ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2025Справа № 910/11376/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (вул.Велика Кільцева, буд.60-А, с.Софіївська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08131; ідентифікаційний код 35429675)
до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (вул.Глибочицька, буд.44, м.Київ, 04050; ідентифікаційний код 24175269)
про стягнення 12 347,99 грн
без виклику представників сторін,
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення 12 347,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неповною виплатою відповідачем страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
26.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він правильно визначив суму страхового відшкодування, що підлягала виплаті.
03.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу; позивачем було надано акт виконаних робіт, який підтверджує фактичні реальні витрати понесені на проведення відновлювального ремонту, і саме зазначений в акті розмір матеріального збитку за виключенням франшизи та коефіцієнта фізичного зносу позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.05.2025 о 19 год. 10 хв. по вул.Січових Стрільців, 84 у м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 761/19976/25 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі страхового полісу АС-021646 страхування наземного транспорту від 13.03.2025.
19.05.2025 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно з наявним у матеріалах справи рахунком ремонтної організації (Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада») № ВДиС-0025805 від 13.05.2025, вартість ремонту автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 407 135,18 грн.
На підставі страхового акту № 22438 від 22.05.2025, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 407 135,18 грн, позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 407 135,18 грн, які було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада»), що підтверджується платіжною інструкцією № 6833 від 23.05.2025.
Відповідно до Звіту № 25/05004, складеного 25.05.2025 суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Горобцем Ю.М., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 397 700,05 грн, а значення коефіцієнту фізичного зносу визначено в розмірі 0,1560, оскільки автомобіль мав сліди відновлювального ремонту.
З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 225875570 та страхового полісу (договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності) № 202412067928 від 27.12.2024, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 407 135,18 грн (вих. № 15/04/8/2/0769-25 від 28.05.2025).
27.06.2025 було здійснено відновлювальний ремонт автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що свідчить акт виконання робіт № ВДиСА-051373 від 27.06.2025 на суму 407 135,18 грн.
Листом № 250001325765-1 від 08.07.2025 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 358 622,27 грн.
Листом № 15/04/8/2/1057-25 від 21.07.2025 позивач просив відповідача доплатити страхове відшкодування в розмірі 12 347,99 грн, у чому відповідач відмовив листом № 250001325765-4 від 29.07.2025.
З огляду на те, що відповідач не повністю виплатив позивачу страхове відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 12 347,99 грн страхового відшкодування.
Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що він вважає правильним здійснений ним розрахунок суми страхового відшкодування виходячи із відомостей, зазначених у звіті № 25/05004, а тому підстав для доплати страхового відшкодування відповідач не вбачає.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
За визначенням, наведеним у пункті 69 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Згідно з частинами 4, 5 статті 89 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: 1) життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; 2) майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати; 3) відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (пункт 50 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування»).
Судом встановлено виконання позивачем умов страхового полісу АС-021646 страхування наземного транспорту від 13.03.2025 та здійснення виплати, на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 22438 від 22.05.2025 та рахунку № ВДиС-0025805 від 13.05.2025, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 407 135,18 грн, які було перераховано на рахунок ремонтної організації, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції № 6833 від 23.05.2025.
Статтею 108 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Аналогічні положення закріплено в статті 993 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 225875570 та страхового полісу (договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності) № 202412067928 від 27.12.2024 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, визначених вказаними законами та договорами, є відповідач.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відтак, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме пункт 22.1 статті 22 та стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Частина 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Суд вважає, що проведення оцінки розміру завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин; строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Одним із винятків стосовно використання зазначених вимог є випадок, коли складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)) (підпункт «б» пункту 7.39 Методики).
Як встановлено судом, оскільки автомобіль «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , мав сліди відновлювального ремонту, на замовлення позивача 25.05.2025 суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Горобцем Ю.М. було складено звіт № 25/05004 відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 397 700,05 грн, а значення коефіцієнту фізичного зносу визначено в розмірі 0,1560.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18).
Згідно з рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада» № ВДиС-0025805 від 13.05.2025 вартість ремонту автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 407 135,18 грн.
За висновком суду, виплата позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунку ремонтної організації, є правомірною і такий рахунок разом з відповідним платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Натомість здійснення відповідачем розрахунку суми страхового відшкодування на підставі звіту про оцінку за умови виставлення ремонтною організацією рахунку на оплату відновлювального ремонту є необґрунтованим.
Відповідно до рахунку № ВДиС-0025805 від 13.05.2025 вартість запасних частин становить 211 313,54 грн, а вартість ремонтно-відновлювальних робіт та витратних матеріалів складає 195 821,64 грн.
Отже, розмір матеріального збитку з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, вартості ремонтно-відновлювальних робіт та витратних матеріалів в сукупності складає 374 170,27 грн (211 313,54 грн * (1 - 0,1560) + 195 821,64 грн).
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За визначенням, наведеним у пункті 77 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 225875570 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, франшиза - 3 200,00 грн, а відповідно до страхового полісу (договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності) № 202412067928 від 27.12.2024 страхова сума становить 500 000,00 грн.
Оскільки, як свідчать обставини справи, відповідачем було перераховано позивачу 358 622,27 грн страхового відшкодування, позовна вимога про стягнення з відповідача доплати у сумі 12 347,99 грн визнається судом обґрунтованою.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в розмірі 12 347,99 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (вул.Глибочицька, буд.44, м.Київ, 04050; ідентифікаційний код 24175269) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (вул.Велика Кільцева, буд.60-А, с.Софіївська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08131; ідентифікаційний код 35429675) страхове відшкодування в розмірі 12 347 (дванадцять тисяч триста сорок сім) грн 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.12.2025.
Суддя Т.П. Капцова