ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487
про відкриття провадження у справі про банкрутство
19.11.2025 Справа № 910/11182/25
За заявами 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 Г, ідентифікаційний номер 00032129);
2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний номер 00032112);
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Центр" (03022, м. Київ, пров. Леопольда Ященка, 15, корп. 3, ідентифікаційний номер 43079236)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01010, м. Київ, Спортивна площа, 1 а, ідентифікаційний номер 23167814)
за участю Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, ідентифікаційний номер 41037901)
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Помічник (за дорученням судді) Голишева У.І.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники учасників:
від заявника-1 - Саковець І.В.,
від заявника-2 - Мельник Д.О.,
від заявника-3 - Ящук Т.О.,
від боржника - Вишневський Є.В.,
від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - Дєдушев І.В.
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" у зв'язку із наявною та непогашеною заборгованістю.
05.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
05.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли доповнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" до клопотання про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
05.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на клопотання боржника про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
08.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" на заперечення ініціюючого кредитора.
09.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на клопотання боржника про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 № 910/11182/25 заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 15.10.2025.
Наразі, 15.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01001, м. Київ, Спортивна площа,1-А, ідентифікаційний номер 23167814) .
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями вказану заяву передана на розгляд судді Яковенко А.В.
Суддею Яковенко А.В. встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 № 910/11182/25 (суддя Мандичев Д.В.) прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 01001, м. Київ, вул. Госпітальна,12 Г, ідентифікаційний номер 00032129) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01010, м. Київ, Спортивна площа,1 а, ідентифікаційний номер 23167814), підготовче засідання суду призначено на 15.10.2025.
Відтак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 (суддя Яковенко А.В.) ухвалено заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01001, м. Київ, Спортивна площа,1-А, ідентифікаційний номер 23167814) та додані до неї документи передати до матеріалів справи № 910/11182/25 за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" для одночасного розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 суддею Мандичевим Д.В. приєднано заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01001, м. Київ, Спортивна площа,1-А, ідентифікаційний номер 23167814) для одночасного розгляду із заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 01001, м. Київ, вул. Госпітальна,12 Г, ідентифікаційний номер 00032129) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01001, м. Київ, Спортивна площа,1-А, ідентифікаційний номер 23167814) у справі 910/11182/25, який відбудеться 15.10.2025. Присвоєно об'єднаній справі №910/11182/25.
03.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Наразі, 29.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Центр" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 29.09.2025, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Центр" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01001, м. Київ, Спортивна площа,1-А, ідентифікаційний номер 23167814) передано судді Мандичеву Д.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Центр" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01001, м. Київ, Спортивна площа,1-А, ідентифікаційний номер 23167814) та додані до неї документи передати до матеріалів справи № 910/11182/25 за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" для одночасного розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 суддею Мандичевим Д.В. приєднано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Центр" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01001, м. Київ, Спортивна площа,1-А, ідентифікаційний номер 23167814) для одночасного розгляду із заявами 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"; 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01001, м. Київ, Спортивна площа,1-А, ідентифікаційний номер 23167814) у справі 910/11182/25, який відбудеться 15.10.2025 Присвоєно об'єднаній справі №910/11182/25.
06.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив боржника на заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відкриття провадження у справі про банкрутство.
06.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив боржника на заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».
14.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
15.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив боржника на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.
15.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на відзив боржника.
У судовому засіданні, що відбулось 15.10.2025, судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.11.2025.
12.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Поліщука А.П. про участь у справі.
14.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
17.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» на заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про відкриття провадження у справі про банкрутство.
19.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» про відкриття провадження у справі про банкрутство.
19.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання боржника про розгляд справи в розумні строки.
У судове засідання, призначене на 19.11.2025, з'явилися повноважні представники кредиторів та боржника.
Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у відповідності до п.2 ч. 1ст. 37, п.1 ч.3 ст. 33-11 Кодексу України з процедур банкрутства у зв'язку з відкритою процедурою превентивної реструктуризації стосовно боржника.
Так, дослідивши подані сторонами пояснення, заперечення та документи, судом встановлено наступне.
25.02.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації в порядку Книги ІІІ Кодексу України з процедур банкрутства. При зверненні до суду зі згаданою заявою, кредиторами у вказаній процедурі Боржником було залучено: АТ «Державний ощадний банк України» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України». З-поміж іншого, до заяви додано проект плану реструктуризації.
Приписами ч. 3 ст. 33-5 КУзПБ передбачено, що ухвала про відкриття процедури превентивної реструктуризації повинна містити відомості про час і місце проведення заключного судового засідання господарського суду, яке має відбутися не раніше двох та не пізніше шести місяців з дня постановлення ухвали про відкриття процедури превентивної реструктуризації.
У разі якщо боржником разом із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації було подано концепцію превентивної реструктуризації, господарський суд в ухвалі про відкриття процедури превентивної реструктуризації визначає строк для підготовки та подання до суду плану превентивної реструктуризації, який не може становити більше двох місяців з дати відкриття процедури превентивної реструктуризації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/2221/25 відкрито процедуру превентивної реструктуризації, встановлено Боржнику строк до 03.05.2025 для подачі до суду плану превентивної реструктуризації, визначено дату проведення заключного судового засідання на 16.06.25. Також вказаною ухвалою застосовано основні заходи захисту боржника: стосовно боржника не може бути відкрито провадження у справі про банкрутство; зупиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій за зобов'язаннями боржника перед залученими кредиторами; будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника (крім розпорядження майном у рамках звичайної господарської діяльності) здійснюються виключно в порядку, передбаченому планом превентивної реструктуризації; збільшення (зменшення) статутного капіталу боржника, вихід учасника з боржника - товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю може здійснюватися виключно в порядку, передбаченому планом превентивної реструктуризації.
Заперечуючи проти прийняття судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, Боржник наголошував суду на тому, що строки дії заходів захисту боржника, уведені ухвалою суду від 03.03.2025 не сплинули, а відтак існує заборона на відкриття провадження у справі про банкрутство останнього.
У відповідності до ст. 33-13 Кодексу України з процедур банкрутства дія заходів захисту боржника (основних та додаткових) припиняється:1) у разі затвердження судом плану превентивної реструктуризації; 2) у разі закриття процедури превентивної реструктуризації; 3) у день завершення граничного строку дії заходів захисту боржника. Дія додаткових заходів захисту боржника, крім підстав, передбачених частиною першою цієї статті, припиняється також у день, визначений в ухвалі господарського суду про застосування додаткових заходів захисту боржника або ухвалі про продовження строку дії додаткових заходів захисту боржника. Граничний строк дії заходів захисту боржника становить шість місяців з дня відкриття процедури превентивної реструктуризації. У день завершення граничного строку дія заходів захисту боржника припиняється автоматично. Продовження строку їх дії судом не допускається. У разі якщо боржник звернувся до господарського суду із заявою про затвердження плану превентивної реструктуризації під час дії заходів захисту боржника:1) дія додаткових заходів захисту боржника продовжується до завершення розгляду судом заяви, але не довше ніж до граничного строку, передбаченого частиною третьою цієї статті; 2) основний захід захисту боржника, передбачений пунктом 1 частини третьої статті 33-11 цього Кодексу, діє до завершення розгляду судом заяви про затвердження плану превентивної реструктуризації.
Як установлено судом, у визначений ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/2221/25 строк, тобто до 03.05.2025, Боржником не подано до суду план превентивної реструктуризації. Натомість, Боржником лише 13.06.2025 сформовано в системі Електронний суд клопотання про долучення до матеріалів справи плану превентивної реструктуризації.
У відповідності до змісту ч. 1 ст. 33-21 КУзПБ, Боржник зобов'язаний подати до господарського суду заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації не пізніше ніж за сім календарних днів до дати заключного засідання господарського суду.
Положеннями ч. 7 ст. 33-15 КУзПБ передбачено, що у разі якщо за сім календарних днів до дати заключного засідання господарського суду план превентивної реструктуризації не схвалено та у боржника є обґрунтовані підстави вважати, що план буде схвалено зборами кредиторів, боржник має право звернутися до господарського суду з клопотанням про відкладення заключного засідання.
Клопотання про відкладення заключного засідання повинно містити інформацію про хід процедури превентивної реструктуризації, стан переговорів, проведених із залученими кредиторами щодо плану превентивної реструктуризації, заходи, вжиті для розроблення та перспективи схвалення плану превентивної реструктуризації, а також обґрунтування, що відкладення заключного засідання не призведе до додаткового обмеження прав та інтересів кредиторів та/або третіх осіб. Господарський суд, враховуючи обставини та складність процедури, може відкласти заключне засідання з граничним строком не більше 12 місяців з дати відкриття процедури превентивної реструктуризації.
Як вже зазначалося вище, ухвалою суду від 03.03.2025 у цій справі, заключне засідання у справі було призначено на 16.06.2025 року.
Отже, з огляду на зміст ухвали суду від 03.03.2025, а також положення ч. 3 ст. 33-5, ч. 7 ст. 33-15, ч. 1 ст. 33-21, ч.1 ст. 33-23 КУзПБ, Боржник у строк не пізніше ніж до 10 червня 2025 року (7 календарних днів до дати заключного засідання, яке було призначене на 16.06.2025) зобов'язаний був подати до суду заяву про затвердження плану реструктуризації або клопотання про відкладення заключного засідання. Клопотання про долучення до матеріалів справи плану превентивної реструктуризації та клопотання про відкладення заключного засідання подано 13.06.2025 року, тобто поза строками, визначеними Кодексом України з процедур банкрутства.
28 липня 2025 року Боржник звернувся до суду з заявою про закриття процедури превентивної реструктуризації на підставі п. 6 ч.2 ст. 33-27 КУзПБ.
01.09.2025 року Боржник звертається до Господарського суду міста Києва із заявою про залишення без розгляду заяви про закриття процедури превентивної реструктуризації.
Так, 02.09.2025 року Боржником в системі Електронний суд сформовано заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації в порядку визначеному ст. 33-23 КУзПБ (Крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації).
Положеннями частини 1 ст. 33-23 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у разі якщо план превентивної реструктуризації не схвалено відповідно до частини восьмої ст. 33-20 цього Кодексу, боржник має право подати до господарського суду заяву про крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації. Заява подається боржником та розглядається господарським судом у порядку, визначеному статтями 33-21 та 33-22 цього кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.
Варто зазначити, що заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації (крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації) також подано суду поза межами строків, встановлених ст. 33-21 Кодексу, оскільки відповідну заяву про крос-класове затвердження плану реструктуризації боржник повинен був подати суду до 10.06.2025 року, тобто за сім днів до заключного засідання.
Окрім цього, приписами п. 1 ч.2 ст. 33-21 КУзПБ передбачено, що до заяви про затвердження плану превентивної реструктуризації додаються план превентивної реструктуризації, схвалений зборами кредиторів, та протокол зборів кредиторів, на яких схвалено план.
У відповідності до ч.2 ст. 33-23 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд постановляє ухвалу про затвердження плану превентивної реструктуризації, за умови якщо:1) відсутні підстави для відмови у затвердженні плану превентивної реструктуризації, передбачені частинами першою та п'ятою статті 33-22 цього Кодексу;2) план превентивної реструктуризації було схвалено на зборах кредиторів:а) більшістю класів залучених кредиторів, за умови що одним із цих класів є клас забезпечених кредиторів або якщо ця умова не виконується;б) хоча б одним із класів залучених кредиторів з правом голосу, крім класу засновників (учасників, акціонерів) боржника або іншого класу, який у разі відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та визнання боржника банкрутом або у разі відхилення судом плану превентивної реструктуризації та закриття процедури превентивної реструктуризації не отримає жодного погашення своїх грошових вимог;3) класи залучених кредиторів з правом голосу, які проголосували проти схвалення плану превентивної реструктуризації, перебувають в умовах не гірших, ніж класи залучених кредиторів того самого рангу, та в більш сприятливих умовах, ніж молодші класи залучених кредиторів;4) жоден клас у результаті виконання плану превентивної реструктуризації не отримає більше, ніж розмір вимог, включених до плану превентивної реструктуризації.
Згідно з ч. 1 ст. 33-22 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану превентивної реструктуризації, якщо: проведення зборів кредиторів та схвалення плану превентивної реструктуризації відбулися з порушенням вимог, передбачених статтею 33-20 цього Кодексу.
Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", яке є залученим кредитором у справі №910/2221/25, подано суду заперечення щодо клопотання боржника про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та зазначено, що будь-який план превентивної реструктуризації не виносився у визначеному законом порядку на розгляд зборів кредиторів, оскільки засідання зборів кредиторів, порядком денного якого б було схвалення плану у порядку визначеному КУзПБ не скликалося та не відбувалося.
Процесуальна поведінка Боржника, а також обставини подання заяви про кросс-класове затвердження плану превентивної реструктуризації 02.09.2025 (в останній день дії заходів захисту боржника) свідчать про те, що метою цих дій є створення штучних передумов для продовження дії заходів захисту боржника у вигляді заборони ініціювання провадження у справі про банкрутство.
Отже, виходячи з вищевикладеного, зважаючи на встановлення судом пропуску строків боржником на подання до суду заяви про затвердження плану реструктуризації/заяви про кросс-класове затвердження плану превентивної реструктуризації, а також подання таких планів без жодного схвалення їх зборами кредиторів (АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк») та, які завідомо не можуть бути затверджені судом в силу норм статтей 33-22, 33-23 Кодексу України з процедур банкрутства, суд приходить до висновку що граничний строк дії заходів захисту боржника припинився автоматично 03.09.2025 в силу закону, а відтак, відсутні будь-які обмеження щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Три О».
Суд зауважує, що учасники судового провадження зобов'язані добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Даний обов'язок закріплений у пункті 11 частини 3 статті 2 ГПК України та відображений у практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
У рішеннях ЄСПЛ уже сформувалася стала практика щодо порядку здійснення принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами в судовому процесі. Зокрема, у деяких рішеннях ЄСПЛ указує на пряме застосування статті 17 Конвенції у таких випадках: якщо заявник, по суті, прагне використати основне положення Конвенції як основу для права здійснювати будь-яку дію або будь-яку діяльність, спрямовану на знищення будь-яких прав і свобод, закріплених у Конвенції, Суд застосовує статтю 17 і відхиляє подану скаргу як несумісну ratione materiae з положеннями Конвенції відповідно до п.п. 3 і 4 ст. 35; Суд може застосувати статтю 17 за власною ініціативою та оголосити заяву неприйнятною de plano (рішення у справах «Norwood v. the United Kingdom», заява № 23131/03 [54]; «Belkacem v. Belgique», заява № 34367/14, п. п. 33-36 [55]; «Witzsch v. Germany» (№ 2), заява № 7485/03 [56]; «Roj TV A/S v. Denmark», заява № 24683/14, п. 30).
Натомість, як слідує з наведених судом вище обставин, процесуальні дії ТОВ «Три О» направлені фактично на штучне затягування розгляду справи №910/2221/25, відкритої за заявою Боржника про відкриття процедури превентивної реструктуризації, подаючи поза встановленими процесуальними строками після 03.05.2025 спочатку план превентивної реструктуризації (13.06.2025), потім заяву про закриття процедури превентивної реструктуризації (28.07.2025), заяву про залишення без розгляду заяви про закриття процедури превентивної реструктуризації (01.09.2025), заяву про крос-класове затвердження плану реструктуризації (02.09.2025).
Окремо слід звернути увагу, що 01.09.2025 АТ «Ощадбанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття провадження у справі №910/10862/25 про банкрутство ТОВ «Три О».
Одночасно, 01.09.2025 Боржник звернувся до суду в справі №910/2221/25 із заявою, в якій просить суд залишити без розгляду подану 28.07.2025 заяву про закриття процедури превентивної реструктуризації, оскільки Боржник вважає за доцільним продовжити провадження у процедурі превентивної реструктуризації.
Надалі, 02.09.2025 Боржник звернувся до суду з заявою про кросс-класове затвердження плану превентивної реструктуризації у справі №910/2221/25, та поряд із цим у справі №910/10862/25 подає заяву про відмову в прийнятті заяви АТ «Ощадбанк» про відкриття провадження у справі про банкрутство через подану до суду заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації та дію основних заходів захисту боржника в силу приписів ст. 33-13 КУзПБ.
Із конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
Зловживання правом - це спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17.
На переконання суду поза розумним сумнівом такі процесуальні дії Боржника свідчать про намір штучного продовження дії заходів захисту боржника в справі №910/2221/25 у вигляді заборони ініціювання провадження у справі про банкрутство, зловживаючи процесуальними правами, що спрямовано на свідоме невиправдане затягування судового процесу в справі №910/2221/25 та порушення прав інших учасників цього процесу, а саме кредиторів.
Слід зазначити, що кредитори Боржника - АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк», упродовж розгляду справи №910/2221/25 не схвалюють поданий ТОВ «Три О» план превентивної реструктуризації, в якому останні визначені Боржником в якості кредиторів при зверненні до суду в справі №910/2221/25 з заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації в порядку Книги ІІІ Кодексу України з процедур банкрутства.
Навпаки, АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк» намагаються реалізувати своє право на звернення до суду шляхом застосування інституту банкрутства до ТОВ «Три О», про що свідчить подання АТ «Ощадбанк» 01.09.2025 заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у справі №910/10862/25, та в подальшому даної заяви від 04.09.2025 у справі № 910/11182/25.
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що кредитори Боржника - АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк» належать до категорії державних банків України, на які державою покладені функції забезпечити стабільність фінансової системи, виконувати соціальні функції, надавати послуги населенню та бізнесу, а також реалізовувати державну політику, відіграючи ключову роль у виплатах соціальних допомог та пенсій тощо.
Отже, за відсутності волевиявлення кредиторів на схвалення запропонованого Боржником плану превентивної реструктуризації в справі №910/2221/25, Боржник спочатку просить суд закрити відповідну процедуру, а потім залишає відповідну заяву без розгляду та подає в останній день дії заходів захисту боржника заяву про кросс-класове затвердження плану превентивної реструктуризації, зважаючи що АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Три О».
Наведені в сукупності обставини дають підстави вважати недобросовісною процесуальну поведінку ТОВ «Три О», направлену на штучне створення процесуальних перешкод у реалізації кредиторами права скористатися правовим механізмом банкрутства.
З огляду на викладене вище, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» про відмову в прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з приписами ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1 Кодексу під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Згідно п.2 ч.1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Розглянувши у підготовчому засіданні подані документи та дослідивши докази, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» зареєстровано за адресою: 01001, м. Київ, Спортивна площа, буд.1А, ідентифікаційний код 23167814.
За твердженнями Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" у Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» наявна заборгованість у розмірі 12 004 451 619,60 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
На підтвердження своїх посилань, звертаючись до суду про ініціювання процедури банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» заявником подано до суду у копіях наступні докази: Консорціумний кредитний договір № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №1 від 21.06.2006 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №2 від 07.08.2006 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №3 від 03.11.2006 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №4 від 28.11.2006 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №5 від 19.01.2007 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №6 від 03.10.2007 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №7 від 30.11.2007 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №8 від 24.12.2007 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №9 від 17.03.2008 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №10 від 20.03.2008 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №11 від 25.06.2008 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.20064 додаткова угода №12 від 25.07.2008 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №13 від 26.09.2008 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №14 від 26.09.2009 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №15 від 30.01.2009 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №16 від 17.02.2009 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №17 від 24.04.2009 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №18 від 26.05.2009 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №19 від 26.06.2009. до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №20 від 24.07.2009 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №21 від 30.07.2009. до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №22 від 26.08.2009. до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №23 від 13.10.2009. до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №24 від 23.10.2009. до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №25 від 24.12.2009 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №26 від 26.01.2010 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода № 27 від 05.02.2010. до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №28 від 25.03.2010. до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №29 від 25.05.2010 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №30 від 11.06.2010 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №31 від 30.07.2010 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №32 від 31.08.2010. до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода № 33 від 26.05.2010 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №34 від 31.05.2011 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №35 від 26.05.2011 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №36 від 15.07.2011. до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №37 від 02.08.2011 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №38 від 30.08.2011 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №39 від 06.10.2011 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №40 від 11.11.2011 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №41 від 29.11.2011 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №42 від 27.11.2011 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №43 від 17.01.2012 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №44 від 06.03.2012 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №45 від 29.05.2012 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №46 від 26.04.2012 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №47 від 25.12.2012 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №48 від 22.06.2012 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №49 від 31.08.2012 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №50 від 26.10.2012 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №51 від 30.11.2012 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №52 від 28.01.2013 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №53 від 25.03.2013 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №54 від 25.04.2013 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №55 від 25.04.2013 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №56 від 24.10.2013 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №57 від 26.02.2014 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №58 від 26.02.2014 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №59 від 17.10.2014 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №60 від 30.04.2015 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №61 від 22.02.2016 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №62 від 31.03.2016 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №63 від 31.03.2017. до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №64 від 23.11.2017 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №65 від 29.12.2017 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода №66 від 30.03.2018 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; додаткова угода № 67 від 09.09.2020 до Консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006; План реструктуризації у процедурі фінансової реструктуризації грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ О" за участі Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", датований 26.08.2020; Договір про внесення змін № 1 до Плану реструктуризації у процедурі фінансової реструктуризації грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ О" за участі Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 26 серпня 2020 року від 09 вересня 2020 року; розрахунок заборгованості ТОВ «ТРИ О» перед АТ «Ощадбанк» за Консорціумним кредитним договором № 129/31/1-2 від 09.06.2006; виписки по рахункам обліку заборгованості ТОВ «ТРИ О» за Консорціумним кредитним договором № 129/31/1-2 від 09.06.2006; вимога від 14.02.2025 № 55/2-08/19192/2025 про відкликання кредиту та дострокове виконання зобов'язань за Консорціумним кредитним договором №129/31/1-2 від 09.06.2006, докази направлення ТОВ «ТРИ О» вимоги від 14.02.2025 № 55/2-08/19192/2025 про відкликання кредиту та дострокове виконання зобов'язань за Консорціумним кредитним договором №129/31/1-2 від 09.06.2006; лист ТОВ «ТРИ О» від 13.06.2025 № 423; План превентивної реструктуризації ТОВ «ТРИ О» (редакція від 10.06.2025); лист ТОВ «ТРИ О» від 17.06.2025 № 435.
За наслідками дослідження описаних документів судом встановлено наступне.
09.06.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в подальшому перейменовано в Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі по тексту - АТ «Ощадбанк», Банк-Координатор, Банк), Відкритим акціонерним товариством Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», в подальшому перейменовано в Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі - АТ «Укрексімбанк», Банк-Учасник, надалі по тексту разом - Банки-Учасники, Банки), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Три О» (надалі по тексту ТОВ «ТРИ О», Позичальник, Боржник) укладено Консорціумний кредитний договір № 129/31/1-2, що діє зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами №1 від 21.06.2006, №2 від 07.08.2006, №3 від 03.11.2006, №4 від 28.11.2006, №5 від 19.01.2007, №6 від 03.10.2007, №7 від 30.11.2007, №8 від 24.12.2007, №9 від 17.03.2008, №10 від 20.03.2008, №11 від 25.06.2008, №12 від 25.07.2008, №13 від 26.09.2008, №14 від 26.09.2008, №15 від 30.01.2009, №16 від 17.02.2009, №17 від 24.04.2009, №18 від 26.05.2009, №19 від 26.06.2009, №20 від 24.07.2009, №21 від 30.07.2009, №22 від 26.08.2009, №23 від 13.10.2009, №24 від 23.10.2009, №25 від 24.12.2009, №26 від 26.01.2010, № 27 від 05.02.2010, №28 від 25.03.2010, №29 від 25.05.2010, №30 від 11.06.2010, №31 від 30.07.2010, №32 від 31.08.2010, № 33 від 26.05.2011, №34 від 31.05.2011, №35 від 26.05.2011, №36 від 15.07.2011, №37 від 02.08.2011, №38 від 30.08.2011, №39 від 06.10.2011, №40 від 11.11.2011, №41 від 29.11.2011, №42 від 27.11.2011, №43 від 17.01.2012, №44 від 06.03.2012, №45 від 29.05.2012, №46 від 26.04.2012, №47 від 25.12.2012, №48 від 22.06.2012, №49 від 31.08.2012, №50 від 26.10.2012, №51 від 30.11.2012, №52 від 28.01.2013, №53 від 25.03.2013, №54 від 25.04.2013, №55 від 25.04.2013, №56 від 24.10.2013, №57 від 26.02.2014, №58 від 26.02.2014, №59 від 17.10.2014, №60 від 30.04.2015, №61 від 22.02.2016, №62 від 31.03.2016, №63 від 31.03.2017, №64 від 23.11.2017, №65 від 29.12.2017, №66 від 30.03.2018, № 67 від 09.09.2020 (далі - Консорціумний кредитний договір).
Відповідно до п. 1.2 Консорціумного кредитного договору (у редакції додаткової угоди №55 від 25.04.2013) Банки зобов'язалися надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки у формі мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії із Загальним лімітом кредитування в розмірі, еквівалентному 440 990 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування Кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 1.3.1 Консорціумного кредитного договору (у редакції додаткової угоди №55 від 25.04.2013) частину кредитних коштів у формі мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії в гривнях в розмірі, еквівалентному 352 790 000,00 доларів США, надає Банк-Координатор. АТ "Ощадбанк" надає кредитні кошти в межах Ліміту кредитування Банка-Координатора, але не більше показника нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), розрахованого для АТ "Ощадбанк".
Згідно з п.1.3.2 Консорціумного кредитного договору (у редакції додаткової угоди №48 від 22.06.2012) частину кредитних коштів у формі мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії в доларах США, євро та гривні в розмірі, еквівалентному 88 200 000,00 доларів США надає Банк-Учасник.
Відповідно до п. 1.4 Консорціумного кредитного договору (у редакції додаткової угоди №59 від 17.10.2014) кредит надається у формі мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним строком повернення не пізніше 30.11.2025 (включно). Кредит підлягає поверненню Позичальником кожному із Банків-Учасників консорціуму в Валюті Кредиту (його частини), в якій такий Кредит (його частина) надано кожним із Банків-Учасників консорціуму.
26.08.2020 між Банками, як кредитодавцями, ТОВ "Три О", як боржником, та ТОВ "Компанія "Мобіл Вест", компанією Podemos LLP, компанією Budley Coast Limited, компанією Hetiber Finance Limited, компанією Lavish Ventures Limited, ОСОБА_1 як поручителями та/або майновими поручителями підписано План реструктуризації.
На виконання Плану реструктуризації, 09.09.2020 між Банками та ТОВ "Три О" укладено Додаткову угоду №67, якою внесено зміни до Консорціумного кредитного договору та змінено валюту виконання частини зобов'язання, визначено зобов'язання ТОВ "Три О" перед Банками: 1. Погашення Основної суми боргу: 1.1. Перед АТ "Ощадбанк" як Банком-Координатором у розмірі:- - 2 760 427 156,69 гривень; 226 525 141,96 доларів США; 1.2. Перед АТ "Укрексімбанк" як Банком-Учасником у розмірі: 816 593 604,34 гривень;- - - 51 818 341,89 доларів США; 1 118 007,84 євро з остаточним терміном повернення не пізніше 30.09.2039, із погашенням згідно з графіком та на умовах, зазначених у Консорціумному кредитному договорі. 2. Погашення Процентної суми боргу: 2.1. перед АТ "Ощадбанк" як Банком-Координатором у розмірі:- 5 877 502 659,23 гривень; 2.2. перед АТ "Укрексімбанк" як Банком-Учасником у розмірі:- 1 536 851 332,25 гривень; із терміном сплати не пізніше 31.01.2044, із погашенням згідно з графіком та на умовах, зазначених у Консорціумному кредитному договорі. 3. сплачувати проценти за користування кредитними коштами в строки (терміни), передбачені Консорціумним кредитним договором, в розмірі:- процентної ставки 3,65 % річних у гривні, доларах США та євро на умовах, передбачених Консорціумним кредитним договором,- процентної ставки 4,15 % річних у гривні, доларах США та євро на умовах та у випадках, передбачених Консорціумним кредитним договором (далі - Проценти); 4. сплачувати комісійні винагороди в строки та на умовах, зазначених у Консорціумному кредитному договорі; (Основна сума боргу, Процентна сума боргу, проценти за користування кредитними коштами та комісійні винагороди - далі разом - Грошове зобов'язання) 5. сплачувати штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобов'язань за Консорціумним кредитним договором, а також інші платежі, що підлягають сплаті згідно з умовами Консорціумного кредитного договору; 6. відшкодовувати Банкам витрати та збитки в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.8.1 Консорціумного кредитного договору починаючи з 01.08.2020, Позичальник зобов'язаний сплачувати Банкам Проценти, які нараховуються на залишок Основної суми боргу у гривні, доларах США та євро, за фіксованою процентною ставкою 3,65% річних у гривні, доларах США та євро.
Згідно з п. 1.8.2 Консорціумного кредитного договору у разі порушення Позичальником визначеного Планом реструктуризації та (або) цим Договором наступного переліку обов'язків (зобов'язань), а саме:- незабезпечення Позичальником спрямування 100% надходжень від оренди приміщень Комплексу, які включають орендні, адаптаційні платежі, авансові орендні та інші платежі, що визначені договорами оренди/попередніми договорами оренди, на рахунки Позичальника, відкриті в установах Банків;- вжиття Позичальником заходів, спрямованих на відчуження Комплексу або будь-якої його частини, в тому числі на заміну правовстановлювальних документів на Комплекс без попереднього погодження таких дій із Банками;- відчуження Позичальником без попередньої згоди Банків будь-яких належних Позичальнику активів балансовою вартістю понад 1 000 000,00 (один мільйон) гривень (з у рахуванням подальшої індексації за індексом споживчих цін);- здійснення Позичальником без попередньої згоди Банків Капітальних інвестицій, що перевищують розмір капітальних інвестицій, зазначений в Звіті Незалежного експерта для відповідного звітного періоду (року), за винятком випадків, передбачених підпунктом 4.3.28. пункту 4.3. цього Договору, проценти за користування кредитними коштами нараховуватимуться за фіксованою процентною ставкою в розмірі 4,15% річних у гривні, доларах США та євро. Процентна ставка в розмірі, зазначеному в пп. 1.8.2 п. 1.8 Консорціумного кредитного договору (4,15% річних), застосовується, починаючи з першого дня звітного місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось порушення Позичальником відповідного обов'язку (зобов'язання) за цим Договором, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому такий обов'язок (таке зобов'язання) буде виконане/дотримане. Після усунення відповідного порушення, з першого дня наступного місяця застосовується процентна ставка, зазначена в пп. 1.8.1 п. 1.8 Консорціумного кредитного договору (3,65% річних). При цьому, положення пп. 1.8.2 п. 1.8 Консорціумного кредитного договору не вичерпуються одноразовим застосуванням і підлягають застосуванню протягом всього строку дії Консорціумного кредитного договору.
Відповідно до п. 1.9 Консорціумного кредитного договору проценти нараховуються методом факт/360 на фактичну суму заборгованості за кредитом (залишок Основної суми боргу) та за строк користування ним, починаючи з 01.08.2020 та до настання остаточного терміну повернення, зазначеного в пункті 1.2 Консорціумного кредитного договору. При нарахуванні процентів день 01.08.2020 приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.
Згідно з п. 1.9.2 Консорціумного кредитного договору нараховані за період з 01.08.2020 або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця, або по останній день повернення Кредиту (його частини) проценти повинні бути сплачені Позичальником у валюті Кредиту з першого по двадцять шосте число місяця наступного за звітним, а в разі повного дострокового погашення Кредиту - одночасно з погашенням Кредиту. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного Банківського дня після повного погашення кредиту (Основної суми боргу).
Відповідно до пп. 2.8.1 п.2.8 Консорціумного кредитного договору підставою для визначення суми Грошового зобов'язання, комісійних винагород та інших платежів є виписки з рахунків, відкритих у Банках для обліку заборгованості Позичальника за цим Договором.
Відповідно до пп. 2.7.1 п. 2.7 статті 2 Консорціумного кредитного договору Банк Координатор та/або Банк-Учасник, за умови взаємного попереднього письмового погодження, мають право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання або обставини, визначені в цьому підпункті 2.7.1 пункту 2.7. цього Договору, вимагати дострокового погашення Основної суми боргу та Процентної суми боргу, а також сплати суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за Консорціумним кредитним договором, у тому числі, але не виключно, якщо:- було допущено прострочення виконання Позичальником, Поручителями будь яких передбачених Консорціумним кредитним договором та/або відповідними договорами поруки грошових зобов'язань, крім сплати неустойки (штрафів, пені), більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів, за винятком випадків, коли прострочення спричинено дією Форс-мажору.
Згідно з абз. 2 пп.2.7.2 п.2.7 статті 2 Консорціумного кредитного договору Позичальник зобов'язаний не пізніше ніж на 35-ий (Тридцять п'ятий) календарний день від дати направлення Банком-Координатором та/або Банком-Учасником зазначеної вище вимоги здійснити повне погашення заборгованості за Консорціумним кредитним договором (в тому числі погасити Основну суму боргу, погасити Процентну суму боргу та сплатити Проценти за користування кредитними коштами, а також інші платежі , що підлягають сплаті Позичальником на користь Банків-учасників відповідно до умов цього Консорціумного кредитного договору).
14.02.2025 АТ "Ощадбанк" та АТ "Укрексімбанк" направили ТОВ "Три О" вимогу № 55/2 08/19192/2025 про відкликання кредиту за Консорціумним кредитним договором, в якій Банки вимагали від Боржника в строк не пізніше ніж 35-ий календарний день від дати направлення вимоги погасити всю заборгованість за кредитом (як строкову, так і прострочену) шляхом перерахування за банківськими реквізитами АТ "Ощадбанк" всієї суми заборгованості (у відповідних валютах) перед АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк» у загальному розмірі 11 401 882 297,51 грн. , 301 251 796,54 доларів США, 1 258 571,84 євро, з яких: 8 955 393 372,36 грн. та 245 492 074,48 доларів США - загальної заборгованість перед АТ «Ощадбанк».
Однак, у межах вказаного 35-денного строку та в подальшому вимога Банків про дострокове повернення кредиту Боржником не була виконана, а заборгованість ТОВ "Три О" перед АТ "Ощадбанк" та АТ "Укрексімбанк" не була погашена.
Таким чином, оскільки Банк скористався правом на відкликання кредиту та вимоги дострокового виконання зобов'язань за Консорціумним кредитним договором, що передбачене ч. 2. ст. 1050 ЦК України та пп.2.7.1 п.2.7 статі 2 Консорціумного кредитного договору, то термін остаточного повернення кредиту (Основної суми боргу) та виконання інших зобов'язань за Консорціумним кредитним договором вважається таким, що настав 21.03.2025.
Отже, за доводами ініціюючого кредитора станом на 26.08.2025 загальний розмір заборгованості ТОВ «Три О» перед АТ «Ощадбанк» за Консорціумним кредитним договором становить: 4 727 775 305,12 грн. та 246 758 531,82 доларів США, з яких: а) 2 728 588 046,86 грн. та 224 206 854,72 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту; б) 1 998 749 122,90 грн. та 22 547 148, 12 доларів США - прострочена заборгованість по процентах; в) 100 000,00 грн. - заборгованість по простроченій комісії за супроводження кредиту згідно з п.1.11.1 Консорціумного кредитного договору; г) 61 689,18 грн. та 4 528,98 доларів США - заборгованість по відсотках річних відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 6.3 Консорціумного кредитного договору, з яких: 18 470,91 грн. та 980,21 доларів США - заборгованість по 4,15% річних за несвоєчасну сплату кредиту; 43 218,27 грн. та 3 548,78 доларів США - заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів; д) 276 446,19 грн. - заборгованість за інфляційними втратами відповідно до ст. 625 ЦК України, з яких: 72 108,70 грн. - заборгованість за інфляційними втратами за несвоєчасну сплату кредиту; 204 337,48 грн. - заборгованість за інфляційними втратами за несвоєчасну сплату процентів.
Водночас, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" заявив вимоги на суму 12 004 451 619,60 грн., які визнані боржником у Плані превентивної реструктуризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» від 10.06.2025, та складаються з вимог по простроченій заборгованості по кредиту (Основній сумі боргу): 2 728 588 046,86 грн. та 224 206 854,72 доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 04.09.2025 (дату подання даної заяви) становить 9 275 863 572,79 грн.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити проценти за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, у зв'язку з простроченням ТОВ «Три О» погашення відповідної частини заборгованості за встановленими договором графіками погашення, АТ «Ощадбанк» скористався правом на відкликання кредиту та звернувся з вимогою від 14.02.2025 № 55/2 08/19192/2025 щодо дострокового виконання зобов'язань за Консорціумним кредитним договором №129/31/1-2 від 09.06.2006 згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України та пп.2.7.1 п.2.7 статі 2 Консорціумного кредитного договору.
Відтак, термін остаточного повернення кредиту за Консорціумним кредитним договором №129/31/1-2 від 09.06.2006 вважається таким, що настав 21.03.2025.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 в справі № 910/10254/18, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
На підтвердження наявності заборгованості ТОВ «Три О» за Консорціумним кредитним договором №129/31/1-2 від 09.06.2006 ініціюючим кредитором надано виписки по рахункам обліку заборгованості за період із 09.06.2006 до 04.08.2025.
Звернувшись із даною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Три О», ініціюючий кредитор АТ «Ощадбанк» заявив вимоги по простроченій заборгованості по кредиту (Основній сумі боргу): 2 728 588 046,86 грн. та 224 206 854,72 доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 04.09.2025 (дату подання даної заяви) становить 9 275 863 572,79 грн., тобто на загальну суму 12 004 451 619,60 грн.
Положеннями статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, частиною 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Дослідивши надані ініціюючим кредитором докази, надані в обґрунтування заявленого боргу, а також перевіривши його детальний розрахунок, суд зазначає, що заборгованість ТОВ «Три О» за Консорціумним кредитним договором №129/31/1-2 від 09.06.2006 складає загалом 12 004 451 619,60 грн. боргу за тілом кредиту (2 728 588 046,86 грн. та 224 206 854,72 доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 04.09.2025 (дату подання даної заяви) становить 9 275 863 572,79 грн.), є доведеною належними та допустимими доказами і не спростована боржником.
Також суд приймає до уваги, що боржник у відзиві не заперечував проти розміру заборгованості, власного розрахунку боргу не надавав.
Разом із цим, у відзиві на заяву ініціюючого кредитора ТОВ «Три О» наголосило, що між сторонами наявний спір про право, що вирішується в позовному провадженні в межах справ №910/10837/25 та №910/10679/25, у зв'язку з чим вимоги АТ «Ощадбанк» не є безспірними.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ, згідно якої: - перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом (абзац 1 частини першої); - у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи (частина друга); - якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість (частина третя); - за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п'ята); - господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста).
Однією з обов'язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Наведені правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 24.11.2021 у справі №910/16246/18.
Також Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20 зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Досліджуючи хронологію обставин та фактів, що передували зверненню АТ «Ощадбанк» із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Три О», судом установлено наступне.
25.02.2025 ТОВ «Три О» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації зобов'язань перед АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України», які виникли на підставі Кредитного договору, в порядку Книги ІІІ Кодексу України з процедур банкрутства. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/2221/25 відкрито процедуру превентивної реструктуризації.
13.06.2025 ТОВ «Три О» у рамках справи №910/2221/25 звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про долучення до матеріалів справи оновленого плану процедури превентивної реструктуризації, до якого включено вимоги АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ТОВ «Три О», які виникли на підставі Консорціумного кредитного договору №129/31/1-2 від 09.06.2006 та з урахуванням факту відкликання банками кредиту.
29.08.2025 ТОВ «Три О» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсним Консорціумного кредитного договору №129/31/1-2 від 09.06.2006.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Три О» зазначено, що: 1) відмова АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від Плану реструктуризації в односторонньому порядку; 2) припинення дії Плану реструктуризації в односторонньому порядку; 3) припинення дії Договору про внесення змін № 23 до Іпотечного договору як похідного правочину від Плану реструктуризації; 4) завершення позасудового врегулювання шляхом реалізації Іпотекодержателями права на звернення стягнення на предмет іпотеки, свідчить про повне виконання грошових зобов'язань, що виключає подальше існування та дійсність Консорціумного кредитного договору №129/31/1-2 від 09.06.2006. Отже, ТОВ «Три О» просило визнати недійсним зазначений правочин у зв'язку зі зміною його умов в односторонньому порядку, що суперечить положеннями ст. 651 ЦК України, та що є підставою для визнання недійсним договору відповідно до ст. 203, 215 ЦК України; та в зв'язку з повним його виконанням, що вказує на втрату правових підстав дійсності правочину, що не узгоджується зі ст. 626 ЦК України, та є підставою для визнання недійсним договору відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №910/10837/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/10837/25 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про закриття провадження у справі № 910/10837/25, в зв'язку з відсутністю предмету спору - відмовлено. Клопотання Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" про залишення позову без розгляду задоволено. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" до 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк"; 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору - залишено без розгляду.
Дана ухвала суду мотивована тим, що подання позовної заяви у справі №910/10837/25 є зловживанням процесуальними правами, передбаченим п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Подання численних процесуальних заяв, що за своїм змістом суперечать одна одній є свідчення штучності позову у даній справі та явного зловживання позивачем своїми правами, що суперечить принципам добросовісності, правової визначеності.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі №910/10837/25 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 скасовано. Справу № 910/10837/25 направлено для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Одночасно, 02.09.2025 ТОВ «Три О» в межах справи № 910/2221/25 про превентивну реструктуризацію подано заяву про затвердження Плану превентивної реструктуризації, до якої додано план процедури превентивної реструктуризації, в якому ТОВ «Три О» визнає в повній мірі свої зобов'язання перед АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» за Консорціумним кредитним договором №129/31/1-2 від 09.06.2006, який при цьому в справі №910/10837/25 намагається визнати недійсним. ·
03.09.2025 ТОВ «Три О» в межах справи № 910/10862/25 (за заявою АТ «Ощадбанк» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Три О») подано заперечення проти прийняття цієї зави судом та зазначено: «ТОВ «ТРИ О» звертає увагу Шановного Суду, що грошові вимоги АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» та АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ», які виникли на підставі Консорціумного кредитного договору №129/31/1-1 від 09.06.2006 року включені до Плану превентивної реструктуризації ТОВ «ТРИ О». Також, 02.09.2025 року ТОВ «ТРИ О» було подано до Господарського суду м. Києва, в межах справи №910/2221/25, заяву про затвердження Плану превентивної реструктуризації в порядку ст. 33-23 КУзПБ.».
Також, 26.09.2025 ТОВ «Три О» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненими зобов'язань за Консорціумним кредитним договором №129/31/1-2 від 09.06.2006.
Позовні вимоги в справі №910/10679/25 обґрунтовані тим, що: 1) відмова АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від Плану реструктуризації в односторонньому порядку; 2) припинення дії Плану реструктуризації в односторонньому порядку; 3) припинення дії Договору про внесення змін № 23 до Іпотечного договору як похідного правочину від Плану реструктуризації; 4) завершення позасудового врегулювання шляхом реалізації Іпотекодержателями права на звернення стягнення на предмет іпотеки, свідчить, що будь-які подальші вимоги щодо стягнення залишку заборгованості за Консорціумним кредитним договором № 129/31/1-1 від 09.06.2006 є недійсними, а зобов'язання ТОВ «Три О» перед АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» є припиненими.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі №910/10679/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.10.2025.
Отже, із наведеного вище вбачається, що ТОВ «Три О» після звернення 25.02.2025 до суду з заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації зобов'язань перед АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» поклало в основу оновленого плану процедури превентивної реструктуризації від 10.06.2025 вимоги АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» за Консорціумним кредитним договором №129/31/1- 2 від 09.06.2006 у сумі 2 728 588 046,86 грн. та 224 206 854,72 доларів США (основний борг по тілу кредиту) та з урахуванням факту відкликання банками кредиту.
До того ж, у листі № 550 від 29.07.2025 «Про підтвердження готовності до погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором» та в листі № 475 від 02.07.2025 «Про пропозицію заходів превентивної реструктуризації» ТОВ «Три О» визнавало і підтверджувало заборгованість по простроченій основній сумі боргу (кредиту) у розмірі 2 728 588 046,86 грн. та 224 206 854,72 доларів США перед АТ «Ощадбанк».
Разом із цим, у своїх подальших позовних заявах від 29.08.2025 у справі №910/10837/25 та від 26.09.2025 у справі №910/10679/25 ТОВ «Три О» зазначало про недійсність Консорціумного кредитного договору №129/31/1- 2 від 09.06.2006 та одночасно про припинення зобов'язань за ним.
Натомість, обґрунтування пред'явлених позовних вимог ТОВ «Три О» у справах №910/10837/25 (про недійсність договору) та №910/10679/25 (про припинення зобов'язань за договором) є майже ідентичним, що зводиться до відмови АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від Плану реструктуризації в односторонньому порядку; припинення дії Плану реструктуризації в односторонньому порядку; припинення дії Договору про внесення змін № 23 до Іпотечного договору як похідного правочину від Плану реструктуризації; завершення позасудового врегулювання шляхом реалізації Банками, як Іпотекодержателями, права на звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У частинах 1-3, 5 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Проте, визначені ТОВ «Три О» підстави для визнання недійсним Консорціумного кредитного договору №129/31/1- 2 від 09.06.2006 відповідно до ст. 203, 215 ЦК України обґрунтовані зміною його умов в односторонньому порядку, що суперечить положеннями ст. 651 ЦК України, та повним виконанням договору, що за доводами боржника вказує на втрату правових підстав дійсності правочину, що не узгоджується зі ст. 626 ЦК України.
Тобто, наведені боржником обставини не є такими, що мали місце саме в момент вчинення Консорціумного кредитного договору №129/31/1- 2 від 09.06.2006, що є прямо визначеною умовою для можливості визнання правочину недійсним згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України.
У контексті зазначеного, суд вважає за необхідне звернути увагу, що незважаючи на наявність формальних характеристик та дотримання обов'язкових вимог, які є зовнішніми критеріями легітимності позову у процесуальному сенсі як зверненої до суду вимоги, саме мета, як складова матеріального сенсу позову, буде тим критерієм, що розмежовуватиме його дійсний від штучного характери.
Подання завідомо безпідставного позову означає, що позивач завчасно (заздалегідь наперед) усвідомлював безпідставність свого позову та всупереч інтересам правосуддя, а також завдання господарського судочинства, звернувся з таким позовом.
Про цілеспрямований характер зловживання своїми процесуальними правами, а також завчасне усвідомлення безпідставності позову можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать одна одній.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України правовими наслідками визнання правочину недійсним є те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю (частина 1 статті 1057-1 ЦК України).
Відтак, у разі визнання Консорціумного кредитного договору №129/31/1- 2 від 09.06.2006 недійсним, ТОВ «Три О» зобов'язано повернути кредитодавцям АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» все одержане на його виконання, а саме кредитні кошти.
За наведених обставин, оскільки в межах даної заяви вимоги ініціюючого кредитора складаються лише з суми основного боргу за тілом кредиту, що підтверджена випискою з рахунку боржника та визнана самим боржником у Плані реструктуризації від 10.06.2025, розгляд справи №910/10837/25 про визнання недійсним зазначеного кредитного договору не зумовлює в даному випадку наявність спору про право.
Так, зазначаючи в справі №910/10837/25 про недійсність Консорціумного кредитного договору №129/31/1- 2 від 09.06.2006, що у випадку визнання його недійсним не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, ТОВ «Три О» майже за однакових підстав просить у межах справи №910/10679/25 визнати припиненими зобов'язання за цим правочином.
Разом із цим, припинення зобов'язання передбачає подальшу відсутність у майбутньому за таким зобов'язанням прав та обов'язків сторін один перед одним. Підстави припинення зобов'язань наведені в главі 50 ЦК України.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина 2 статті 598 ЦК України).
Із наведеного слідує, що за однакових у своїй більшості підстав ТОВ «Три О» у справах №910/10837/25, №910/10679/25 фактично пред'явило позовні вимоги, що суперечать одна одній за своїм юридичним змістом, оскільки визнання Консорціумного кредитного договору №129/31/1- 2 від 09.06.2006 недійсним виключає можливість визнання припиненими зобов'язань за цим договором.
Отже, ТОВ «Три О» в ініційованих ним спорах оспорюється чинність Консорціумного кредитного договору №129/31/1- 2 від 09.06.2006, одночасно з чим боржником в інших судових провадженнях визнається наявність за таким правочином невиконаних кредитних зобов'язань, зокрема, з повернення на користь АТ «Ощадбанк» тіла кредиту в сумі 2 728 588 046,86 грн. та 224 206 854,72 доларів США, що включені боржником до Плану реструктуризації, наявність спору із затвердження якого складає основу заперечень проти відкриття провадження у справі про банкрутство, як у справі № 910/10862/25, так і в даній справі № 910/11182/25.
При цьому, судом прийнято до уваги, що позовна заява від 29.08.2025 у справі №910/10837/25 подана ТОВ «Три О» до суду за декілька днів до звернення АТ «Ощадбанк» із заявою від 01.09.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Три О» у межах справи № 910/10862/25 (заяву в електронному суді банком було сформовано 29.08.2025), та позовна заява від 26.09.2025 у справі №910/10679/25 - до подання 04.09.2025 АТ «Ощадбанк» заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Три О» у межах справи № 910/11182/25.
У постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, висловлено правову позицію про те, що заперечення (обґрунтовані) боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тобто, необхідною умовою для можливості визнання наявності спору про право є безумовна обґрунтованість змісту заперечень боржника проти при оспоренні боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора.
Натомість, вищеописані дії боржника ТОВ «Три О» є суперечливими, непослідовними та недобросовісними, відтак заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді подання позовів у справах №910/10837/25 та №910/10679/25 не можуть вважатися обґрунтованими та свідчити про наявність спору про право.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) виходить з римської максими - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.05.2021у справі № 461/9578/15-ц, від 28.04.2021 р. у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20, від 19.09.2019 у справі № 904/3883/18.
Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» (KARABET AND OTHERS v. UKRAINE), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276). Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Вагомого значення добросовісності поведінки учасників справи надає також і Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, п. 46; рішення у справі «Фрессо і Руар проти Франції» від 21 січня 1999 року, заява № 29183/95, п. 55; рішення у справі «Карабет та інші проти України» від 17 січня 2013 року, заяви №№ 38906/07 і 52025/07, п. 276).
Щодо заперечень боржника з приводу наявності спору про право внаслідок перебування на розгляді в суді справи № 910/2221/25 за заявою ТОВ «Три О» про відкриття процедури превентивної реструктуризації, суд зауважує наступне.
Приписами частини 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Тобто, законодавцем передбачена така підстава відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство у разі наявності невирішеного чи неврегульованого цивільного спору між сторонами.
ТОВ «Три О» не зазначив про наявність яких саме суперечностей між суб'єктами цивільного права, які виникли за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребують врегулювання самими сторонами або вирішення судом, існує спір про право в даній конкретній справі, що мало б наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Натомість ТОВ «Три О» припускається помилкових висновків, ототожнюючи сам факт наявності спору з процесуальних питань, якому була надана оцінка вище, із спором щодо цивільних правовідносин.
Також боржник вказував, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Три О» є ОСОБА_1 , опосередкований вплив якого на боржника складає 27,07 % через засновників ТОВ «Три О» - БАДЛІ КОАСТ ЛІМІТЕД» (18,07 %) та Компанія з обмеженою відповідальністю «ХЕТІБЕР ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД» (9%).
Водночас, на підставі рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12.04.2025 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 12.04.2025 за №231/2025, до ОСОБА_1 застосовано персональні обмежувальні заходи (санкції), зокрема блокування активів та зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.
З огляду на зазначене, активи ТОВ «Три О», на думку Боржника, опосередковано підпадають під режим санкцій, у зв'язку з чим не може бути відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Три О», оскільки режим санкцій унеможливлює реалізацію майна через процедури банкрутства та ліквідацію боржника, так як санкційний режим має пріоритет перед процедурами банкрутства, оскільки він стосується захисту публічного порядку та національної безпеки України. При цьому, Боржник в обґрунтування цих доводів посилається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 17.06.2025 у справі № 909/130/24.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизовано запроваджене раніше тлумачення категорії "подібності правовідносин", за яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно.
Утім, зміст спірних правовідносин та склад учасників у даній справі та в справі № 909/130/24 не є подібним через відмінність фактичних обставин, у зв'язку з чим відповідний правовий висновок до спірних правовідносин не є застосовним.
Так, у межах справи № 909/130/24 судами були встановлені обставини вчинення фізичними особами, до яких застосовані санкції, недобросовісних дій з метою уникнення санкцій та обмежень, встановлених Постановою КМУ від 03.03.2022 № 187 та Законом України "Про санкції", у зв'язку з чим суди дійшли висновку, що ці обставини виключають можливість визнання грошових вимог відповідних суб'єктів до боржника у справі про банкрутство за правилами національного законодавства - КУзПБ.
Натомість, у даній справі боржник намагається довести неможливість відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи, опосередкований вплив на яку здійснює фізична особа, щодо якої застосовано санкції - ОСОБА_1 .
До того ж, із суб'єктного складу сторін слідує, що у справі № 909/130/24 ініціюючими кредиторами виступали пов'язані (прямо чи внаслідок умисно вчинених дій опосередковано) особи з державою-агресором, у той час як у даній справі ініціюючим кредитором є державний АТ «Ощадбанк», 100 % статного капіталу якого належить Державі Україні в особі Кабінету Міністрів України.
Однак, при цьому боржником не доведено жодними належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником боржника, та що активи ТОВ «Три О» є власністю вказаної фізичної особи.
Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).
Як зазначав боржник, останній звертався до АТ «Ощадбанк» із листом від 26.02.2021 № 189, в якому зазначав інформацію про те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Три О», надавав трастову декларацію компанії «БАДЛІ КОАСТ ЛІМІТЕД», свідоцтво компанії «ХЕТІБЕР ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД», свідоцтво компанії «АМОРТІ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД», які датовані 2021 роком.
23.07.2025 Державним реєстратором (приватним нотаріусом) Сперчун О.О. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О", яка полягала у зміні кінцевого бенефіціарного власника (зміні відомостей про кінцевого бенефіціарного власника), зміні структури власності ТОВ "Три О", у результаті чого було включено відомості про ОСОБА_1 як про кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Три О" із зазначенням про здійснення непрямого вирішального впливу (контролю) щодо ТОВ "Три О" через Компанію з обмеженою відповідальністю "Хетібер Файненс Лімітед" із часткою 9%.
Також, 25.07.2025 Державним реєстратором (приватним нотаріусом) Шулік А.О. було проведено чергову державну реєстрацію змін до відомостей щодо ТОВ "Три О", яка полягала у зміні кінцевого бенефіціарного власника (зміні відомостей про кінцевого бенефіціарного власника), зміні структури власності ТОВ "Три О", у зв'язку з чим до відомостей щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Три О" - ОСОБА_1 внесено зміни щодо розміру частки непрямого вирішального впливу (контролю), який здійснює ОСОБА_1 щодо ТОВ "Три О" через Компанію з обмеженою відповідальністю "Хетібер Файненс Лімітед" та відповідну частку збільшено до 27,07 %.
Утім, наказом Міністерства юстиції України від 25.07.2025 № 2064/5 «Про задоволення скарги» задоволено скаргу АТ «Ощадбанк». Визнано вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.07.2025 № 1000701070051049172 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та № 1000707780052049172 «Виправлення помилок (технічне)», проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сперчуном О.О. та від 25.07.2025 № 1000701070053049172 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шулік А.О. щодо ТОВ "Три О".
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Утім, відомості щодо включення безпосередньо боржника ТОВ «Три О» до списку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відсутні.
Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення Ради національної безпеки і оборони України, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин. Дані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23.
За наведених обставин відсутні правові підстави вважати, що санкції, які були застосовані персонально до фізичної особи - ОСОБА_1 , розповсюджуються на ТОВ «Три О», ураховуючи що ні рішенням Ради національної безпеки і оборони України, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачена можливість застосування відповідних персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов'язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санкційних списків, затверджених рішенням Ради національної безпеки і оборони України.
До того ж, рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12.04.2025, введене в дію Указом Президента України від 12.04.2025 за №231/2025, безпосередньо поширюється на осіб, які зазначені у додатках до цього рішення, зокрема, на ОСОБА_1 .
У застосуванні положень Закону України "Про санкції" Верховний Суд також неодноразово висновував, що у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є позивач особою щодо якої Постановою КМУ №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови КМУ (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/4052/22, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23).
Натомість, у межах даної справи ТОВ «Три О» виступає боржником, щодо якого ініційовано процедуру банкрутства, та жодних обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції", чи заборон відповідно до Постанови КМУ №187 щодо виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, до боржника не було встановлено.
Одночасно, судом вважаються необґрунтованими твердження боржника про ймовірність стягнення в дохід держави його активів.
Законом України від 31 жовтня 2019 року №263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, який набув чинності 28 листопада 2019 року.
Активи, щодо яких судом на підставі поданих доказів не встановлено, що вони або грошові кошти, необхідні для їх придбання, були набуті за рахунок законних доходів, є необґрунтованими і підлягають стягненню в дохід держави за рішенням суду в установленому законом порядку (частина друга статті 69 Закону України «Про запобігання корупції»).
Проте, до матеріалів справи відповідного рішення суду щодо визнання необґрунтованими активів ТОВ «Три О» та стягнення їх у дохід держави не надано.
Також, боржник у відзиві на заяву посилався на те, що звернення стягнення на предмети іпотеки здійснено АТ «Ощадбанк» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на підставі заниженої оцінки, а тому обставини набуття права власності на предмет іпотеки та розмір заборгованості потрібно встановлювати в межах окремого спору.
У забезпечення виконання зобов'язань за Консорціумним кредитним договором №129/31/1- 2 від 09.06.2006 укладено Іпотечний договір №166/31/6, зі змінами, посвідчений 03.10.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №кдз-5029, відповідно до якого ТОВ «Три О» передано в іпотеку АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк» торговельно-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В») розташований за адресою: м. Київ, площа Спортивна, будинок 1 а, загальною площею 151 803, 3 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 185393880000 та земельну ділянку площею 1,379 га, розташовану за адресою: м. Київ, площа Спортивна, земельна ділянка 1А, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 14858580000, кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:76:058:0008.
Також, між ТОВ «Три О», як іпотекодавцем, та АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», як іпотекодержателями, укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 31.03.2017 за реєстровим №1547 з відповідними змінами до нього, відповідно до умов якого в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,1133 га, розташовану за адресою: м. Київ, площа Спортивна, земельна ділянка 1А, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 134930280000, кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:76:058:0013.
26.07.2025 приватним нотаріусом Гамаль І.М. проведені реєстраційні дії щодо звернення стягнення на предмети іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а саме: на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80092483 від 26.07.2025 08:51:09 здійснено перереєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 185393880000 з ТОВ «Три О» на АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк»; на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80092419 від 26.07.2025 08:13:28 здійснено перереєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 14858580000 з ТОВ «Три О» на АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк»; на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80092451 від 26.07.2025 08:36:41 здійснено перереєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 134930280000 з ТОВ «Три О» на АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк».
Згідно зі Звітом про оцінку ринкової вартості торговельно-офісного комплексу «Гулівер» разом із земельними ділянками, який виготовлений ТОВ «Делойт і Туш» на замовлення АТ «Ощадбанк», загальна вартість предметів іпотеки станом на дату оцінки 30.06.2025 склала 127 370 000,00 доларів США.
Водночас, боржник зауважив, що оскаржує до Міністерства юстиції України рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни щодо реєстраційних дій звернення стягнення на предмети іпотеки.
Утім, за змістом частини 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Суд звертає увагу, що склад та зміст вимог ініціюючого кредитора в даній справі не стосується безпосередньо правовідносин із реалізацією 26.07.2025 АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк» прав іпотекодержателей шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки в позасудовому порядку.
До того ж, до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Три О» не оскаржувало в судовому порядку набуття, зокрема, АТ «Ощадбанк» права власності на предмети іпотеки, не зверталося з відповідними листами до банку щодо заперечень проти проведеної оцінки тощо.
За поясненнями АТ «Ощадбанк», за рахунок предметів іпотеки було частково погашено заборгованість ТОВ «Три О» по нарахованим процентам за Консорціумним кредитним договором №129/31/1- 2 від 09.06.2006, у той час як основна сума боргу залишилася непогашеною.
Відповідно до статті 534 ЦК України в разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Відтак, погашення заборгованості ТОВ «Три О» за Консорціумним кредитним договором №129/31/1- 2 від 09.06.2006 за рахунок предметів іпотеки здійснювалося в порядку черговості, а саме в рахунок оплати процентів, що не впливає в даному випадку на розмір кредиторських вимог, що складаються лише з суми основного боргу за тілом кредиту.
Судом прийняті до уваги посилання боржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 22.02.2022 у справі №761/36873/18, за якою після завершення позасудового врегулювання подальші вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання є недійсними.
Водночас, у висновку щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 зауважила, що системний аналіз статті 33, частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII, статей 546, 590, 598, 599 ЦК України дає підстави для висновку, що їхнє обмежене тлумачення у вигляді припинення основного зобов'язання внаслідок реалізації прав на один із способів забезпечення виконання зобов'язання за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора, є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов'язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов'язання за рахунок усіх видів забезпечення зобов'язання, узгоджених сторонами. Буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII) можливе виключно в тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов'язання було забезпечене лише одним способом забезпечення, і вказаний спосіб було реалізовано у повному обсязі в позасудовому порядку. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає недійсність наступних вимог кредитора, заявлених не до основного боржника, а щодо виконання боржником основного зобов'язання, що в цьому контексті слід розуміти як недійсність вимог, заявлених до усіх сторін як основного договору, так і забезпечувальних зобов'язань, закріплених в акцесорних договорах. У випадку забезпечення виконання основного зобов'язання двома і більше предметами застави, основне зобов'язання не припиняється після звернення стягнення на всі предмети застави або на будь-який з них на вибір заставодержателя, якщо це не потягло повного задоволення його вимог та не закінчився строк на реалізацію права звернення стягнення на інші забезпечувальні зобов'язання.
Натомість, у межах даної справи наявність непогашеної заборгованості з основного боргу за Консорціумним кредитним договором №129/31/1- 2 від 09.06.2006 не заперечувалася боржником, тобто основне зобов'язання після звернення стягнення на предмети іпотеки не припинилося, АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк» не задовольнили свої вимоги в повному обсязі за рахунок предметів іпотеки.
Ураховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про не доведеність ТОВ «Три О» наявності спору про право, що підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство на підставі частини 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Отже, вищеописаними обставинами справі підтверджується обґрунтованість тверджень АТ «Державний ощадний банк України» про невиконання ТОВ «Три О» грошових зобов'язань у сумі 12 004 451 619,60 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 6 ст. 39 Кодексу суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, або якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
19.11.2025 в підготовчому засіданні судом не було встановлено підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О", перелічених у ч. 6 ст. 39 Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14-ти днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Наразі, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази задоволення боржником у повному обсязі вимог кредитора, які містяться у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зважаючи на викладене, за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви АТ «Державний ощадний банк України» про визнання боржника банкрутом, суд вважає за доцільне її задовольнити у передбачений діючим законодавством спосіб, шляхом відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О».
Згідно з ч. 8 ст. 39 Кодексу питання введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати вирішується господарським судом в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Приписами ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору. В ухвалі про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд пропонує трьом визначеним шляхом автоматизованого відбору арбітражним керуючим подати заяву про участь у справі.
Звертаючись з заявою ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі, заявником подано суду пропозицію про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 113 від 04.02.2013), заяву про участь якого долучено до матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.
Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.
У разі якщо заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не містить пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією або до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не додано заяви цього арбітражного керуючого про участь у справі, або з підстав, визначених частиною третьою статті 28 цього Кодексу, цього арбітражного керуючого не може бути призначено розпорядником майна або керуючим реструктуризацією, або заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подано боржником - юридичною особою, призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією здійснюється господарським судом самостійно з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, у порядку, що діяв до дня введення цього Кодексу в дію, шляхом застосування автоматизованої системи.
Частиною 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрута встановлено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі:
1) які є заінтересованими особами у цій справі;
2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;
3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом;
4) які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів;
6) які є близькими особами боржника - фізичної особи;
7) щодо яких відкрито провадження у справі про неплатоспроможність або з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність минуло менше трьох років;
8) за наявності підстав, визначених статтею 26 цього Кодексу.
Відомостей про те, що арбітражний керуючий Ткачук О.В. здійснював управління боржником або ж є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів, судом не встановлено, не встановлено також обмежень, визначених ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрута, кандидатура арбітражного керуючого не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у вказаній статті.
За таких обставин, суд вирішив призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О» арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 113 від 04.02.2013) з процесуальними наслідками, встановленими Кодексом України з процедур банкрутства.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12-ть місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
У зв'язку з викладеним вище, суд встановлює розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Ткачуку О.В. розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника.
Щодо заяв Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», суд зазначає наступне.
Законодавство України, яке регулює процедури банкрутства, допускає можливість подання до суду декількох заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство одного боржника. Однак, принцип концентрації, про дотримання якого неодноразово вказував Верховний Суд, передбачає наявність лише однієї справи про банкрутство, в межах якої мають вирішуватися як процедурні питання, так і спори за участю боржника.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 39 КУзПБ у разі, якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею.
Приписами частини п'ятої статті 38 КУзПБ визначено, що якщо про відкриття провадження у справі про банкрутство подано декілька заяв від різних заявників і одна з них повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 06.07.2022 у справі № 913/288/21, одночасний розгляд заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство, який передбачений частиною четвертою статті 39 КУзПБ, полягає у тому, що у разі, коли до проведення підготовчого засідання до господарського суду від різних кредиторів надійшло кілька заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо одного і того боржника, господарський суд у підготовчому засіданні розглядає заяву, яка надійшла першою, і лише після встановлення необґрунтованості (необхідності повернення без розгляду) першої заяви розглядає по суті наступні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство
У постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 908/964/21 та від 16.08.2022 у справі № 910/5335/21 викладено правові висновки, за якими:
- днем підготовчого засідання, у розумінні абзацу першого частини четвертої статті 39 КУзПБ, незалежно від кількості судових засідань, у яких воно було проведено та завершено з винесенням відповідної ухвали (частина п'ята статті 39 КУзПБ), є день, на який було призначено проведення (ухвалою про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, частина перша статті 35 КУзПБ) та коли суд відкрив (розпочав) підготовче засідання, однак не день, коли була винесена ухвала за результатами проведення підготовчого засідання;
- подання іншим кредитором (іншими кредиторами) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина п'ята статті 38, частина четверта статті 39 КУзПБ) після відкриття судом підготовчого засідання, під час перерви у цьому засіданні (у разі його проведення не в одному судовому засіданні), однак не до дня, на який воно було призначено, є порушенням процедури та встановленого нею процесуального порядку - строку подання іншим кредитором (іншими кредиторами) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство після прийняття до розгляду судом заяви первісного кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство. З урахуванням визначених статтею 118 ГПК України наслідків пропуску процесуальних строків, порушення строку подання іншим кредитором (іншими кредиторами) відповідної заяви не допускає її розгляд судом та оцінку ним відповідних вимог по суті;
- виходячи із системного аналізу положень статей 35, 37, 38, 39 КУзПБ, якими передбачені можливі наслідки розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідні судові рішення, що ухвалюються за передбачених законом підстав (відмова у прийнятті, повернення, відкликання, залишення без руху, залишення без розгляду заяви, відмова у відкритті провадження за заявою тощо), а також враховуючи положення частини другої статті 118, статті 226 ГПК України, що застосовуються у справі про банкрутство за правилами частини шостої статті 12 ГПК України, суду, який вже приєднав ухвалою до матеріалів справи заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство для розгляду одночасно з іншими заявами (первісною тощо), у підготовчому засіданні належить залишити без розгляду заяву "іншого" кредитора, що подана з порушення процесуального порядку (строку, визначеного абзацом першим частини четвертої статті 39 КУзПБ), на підставі статті 38 КУзПБ, статей 118, 226 ГПК України, які, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькими за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.
Системний аналіз частини п'ятої статті 38, частини четвертої статті 39 КУзПБ свідчить, що умовою розгляду по суті кожної із заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, що надійшли від різних заявників, зі здійсненням дослідження та оцінки обґрунтованості вимог цих кредиторів до боржника, зокрема, і на предмет підтвердження підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у випадках, передбачених Законом, є, насамперед, дотримання порядку розгляду тих заяв, що календарно надійшли пізніше ніж перша із них (яка прийнята судом до розгляду). Дотримання такого порядку є умовою для приєднання відповідних заяв до матеріалів справи.
Отже, господарський суд у підготовчому засіданні розглядає заяву, яка подана першою, і лише після встановлення необґрунтованості (необхідності повернення без розгляду) першої заяви суд розглядає по суті наступні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Інші заяви господарський суд залишає без розгляду (частина четверта статті 34 КУзПБ).
Дотримання такого порядку є умовою для забезпечення судами принципу концентрації у справах про банкрутство, закріпленому в окремих нормах КУзПБ, зокрема, у нормах, які призначені запобігти відкриттю декількох справ про банкрутство одного боржника.
Водночас, відповідно до частини першої статті 37 КУзПБ господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо стосовно боржника відкрито провадження у справі про банкрутство (такі висновки щодо застосування статей 34, 38, 39 КУзПБ - у разі, коли два і більше кредитори подали заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство одного і того ж боржника, узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові від 07.12.2021 у справі № 908/964/21, яка уточнена та правильність якої неодноразово підтверджена у правових позиціях судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що сформульовані в постановах від 06.07.2022 у справі № 913/288/21 та від 26.04.2023 у справі № 904/2154/22).
Правильність хронологічного підходу досліджувалось судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що сформульований в постанові від 26.04.2023 у справі № 904/2154/22 (пункт 2 розділу "Висновки щодо застосування норм права"), відповідно до якого у випадку звернення ініціюючих кредиторів до різних господарських судів із заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство, має розглядатись заява, яка була календарно першою подана до суду (безпосередньо або через пошту чи інші засоби зв'язку), господарським судом за місцезнаходженням боржника, визначеним на підставі відомостей ЄДР на день подання першої заяви.
Крім цього суд зазначає, що аналогічне правило щодо визначення моменту (дати) вчинення процесуальної дії у строк, встановлений законом або судом (статті 113, 114, 116 ГПК України), також застосовується у справі про банкрутство, зокрема, при обчисленні та перевірці судом дотримання тридцятиденного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство для подання конкурсними кредиторами письмових заяв за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 КУзПБ).
Отже, за наведеними правилами щодо моменту (дати) вчинення процесуальної дії у господарській справі (відповідно і у справі про банкрутство) першою заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (поданою раніше за інші) у розумінні положень частини п'ятої статті 38 та абзацу другого частини четвертої статті 39 КУзПБ є та заява, що календарно була подана раніше (незалежно від способу її подання: безпосередньо до суду - через канцелярію суду, або направлена через засоби поштового зв'язку), однак не та заява, що надійшла до суду та була зареєстрована в суді раніше (постанова Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 903/135/23, постанова Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 903/534/23).
Як вбачається з матеріалів справи, календарно першою в розумінні норм КУзПБ є заява про відкриття провадження у справі у справі про Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О», яка подана до суду 04.09.2025 - Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України». Заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» про відкриття провадження у справі у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» подані до суду 15.09.2025 та 29.09.2025 відповідно.
Відтак, враховуючи те, що суд визнав обґрунтованими вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» про відкриття провадження у справі у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» залишаються судом без розгляду.
Таким чином, встановивши факт загрози неплатоспроможності боржника, а також визначившись з кандидатурою арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна боржника, керуючись ст.ст. 28, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01010, м. Київ, Спортивна площа, 1 а, ідентифікаційний номер 23167814).
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 Г, ідентифікаційний номер 00032129) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01010, м. Київ, Спортивна площа, 1 а, ідентифікаційний номер 23167814) у розмірі 12 004 451 619,60 грн.
3. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів.
4. Ввести процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01010, м. Київ, Спортивна площа, 1 а, ідентифікаційний номер 23167814).
5. Оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01010, м. Київ, Спортивна площа, 1 а, ідентифікаційний номер 23167814), текст якого додається.
6. Призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01010, м. Київ, Спортивна площа, 1 а, ідентифікаційний номер 23167814) арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 113 від 04.02.2013).
7. Встановити оплату послуг арбітражному керуючому Ткачуку О.В. (розпоряднику майна) в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника.
8. Заборонити боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
9. Встановити розпоряднику майна боржника строк до 08.01.2026 для подачі до Господарського суду міста Києва відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення щодо складеного реєстру по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), реєстру вимог кредиторів, а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду.
10. Визначити дату проведення попереднього судового засідання на 28.01.26 о 11:50 Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, зал судових засідань № 7.
11. Зобов'язати розпорядника майна у строк до 19.01.2026 провести інвентаризацію майна боржника.
12. Зобов'язати Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надати суду докази внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
13. Заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний номер 00032112) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Центр" (03022, м. Київ, пров. Леопольда Ященка, 15, корп. 3, ідентифікаційний номер 43079236) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (01010, м. Київ, Спортивна площа, 1 а, ідентифікаційний номер 23167814) залишити без розгляду.
14. Копію ухвали направити боржнику, ініціюючому кредитору та засновнику (учаснику) боржника, місцевому загальному суду, органу державної виконавчої служби, приватним виконавцям, у яких перебувають виконавчі провадження (згідно реєстру боржників), органу державної податкової служби за місцезнаходженням боржника та державному реєстратору відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Печерської районної в місті Києві державної адміністрації для відома та внесення відповідних відомостей про відкриття провадження у справі про банкрутство, АТ "Державний експортно-імпортний банк України", ТОВ "Автопарк Центр".
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Повна ухвала складена 02.12.2025
Суддя Д.В. Мандичев