79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.12.2025 Справа № 914/2875/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства «Укрнафта»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.»
про: стягнення 190 341,51 грн.
без виклику сторін,
16.09.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укрнафта» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.» про стягнення 190 341,51 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Дана ухвала суду була надіслана позивачу та відповідачу в їхні електронні кабінети, про отримання котрих матеріали справи містять відповідні довідки, підписані відповідальним працівником.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач, всупереч умовам договору підряду №13/1369-Р/25 від 21.03.2025 року, порушив строк виконання робіт понад 60 робочих днів з дати початку робіт, внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання щодо сплати штрафу у розмірі 10% від вартості проведення робіт, а саме у розмірі 190 341,51 грн., який не сплачений на вимогу позивача.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2025р.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне.
21.03.2025р. між Акціонерним товариства «Укрнафта» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.» (далі - Підрядник) укладений договір підряду №13/1369-Р/25.
Згідно з пунктом 1.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник зобов'язувався на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. Договору роботи за завданням Замовника, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених Договором.
Відповідно до пункту 1.2 Договору, найменування робіт: «Поточний ремонт операторної АЗС № 13/029, Львівська обл., Яворівський район, селище Краковець, с/ рада Краковецька, АЗС, магістральна автодорога Умань-Краковець км 0+900 (праворуч), формат М (ДБН А.2.2-3:2014), ДК 021:2015 (код - 45450000-6, Інші завершальні будівельні роботи (надалі - Роботи)».
Згідно з п.2.1 Договору, загальна вартість робіт по цьому Договору становить 1 903 415,14 грн (один мільйон дев'ятсот три тисячі чотириста п'ятнадцять грн. 14 коп.) з ПДВ.
Відповідно до п.3.1 Договору, строк виконання робіт становить 60 (шістдесят) робочих днів з дати початку робіт та закінчується датою підписання кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2В).
Початок робіт оформлюється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складеним між Замовником та Підрядником.
Сторонами у договорі 04.04.2025 року підписано Акт про початок виконання робіт. Оскільки строк виконання робіт згідно Договору становить 60 (шістдесят) робочих днів з дати початку робіт, отже, роботи, передбачені Договором, повинні бути виконані в термін до 27.06.2025 року.
Відповідно до п.4.4.1 Договору, Підрядник зобов'язаний якісно, своєчасно та у повному обсязі виконати Роботи, передбачені цим Договором, своїми та/або залученими силами і засобами.
Згідно з п.9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором.
Згідно пункту 9.2 Договору, при порушенні строків виконання Робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів), Підрядник на вимогу Замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Разом з тим, роботи у вказаний строк не виконані, акт приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2В) Сторонами не підписано.
Внаслідок вищезазначеного, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 190 341,51 грн.
30.06.2025р. позивач направив на адресу відповідача Претензію від 30.06.2025р. за №01/01/24/10/02-02/01/9552 щодо добровільної сплати штрафних санкцій. Однак, вказана претензія повернулася позивачу у зв'язку із відсутністю адресата за адресою, вказаною в Договорі та яка співпадає з юридичною адресою відповідача.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасне виконання робіт за договором.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1. ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно частини 1,3 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Статтею 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з ч.1 ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ч. 2 ст. 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що сторонами у договорі підписано Акт про початок виконання робіт 04.04.2025 року. Отже, відповідно до умов договору, останнім днем виконання робіт було 27.06.2025 року.
Разом з тим, роботи в строк до 27.06.2025 року відповідачем не виконані, Акт приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2В) сторонами не підписано, доказів іншого матеріали справи не містять.
Відповідачем не було надано суду будь-яких заперечень щодо факту підписання Акту про початок виконання робіт.
Будь-яких доказів своєчасного виконання робіт, а також об'єктивної неможливості своєчасного виконання таких робіт Відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
З матеріалів справи та наявних доказів у сукупності слідує, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Оскільки відповідачем не виконано роботи у встановлені договором строки, позивач просить стягнути з відповідача 190 341,51 грн. штрафу, що становить 10% від ціни договору.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 10% штрафу від ціни договору, судом встановлено правомірність та арифметичну правильність нарахування 10% штрафу у сумі 190 341,51 грн.
На підставі встановленого, позовні вимоги про стягнення 10% штрафу в розмірі 190 341,51 грн. є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Отже, оскільки Позивачем було належним чином виконано умови договору в частині підписання Акту про початок виконання робіт 04.04.2025року, а Відповідачем прийнято майно Замовника по Договору, про що він не заперечив, враховуючи відсутність доказів виконання робіт у строк, визначений у Договорі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 190 341,51 грн штрафу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній сумі.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України слідує, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Доказів виконання зобов'язань перед Позивачем у повному обсязі у строк, визначений договором, Відповідач суду не надав.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення Відповідачем прав Позивача щодо виконання робіт у строк, передбачений Договором. Відповідач, у свою чергу, доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів виконання робіт в повному обсязі також. Відтак, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у встановленому вище розмірі.
Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №77024УГ25 від 26.08.2025р. на суму 3 028, 00 грн.
Водночас, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо можливості повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Так, відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Однак, ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022р. у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд, судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.
Позовна заява у справі №914/2875/25 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом.
Отже, за подання позовної заяви з одною вимогою майнового характеру Позивач мав сплатити 2 422,40 грн, а сплатив 3 028,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак, у Позивача наявна можливість повернути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Керуючись 13, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.» (місцезнаходження: Україна, 81143, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Тарасівка, вул. Шевченка, 1А; ідентифікаційний код - 39924250) на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» (місцезнаходження: Україна, 04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код - 00135390) 190 341,51 грн. штрафу та 2 422,40 грн. судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.