вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про витребування доказів
"02" грудня 2025 р. Справа № 911/448/25 (911/2856/25)
Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» в особі ліквідатора Заріцького Юрія Миколайовича
до Фермерського господарства “Злагодар»
про стягнення заборгованості
у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс»
Без виклику учасників справи
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» на стадії ліквідаційної процедури, відкритої Постановою від 10.06.2025. Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом - здійснено 10.06.2025.
ТОВ “Компанія “Броксервіс» в особі ліквідатора Заріцького Юрія Миколайовича звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства “Злагодар» про стягнення заборгованості, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь банкрута 185 200,00 грн. як таких, що безпідставно набуті ФГ «Злагодар».
Ухвалою від 25.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) представників сторін.
14.11.2025 до Суду від відповідача надійшов відзив.
Позовні вимоги обгрунтовані відсутністю доказів укладання між сторонами цивільно-правового договору, а тому, за висновком позивача, перераховані ТОВ «Компанія «Броксервіс“» на рахунок ФГ «Злагодар» грошові кошти в сумі 185200,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку банкрута, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що в період із 10 грудня 2015 року по 27 січня 2021 року безпідставно набуті ФГ «Злагодар», а відтак, підлягають поверненню на користь ТОВ «Компанія «Броксервіс“» у вказаній сумі.
Відповідач заперечує проти позову виходячи з того, що між позивачем та відповідачем дійсно існували тривалі договірні відносини. Однак, за даними бухгалтерського обліку відповідача, взаємні боргові зобов'язання між сторонами відсутні, що підтверджується відповідними актами звірки взаєморозрахунків від 01.01.2017 року, 01.01.2018 року, 01.01.2019 року, 01.01.2020 року, 31.01.2021 року, які збереглися у даних фінансової звітності господарства.
У призначені у цій справі судові засідання представник відповідача не з'являвся.
Розглянувши матеріали справи, Суд доходить висновку про необхідність витребування у відповідача доказів, необхідних для розгляду цієї справи.
Згідно з ч. 4 ст. 6 КУзПБ, під час здійснення судових процедур щодо боржника з метою зменшення строків провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) господарський суд керується принципом процесуальної економії, який спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи, у зв'язку з чим Суд вважає за можливе винести цю ухвалу.
Як посилається позивач у справі, з виписки по рахунку банкрута вбачається, що із рахунку ТОВ "Компанія "Броксервіс" на рахунок ФГ "Злагодар" перераховувалися грошові кошти, з призначенням платежу - за Договором поворотної фінансової допомоги № 1/12 від 09.12.2015 року; Договором поворотної фінансової допомоги б/н від 26.12.2018 року; Договором поворотної фінансової допомоги б/н вiд 23.04.2019 року; Договором поворотної фінансової допомоги б/н вiд 12.05.2020 року, Договором поворотної фінансової допомоги №1812 від 09.12.2015 року, Договором поворотної фінансової допомоги б/н від вiд 16.11.2020 року, та зазначає, що частково заборгованість за вказаними договорами була сплачена шляхом повернення грошових коштів на рахунок позивача.
Відповідач, заперечуючи проти позову і стверджуючи, що заборгованість відсутня, посилається на акти звірки взаєморозрахунків від 01.01.2017р., 01.01.2018р., 01.01.2019р., 01.01.2020р., 01.01.2021р., з яких вбачається наявність між позивачем та відповідачем інших господарських правовідносин, а кінцеві сальдо свідчать про відсутність розбіжностей.
Частина 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи.
У справах №905/49/15, №910/14900/19 та 916/922/19, №903/811/23 Верховний суд відзначав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
Тобто, про реальність господарської операції свідчить фактичність операції, підтверджена первинними документами та реальним економічним змістом, а не лише формальним оформленням, на підтвердження чого можуть свідчити і інші докази, крім документів первинного бухгалтерського обліку.
У свою чергу факт реального здійснення господарської операції, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг і зміст, є підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану варість.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 ПК України).
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкові накладні, отримані з Реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредмту, тобто, спричиняють правові наслідки.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.
З огляду на наведене, задля досягнення мети господарського судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних та оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - суду необхідно встановити за допомогою належних та допустимих доказів наявність/відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.
За загальним правилом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень - ч.1 ст. 74 ГПК України.
Разом з тим, закон надає право Суду в окремих випадках витребовувати докази у сторін спору.
Так, згідно ч.2 ст. 74 ГПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Також право на витребування доказів надається Суду у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч.4 ст. 74 ГПК України).
Враховуючи, що ліквідатору не було передано документів фінансово-господарської діяльності банкрута, натомість до завдань ліквідаційної процедури належить формування ліквідаційної маси боржника, зокрема, і за рахунок стягнення дебіторської заборгованості, з метою забезпечення добросовісного виконання обов'язків щодо надання доказів, Суд вважає за можливе, керуючись ст. 74 ГПК України, витребувати у ФГ "Злагодар" первинні документи бухгалтерського обліку щодо господарських операцій, зазначених у актах звірки взаєморозрахунків від 01.01.2017р., 01.01.2018р., 01.01.2019р., 01.01.2020р., 01.01.2021р., які надано ФГ "Злагодар" в обгрунтування заперечнь проти позову; інші документи, які можуть підтвердити реальність господарських операцій, зазначених у актах звірки взаєморозрахунків від 01.01.2017р., 01.01.2018р., 01.01.2019р., 01.01.2020р., 01.01.2021р., які надано ФГ "Злагодар" в обгрунтування заперечень проти позову; податкові накладні, складені та зареєстровані за наслідками господарських операцій, зазначених у актах звірки взаєморозрахунків від 01.01.2017р., 01.01.2018р., 01.01.2019р., 01.01.2020р., 01.01.2021р., які надано ФГ "Злагодар" в обгрунтування заперечень проти позову.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 234-235 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства Суд, -
1. Зобов'язати відповідача ФГ "Злагодар" надати:
- первинні документи бухгалтерського обліку щодо господарських операцій, зазначених у актах звірки взаєморозрахунків від 01.01.2017р., 01.01.2018р., 01.01.2019р., 01.01.2020р., 01.01.2021р.;
- інші документи, які можуть підтвердити реальність господарських операцій, зазначених у актах звірки взаєморозрахунків від 01.01.2017р., 01.01.2018р., 01.01.2019р., 01.01.2020р., 01.01.2021р.
- податкові накладні, складені та зареєстровані за наслідками господарських операцій, зазначених у актах звірки взаєморозрахунків від 01.01.2017р., 01.01.2018р., 01.01.2019р., 01.01.2020р., 01.01.2021р.
2. Докази, зазначені у п. 1 резолютивної частини ухвали подати до суду та надіслати на адресу ліквідатора ТОВ "Компанія "Броксервіс" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича у строк до 10.12.2025 року.
У разі неможливості подати витребувані у п. 2 резолютивної частини ухвали докази - надати суду письмові пояснення причин такої неможливості.
3. Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач (банкрут): Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Броксервіс» (08801, Київська обл., Миронівський р-н, місто Миронівка(з), вул. Соборності, будинок 48; код ЄДРПОУ 37397640);
Відповідач: Фермерське господарство «Злагодар» (08601, Київська область, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 8; код ЄДРПОУ 37705028);
Арбітражний керуючий: Заріцький Юрій Миколайович (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 31.01.2013 № 75; РНОКП НОМЕР_1 ).;
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ухвала складена та підписана 02.12.2025 року.
Суддя Т.Д. Гребенюк