ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.11.2025Справа № 910/7523/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 15 308 125, 89 грн
Представники:
від позивача: Кравченко С.В.;
від відповідача: Кулибаба В.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 15 308 125, 89 грн, з яких: 13 767 373, 68 грн - основного боргу, 715 416, 86 грн - інфляційних втрат та 825 335, 35 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 62/01/20 від 28.01.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.08.2025.
15.07.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду Державне підприємство "Гарантований покупець" подало відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає про алгоритм розрахунків, обов'язок гарантованого покупця щодо оплати 100 % вартості електричної енергії обумовлений 100 % оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, оскільки за розрахункові місяці вересень-листопад 2022 року, лютий-липень, вересень 2023 року, травень-грудень 2024 НЕК «Укренерго» не сплатило послуги в повному обсязі перед відповідачем, на думку відповідача, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди не виникли. Також, відповідач зазначає, що має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
Крім того, відповідач просить суд у разі прийняття рішення про стягнення з Гарантованого покупця грошових коштів, вирішити питання про зменшення заявлених до стягнення 3 % річних.
21.07.2025 до суду надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що Регулятором (НКРЕКП) затверджено розмір вартості послуги за розрахункові місяці вересень-листопад 2022р., лютий-липень, вересень 2023 р., травень-грудень 2024, відтак, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за вказані періоди настав (виник), а тому затримки в перерахуванні коштів ОСП (НЕК «Укренерго») не є підставою для невиконання Гарантованим покупцем своїх зобов'язань за договором № 62/01/20 від 28.01.2020 перед позивачем. Також, позивач зазначає про відсутність підстав для зменшення 3 % річних до 1 гривні.
25.07.2025 до суду надійшли заперечення Державного підприємства "Гарантований покупець" на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема зазначає, що при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому, на думку відповідача, незгода позивача з визначеним нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин не є підставою для неврахування заперечень Гарантованого покупця в цій частині щодо пред'явлених позовних вимог.
У підготовчому засіданні 14.08.2025 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 04.09.2025.
14.08.2025 до суду надійшло клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про залучення третьої особи, в якому відповідач просить суд залучити до участі у справі № 910/7523/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».
04.09.2025 до суду надійшли письмові пояснення позивача на заперечення на відповідь на відзив, в яких позивач зазначає, що акти коригувань (складені в травні 2024) до актів приймання-передачі послуги з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця за період липень 2022 - серпень 2022 (складені у 2022), складені позивачем згідно Договору №62/01/20 від 28.01.2020 (купівля-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом»), а не згідно договору №1902/07/24 від 12.04.2024 (про участь у балансуючій групі гарантованого покупця), що спростовує твердження відповідача про те, що під час здійснення коригування, складання та направлення відповідних актів в 2024 році Гарантований покупець керувався чинним на момент здійснення такого коригування нормативно-правовим регулюванням, зокрема Порядком №641 у відповідній редакції.
Також, 04.09.2025 до суду надійшли додаткові пояснення позивача щодо судової практики стягнення заборгованості з гарантованого покупця.
У підготовчому засіданні 04.09.2025, розглянувши клопотання відповідача про залучення третьої особи, суд відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 04.09.2025).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/7523/25 призначено на 09.10.2025.
У судовому засіданні 09.10.2025 оголошено перерву до 13.11.2025.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 13.11.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
28.01.2020 року між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (далі - продавець за "зеленим" тарифом) було укладено договір № 62/01/20, відповідно до умов якого продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Відповідно до п. 2.1. договору, сторони визнають свої зобов?язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Пунктом 2.3 договору визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами п. 2.4, 2.5 договору сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно п. 3.1. договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
За умовами п. 3.3 договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 4.5 договору унормовано, що гарантований покупець зобов'язаний, зокрема купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.
Якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та регулятором вже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030 року) - п.7.4 договору.
В подальшому, між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" укладено додаткові угоди № 1/930/01/21 від 26.02.2021, № 1428/07/23 від 29.05.2023, № 1901/07/24 від 12.02.2024 та № 9198/07/24 від 31.12.2024 до договору № 62/01/20 від 28.01.2020.
Зокрема, додатковою угодою № 1901/07/24 від 12.02.2024 до договору № 62/01/20 від 28.01.2020 сторони вирішили умови договору викласти у новій редакції, зокрема:
Пункт 1.1. «За цим Договором продавець зобов?язується продавати, а гарантований покупець зобов?язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок)».
Пункт 2.1. «Сторони визнають свої зобов?язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього Договору».
Пункт 2.3. «Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленими регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком, у національній валюті України».
Пункт 2.4. «Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку».
Пункти 3.1-3.3. викладено в наступній редакції: «Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється Сторонами в установленому законодавством порядку.
Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку».
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 62/01/20 від 28.01.2020 позивачем у жовтні 2021 року та за періоди лютий 2022 року - березень 2022 року та травень 2022 року - серпень 2022 року було поставлено відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 15 416 893, 36 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 2203881,24 грн.; за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 918482,81 грн.; за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 165,07 грн.; за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 3063205,08 грн.; за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 3402971,65 грн.; за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 3017343,19 грн.; за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 2570699,18 грн. з урахуванням актів коригування за березень 2022 року від 30.09.2022 на суму 203605,26 грн.; за липень 2022 року від 16.05.2024 на суму 19730,23 грн. та за серпень 2022 року від 17.05.2024 на суму 16809,65 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Проте, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково на суму 6 578 448, 84 грн, що підтверджується копіями банківських виписок, а саме: за жовтень 2021 року в сумі 2126030,45 грн.; за лютий 2022 року в сумі 854738,69 грн.; за березень 2022 року в сумі 51156,12 грн.; за травень 2022 року в сумі 529434,19 грн.; за червень 2022 року в сумі 854241,11 грн.; за липень 2022 року в сумі 950864,60 грн.; за серпень 2022 року в сумі 1211983,68 грн.
Тож, заборгованість відповідача перед позивачем за актами купівлі-продажу електроенергії за вказаний період (жовтень 2021 року та за періоди лютий 2022 року - березень 2022 року та травень 2022 року - серпень 2022 року) становить 8 838 444, 52 грн., а саме за актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року в сумі 77850,79 грн., за лютий 2022 року в сумі 63744,12 грн., за березень 2022 року в сумі 152614,21 грн., за травень 2022 року в сумі 2533770,89 грн.; за червень 2022 року в сумі 2548730,54 грн.; за липень 2022 року в сумі 2086208,82 грн.; за серпень 2022 року в сумі 1375525,15 грн., що також підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки розрахунків ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «АЛЬТЕС» станом на 31.12.2024.
Крім того, позивачем за періоди: з вересня 2022 року по грудень 2022 року, з лютого 2023 року по липень 2023 року, з вересня 2023 року по жовтень 2023 року та з січня 2024 по грудень 2024 включно було поставлено відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 56 034 528, 00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії: за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 1431415,26 грн.; за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 1669589,09 грн.; за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 386764,10 грн.; за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 180042,10 грн.; за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 1276243,38 грн.; за березень 2023 року від 31.03.2023 на суму 1936690,60 грн.; за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 2291247,23 грн.; за травень 2023 року від 31.05.2023 на суму 4350479,27 грн.; за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 3683308,44 грн.; за липень 2023 року від 31.07.2023 на суму 3952043,47 грн.; за вересень 2023 року від 30.09.2023 на суму 3350127,67 грн.; за жовтень 2023 року від 31.10.2023 на суму 1451624,48 грн.; за січень 2024 року від 25.01.2024 на суму 168215,71 грн.; за січень 2024 року від 06.11.2024 (за період 27.01.2024-31.01.2024) на суму 1489,04 грн.; за лютий 2024 року від 29.02.2023 на суму 532967,17 грн.; за лютий 2024 року від 14.11.2024 (за період 01.02.2024-11.02.2024) на суму 664,09 грн.; за березень 2024 року від 31.03.2024 на суму 2259265,52 грн.; за квітень 2024 року від 30.04.2024 на суму 2481299,74 грн.; за травень 2024 року від 31.05.2024 на суму 4664635,67 грн.; за червень 2024 року від 30.06.2024 на суму 4179480,64 грн.; за липень 2024 року від 31.07.2024 на суму 4665404,72 грн.; за серпень 2024 року від 30.08.2024 на суму 4564032,32 грн.; за вересень 2024 року від 30.09.2024 на суму 3452280,43 грн.; за жовтень 2024 року від 31.10.2024 на суму 2065483,51 грн.; за листопад 2024 року від 30.11.2024 на суму 716937,73 грн.; за грудень 2024 року від 31.12.2024 на суму 313436,68 грн., з урахуванням актів коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року від 30.04.2024 на суму 9359,94 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Проте, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, що підтверджується копіями банківських виписок, а саме: за вересень 2022 року у сумі 990220,79 грн.; за жовтень 2022 року у сумі 1360488,44 грн.; за листопад 2022 року у сумі 386246.10 грн.; за грудень 2022 року у сумі 157026,82 грн.; за лютий 2023 року у сумі 1222962,89 грн.; за березень 2023 року у сумі 1886274,51 грн.; за квітень 2023 року у сумі 2190592,77 грн.; за травень 2023 року у сумі 4213608,23 грн.; за червень 2023 року у сумі 3663755,73 грн.; за липень 2023 року у сумі 3928431,38 грн.; за вересень 2023 року у сумі 3 243 714,60 грн.; за січень 2024 року у сумі 161034,68 грн.; за лютий 2024 року у сумі 507297,82 грн.; за березень 2024 року у сумі 2216827,37 грн.; за квітень 2024 року у сумі 2445639,89 грн.; за травень 2024 року у сумі 2844806,77 грн.; за червень 2024 року у сумі 2858178,54 грн.; за липень 2024 року у сумі 4474715,07 грн.; за серпень 2024 року у сумі 4514710,62 грн.; за вересень 2024 року у сумі 3408588,60 грн.; за жовтень 2024 року у сумі 2014994,11 грн.; за листопад 2024 року у сумі 665899,22 грн.; за грудень 2024 року у сумі 297959,39 грн.
Тож, заборгованість відповідача перед позивачем за актами купівлі-продажу електроенергії за періоди: з вересня 2022 року по грудень 2022 року, з лютого 2023 року по липень 2023 року, з вересня 2023 року по жовтень 2023 року та з січня 2024 по грудень 2024 складає 4 928 929,16 грн., а саме за актами купівлі-продажу електроенергії: за вересень 2022 року у сумі 450554,41 грн.; за жовтень 2022 року у сумі 309100,65 грн.; за листопад 2022 року у сумі 518 грн.; за грудень 2022 року у сумі 23015,28 грн.; за лютий 2023 року у сумі 53280,49 грн.; за березень 2023 року у сумі 50416,07 грн.; за квітень 2023 року у сумі 100654,46 грн.; за травень 2023 року у сумі 136871,04 грн.; за червень 2023 року у сумі 19552,71 грн.; за липень 2023 року у сумі 23612,09 грн.; за вересень 2023 року у сумі 106413,07 грн.; за січень 2024 року у сумі 8670,07 грн.; за лютий 2024 року у сумі 26333,44 грн.; за березень 2024 року у сумі 42438,15 грн.; за квітень 2024 року у сумі 35659,85 грн.; за травень 2024 року у сумі 1819828,90 грн.; за червень 2024 року у сумі 1321302,10 грн.; за липень 2024 року у сумі 190689,65 грн.; за серпень 2024 року у сумі 49321,70 грн.; за вересень 2024 року у сумі 43691,83 грн.; за жовтень 2024 року у сумі 50489,40 грн.; за листопад 2024 року у сумі 51038,51 грн.; за грудень 2024 року у сумі 15477,29 грн., що також підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки розрахунків ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «АЛЬТЕС» станом на 31.12.2024.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленої електричної енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 13 767 373, 68 грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 715 416, 86 грн - інфляційних втрат за загальний період з 16.09.2022 по 30.04.2025 та 825 335, 35 грн - 3 % річних за загальний період з 16.09.2022 по 10.06.2025.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що на виконання умов договору № 62/01/20 від 28.01.2020 позивачем у періоди: жовтень 2021 року; з лютого 2022 року по березень 2022 року; з травня 2022 року по серпень 2022 року; з вересня 2022 року по грудень 2022 року, з лютого 2023 року по липень 2023 року, з вересня 2023 року по жовтень 2023 року та з січня 2024 по грудень 2024 було поставлено відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 71 451 421, 36 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021; за лютий 2022 року від 28.02.2022; за березень 2022 року від 31.03.2022; за травень 2022 року від 31.05.2022; за червень 2022 року від 30.06.2022; за липень 2022 року від 31.07.2022; за серпень 2022 року від 31.08.2022; за вересень 2022 року від 30.09.2022; за жовтень 2022 року від 31.10.2022; за листопад 2022 року від 30.11.2022; за грудень 2022 року від 31.12.2022; за лютий 2023 року від 28.02.2023; за березень 2023 року від 31.03.2023; за квітень 2023 року від 30.04.2023; за травень 2023 року від 31.05.2023; за червень 2023 року від 30.06.2023; за липень 2023 року від 31.07.2023; за вересень 2023 року від 30.09.2023; за жовтень 2023 року від 31.10.2023; за січень 2024 року від 25.01.2024; за січень 2024 року від 06.11.2024 (за період 27.01.2024-31.01.2024); за лютий 2024 року від 29.02.2023; за лютий 2024 року від 14.11.2024 (за період 01.02.2024-11.02.2024); за березень 2024 року від 31.03.2024; за квітень 2024 року від 30.04.2024; за травень 2024 року від 31.05.2024; за червень 2024 року від 30.06.2024; за липень 2024 року від 31.07.2024; за серпень 2024 року від 30.08.2024; за вересень 2024 року від 30.09.2024; за жовтень 2024 року від 31.10.2024; за листопад 2024 року від 30.11.2024; за грудень 2024 року від 31.12.2024, з урахуванням актів коригування, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Проте, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, що підтверджується копіями банківських виписок, внаслідок чого за Державним підприємством "Гарантований покупець" утворилась заборгованість у розмірі 13 767 373, 68 грн.
Відповідно до п. 2.4, 2.5 договору сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
При цьому, відповідно до п. 2.4 договору, в редакції додаткової угоди № 1901/07/24 від 12.02.2024, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.
За умовами п. 3.3 договору, в редакції Додаткової угоди №1/930/01/21 від 26.02.2021, оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Крім того, відповідно до п 3.3. договору, в редакції додаткової угоди №1901/07/24 від 12.02.2024, оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел від 26.04.2019, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641 від 26.04.2019.
Отже, 100% оплати відпущеної електричної енергії здійснюється з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, він регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за зеленим тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
У п. 10.1 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом (у редакції, яка діяла до 26.01.2024) зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Тож, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК "Укренерго") сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку № 641.
Так, у пункті 12.5 Порядку № 641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):
- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),
- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),
- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 (оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора - 12.09.2022) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 № 1190 (оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора - 21.09.2022) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2023 № 473 (оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора - 15.03.2023) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за серпень 2022 року.
Отже, Державне підприємство "Гарантований покупець" зобов'язано було провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 року, у лютому 2022 року, у березні 2022 року, у травні 2022 року та у червні 2022 року - до 15.09.2022 р. включно; у липні 2022 року - до 26.09.2022 р. включно; у серпні 2022 року - до 20.03.2023 включно. Тобто починаючи з 16.09.2022, 27.09.2022 та 21.03.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.
Щодо заборгованості за поставлену позивачем відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» за періоди: з вересня 2022 року по грудень 2022 року, з лютого 2023 року по липень 2023 року, з вересня 2023 року по жовтень 2023 року та з січня 2024 по грудень 2024 включно, суд зазначає наступне.
Згідно п. 11.4. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел № 641 від 26.04.2019 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 № 178), гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.04.2024 № 858 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 01.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у лютому 2023 року, у липні 2023 року та у вересні 2023 року.
Тож, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у лютому, липні, вересні 2023 року - у строк до 08.05.2024 року (включно) та починаючи з 09.05.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.
Крім того, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.05.2024 № 896 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 10.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець": у грудні 2022 року, у березні 2023 року, у квітні 2023 року, у травні 2023 року, у червні 2023 року.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у грудні 2022 року, березні - червні 2023 року - у строк до 17.05.2024 року (включно) та з 18.05.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 15.05.2024 № 946 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 16.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець": у вересні 2022 року, у жовтні 2022 року, у листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року.
Отже, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у вересні - листопаді 2022 року та жовтні 2023 року - у строк до 23.05.2024 року (включно) та починаючи з 24.05.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.04.2024 № 529 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 10.04.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець": у січні 2024 року; у травні 2024 року та у червні 2024 року.
Відтак, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у січні 2024 та травні-червні 2024 - у строк до 17.04.2025 року (включно) та з 18.04.2025 відбулося прострочення оплати поставленої електричної енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.12.2024 № 2146 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 20.12.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець": у лютому 2024 року та у березні 2024 року.
Тож, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у лютому 2024 р. та березні 2024 р. - у строк до 27.12.2024 року (включно) та починаючи з 28.12.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 11.02.2025 № 193 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 13.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець": у квітні 2024 року та у серпні 2024 року.
Отже, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у квітні 2024 та серпні 2024 - у строк до 20.02.2025 року (включно) та з 21.02.2025 року починається прострочення оплати поставленої електричної енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 21.02.2025 № 76 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 23.01.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2024 року.
Тобто, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у липні 2024 - у строк до 30.01.2025 року (включно) та починаючи з 31.01.2025 року відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.12.2024 № 2418 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 30.12.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у вересні 2024 року.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у вересні 2024 - у строк до 07.01.2025 року (включно) та починаючи з 08.01.2025 року починається виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.
Крім того, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.02.2025 № 247 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 19.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у жовтні 2024 року та у листопаді 2024 року.
Тож, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у жовтні 2024 та листопаді 2024 - у строк до 26.02.2025 року (включно) та з 27.02.2025 року починається прострочення оплати поставленої електричної енергії.
Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.02.2025 № 285 (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора - 28.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у грудні 2024 року.
Тож, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у грудні 2024 - у строк до 07.03.2025 року (включно) та з 08.03.2025 року відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.
Відповідно до приписів ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не було враховано особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану, зокрема, наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 р. «Про розрахунки на ринку електричної енергії», №206 від 15.06.2022 р. «Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом».
Так, відповідно до частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України (пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення №507).
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України введено воєнний стан указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та який в подальшому було неодноразо продовжено.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Тобто, з моменту введення воєнного стану, з урахуванням положень статті 1 Закону України "Про оборону України", в Україні діє особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії, Міністерством енергетики України прийнято наказ "Про розрахунки на ринку електричної енергії» від 28.03.2022 №140, яким наказано ДП "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з кошів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 №641, та з урахуванням таких положень: за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників, зокрема, сума, що дорівнює значенню 40 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з біогазу.
Згідно з п.1.2 Наказу №641 у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1.1.1 - 1.1.5 цього пункту, наявні грошові коши розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 цього пункту, а підпункт 1.1.6 цього пункту не застосовується.
У п.1.3 Наказу №641 зазначено, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 цього пункту.
Крім того, відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні", від 14 березня 2022 року №133 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 17 травня 2022 року №341 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану Міністерством енергетики України прийнято Наказ "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022 №206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 2022 року за №692/38028.
Вказаним наказом визначено Державному підприємству «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - виробники), що мають договірні відносини з державним підприємством «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26 квітня 2019 року № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 цього наказу.
Установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників:
1) сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання;
2) сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії вітру;
3) сума, що дорівнює значенню 35 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з гідроенергії;
4) сума, що дорівнює значенню 40 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з біогазу;
5) сума, що дорівнює значенню 75 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з біомаси;
6) у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для такого виробника;
7) у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 цього пункту.
Установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.
У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу.
Суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2022 р. по справі №640/10894/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2023 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" до Міністерства енергетики України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державне підприємство «Гарантований покупець», Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна - Енерговат», Приватне підприємство «Арт-Енерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоенергосервіс Дніпро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Інвестментс Україна» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» відмовлено.
У вказаній постанові зазначено наступне:
- Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго. З огляду на викладене, Наказ від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» прийнятий відповідачем в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії.
- Державна реєстрація оскаржуваного наказу відбулась відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 №34/5.
- Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №172 «Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади» передбачено, що у невідкладних випадках, пов'язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб'єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб'єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами.
- Отже, приймаючи оскаржуваний наказ Міненерго реалізувало передбачену компетенцію по регулюванню сталого функціонування підприємства паливо-енергетичного комплексу (ДП «Гарантований покупець») в особливий період, а саме: під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64.
- Наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» був виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії.
- З початком воєнного стану, з урахуванням проведення бойових дій на території України значно зменшились обсяги споживання електричної енергії, в тому числі промисловими підприємствами.
- У силу відсутності коштів, НЕК «Укренерго» припинило здійснювати сплату авансових платежів Гарантованому покупцю за послугу, а єдиним джерелом для сплати коштів продавцям за «зеленим» тарифом залишались кошти, отримані Гарантованим покупцем від реалізації електричної енергії на ринку.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Таким чином, судове рішення у справі №640/10894/22 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт прийняття Міністерством енергетики України Наказу від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, виробленої з альтернативних джерел енергії, в період дії воєнного стану підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2022 р. по справі №640/10894/22, яке набрало законної сили.
В свою чергу, суд зазначає, що накази № 140 та № 206 хоча і закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел, мінімальною оплатою, однак не звільняють відповідача від обов'язку повного розрахунку.
Слід зазначити, що метою Наказів №140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 21 червня 2024 року у cправі №910/4439/23 зазначив, що надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, об'єднана палата висновує, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Разом з тим, об'єднана палата наголосила на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії") строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.
Оскільки за висновками об'єднаної палати положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Поряд з цим, об'єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.
Щодо заперечень відповідача стосовно того, що порушення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" зобов'язань щодо оплати вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом, виключає фактичну можливість здійснення повних розрахунків відповідача з постачальниками та виробниками, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641 при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Суд зазначає, що вказаний пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Суд зазначає, що договором №62/01/20 від 28.01.2020 року саме на відповідача покладено обов'язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленою продавцем за "зеленим" тарифом. Тобто, договір №62/01/20 від 28.01.2020 укладений між позивачем та відповідачем є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов'язання, в тому числі уникнення відповідальності у зв'язку з невиконанням зобов'язання третіми особами перед відповідачем, відтак відсутній причинно - наслідковий зв'язок між діями НЕК «Укренерго» і виконанням своїх зобов'язань відповідачем перед позивачем за договором №62/01/20 від 28.01.2020.
Тож, посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини не приймається судом до уваги, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом".
Таким чином, враховуючи викладене, а також зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про наявність підстав для зменшення суми боргу, через наявність заборгованості з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення у позивача перед Гарантованим покупцем, з огляду на наступне.
Так, постановою НКРЕКП від 24.01.2024 №178 було змінено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (Порядок №641) та затверджено зміни до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №307 (Правила №307).
Пунктом 4 вказаної постанови було зобов'язано оператора системи передачі, суб'єктів господарювання, що здійснювали продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, та операторів систем розподілу забезпечити виконання положень глави 16 Порядку в частині визначення та надання гарантованому покупцю обсягів невідпущеної електричної енергії суб'єктами господарювання, що здійснювали купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом у період з 08 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року, не пізніше 01 березня 2024 року.
При цьому, пунктом 5 вказаної постанови зобов'язано Гарантованого покупця, суб'єктів господарювання, що здійснювали продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, та оператора системи передачі забезпечити виконання положень глави 16 Порядку в частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, що виникли в період з 08 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року, а також розрахунку та погодження вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії не пізніше 01 квітня 2024 року.
Постановою НКРЕКП від 03.04.2024 №652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (надалі - Постанова N332) викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».
Проте, положення вказаної постанови жодним чином не звільняють Підприємство від обов'язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідним договором.
Згідно доводів відповідача, у позивача є заборгованість за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення у загальному розмірі 3 491 156, 98 грн.
Так, аналіз змісту вищезгаданих постанов НКРЕКП у їх сукупності та нерозривності свідчить, що відповідач, будучи учасником ринку, наділений правом зменшити розмір розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом і таке право кореспондується із необхідністю відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, що виникають у балансуючій групі гарантованого покупця, втім реалізація такого права можлива виключно у межах того розрахункового періоду, за яким виявлено несплату відповідних сум позивачем.
Суд звертає увагу відповідача на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині. Також, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останній не був позбавлений права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався.
Тобто, відповідач не вчиняв жодних дій щодо реалізації свого права на зменшення розрахунків на несплачену позивачем суму частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця за період травень 2022 - вересень 2022 на суму 3 491 392, 49 грн. чи будь-яку іншу суму, не звертався до позивача із заявою про припинення зобов'язання відповідача з оплати боргу, сторони не відображали відповідні зменшення документально будь-яким чином. Відповідно, відсутні підстави для зменшення суми заборгованості відповідача за Договором №62/01/20 від 28.01.2020 за поставлену електроенергію за «зеленим» тарифом, сума якої визначена в позовній заяві, на суму боргу зі сплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення за період травень 2022 - вересень 2022 р.
За таких обставин, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.
Таким чином, заборгованість Державного підприємства "Гарантований покупець" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" за договором №62/01/20 від 28.01.2020 року становить 13 767 373, 68 грн.
Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 13 767 373, 68 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленої електричної енергії, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №62/01/20 від 28.01.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13 767 373, 68 грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 715 416, 86 грн - інфляційних втрат за загальний період з 16.09.2022 по 30.04.2025 та 825 335, 35 грн - 3 % річних за загальний період з 16.09.2022 по 10.06.2025.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у нарахуванні інфляційних втрат, оскільки згідно розрахунку позивача, зокрема при визначені індексу інфляції за період заборгованості з 21.03.2023 по 30.04.2025 позивачем у період розрахунку було включено січень та лютий місяць 2023, в той же час розмір інфляційних втрат вирахувано вірно.
Також, позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування 3 % річних.
Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3 % річних у розмірі 825 212, 41 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 16.09.2022 по 10.06.2025 (нарахування здійснено окремо за кожний місяць, з урахуванням здійснених відповідачем оплат) та сума інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 715 416, 86 грн за загальний період з 16.09.2022 по 30.04.2025.
Разом з тим, Державне підприємство "Гарантований покупець" у відзиві на позовну заяву просило суд зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат, що заявлені позивачем до стягнення до 1 грн.
Згідно ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Проте, суд зазначає, що 3 % річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому не можуть бути зменшені в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Судом також враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 ЦК України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.
Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.
Отже, на переконання суду, у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС"- задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (вул. Гагаріна, 11, с. Фрузинівка, Іванківський р-н, Київська обл., 07221, ідентифікаційний код - 37734640) 13 767 373 (тринадцять мільйонів сімсот шістдесят сім тисяч триста сімдесят три) грн 68 коп. - основного боргу, 825 212 (вісімсот двадцять п'ять тисяч двісті дванадцять) грн 41 коп.- 3 % річних, 715 416 (сімсот п'ятнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн 86 коп. - інфляційних втрат та 183 696 (сто вісімдесят три тисячі шістсот дев'яносто шість) грн 04 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 01.12.2025.
Суддя Щербаков С.О.