65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/717/25
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.,
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача (скаржника): Лунгул Л.А. на підставі ордеру;
Від відповідача: не з'явився;
Від органу ДВС: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» (вх. №2-1763/25 від 11.11.2025) на дії Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), подану по справі за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» до Хмельницької Ольги Дмитрівни про зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 у даній справі позовні вимоги акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - АТ «Українська залізниця») було задоволено, зобов'язано ОСОБА_1 (далі по тексту - Хмельницька О.Д.) звільнити об'єкт регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» від рекламної конструкції, яка розміщувалась згідно договору №ОД/ДН-1-18-348д-НЮ від 27.07.2018, шляхом демонтажу рекламної конструкції, що розташована за адресою: Одеська обл., смт Затока, поблизу залізничного переїзду 61 км + 370 м. ст. Бугаз (з лівого боку - напрямок руху в м. Білгород-Дністровський), розподілено витрати зі сплати судового збору.
08.07.2025 судом було видано два накази про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2025.
11.11.2025 до господарського суду від АТ «Українська залізниця» надійшла скарга, відповідно до якої позивач просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі по тексту - Білгород-Дністровський ВДВС) Максима Тирнового щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.10.2025 та скасувати зазначену постанову.
В обґрунтування поданої скарги позивач зазначає про ухвалення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, незважаючи на можливість виконання судового рішення без участі боржника. Відсутність в матеріалах виконавчого провадження доказів вжиття виконавцем усіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», для примусового виконання судового рішення, за переконанням позивача, є підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою від 12.11.2025 судом було прийнято скаргу АТ «Українська залізниця» до розгляду, скаргу призначено до розгляду у засіданні суду на 24.11.2025 о 14:30 год., встановлено ОСОБА_1 та Білгород-Дністровському ВДВС термін до 20.11.2025 для надання письмових пояснень на скаргу.
21.11.2025 до суду від Білгород-Дністровського ВДВС надійшли заперечення на скаргу позивача, у який орган примусового виконання посилається на наявність у виконавця обов'язку здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження». ВДВС наголошує, що демонтаж рекламної конструкції є дією, що не може бути виконана без участі боржника; витрати, пов'язані з проведенням демонтажу рекламного засобу, його транспортуванням та зберіганням, відшкодовуються власником демонтованого рекламного засобу. Таким чином, демонтаж рекламної конструкції потребує особистої участі боржника, оскільки державний виконавець не має повноважень самостійно демонтувати об'єкти, що належать боржнику чи перебувають у його володінні. Наведене, за переконанням Білгород-Дністровського ВДВС, свідчить про відсутність передбачених законом підстав для задоволення скарги АТ «Українська залізниця».
ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд судом даної скарги шляхом направлення ухвали суду від 12.11.2025 на її адресу засобами поштового зв'язку, але згідно з відомостями з вебсайту АТ «Укрпошта» направлене на її адресу поштове повідомлення не було вручено відповідачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Таким чином, за правилами ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка відповідача належним чином повідомленого про розгляд скарги не перешкоджає розгляду скарги.
Розглянувши скаргу АТ «Українська залізниця» на дії державної виконавчої служби, господарський суд дійшов наступного висновку.
Рішенням суду від 02.06.2025 у даній справі Хмельницька О.Д. була зобов'язана звільнити об'єкт регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» від рекламної конструкції.
08.07.2025 судом було видано два накази про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2025, в тому числі, наказ про зобов'язання відповідача звільнити об'єкт позивача від рекламної конструкції шляхом його демонтажу.
25.07.2025 АТ «Українська залізниця» звернулося до Білгород-Дністровського ВДВС із заявою про виконання рішення суду від 02.06.2025, на виконання якого було видано наказ від 08.07.2025.
06.08.2025 державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС Максимом Тирновим було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78771857 з примусового виконання наказу від 08.07.2025. У постанові виконавцем було повідомлено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, а також попереджено про накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попереджено про кримінальну відповідальність.
Крім того, 06.08.2025 державним виконавцем у межах виконавчого провадження №78771857 були винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору.
Постанова про відкриття виконавчого провадження №78771857 від 06.08.2025, а також інші винесені 06.08.2025 постанови були направлена на адресу стягувача та боржника засобами поштового зв'язку, що підтверджується листом від 06.08.2025. Проте направлене на адресу боржника поштове відправлення було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
05.09.2025 представниками АТ «Українська залізниця» було проведено обстеження земельної ділянки за результатами якого складено акт, відповідно до якого встановлено наявність рекламної конструкції та експонування на ній рекламного сюжету за адресою: смт Затока, поблизу залізничного переїзду 61 км + 370 м ст. Бугаз (з лівого боку в напрямок автомобільного руху до міста Білгород-Дністровського) у вигляді білборду однобічного (3х6) загальною площею 18 м. Вказана обставина підтверджується матеріалами фотофіксації від 05.09.2025.
05.09.2025 державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС Максимом Тирновим було складено акт про невиконання ОСОБА_1 вимог виконавчого документа.
10.09.2025 державним виконавцем у межах виконавчого провадження №78771857 була винесена постанова про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700,00 грн.
26.09.2025 державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС Максимом Тирновим було складено акт про невиконання ОСОБА_1 вимог виконавчого документа.
26.09.2025 державним виконавцем у межах виконавчого провадження №78771857 була винесена повторна постанова про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн.
29.10.2025 державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС Максимом Тирновим було складено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення відповідно до якого вирішено внести відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування та розпочати розслідування за фактом невиконання ОСОБА_1 вимог виконавчого документа від 08.07.2025.
29.10.2025 державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС Максимом Тирновим було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №78771857 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Під час винесення зазначеної постанови виконавцем було враховано, що рішення суду боржником не виконано, за невиконання рішення на боржника накладені штрафи та направлено повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення згідно зі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас в обґрунтування поданої скарги АТ «Українська залізниця» посилається на можливість виконання судового рішення без участі боржника, а, отже, на відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження. Проте, як стверджує Білгород-Дністровський ВДВС, рішення суду не може бути виконано без участі боржника, а, отже, виконавче провадження було закінчено правомірно.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону (п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з абц. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Враховуючи підстави поданої АТ «Українська залізниця» скарги, а також зміст заперечень Білгород-Дністровський ВДВС, господарський суд доходить висновку, що під час розгляду даної скарги необхідно надати оцінку доводам учасників про можливість/неможливість виконання рішення суду без участі ОСОБА_1 .
Права та обов'язки виконавців визначено ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, цією статтею зазначено, що: за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 63 цього Закону); у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 цього Закону); виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого ч. 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 цього Закону); виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 4 ст. 63 цього Закону).
Верховний Суд за результатами правового аналізу ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у своїх постановах дійшов наступних висновків:
- якщо рішення суду можливо виконати без участі боржника, державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо судове рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (див. постанову Верховного Суду від 07.03.2025 у справі № 759/1382/19, яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України);
- обставина, що саме боржник за судовим рішенням зобов'язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки судове рішення хоч і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та свідоме ухилення боржника від його виконання (див. постанову Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 924/315/17, на яку посилаються скаржники в касаційній скарзі);
- суд апеляційної інстанції не врахував змісту абз. 1 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", яким не передбачено закінчення виконавчого провадження у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, не мотивував свого висновку про неможливість виконання судового рішення без участі боржника, не звернув увагу на те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які підтверджували б факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось не виконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. З огляду на викладене, враховуючи, що обставин, за яких прийняте у цій справі рішення не може бути виконано без участі боржника не встановлено, не встановлено зазначене також і з постанови державного виконавця, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду про наявність підстав для задоволення скарги, визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (див. постанову Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 607/2547/20);
- відповідно до положень ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до змісту рішення суду у цій справі боржника зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудований об'єкт нерухомого майна за власні кошти. Встановивши, що боржник не виконує судове рішення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що це рішення суду може бути виконане без участі боржника. Наведене концептуально узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.09.2020 у справі № 924/315/17, від 14.04.2021 у справі № 641/1933/19 та від 22.12.2021 у справі № 761/26280/17. Суд також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, відповідно до змісту яких та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов'язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод у його виконанні. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій у повній мірі було встановлено обставини виконавчого провадження, надано належну правову оцінку вчиненим державним виконавцем діям під час виконання судового рішення у справі, отже, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення скарги боржника (див. постанову Верховного Суду від 23.06.2025 у справі № 910/9385/20, яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України);
- належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на ст. 129-1 Конституції України (див. постанову Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 619/562/18).
Верховний Суд у постанові від від 23.06.2025 у справі №910/9385/20 наголосив, що установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Слід зазначити, що у межах справи №910/9385/20 відповідачем були оскаржені постанови державного виконавця про залучення суб'єктів господарювання до проведення виконавчих дій з метою виконання рішення суду про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення за кошти відповідача самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна.
Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що виконання рішення суду від від 02.06.2025 у даній справі не може ставитися в залежність від волевиявлення ОСОБА_1 , оскільки виконання судового рішення не є нерозривно пов'язаним з особою боржника. Таким чином, державний виконавець Білгород-Дністровського ВДВС не був позбавлений можливості застосувати всі передбачені Закону України «Про виконавче провадження» заходи з метою виконання судового рішення, наприклад, залучити до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, з подальшим покладенням витрат виконавчого провадження на боржника.
З викладених обставин, складення Білгород-Дністровським ВДВС актів про невиконання ОСОБА_1 вимог виконавчого документа, накладення на боржника штрафу та направлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення не є достатніми підстави для закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання вимог виконавчого документа, виконання якого не є нерозривно пов'язаним з особою боржника. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що доводи, наведені АТ «Українська залізниця» в обгрунтування поданої скарги, знайшли своє підтвердження в процесі розгляду судом зазначеної скарги.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 ГПК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Згідно зі ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення скарги АТ «Українська залізниця» шляхом визнання неправомірними дій державного виконавця Білгород-Дністровським ВДВС та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №78771857 від 29.10.2025.
Керуючись ст. ст. 86, 234, 339-1, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії органу державної виконавчої служби - задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Білгород- Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Максима Тирнового щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №78771857 від 29.10.2025.
3. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №78771857 від 29.10.2025, винесену старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Максимом Тирновим.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повна ухвала складена 01.12.2025.
Суддя С.П. Желєзна