах справи наявна копія заяви Голови ФГ «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» від 21.10.2024, в якій Андріяшенко Р.І. просила Долинську сільську раду негайно повернути земельні ділянки на праві постійного користування загальною площею 48,71 га кадастрові номери 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288, якими на даний час незаконно користується Долинська сільська рада для ведення господарської діяльності (а.с. 77-80).
У відповідь на дану заяву Долинська сільська рада Одеської області, листом за №1838 від 19.11.2024 відповіла, що для надання земельних ділянок з кадастровими номерами 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288 з метою ведення фермерського господарства вид економічної діяльності 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур, рекомендується звернутися до суду щодо захисту своїх прав та інтересів (а.с.81-82а).
Також відповідно до листа Долинської сільської ради №1863 від 09.10.2025 (а.с.128-129) Долинська сільська рада повідомила ФГ «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА», що на теперішній час за останнім наявне право постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288, у зв'язку з чим Долинська сільська рада позбавлена можливості повторно передати земельні ділянки, які вже знаходяться у постійному користуванні ФГ «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА», про що є відповідний запис у державному реєстрі майна.
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань із врегулювання земельних відносин.
Згідно із частиною десятою статті 59 цього Закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Так судом було встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Долинської сільської Ради народних депутатів Ананьївського району Одеської області від 15.10.1992 надана у постійне користування земельна ділянка площею 48,71 га в межах згідно з планом для ведення селянського/фермерського господарства, про що видано Державний Акт на право постійного користування землею та який зареєстровано в Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування земель за №8 від 08.02.1993 (а.с.9).
Також під час розгляду справи судом було встановлено, що з метою ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 , 14.09.1994 Ананьївським райвиконкомом проведено реєстрацію Фермерського господарства «Шумейко Антона Григоровича» №22492908, (місцезнаходження - Одеська область, Ананьївський район, с. Долинське), що вбачається з копії Свідоцтва від 14.09.1994 (а.с.144). Згодом було здійснено перереєстрацію Селянського-фермерського господарства Шумейка Антона Григорійовича, місцезнаходження Одеська обл., Ананьївський район, с. Долинське видане Ананьївською райдержадміністрацією про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за №90 дата видачі 19.11.1997, в підтвердження чого відповідачем надано копію Свідоцтва про державну перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи (а.с.145).
Відповідно до Довідки №12 виданої 13.06.2003 Одеським обласним управлінням статистики, Селянське-фермерське господарство Шумейко Антона Григорійовича включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ідентифікаційний код 22492908, вид діяльності (КВЕД) 01.11.0 Вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, дата реєстрації - 14.09.1994, дата перереєстрації 19.11.1997 (а.с.146-147).
Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначив, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.
Тобто, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов'язковій заміні. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №924/482/21.
Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 цього Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).
Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 ЗК України.
Положеннями ст. 144 Земельного кодексу України, визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, який передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме: виявлення порушення, виконання вказівок по усуненню виявлених порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб'єктивного права користування земельною ділянкою; оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.
При цьому стаття 143 Земельного кодексу України, визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
З аналізу положень статті 143 Земельного кодексу України вбачається, що перелік випадків примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється саме у судовому порядку, є вичерпним.
Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про фермерське господарство", право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Таким чином, передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення земельного банку вже існуючого фермерського господарства.
Відповідні висновки наведено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.01.2024 у справі №922/1130/23, від 21.05.2024 у справі № 622/1061/21 тощо.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27.09.2023 по справі №491/133/23, даним рішенням визнано за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: с. Долинське. Подільський район. Одеська області) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право засновника Селянського фермерського господарства ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 22492908, юридична адреса Україна, 66442, с. Долинське, Подільський (колишнього Ананьївський район, Одеська область.
Дане рішення Любашівського районного суду Одеської області є чинним та, як було встановлено судом, набрало законної сили 30.10.2023, доказів скасування такого рішення судом апеляційної або касаційної інстанції, матеріали справи не містять.
Крім того судом було встановлено, що Рішенням засновника Селянського (Фермерського) господарства Шумейко Антона Григорійовича (код ЄДРПОУ 22492908) від 01.10.2024 (а.с.161-162), було, зокрема, включено ОСОБА_3 до складу засновників Селянського (фермерського) господарства Шумейко Антона Григорійовича на підставі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27.09.2023. Також даним Рішенням засновника було затверджено нове найменування - Фермерське господарство «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА», нове місцезнаходження юридичної особи - 66442, вул. Педагогічна, 12, с. Долинське, Подільського району, Одеської області.
Відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1625836 від 31.07.2025 Фермерське господарство «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» (код ЄДРПОУ 22492908) було зареєстровано 14.09.1994.
Відтак суд зазначає, що Фермерське господарство «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» є однією і тією ж юридичною особою, що і Фермерське господарство Шумейко Антона Григорійовича, має один код ЄДРПОУ та дату реєстрації. Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 27.09.2023 по справі №491/133/23 визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1 саме право засновника ФГ ОСОБА_1 . Згодом, увійшовши до складу засновників даного фермерського господарства, ОСОБА_3 змінила його найменування, юридичну адресу, статутний капітал та затвердила нову редакцію статуту фермерського господарства.
Відповідно до висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним (смерть засновника фермерського господарства відсутня серед таких підстав). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 дійшла висновку, що у разі смерті громадянина засновника фермерського господарства, право постійного користування земельною ділянкою, наданої для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов також у постановах від 13.12.2023 у справі № 243/8726/21, від 16.04.2024 у справі №911/1708/18 (911/450/22).
Таким чином суд зазначає, що оскільки ОСОБА_3 успадкувала від ОСОБА_1 , не право постійного користування спірними земельними ділянками, а право засновника Фермерського господарства ОСОБА_1 №22492908, будучи його засновником, вона правомірно здійснила державну реєстрацію речового права - права постійного користування Фермерського господарства «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» (до перейменування - Фермерське господарство ОСОБА_1 ) земельними ділянками з кадастровими номерами 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288.
Щодо тверджень позивача, що Фермерському господарству Шумейко Антона Григорійовича не було передано у постійне користування земельні ділянки за кадастровими номерами 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288 та такі земельні ділянки ніколи не входили до складу майна даного Фермерського господарства, суд зазначає, що позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу стосовно спростування того, що земельні ділянки з кадастровим номером 5120281400:01:007:0298 та з кадастровим номером 5120281400:01:007:0288, загальна площа яких становить 48,71 га, є не тією самою земельною ділянкою, що була передана в постійне користуванні ОСОБА_1 згідно Державного акту, що був зареєстрований у Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування земель за №8 від 08.02.1993 для ведення селянського/фермерського господарства.
Щодо тверджень позивача стосовного того, що право постійного користування на земельні ділянки належало ОСОБА_1 , а в порядку спадкування за ОСОБА_3 визнано право засновника Селянського (фермерського) господарства Шумейко Антона Григорійовича, то господарський суд зазначає, що позивачем не було доведено, що різниця в написанні по-батькові ОСОБА_1 викликана тим, що зазначені особи є різними фізичними особами та що під час передачі земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства та подальшого його створення було допущено будь-які порушення законодавчих норм, що призвели до припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 48,71 га.
Відтак суд доходить висновку, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288 правомірно використовуються Фермерським господарством «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА», оскільки вони входять до складу земельної ділянки що була передана засновнику даного фермерського господарства ОСОБА_1 на праві постійного користування для ведення селянського/фермерського господарства за Державним Актом на право постійного користування землею, що був виданий на підставі рішення Долинської сільської Ради народних депутатів Ананьївського району Одеської області від 15.10.1992 та який зареєстровано в Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування земель за №8 від 08.02.1993,
Окремо суд зазначає, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553) (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до п. 81-1 Порядку, державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 р., проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Таким чином суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було спростовано правомірність проведеної державним реєстратором Управління «Центр надання адміністративних послуг» Любашівської селищної ради Одеської області Чернієнко Ольгою Валеріївною державної реєстрації речового права - права постійного користування Фермерського господарства «АНДРІЯШЕНКО РАЇСА ІВАНІВНА» на земельні ділянки з кадастровим номером 5120281400:01:007:02980298 площею 17,94 га та з кадастровим номерам 5120281400:01:007:0288 площею 30,77 га, на підставі поданих на державну реєстрацію документів, а саме державного акту на право постійного користування землею від 08.02.1993 виданого Долинською сільською радою Ананьївського району Одеської області та рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27.09.2023 по справі №491/133/23.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Така позиція зазначена у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Таку ж правову позицію було застосовано у постанові КГС ВС від 09.11.2023 року № 910/6379/22, у постанові КГС ВС від 03.08.2022 року по справі № 925/538/19.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Вказану правову позицію також було застосовано в постанові КГС ВС від 17.04.2024 року по справі № 910/18677/23, постанові КГС ВС від 13.03.2024 по справі № 906/91/20, постанові КГС ВС від 24.07.2024 року по справі 910/1869/23, постанові КГС ВС 03.09.2024 року по справі 910/2127/24.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.
Приймаючи до уваги відмову судом у позові у повному обсязі, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 01 грудня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська