"02" грудня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/2745/25
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами
за позовом Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Бориспіль, -7, код ЄДРПОУ 37222400)
про стягнення 38672,32 грн,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" про стягнення заборгованості за Договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю від 02.04.2021 №02.5-14/1-728 в розмірі 38672,32 грн, з яких: 32083,73 основного боргу, 4789,25 грн пені, 1326,85 грн інфляційних втрат, 472,49 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2025 суд відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Заявою від 04.09.2025 позивач збільшив позовні вимоги до 40728,45 грн у зв'язку з чим на розгляді суду перебувають саме вимоги про стягнення 40728,45 грн.
Через систему «Електронний суд» 17.09.2025 від Товариства надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Крім того, відповідач просить суд здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Аеро Ресторантс" про розгляд справи № 911/2745/25 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Через систему «Електронний суд» 22.09.2025 від ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечував проти доводів викладених у відзив на позов, просив задовольнити позовні вимоги повністю.
Через систему «Електронний суд» 30.09.2025 від ТОВ "Аеро Ресторантс" надійшли заперечення (на відповідь на відзив), у яких представник відповідача заперечував проти доводів викладених у відповіді на відзив.
Обставини спірних правовідносин.
30.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець) та ТОВ «Росінтер Аеро Україна» (Орендар) був укладений Договір оренди №1607 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого:
- Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення №3.1.4 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 345,0 кв. м. (далі - Майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу "D" (інв №47578), загальною площею 107850,5 кв. м. (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на "30" квітня 2014 року і становить 14749941,00 грн., без ПДВ (1.1);
Майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи (1.2);
стан Майна на момент укладення Договору зазначається в акті приймання-передавання Майна за узгодженням Орендодавця, Орендаря та Балансоутримувача (1.3);
обов'язок щодо складання акта приймання-передавання Майна покладається на Орендаря. З моменту підписання Сторонами акту приймання-передавання Майна починається обчислення строку Договору та перебіг строку оренди (2.4.);
У разі припинення (або розірвання) Договору, Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла з його вини, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та Балансоутримувача (3.11);
Орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря - відшкодувати Балансоутримувачу збитки, що залишились не покриті за рахунок страхового відшкодування згідно пункту 5.7 Договору (5.9);
цей договір укладений строком (терміном) на 10 (десять) років, що діє з 30.07.2014 до 29.07.2024 включно (10.1);
у разі припинення або розірвання Договору, Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу, а торговельне обладнання, конструкції, меблі та товари Орендаря - підлягають вивезенню. Майно вважається повернутим з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання Майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря (10.8, 10.9).
Додатковою угодо №1 від 21.07.2014 до Договору оренди №1607, у зв'язку з поверненням частини приміщень, Сторони Договору оренди дійшли згоди змінити загальну площу з 345 кв.м. на 170 кв.м.
01.10.2014 та 21.07.2015 між Сторонами Договору оренди підписано Акт приймання-передавання орендованого майна, за якими Орендодавець передав Орендарю Майно, визначене у п. 1.1. Договору оренди.
В подальшому, 02.04.2021 між ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль» (Балансоутримувач) та ТОВ «Аеро ресторантс» (Орендар) був укладений договір про відшкодування витрат Балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю №02.5-14/1-728 (далі - Договір про відшкодування витрат).
У зв?язку з укладанням між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Орендарем договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, № 1607 від 30.07.2014 (далі - договір оренди), за яким Орендарем отримано в строкове платне користування частину приміщення Nє 3.1.4, загальною площею 170,0 кв М, на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. №47578) (далі - Майно або приміщення), для розміщення та експлуатації кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (далі - Заклад): Балансоутримувач надає, а Орендар отримує та оплачує послуги, перелік, вартість (ціну), далі - вартість, яких визначено додатком №1 до Договору, далі - Послуги. Балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під'єднання обладнання Орендаря до електричних мереж Балансоутримувача з метою передачі Орендарю електричної енергії. Відшкодування вартості спожитої електричної енергії здійснюється Орендарем за окремо укладеним договором. Орендар щорічно сплачує Балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за користування Майном. Сума компенсації розраховується пропорційно площі Майна, що знаходиться в оренді. Сплата відбувається в термін, визначений п. 3.2.4 Договору (1.1. -1.1.3).
Розмір оплати за Послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат Балансоутримувача, пов?язаних з обсягом Послуг в період їх надання, якості Послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України (1.3.).
В разі припинення надання в строкове платне користування Майна, нарахування оплати за Послуги відбувається до дати фактичного повернення Майна (включно), що фіксується Сторонами у відповідному Акті повернення з оренди орендованого Майна до договору оренди (1.4).
Балансоутримувач зобов'язується щомісяця, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, виставляти Орендарю рахунок-фактуру (далі - Рахунок) за надані Послуги за звітний місяць та складати Акт приймання - здачі виконаних Послуг (далі - Акт), який є контрольним та звітним документом Сторін щодо надання-отримання Послуг та їх якості (3.1.4).
Орендар зобов'язується, зокрема: своєчасно здійснювати розрахунки за Договором. Щомісяця, з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача Рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання Рахунку та Акту. Датою отримання Рахунку та Акту вважається 15 (п'ятнадцяте) число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата Рахунку здійснюється Орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця. Підписаний Акт Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 (п??яти) робочих днів Акт не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами (3.2.1, 3.2.4.).
Договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами та діє до 29.07.2024. Договір припиняє свою дію з дати припинення відносин по договору оренди, що підтверджується підписанням відповідного Акту повернення з оренди орендованого Майна (7.1, 7.4).
Вартість (ціну) яких визначено додатком №1 до Договору, у тому числі наступні послуги: - постачання теплової енергії/виробництво, транспортування та постачання теплової енергії - розрахунковим шляхом за 170 кв.м; - вода, використана для прибирання 1кв.м. приміщення самостійно - за місяць, із розрахунку 170,0 кв.м.; - водопостачання води гарячої - згідно з показниками приладів обліку (куб.м), 210,00грн. (без ПДВ) за 1куб.м; - водопостачання води холодної - згідно з показниками приладів обліку (куб.м), 27,00грн. (без ПДВ) за 1куб.м; - водовідведення води стічної - сумарний обсяг холодної та гарячої води (куб.м), 30,00грн. (без ПДВ) за 1куб.м (далі разом - Послуги).
Позивач зазначає, що на виконання взятих на себе на умовах Договору № 02.5-14/1-728 зобов'язань, у період з серпня 2024 року по червень 2025 року Балансоутримувач надав Орендарю послуги, визначені умовами Договору.
Для оплати вартості наданих послуг Балансоутримувачем були виставлені рахунки на загальну суму 32083,73 грн, а також складено акти приймання-передачі виконаних робіт/послуг за наступними датами: 30.09.2024, 31.10.2024, 30.11.2024, 31.12.2024, 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.04.2025, 31.05.2025 та 30.06.2025.
Позивач зазначає, що Орендар, всупереч п. 3.2.4 Договору, не отримав зазначені рахунки та акти у бухгалтерії Балансоутримувача для своєчасної сплати вартості наданих послуг. У зв'язку з цим, рахунки та акти були направлені Орендарю засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» із гарантованою доставкою та отримані Орендарем, що підтверджується відповідними електронними універсальними документами. Додатково, рахунки та акти направлялися на електронну пошту Орендаря та у вигляді поштового відправлення за місцезнаходженням Орендаря.
При цьому, з посиланням на умови Договору, Орендар направив Балансоутримувачу мотивовані відмови від підписання актів приймання-передачі послуг, обґрунтовуючи їх запровадженням воєнного стану на території України з 24.02.2022 та невикористанням наданого майна.
Позивач стверджує, що Орендар не сплатив у повному обсязі вартість наданих послуг у період серпень 2024 - червень 2025 року, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 32 083,73 грн, розрахунок якої наведено у Додатку № 1 до позовної заяви.
Для врегулювання спору у досудовому порядку, Позивач направив Орендарю письмову претензію від 02.06.2025 № 35-28/5-31 на суму 27322,37 грн основного боргу. Вказана претензія була надіслана поштовим відправленням № 0601153879587, проте Орендарем не отримана, що підтверджується довідкою Укрпошти від 17.06.2025 про повернення відправлення по закінченню терміну зберігання.
У зв'язку з невиконанням основного зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг, Позивач: - на підставі п. 5.5 Договору нарахував і заявив до стягнення пеню у сумі 4 789,25 грн; - на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував і заявив до стягнення відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 472,49 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 1326,85 грн.
Обставини щодо збільшення позовних вимог
Позивач зазначає, що Відповідач не виконав зобов'язання зі сплати вартості послуг, наданих у липні 2025 року, чим порушив вимоги ст. 526 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України, а також п.п. 3.2.1, 3.2.4 п. 3.2 Договору.
Станом на 03.09.2025 у Відповідача збільшився період заборгованості, зокрема додався період за липень 2025 року, що призвело до збільшення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Для оплати наданих послуг за липень 2025 року Позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 61/460 від 31.07.2025 та складено акт приймання-здачі виконаних послуг на суму 1587,12 грн.
Оскільки Відповідач самостійно не отримав в бухгалтерії Позивача оригінали зазначених документів, рахунок-фактура та акт були направлені засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» з гарантованою доставкою та доставлені Відповідачу 07.08.2025 о 08:35 та 11.08.2025 о 14:39 відповідно, що підтверджується повідомленнями про доставку у програмному забезпеченні «M.E.Doc».
Додатково, рахунок та акт були надіслані на електронну пошту ТОВ «Аеро Ресторантс» та оригінали документів - поштовим відправленням за місцезнаходженням Відповідача.
Позивач зазначає, що Відповідачем у встановлений п. 3.2.4 Договору строк не повернуто підписані акти та не надано мотивованої відмови від їх підписання, внаслідок чого акти вважаються підписаними, а надані послуги - прийнятими без зауважень у повному обсязі.
За результатами розрахунку станом на 03.09.2025: - основна сума заборгованості за Договором становить 33670,85 грн; - пеня за несвоєчасну оплату - 5216,87 грн; - 3% річних - 513,88 грн; - інфляційні втрати - 1326,85 грн. Таким чином, загальна сума позовних вимог становить 40 728,45 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати комунальних послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 40728,45 грн, що включає: 33670,85 грн основного боргу, 5216,87 грн пені, 513,88 грн 3% річних та 1326,85 грн інфляційних втрат.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи наступне.
Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, він зобов'язаний оплатити лише фактично надані послуги, які відповідають умовам Договору.
В позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість у розмірі 40728,45 грн (включно зі штрафними санкціями) виникла за нібито надані послуги у період серпень 2024 - липень 2025.
Проте, відповідач вказує, що позивач безпідставно не враховує, що відповідно до п. 7.1 Договору, дія Договору припиняється 29.07.2024 року. Позивач листом №25-22-306 від 28.06.2024 повідомив Відповідача про непродовження Договору оренди Майна, у зв'язку з необхідністю використання орендованого Майна для власних потреб. Таким чином, вимоги Позивача щодо нарахування заборгованості за період після зазначеної дати є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
У зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач, у відповіді на відзив, не погоджується з таким твердженням відповідача щодо припинення Договору, оскільки згідно з п. 5.9 Договору оренди № 1607 від 30.07.2014, за яким Орендар отримав частину приміщення № 3.1.4 у строкове платне користування, у разі припинення або розірвання Договору орендар зобов'язаний повернути орендоване майно в належному стані. Станом на сьогоднішній день, майно, орендоване Відповідачем, не повернено, торговельне обладнання, конструкції, меблі та товари Орендаря не вивезені. Позивачем неодноразово надсилалися листи з вимогою повернути майно, проте Відповідач продовжує користуватися приміщенням. Відповідно, обов'язок щодо оплати наданих комунальних послуг та компенсації витрат на утримання майна залишається у Відповідача до фактичного повернення майна.
Відповідач заперечує проти доводів позивача викладених у відповіді на відзив, зазначаючи, що строк дії договору №02.5-14/1-728 не був продовжений, а Балансоутримувач, попри звернення Орендаря, не підписав акт повернення майна, що унеможливлює нарахування оплати після припинення орендних правовідносин. З огляду на неоднозначність умов договору та відсутність належного оформлення повернення приміщення, положення договору мають тлумачитися за принципом contra proferentem на користь сторони, яка не формулювала відповідні умови. У зв'язку з цим відповідач вважає вимоги позивача про стягнення 40728,45 грн необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Висновки господарського суду
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору про відшкодування витрат позивачем за період з серпня 2024 року по липень 2025 року надано відповідачу послуги на загальну суму 33670,85 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), що підтверджується складеними актами приймання-здачі виконаних послуг, а також, виставленими рахунками-фактурами, копії яких долучено до матеріалів справи.
Водночас відповідач, заперечуючи проти виставлених рахунків, надсилав позивачу мотивовані відмови від підписання актів, посилаючись на те, що, відповідно до пункту 7.1 Договору №02.5-14/1-728, строк його дії спливає 29.07.2024, а згідно з пунктом 7.4 цього ж договору - він припиняє свою дію з дати припинення відносин за Договором оренди.
На думку відповідача, оскільки договір оренди діяв до 29.07.2024, а акт повернення майна ним було направлено позивачу 31.07.2024, з цього моменту договір про відшкодування витрат вважається припиненим, а тому нарахування та виставлення рахунків позивачем є безпідставним.
Враховуючи викладене, відповідач відмовлявся підписувати та оплачувати виставлені позивачем акти приймання-здачі виконаних послуг за спірний період.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Суд установив, що Договір оренди №1607 від 30.07.2014 та Договір №02.5-14/1-728 від 02.04.2021 про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг є взаємопов'язаними та укладені на виконання єдиних договірних відносин щодо користування відповідачем державним майном.
Відповідно до пункту 5.9 Договору оренди, у разі припинення або розірвання договору на Орендаря покладено обов'язок повернути орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передання, з урахуванням нормального фізичного зносу, а в разі погіршення або втрати майна - відшкодувати Балансоутримувачу понесені збитки. Вказана умова договору прямо визначає, що саме Орендар несе відповідальність за стан орендованого майна до моменту його фактичного повернення та оформлення відповідним актом. Таким чином, юридичний факт припинення користування майном пов'язується сторонами не з датою направлення листів чи декларативних заяв, а виключно з моментом підписання сторонами акта приймання-передавання.
Пунктами 10.8 та 10.9 Договору оренди встановлено, що у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути майно Балансоутримувачу та звільнити орендовані приміщення від торговельного обладнання, конструкцій, меблів та товарів, що належать Орендарю. Водночас договором визначено, що майно вважається повернутим лише з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання, а обов'язок щодо складання такого акта прямо покладається на Орендаря. Вказані положення свідчать про те, що саме Орендар має забезпечити фактичне звільнення приміщення та його передачу в тому стані, який дозволяє Балансоутримувачу використовувати його для власних потреб.
У матеріалах міститься переписка сторін щодо повернення майна. Так, 28.06.2024 позивач направив відповідачу повідомлення №25-22-306 про намір використовувати орендоване приміщення для власних потреб та необхідність його звільнення. У подальшому відповідач дійсно направляв на адресу ДП МА «Бориспіль» акти повернення майна (зокрема, 27.08.2024 та 29.10.2024), що підтверджується листом позивача від 02.12.2024 №25-22-454.
Водночас, матеріали справи підтверджують, що Орендар не виконав зазначених договірних зобов'язань. Зокрема, попри направлення Орендарем на адресу позивача актів повернення майна, приміщення не було звільнене від торговельного обладнання, меблів та інших речей. Як убачається з листа позивача від 02.12.2024 №25-22-454, Орендар неодноразово надсилав акти повернення (27.08.2024 та 29.10.2024), однак у приміщеннях продовжувало знаходитися його майно відповідача, що унеможливлювало підписання актів приймання-передавання. Невивезення обладнання суперечить пункту 10.8 Договору та є підставою для висновку про неповернення приміщення.
Крім того, 31.07.2025 комісією Балансоутримувача був складений акт №04-26-4 огляду орендованого майна, на який Орендар був належним чином повідомлений, однак представник Орендаря не з'явився. За результатами огляду встановлено, що в приміщенні знаходиться щонайменше 17 одиниць майна Орендаря, зокрема холодильники, посудомийні машини, вітрина, столи, мікрохвильова піч, принтери та інше обладнання. Наявність такого майна фактично свідчить про продовження користування приміщенням та підтверджує, що приміщення не було повернуте у розумінні умов договору.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що обов'язки Орендаря, передбачені пунктами 5.9, 10.8 та 10.9 Договору оренди, не виконані. Повернення майна не відбулося, акт приймання-передавання не підписаний з об'єктивних причин, пов'язаних саме з діями (бездіяльністю) Орендаря, а не Балансоутримувача. За наведених обставин суд має підстави дійти висновку, що Орендар продовжує фактично користуватися орендованим майном, а тому не звільняється від обов'язків, пов'язаних з таким користуванням, у тому числі щодо оплати комунальних послуг та витрат на утримання майна.
Відповідно до пункту 1.4 Договору про відшкодування витрат, сторони прямо погодили, що у разі припинення надання Майна в строкове платне користування, нарахування оплати за надані Послуги триває до дати фактичного повернення орендованого Майна включно. При цьому датою фактичного повернення сторони визначили момент підписання відповідного Акта повернення з оренди, який складається в межах Договору оренди. Таким чином, сам факт закінчення строку дії договору або направлення будь-яких листів про повернення майна не припиняє обов'язок Орендаря оплачувати надані комунальні послуги та витрати на утримання майна, доки орендоване приміщення фактично не повернуто та це не оформлено відповідним актом.
Положення пунктів 7.1 та 7.4 Договору про відшкодування встановлюють, що договір діє до 29.07.2024 та припиняє свою дію з дати припинення відносин за договором оренди, що підтверджується підписанням Акта повернення орендованого майна. Зазначені умови договору демонструють, що сторони пов'язали момент припинення дії договору не з формальним закінченням строку, а з юридичним фактом повернення майна, який має бути підтверджений належним чином - актом приймання-передавання, підписаним обома сторонами.
Таким чином, тлумачення умов пунктів 1.4, 7.1 та 7.4 договору свідчить, що нарахування та обов'язок сплати за надані Послуги продовжують існувати до моменту фактичного повернення Майна, оформленого відповідним актом. Лише з цієї дати припиняються відносини за договором про відшкодування витрат. Наявні у матеріалах справи докази, зокрема листування сторін та результати огляду приміщення, підтверджують, що орендоване майно не було звільнене Орендарем та акт приймання-передавання не підписаний, у зв'язку з чим відносини сторін не припинилися в розумінні зазначених пунктів договору.
За таких обставин суд дійшов висновку, що положення Договору про відшкодування витрат не дають підстав вважати обов'язок Орендаря зі сплати за послуги припиненим, а, навпаки, передбачають його збереження до моменту фактичного й належного повернення орендованого приміщення.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що приміщення не повернуте, а відповідач продовжує фактично користуватися майном зпідстав знаходження там його майна, що виключає можливість припинення зобов'язань за Договором про відшкодування витрат.
Посилання відповідача на припинення дії договору комунальних послуг є безпідставними, оскільки припинення договору можливе лише після фактичного повернення майна
Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України та умов Договору, відповідач повинен оплатити надані йому, відповідно до вказаних актів та рахунків-фактур за період з серпня 2024 року по липень 2025 року, послуги у розмірі 33670,85 грн.
Відтак, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг на момент розгляду справи настав.
Таким чином, оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 33670,85 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання послуг позивачем відповідачу документально підтверджено, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 33670,85 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивач, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, додатково заявляє вимоги про стягнення 5216,87 грн пені, 513,88 грн 3% річних та 1326,85 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 5.5. Договору про відшкодування витрат, Орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі повідйної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором.
Суд констатує, що відповідачем не було надано контррозрахунку заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.
З огляду на відсутність контррозрахунку відповідача, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 513,88 грн та пені у розмірі 5216,87 грн, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, вияв помилку. З урахуванням здійсненого судом перерахунку, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1269,55 грн інфляційних втрат.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відтак, суд приймає рішення про стягнення з ТОВ "Аеро Ресторантс" на користь ДП "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" 33670,85 грн основного бору, 5216,87 грн пені, 513,88 грн 3% річних та 1269,55 грн інфляційних втрат.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до пукнут 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2418,99 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Бориспіль, -7, код ЄДРПОУ 37222400) на користь Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 33670,85 грн основного бору, 5216,87 грн пені, 513,88 грн 3% річних,1269,55 грн інфляційних втрат та 2418,99 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 02.12.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз